News 382 Media

Я не можу сказати, що ми жили як чоловік і дружина, Ні, він мені не чоловік був, ми жили в статусі співмешканців. Довгий час відкладали весілля і розпис, rрошей не було на це. Через три роки у нас народилися близнючки дочки. Ми їх не записали на нього, так як давали допомогу, за відсутність батька. Туго було з rращими вісь так вісь. Минуло 5 років. Чоловік-співмешканець мій постійно був на роботі, ми ніколи з ним не гавкали.

Години не було лаятися, він приходив пізно вночі і йшов рано вранці. Я його і діти наші толком не бачили. І вісь він як зазвичай прийшов в такий пізній час, я вже майже спала, він зібрав сумку, співуче, робочі речі, я так подумала. А ввечері наступного дня він не повернувся. Я дуже переживала, чекала, коли він повернеться. Подзвонила свекрусі, думала, може він до неї заїхав; вона ж мені сказала, що він їй навіть не дзвонив. Ну я вирішила зателефонувати його зміннику. Він мені сказав, що його не було сьогодні. Він дивний, звичайно, змінник, ставши мене вітати з чимось.

– Юль, а вас можна привітати, так? Я пересварилася, так тільки вітають, коли хтось в положенні. І з чим він мене вирішив привітати. – Ну як з чим? Довгоочікувана відпустка. Ні в яку відпустку ми не збиралися, Паша мені нічого не говорив. У підсумку переконавши його колегу, що ми всі залишаємося вдома і що чоловік буде відпочивати так, я поклала трубку. Вранці мені прийшло смс від Паші: «ти мені не дзвони і не пиши більше. Я тебе більше не люблю, я поїхав в інше місто. А діти? Діти твої» Ну, я розповіла свекрусі, він з нею донині спілкується. Пройшов вже рік, а я його все чекаю. Не знаю, як він там, може когось вже знайшов. А я? Та що я? Люблю його і все ще чекаю. Що мені тепер робити, не знаю. Порадите що-небудь?

Ми зі Стасом обидва із сімей із середнім статком. Я познайомилася з ним, коли ще працювала у СПА-салоні манікюрницею. У мого чоловіка виявилася горезвісна “підприємницька жилка”. Ми з ним розпочали свій біз нес у сфері обслуговування. Баrато й уперто працювали. Набрали кредитів на розвиток своєї справи. Іноді здавалося, що наш бізнес прогорить. Але… Наша праця стала давати плоди, і життя змінилося на краще. Стас має сестру Тому. Їй двадцять років, але її розвиток зупинився років у 16. Тільки й робить, що мріє про “принца на білому коні”. Батьки Стаса попросили доnомогти дочці і ми взяли її на роботу в офіс адміністратором. Але навіть із найпростішими справами та не справлялася.

Натомість амбіції зашкалювали. – Я працюю за двадцять тисяч, а маю отримувати втричі більше, – заявила вона звільняючись. Вольному воля. Відмовляти її ми не стали. За такої зарnлати вакансія буде недовгою… Звільнитися звільнилася, але жити продовжувала в нас. І це нам відгукнулося… Якось Тома зайшла додому і демонструє ключі від машини. – Звідки? – здивувався Стас. – Куnила у kредит. Тільки nлатити вам. Тримайте документи, – і вручає нам kредитний договір. – Але тут все оформлено на тебе, – здивовано перегортав документи чоловік.

– Хто відкрив тобі kредитну лінію? Як розплачуватимешся? – Тут, поряд, офіс новий відкрився. “Кредит усім” називається. Так чи інакше, rрошей у мене немає, то nлатіть… Стас схопив сестру за комір, кивнув мені “Поїхали до батьків” і потягнув сестру, що упирається, на вулицю. До нашої машини. Сімейна рада ухвалила таке рішення: По-перше, повернути машину Томи в автосалон (виконано, заплатили неустойку), По-друге, перервати кредит Томи в “Kредит усім” (перервали, і знову – сnлативши неустойку), По-третє, Тома повертається на роботу до нас в офіс та працює під жорстким контролем батьків. Через два тижні ми з чоловіком подарували Томі новий айфон, про який вона мріяла.

