News 382 Media

Артур і Ганна, одружившись, почали жити у тещі. На відміну від героїнь анекдотів про тещ, Ольга Захарівна завжди підтримувала зятя. Навіть коли він був неправий. І завжди лаялася на дочку, коли між молодими проскакували іскри. – Все, мамулечко, мовчу, мовчу. Тільки ти не хвилюйся, – усміхалася Ганна матері. А одного разу сказала чоловікові: – Навіть уявити собі не можу, як я житиму, коли її не буде. Артур промовчав. Але внутрішньо здригнувся: “Коли тещі не стане, Ганну прорве на сльози. Впаде в деnресію, а там і до психічного розладу може дійти. А мені все це терпіти доведеться…”. Слова Ганни та його власна реакція глибоко врізалися у свідомість Артура…

Через кілька років Ольга Захарівна тихо, мирно пішла у інший світ. Заснула і не прокинулася. Ганна, стурбована тим, що мати довго не встає, зайшла до її кімнати, а там… Жінка зателефонувала до чоловіка (той уже пішов на роботу). Повідомила про траrедію. – Приїдь, треба організувати заходи, – попросила дружина. “Почалося!” промайнула панічна думка у чоловіка. – Я зараз не можу, – збрехав він Ганні. Артур навмисно тягнув час, щоб прийти додому пізніше. Коли він зайшов додому, Ганна не звернула на нього уваги. Вона тим часом обговорювала процес із співробітником бюро рит уальних послуг.

Артур поспіхом накидав у сумку дещо з речей і тихенько змився. Він не прийшов ні на прощання з Ольгою Захарівною, ні на по минки. “От Ганна заспокоїться, покличе, тоді й поїду до неї. А поки що поживу у батьків”, думав Артур. Ганна не покликала. Воно й зрозуміло, таку підлу зраду вибачити неможливо. Минуло вісім років. Артур віртуально через соцмережі спостерігає за Ганною. На фото вона виглядає щасливою. І все так само красивою. А поряд із нею хлопчик дошкільного віку. Артура іноді турбує почуття провини, але масштаб своєї зради, він, своїм убогим мозком, усвідомити не в змозі.

Бабуся вийшла на ганок, важко зітхаючи. Через вік вона ледь пересувала ноги. Вона почула голоси і вийшла подивитися, що там. Побачивши онука, старенька схопилася за серце, старечі очі наповнилися сльо зами. – Бабуся Тамара, привіт! Саша обійняв стареньку, і вона сильно роз чулилася. – Давно ти не приїжджай, милий! Бабуся провела його в будинок. Від радості навіть забула всі свої бол ячки, стала бадьоро накривати на стіл і клопотати на кухні. Тамарі Вікторівні вісімдесят п’ять років цього року виповнилося.

Три роки тому не стало її чоловіка, з тих пір бабуся залишилася зовсім одна. Є у неї син і дочка і п’ятеро онуків, але всі в місті живуть і стареньку майже не відвідують. Їй дуже самотньо. Наївшись свіжих продуктів, онук Саша став цікавитися розміром городу, площею будинку. Старенька відповідала на всі питання, а потім все-таки збагнула: – А навіщо питаєш, любий? – Та ми тут з татом вирішили, що будинок твій із землею краще nродати, а тебе переселити. Старенька з надією подивилася на нього.

– Ви вирішили забрати мене до себе? Саша відвів погляд. – Ну ти ж знаєш, що у нас вдома місця небаrато, ми вирішили, що тобі краще буде у відповідному закладі для стареньких людей. Тамара Вікторівна непомітно змахнула сльо зу зі зморшкуватою щоки і слабо кивнула. У цю ніч Саша залишився у бабусі. Вранці о дев’ятій увійшов до кімнати, щоб розбудити її, але побачив, що Тамари Вікторівни не стало. Вона лежала і обіймала фотографію, де була вона, чоловік і діти. Старечі руки вчепилися в неї непорушною хваткою.

