Коли ми куnували будинок в селі, крім навkолишньої природи і всіх зручностей, проведених в будинок, мені сподобалося ще й те, що через нашу територію проходили два проїзда, що з’єднують город з вулицею. Мені це здалося дуже зручним, особливо якщо приїдуть гості. В одному проїзді можна буде поставити їх машини, щоб не загороджувати вулицю. Але як з’ясувалося, наш проїзд, як місце паркування свого трактора, облюбував сусід. Йому колишні господарі не забороняли.
А ось мені це виявилося не до вподоби. Чому? По-перше, гуркіт трактора; по – друге, розгортається він у нас у дворі, і днями мало не задавив курку; і нарешті-він витоптує траву, а я планую газон. В принципі, сусід людина нормальна. Трудяга. Цілий день працює в полі або вдома. У нього своя ферма. Поводиться адекватно. Не шумить, не п’є. Але ось те, що він користується нашою територією, як своєю особистою, навіть не запитавши, ось це вже починає напружувати. Напевно, треба було з самого моменту нашого вселення заборонити користуватися нашими проїздами. Нехай сам собі прокладає дороrу.
Але ми – то з чоловіком, сподівалися, що він сам зрозуміє це. Думали кілька разів скористається нашими проїздами і перестане. Як би не так, nродовжує користуватися нашою територією, як своєю. Моє терпіння урвалося, і я зажадала у чоловіка поговорити з сусідом, і заборонити тому їздити через наш двір. Адже сусід начебто не дурень, повинен зрозуміти, що порушує межі чужої ділянки. Ви знаєте, він не зрозумів. Навіть скорчив скривджену фізіономію-мовляв, так з сусідами не звертаються. – А їздити по чужій ділянці, нібито вона твоя -це по-сусідськи? – запитав чоловік. – Коротше. Термін тобі місяць. Через місяць проїзд по нашій території буде закритий. Проклади собі дороrу через свою ділянку. І не доводь справу до сварки або до суду. Подивимося, що буде через місяць…