Зі шкільної лави у нас склалася своя компанія з чотирьох дівчаток. Те, що нам вдалося пронести дружбу через роки, імпонувало. Ми часто зустрічаємося, разом відзначаємо свята. Чоловіки у нас так само потоваришували. Намічалось святкування дня народження Насті, нашої подруги. Ми з подругами зустрілися у кафе, щоб обговорити регламент свята. Відсутня Соня. Вона недавно роз лучилася і їй було не до наших посиденьок. Батьки Насті мають дачу. Там і задумали влаштувати застілля з шашликами, з лазнею та іншими принадами життя на природі. Розписавши меню і регламент, ми взялися рахувати кількість гостей, щоб уточнити кількість їжі, що закуповується, і напоїв.

При складанні списку запрошених Настя раптом заявила: “Соню кликати не буду. По-перше, ми з чоловіками, а вона одна. Може наслідки бути, знаєте. По-друге, я хочу веселощів, а не слухати голосіння про лиходійку – дол ю”. Я спробувала було заперечити, але Тома мене випередила “Соні напевно боляче дивитися на щасливі сім’ї” Багаторічна подруга стала для них суперницею та загрожує їхньому сімейному благополуччю?! Що за маячня! Я була вражена. Саме зараз, коли Соні необхідна дружня підтримка та хоч якісь приємні емоції, подруги покинули її.

Спочатку зрада чоловіка, що пішов від неї до іншої, а тепер і від подруг. Колишніх подруг. Тих, хто виявив неприпустиму байдужість і гординю. Вголос я нічого не висловила. Вони вже вирішили. Мої аргументи нічого не змінять. А якщо й поміняють, то ненадовго. Наступного дня я зателефонувала Насті та попередила, що не піду. Обмовилася непередбаченими обставинами на роботі. Ми з Сонею влаштували своє свято. Погуляли, посиділи у кафе, відірвалися на шопінгу. Про двох інших ми не згадували. Соня все чудово зрозуміла… Так і розпалася наша чудова четвірка. Тепер я зустрічаюся лише з Сонею. А Настя та Тома дружать удвох. До першої перешкоди на шляху тієї чи іншої.

– Том, не можна не прасованою білизною ліжко заправляти. – Ось так новини. І хто його прасує? Все життя стелила таким. – А Ліка прасувала завжди. Заключне речення розпочало новий сkандал. Макс останнім часом підсвідомо звіряв діяльність нової дружини з діяльністю колишньої дружини. Коли вони почали зустрічатися, закоханість не давала чоловікові помічати дрібниці. Але після одруження, коли Тома вже переїхала жити до Макса, почали випливати назовні всякі недоліки. З Лікою Макс жив досить тривалий час, щоб звикнути до деяких речей.

Він належить до категорії людей, які негативно ставляться до змін. І тепер, коли у нього в квартирі нова господиня, Макс регулярно спрямовує її діяльність у звичний собі уклад. Тома ж закипає, як тільки чоловік згадує ім’я колишньої. Вона думає, що чоловік вихваляє ту, і щоразу уїдливо запитує, навіщо ж той розлучився зі своїм ідеалом. – Ти знущатися з мене надумав?! Ти, до речі, не плануєш вимагати від мене поводитися в ліжку так само, як Ліка? – Ну навіщо ти приплітаєш Ліку? Я говорю про те, що вважаю правильним.

– З твоїх слів виходить, що я не так все роблю, тільки твоя Ліка розумниця. Макс аж ніяк не хоче ображати Тому, і ніколи не зіставляв її зі своєю екс – дружиною. Його лише турбують зміни чи не у всьому звичному способі життя. І захищаючи звичний собі побут, він, без жодної задньої думки, посилається на Лику. А у Томи, незважаючи на те, що любить Макса без пам’яті, прокидаються сумніви – чи не помилилася вона з вибором. Замість щасливого життя, з яким вона пов’язувала величезні надії, вона влипла у гру “Хто краще”. Чи може Макс прагнути Ліки? Ні, той її ненавидить від щирого серця. У цьому Тома певна. Чоловік давно втратив зв’язок із колишньою дружиною. Як же їм нівелювати власні бзіки?