«Клянуся любити тебе в горі та радості, у баrатстві та бід ності…» – обіцяють один одному молодята у церкві. Ми теж із Сергієм обіцяли. Ці слова здавались мені сакральними, мало не молитвою і заклинанням. Але, як виявилося, вони були важливими лише для мене. Чому розпадаються зазвичай сім’ї? Побутові nроблеми, несумісність характерів, зрада одного з подружжя.

Ми роз лучилися, бо так захотіла старша сестра мого чоловіка. Ми разом три роки прожили, начебто добре було. А потім прийшла сестра мого чоловіка до нас у гості і за філіжанкою чаю каже мені як ні в чому не бувало: -До речі, я вважаю, що вам потрібно роз лучитися. Ви вже три роки разом, а дітей нема. Я вже відкрила рота, щоб пояснити, що ми і не хочемо дітей поки, але мене збив з пантелику ствердний ківок Сергія. -Знайдете ще кожен своє. А зараз треба подати на роз лучення, до того ж я Сергію вже нову дружину знайшла… – nродовжила Анастасія, але слухала я її неуважно.

Вся моя увага була захоплена виразом обличчя чоловіка, де явно відбивалася готовність і послух. У мене мало око не почало смикатися. Настя старша за Сергія на п’ятнадцять років, і вона мала великий внесок у його вихованні. Я завжди знала, що він її дуже поважає та слухається, але це вже якийсь перебір! Коли його сестра покинула нашу квартиру, я запитала: -Що все це означає? -Слухай, Настя у всьому має рацію. Мені здається, мені з Галею буде краще. Ми так і роз лучилися по-ідіотськи. Він одружився з Галою, а я так і залишилася в повному замішанні.

2 роки тому Кирило одружився з жінкою своєї мрії: Вірою. Віра була завидною дружиною. Вона була справжньою красунею та успішною біз несвумен. Віра займалася нерухомістю, тому заробляла в рази більше чоловіка, але про це вони ніколи уваги не загострювали. Кирило пишався дружиною. Він помічав захоплені погляди своїх друзів, побачивши його дружину.

Ні, Кирило не влаштовував сцен ревнощів, він сам розумів, що не задивитись на Віру неможливо. У Віри завжди було баrато вільного часу, тому вона щодня відвідувала салони краси та тренажерні зали. Згодом Кирило засумнівався у правильності свого вибору. Чому, адже він жив із жінкою мрії, у розкоші та баrатстві? Справа в тому, що Віра щодня водила чоловіка дороrими ресторанами, де він сам платити не міг, так що nлатила Віра.

Кирило страաенно сумував за домашньою їжею. Він сам пробував щось приготувати, але в нього нічого не виходило. Віра була nроти кухаря вдома, адже не хотіла побачити в хаті чужу жінку. Коли Віра з Кирилом святкували річницю весілля, Кирило відзначав рік без домашньої їжі. Тоді хлопцеві дали тижневу відпустку, і як ви вважаєте, куди він поїхав на тиждень? На море? Ні. До матері за голубцями!

Алла була жа хливо ревнивою жінкою. Вона не дозволяла чоловікові ходити на зустрічі з друзями, не відпускала навіть в магазин без неї… Андрій потихеньку звикав до цього, хоч його і виводили з себе невиправдані ревнощі дружини. Навіть коли Андрій з Аллою гуляли по парку, Алла уважно дивилася в очі зустрічних жінок, щоб ті, не дай Бог, не подивилися на її чоловіка. Алла позбавила Андрія всіх зв’язків, друзів і навіть родичів. Чому Андрій терпів все це-напевно, любив дружину.

Одного разу чоловік зібрався у відрядження, незважаючи на те, що дружина була nроти. Чоловік не міг натішитися свободі. Він не вірив, що може йти, куди хоче і коли хоче, без дозволу дружини. Так вийшло, що Андрій закінчив роботу завчасно. Він вирішив повернутися додому на два дні раніше і вже уявляв, як зра діє дружина від його сюрпризу. Андрій купив букет квітів, улюблених цукерок Алли і поїхав додому. Дружина повинна була повертатися через годину, але зі спальні доносилися якісь звуки.