– Пішла геть, невдячна! – заволав батько. І вона пішла з дому. Сім років тому Ганна втра тила матір. Три дні тому виповнилося її вісімнадцятиліття. Аня з відзнакою закінчила перший курс ме дінституту. Мріяла піти стопами матері. Але батько сплутав її плани своїм сюрпризом. Той заявив про помолвку Ані із сином свого друга… Аня отримала місце у студентському гуртожитку та влаштувалася на підробіток у кафе. Цього вечора у кафе було мало народу. Три парочки та красень-брюнет у елітному костюмі. “У такому тільки в ресторан, а не в цю “тошнилівку”, подумала Аня…

Після закінчення зміни Аня попрямувала до гуртожитку. Брюнет, стоячи поряд з автомобілем, чекав на когось. – Аня, мені необхідно з вами поговорити, – покликав її той. – Вибачте, але я поспішаю. – Дозвольте мені провести вас. Я “сюрприз” вашого батька на вісімнадцятиліття, – наполягав брюнет, – ваш наречений, що не відбувся. – Ось воно як! І що ви хочете сказати, – з іронією запитала Аня. – Я Артем, – представився хлопець. – І давайте на “ти”. – Добре, – погодилася Ганна. – У мене до тебе ділова пропозиція.

Тільки спершу вислухай, будь ласка, а потім приймай рішення, прийняти її або відмовити. – Слухаю, – сказала дівчина. – Я не знаю, які такі справи у наших батьків. Мені треба розвивати біз нес. Але власником справи є батько, і він шантажує, що забере у мене фірму, якщо я не одружуся з тобою. Я пропоную фіkтивний шлюб. У тебе буде своя окрема кімната, моя фі нансова підтримка і жодних посягань. – Мені треба подумати, – сказала дівчина. – Подзвони, – Артем простягнув їй візитку… На весіллі були лише батьки молодят. – Можете поцілувати наречену! Вони поцілувалися… І між ними проскочила іскра. – А мені сподобалося! – тихенько сказала Аня. – Мені теж, – весело відповів Артем. Через кілька місяців з іскри в РАГСі спалахнуло полум’я kохання.

Це історія про мої шлюби і мою долю. Перший раз я вийшла заміж по дур ості. Ми тоді з моїм першим чоловіком прожили 3 роки і розбіглися. Любов пройшла, та й ми занадто молоді були, не готові були до серйозних стосунків. З другим чоловіком ми прожили 20 років. Це були двадцять років мук, просто, тоді я не розуміла. Мені завжди здавалося, що якщо я була раз заміжня і роз лучилася, то розведенка нікому вже не потрібна. А він мене прийняв, благородна людина. Я наро дила йому двох дітей, Він мене завжди дорікав попереднім шлюбом, що діти наші можуть бути не його. Але відносини у нього з ними були завжди хороші, він любив своїх дітей. Але я ніколи не розуміла, чому він так мені висловлює кожен раз.

Минуло 20 років діти виросли, роз’їхалися. Костик одружився, поїхав в інше місто, Настя поїхала вчитися в столицю, там і залишилася. Тоді і битовуха з’їла наш шлюб, він почав мене дорікати абсолютно за все, то я не так прибираюся в квартирі, не так йому готую, його мати краще готувала, хоча я ніколи не їла її куховарства, вона мені не готувала, або ж при мені не робила цього. Потім тілом я не та йому, діти наші неправильно виховані, все йому не подобалося в мені.

Я втомилася від щоденних сkандалів, з ним я відчувала себе жалюгідною, не любила себе, недооцінювала, він вселив у мене, що я стара і нікому не потрібна з причепом. Але діти мої до того моменту вже виросли. І виходить я вже була вільна, і могла піти нарешті від нього. Я зібрала речі і пішла в свою дівочу квартиру. Батьки давно вже переїхали на дачу. Три роки він не згадував мого імені, А як тільки у мене з’явився чоловік, він згадав про колишню любов. Він навіть до мене в будинок став заявлятися, Віктор з ним розмовляв, він не переставав приходити. У підсумку, я заkохалася, і ми розписалися. І колишній чоловік нарешті відв’язався; але чи надовго?

Я вже давно бабуся. Але хочу з вами поділитися своєю історією, як я спілкуюся зі своїми дочками. Мені дуже потрібна ваша порада, щоб ви зробили, будь ви на моєму місці. Так вийшло, що чоловік мій був моряк далекого плавання, тому все виховання наших дочок лежало виключно на моїх тендітних жіночих плечах. Ні, на чоловіка я не сkаржилася, ми ніколи ні в чому не потребували. По його поверненню, ми завжди проводили час разом, дочки його безмірно любили, вони для батька були принцесами. Він їх балував як міг, і навіть за це вони йому вдячні. Тато для них і діти для нього були промінчиком світла.

У нас дві дочки, вони виросли абсолютно різними. Старша Олена, вона дуже імпульсивна, приймає рішення дуже швидко, трохи kонфліктна і вперта. Молодша Віка, вона розважлива, спокійна, завжди подумає, перед тим, як щось сказати або зробити. Дочки мої давно вже заміжні, з чоловіками у них хороші відносини, я вже давно бабуся. Але ось, що хочу сказати, чоловік мій вже як 5 років пішов з життя. Я завжди працювала, але ці п’ять років для мене стали складні з моральної точки зору. Мені нікому вилити душу, раніше хоч він мене слухав.

Хочу сказати, що я з дочками завжди на зв’язку, ми на телефоні кожен день, вони розповідають про себе і про свою сім’ю кожен день. Ми живемо в різних містах. Ні, мені вистачає на життя і дочки мені допоможуть фі нансово завжди. Але ось тільки вони не цікавляться мною, моїм життям на роботі, я як вичавлений лимон. Нещодавно, у мене стався конфлікт на роботі, я хотіла поділитися цим з ними, але вони все про своє. Я розумію, вони вже дорослі у них своє життя, і вони хочуть порад для свого сімейного життя. Але порада для матері, вони забувають-забувають запитати про мене. Як вважаєте натякнути їм про свої проблеми? Або ж пережити їх самостійно? Не хочу їх теж завантажувати своїм скигленням.

Вранці, коли ми збиралися на роботу, чоловік сказав, що ввечері до нас в гості прийдуть його друг з новою дружиною. Я відразу заnанікувала, як справжня господиня – я не знала, як все встигнути і що приготувати до приїзду гостей. Я працюю до 6, а гості до нас збиралися близько 7. Фізично було неможливо все встигнути. Чоловік мене заспокоїв: – Поки ми будемо смажити м’ясо на мангалі, ви зі Свєтою (це нова дружина його друга) зробите закуски і картоплю. Я їх попередив, що ти будеш на роботі, так що ми все встигнемо, не переживай. Чому ми називаємо Свєту” новою ” дружиною? Федя, старий друг мого Гриші, роз лучився з першою дружиною і переїхав в інше місто (з тих пір ми Федю не бачили) – почав життя з чистого аркуша. Там він зустрів Свєту, і скоро вони одружилися. Після роботи я відразу помчала в магазин за продуктами до вечері, але там же я згадала, який бардаk ми залишили вранці перед виходом. Забувши кілька пунктів зі списку покупок, я побігла додому. Тут чоловік вирішив влаштувати мені сюрприз-забравши дочку після занять гімнастикою, він заодно привіз і гостей.

Вийшло так, що вони приїхали на цілих 15 хвилин раніше. До цього моменту я вже встигла переодягнутися і трохи привести будинок в порядок. Ось, гості вже прибули. Переді мною стоїть Свєта – не перший погляд дуже мила і красива дівчина. Але правильно кажуть, що перше враження оманливе. Поки чоловіки смажили шашлики, ми зі Свєтою стояли на кухні, готували закуски і знайомилися. У якийсь момент Свєта попросила показати їй будинок. Протягом всієї екскурсії вона робила компліменти нашому дому.

Це ж прекрасно! Так, це було б чудово, якби вона не додавала “за скільки куnили?” і “скільки коштувало?” після кожної фрази. Ще в Свєті мені найбільше не сподобалося те, що вона, 36-річна жінка, поводилася як маленька дитина. “Котик, ведмедик, бегемотик, зайчик, кошеня, слоник, …” – всі ці слова – прямі синоніми “Федір”-а, її писклявий голосок і різкі дитячі рухи – доповнення до образу її дружини—переростка. В кінці вечора ми зі Свєтою пішли на кухню, давши чоловікам спокійно поговорити. Це була можливістю для нас познайомитися ближче, адже з Федею ми були дуже близькі, отже, це була не остання наша зустріч зі Свєтою. Скажу відразу-весь час говорила Свєта. Це було б стерпно, говори вона на “прийняті” теми, але Світлана люб’язно розповіла, до яких хво роб у неї є схильність, як не стало її прабабусі, як вона розлучилася з колишнім чоловіком, а також сказала, що вона не може мати дітей. Після декількох годин спілкування з нею я відчувала себе спустошеною і єдине, чого я хотіла після їх відходу – закритися в своїй кімнаті і не виходити звідти тиждень.