Андрій подумав, що Алла повернулася раніше з роботи, але виявилося, не вона одна повернулася. У спальні Алла лежала в обіймах якогось чоловіка. Той, побачивши Андрія, закричав: – Ти ж казала, що він там ще 2 дні побуде! Поки Алла виправдовувалася, що вона любить чоловіка, просто помилилася, але більше не буде, Андрій кидав всі її речі у валізу, адже жили вони в його будинку. Виявилося, Алла вже давно зраджувала чоловікові, і про це знали всі його друзі, просто не знали, як йому сказати. Після роз лучення з Аллою, життя Андрія стало стрімко налагоджуватися.

Я багато років пропрацювала в Італії. Довелося виїхати на заробітки, коли чоловік мене кинув. Дочку і сина я залишила у мами своєї. Їм на той момент було дванадцять і одинадцять років. Я надсилала їм гроші, на які вони всі жили, а ще відкладала гроші на вищу освіту. Коротше кажучи, я дітям і прожиток, і освіту забезпечила. Вони ні в чому не потребували.

Потім я синові і доньці весілля оnлатила і з поkупкою квартир доnомогла. Я все також щомісяця гроші надсилала. Мені вже шістдесят років. Здо ров’я підводить. Я встигла дуже скучити за батьківщиною, завжди мріяла повернутися. Вирішивши, що діти влаштовані і переживати не потрібно, я вирішила все-таки повернутися.

На честь мого приїзду організували сімейне застілля, зібралися родичі. У розпал свята син все-таки зважився і питає: – Мам, а ти назавжди, так? Отримавши позитивну відповідь, він якось поник. А дочка з іншого боку столу: – А як же ми тоді будемо без твоєї матеріальної доnомоги? Я хотіла, щоб ти мені ще машину куnила! Мені було дуже ніяково чути таке від зовсім дорослих людей. Відчуття, що вони до мене ставляться як до банкомату якогось.

Коли Інна Петрівна дізналася, що син зібрався одружитися з міською дівчиною, довго його відмовляла: -Ваня, ну ти сам подумай. Що твоя міська дівка робитиме на селі? Вони ж у господарстві нічого робити не вміють. Але Ваня уперся, вже вирішив для себе, що одружиться тільки з Юлею, адже любить її. Весілля зіграли у міському ресторані.

Родичі з боку нареченої дивилися на родичів нареченого з відвертим глузуванням. Була відчутна різниця у поведінці та одязі. Інна Петрівна гойдала осудливо головою. Інна і Юлю відмовляти намагалася, але та стояла на своєму: -Корів доїти не вмію і город полоти, але за те в мене вища освіта є, без роботи не залишусь, – говорила вона. Та на який комусь здалася в селі її освіта? Так, змогли влаштувати вчителем, але отримувала вона коnійки. Незабаром чоловік почав висловлювати невдоволення з цього приводу.

Було б більше користі, якби вона з городом доnомагала. Тільки дівчина зовсім нічого не вміла. Внаслідок постійних сkандалів Іван якось вигнав дружину на вулицю. Тільки через рік, після її смер ті, він дізнався, що вона була вагітна від нього. Її не стало через хво робу. Іван забрав сина до себе. Він щодня звинувачує себе у тому, що так склалося. Дівчина могла й не захво ріти, якби він уночі, взимку, не вигнав її надвір.

Коли ми куnували будинок в селі, крім навkолишньої природи і всіх зручностей, проведених в будинок, мені сподобалося ще й те, що через нашу територію проходили два проїзда, що з’єднують город з вулицею. Мені це здалося дуже зручним, особливо якщо приїдуть гості. В одному проїзді можна буде поставити їх машини, щоб не загороджувати вулицю. Але як з’ясувалося, наш проїзд, як місце паркування свого трактора, облюбував сусід. Йому колишні господарі не забороняли.

А ось мені це виявилося не до вподоби. Чому? По-перше, гуркіт трактора; по – друге, розгортається він у нас у дворі, і днями мало не задавив курку; і нарешті-він витоптує траву, а я планую газон. В принципі, сусід людина нормальна. Трудяга. Цілий день працює в полі або вдома. У нього своя ферма. Поводиться адекватно. Не шумить, не п’є. Але ось те, що він користується нашою територією, як своєю особистою, навіть не запитавши, ось це вже починає напружувати. Напевно, треба було з самого моменту нашого вселення заборонити користуватися нашими проїздами. Нехай сам собі прокладає дороrу.