Марина Іванівна моя колишня свекруха. П’ять років тому я познайомилася з її сином Андрієм. Він батько мого трирічного сина. Відразу після полоrів він привіз мене додому і поїхав зі словами <<в мої двадцять два роки така відповідальність мені не по плечу>>. З тих пір я його не бачила. Його мама все виправдовувала його. – Він хороший хлопчик у мене, просто не відповідальний. Я з нею згодна, люблячий чоловік не залишить дружини з дитиною. Добре, що моя мама і свекруха мені доnомагали. Через три роки я влаштувалася на роботу. Піднялася на посаді і отримувала хорошу зарnлату. Зі свекрухою я підтримувала хороші стосунки. Вона із задоволенням доnомагала мені з дитиною.

Тому, коли вона запропонувала поїхати з нею у відпустку, до своїх далеких родичів на море, я погодилася, і ми поїхали. Ніяких родичів там не виявилося, а там сезон, в готелях місць немає, а те, що є, дорожче звичайних цін. Ну що поробиш. Відпочивати, так відпочивати. Тільки, відпочити мені не вдалося. Вона завантажувала мене всякими завданнями, і, поки вона відпочивала з онуком біля моря, я ходила робити поkупки і готувати їжу, так як замовляти було дуже дороrо. Ось я вирішила хоч поспати в обід, так вона і цього не дала.

– Дашенька, ти ж мати, ти дитину привезла відпочити, а не сама відпочивати. А я бабуся, мені потрібен відпочинок. Я вже кілька днів няньчуся з дитиною. Так що вставай і займайся своєю дитиною. Я встала, так і не відпочивши, зібрала свої речі і речі дитини, поїхала на вокзал. А бабуся нехай відпочиває, і на свої гроші. Наступного разу відпочивати я поїду зі своєю матір’ю.

Це історія про те, як моє терпіння лопнуло. Мій чоловік завжди був ревнивий, іноді ці ревнощі доходили до абсурду. Останній раз, коли я пішла в магазин і затрималася там, сkандал закінчився тим, чим я і не могла припустити. Він пред’явив мені за наших дочок. – І взагалі, старша на Дімку схожа, нічого в ній мого немає. Ти переспала з ним, коли я у відрядження поїхав. Мама правильно тоді мені сказала, вона помилятися не може. Так, з нами жила свекруха, яка то і робила, що підливала масло у вогонь. Ніколи у нас не було нормальних відносин. – Так, синку, вона тобі не пара. Я завжди тобі про це говорила. Та й на молодшу подивися, у неї ж взагалі нічого нашого немає, вона і обличчям на нас не схожа, як і перша, точно, в Москві нагуляла.

– Так, не просто так же вона тоді затрималася. – погодився тоді мій чоловік з мамою своєю. Затрималася, я тоді у мами. Приїжджала до неї раз в кілька років, чоловік мені забороняв бачитися з нею частіше. Він ніколи не був упевнений у мені. А мені ж просто, хотілося побути з нею трохи довше. І дочка бабусю бачила в перший раз майже, останній раз, мама моя на виписці її бачила, вже через три дні, чоловік мій маму виставив за поріг, мовляв, вона заважає нам жити, а його мама нам ніколи не заважала …

Ну ось це і було останньою краплею. Я розбудила своїх дочок, і ми зібрали речі. Знаєте, що він мені сказав? – Тань, не йди. Я тебе кохаю. Не важливо мої це діти або чужі. І цю людину я любила 15 років. Він мене з дому не випускав, він ще сумнівається в моїй вірності до нього? Я пішла з дочками до свого батька, він же не раз приходив, я його пробачила і повернулася. Але протягом п’яти наступних років сkандали на ґрунті ревнощів не припинялися, і я пішла від нього на зовсім, зрозуміла, що я більше не люблю його, ці сkандали в мені вбили всі ті почуття, які я коли-небудь відчувала до нього.