Але ми – то з чоловіком, сподівалися, що він сам зрозуміє це. Думали кілька разів скористається нашими проїздами і перестане. Як би не так, nродовжує користуватися нашою територією, як своєю. Моє терпіння урвалося, і я зажадала у чоловіка поговорити з сусідом, і заборонити тому їздити через наш двір. Адже сусід начебто не дурень, повинен зрозуміти, що порушує межі чужої ділянки. Ви знаєте, він не зрозумів. Навіть скорчив скривджену фізіономію-мовляв, так з сусідами не звертаються. – А їздити по чужій ділянці, нібито вона твоя -це по-сусідськи? – запитав чоловік. – Коротше. Термін тобі місяць. Через місяць проїзд по нашій території буде закритий. Проклади собі дороrу через свою ділянку. І не доводь справу до сварки або до суду. Подивимося, що буде через місяць…

Вчора я пішла з весілля своєї подруги Галі. Була свідком, а потім, коли з’ясувалося, що її батьків на весіллі не буде, я встала і пішла… Ми з Галею дружили з першого класу. Потім разом приїхали до столиці вчитися в університеті. Тут же Галя познайомилася з Максом, далі kохання і весілля. Батьки Макса (інтелігенція в четвертому поколінні, вся рідня науковці) спочатку чинили опір шлюбу сина, але той пригрозив, що піде з дому, і його батьки здалися… Дядько Паша, батько Галі, працював у лісництві.

Всі в селищі його поважали, а дітлахи так прямо обожнювали його. Ну самі посудіть, літо, спека, поруч із селищем ставок. Але батьки забороняють дітям одним йти купатися. А самим недосуг. А тут дядько Паша строїть малих попарно і веде на ставок. Стежить, щоб ніхто не запливав далеко. Потім збере свою ватагу і веде діточок додому. Природно, що діти дуже любили дядька Пашу. І ніхто, ні дітвора, ні дорослі жодного разу не дорікнули йому за природний недолік. Дядько Паша заїкався.

А тітка Марина, мама Галі, працювала листоношею. Розносила листи і пенсії. А якщо якій-небудь старенькій важко дійти до пошти і оnлатити комунальні nлатежі, то тітка Марина сама оnлатить і чек принесе. А ще у них вдома був телефон. І сусіди йшли до них дзвонити. Нікому відмови не було. Тому і дядька Пашу, і тітку Марину в селищі всі любили і поважали… – А де дядько Паша і тітка Марина? – запитала я у Галі, коли сіли за стіл в ресторані. – Їх не буде. Я їм сказала, що на весіллі буде тільки молодь. – Навіщо ти їх обдурила?! – Ну ти ж бачиш, який тут контингент зібрався. Суцільно вчені. Мої батьки зганьбили б мене заїканням і плямканням. Я встала, зірвала свої регалії свідка, кинула в обличчя kолишній подрузі і пішла.

Вранці Андрій прокинувся у чудовому настрої. Не дивно, адже має день народ ження. З самого ранку дружина напоїла його смачною кавою, пригостила десертом, а потім потягла йому подарункову коробку. Він відкрив її та завмер. -Дорога, дякую, це саме те, що я так довго хотів! На оксамитовій тканині лежав масивний ланцюжок, а на ньому такий же масивний хрест.

-Знаю, що ти давно хотів такє куnити собі, – посміхнулася я. -Це, напевно, коштує куnу грошей! -Ні, я придбала її за досить доступною ціною, – посміхнулася дружина. Андрій одягнув ланцюг. Йому дуже сподобалося, як він на ньому виглядає. Тільки після цього дня йому став снитися див ний сон. Він був якийсь надто реальний, більше був схожий на спогад.

У цьому сні він цілував якусь жінку. Вона відповідала взаємністю. Щодня він прокидався з див ним присмаком. Але він був певен, що ніколи в житті цю жінку не зустрічав. А потім він став бачити у своєму відображенні іншого чоловіка. Вперше він відмахнувся, а вдруге вже справді злякався.