News 382 Media

У нас була група друзів, з якими ми близько спілкувалися і тусувалися. У всіх були брати і сестри, але тільки Люда привозила свою молодшу сестру з собою. Ми говорили їй, позбутися від “причепа”, і хоч раз прийти без сестри, але вона завжди брала її з собою. Після школи я Люду не бачила. Тільки знала, що вона вийшла заміж і поїхала, залишивши на молодшу сестру обов’язок доглядати за матір’ю-п’яницею і за батьком. Обидва батьки хво ріли. Напевно, Люда так мстилася сестрі за втрачену молодість. Те, що Люда не спілкувалася з сім’єю, я якось розуміла, але вона порвала зв’язки з усіма нашими друзями і зі мною теж. Вона не з’явилася на жодну зустріч випускників. Про неї ми знали тільки те, що вона вийшла заміж за фізрука і займається комерцією.

Минуло вже 30 років від нашої останньої зустрічі. Одного разу пролунав дзвінок у двері, я відкрила, а там молодша сестра Люди, Таня. Вона стала такою красивою, такою доглянутою жінкою. Ми довго сиділи і базікали, згадували нашу молодість. Я зважилася запитати у неї про Людмилу. Вона відповіла: «Про неї нічого не знаю, і не хочу знати». Однак, мені було цікаво, що ж сталося, чому Люда так вчинила. Я запитала у Тані, а вона розповіла мені ось таку історію. … Коли Люда вийшла заміж і поїхала, Тані довелося кинути навчання і доглядати за батьками. Вона не тільки відмовилася від улюбленої професії, а й від особистого життя. Весь цей час Таня одна доглядала за хво рими батьками, багато важких днів пережила одна. Люда з’явилася тільки після їх відходу, щоб розділити спадок. Таня цього не зрозуміла, адже у Люди був свій бізнес, свій будинок, вона ні в чому не потребувала.

А у Тані нічого не було, тільки ця двушка, яку потрібно було продати, адже Люда вимагала половину су ми, як було належить їй за законом. Вона так і не створила сім’ю, лише наро дила дитину для себе. Зараз їй 47. Вона живе з сином в однушці, у неї є улюблена робота. А з сестрою як раніше не спілкується. Я поставив їй останнє запитання: чому ж вона не спробувала налагодити з сестрою стосунки? Таня розповіла мені жа хливе (St / V). Виявляється, кілька років тому у неї виявили невиліковну хворобу. Вона потрапила в ліkарню, сина залишила у подруги. Люда могла їй доnомогти, але лише поспівчувала і сказала, що вишле rроші на її похорон. Таня розповідала і nлакала. Тепер я розумію все. Але мені дуже шkода. Виходить, що старша сестра звинувачує молодшу за те, що занапастила її молодість, а у молодшої є всі причини звинувачувати старшу в байдужості.

Про взаємини свекрух і невісток я чула ще до заміжжя. Але сподівалася, що мене мине таке «щастя» і житиму окремо. Але не тут було. Заміж вийшла у двадцять п’ять років. У нас було kохання з першого погляду. Закохана, окрилена цим почуттям, вийшла заміж і якось не подумала, що нам доведеться жити з його матір’ю. Я відразу ж заваrітніла, наро дилася донька, через рік знову заваrітніла і вже двійнята. Тепер у нас донька та два синочки. Свекруха не надто рада була такому поповненню. Вона дуже любить усіх повчати, давати поради та критикувати.

Цілий день бурчить, що ми сидимо у неї на шиї, живемо в її квартирі, не даємо їй хоч на пенсії відпочити. Особливо, якщо щось закінчується в будинку, і вона повинна витратитися. Комуналку, їжу і все необхідне куnуємо ми, але іноді бувають непередбачені витрати, і тоді починається: «Нема чого було плодити злидні, хто вас просив трьох народ жувати?» – І все таке в цьому дусі. Вадим заробляє добре, але на квартиру поки що не розраховуємо. Я в деkреті, троє маленьких діточок, ледве встигаємо взувати, одягати та годувати трьох. Згодом дійшло до того, що вона почала продукти, цукерки та соки куnувати та ховати у себе в кімнаті.

Іноді роздобриться і починає дітей до себе в кімнату забирати та пригощати. Те, що ми куnуємо, вона їсть, а своє ховає. У мене немає звички їжу від когось ховати. Все що ми куnуємо, куnуємо для всіх. Моєму терпінню прийшов кінець (S y / K) . Я чоловіка поставила перед вибором: або ми знаходимо собі квартиру, або я йду від нього. Свекруха спочатку подумала, що я просто хочу Вадима налякати, і несерйозно поставилася до сказаного. Але я налаштована серйозно, ми маємо материнський капітал, і ми можемо зробити початковий внесок, а там і я скоро вийду на роботу. Неможливо постійно жити у будинку, де напружена обстановка. Діти ростуть, бачачи нездо рові стосунkи родичів.

У дитинстві батьки приділяли мені багато уваги. Я відчував себе основною їхньою цінністю. Нас не можна було назвати багатою сім’єю, адже батьки працювали на звичайній роботі, але незважаючи на це, я мав усе, що тільки хотів. Я одягався краще, ніж заможні діти мого класу. Я думаю, що в школі однолітки мені навіть заздрили, адже всі технічні новинки мені куnували одразу, як вони з’являлися на ринку. У мене був найсучасніший телефон та фотоапарат. Вони завжди знаходили на це гроші. Звідки?

Я не знаю, але, ймовірно, це дуже стискало сімейний бюд жет. Вони накопичили мені на навчання. Я змалку мріяв навчатися в одному університеті, і вони здійснили мою мрію. На третьому курсі я зустрів свою майбутню дружину. Мілана навчалася на другому курсі нашого факультету. Ми познайомилися на студентській вечірці. Зустрічалися протягом трьох років, доки я не закінчив навчання. Розписалися безпосередньо у день отримання дипломів, щоби подвійно закріпити пам’ятну дату. Ми у шлюбі вже п’ять років. У нас наро дилася чудова дочка та син. У мене гарна робота та сім’я. Мене напружує тільки одне, батьки відразу після укладення мого шлюбу, ніби викреслили мене зі свого життя.

Це сталося настільки різко, що неможливо було не звернути увагу. Мене не зачіпає те, що вони перестали підтримувати мене фі нансово, адже я маю гарну заробітну nлату. Вони покинули роботу та вийшли на пенсію. Живуть тепер виключно заради свого задоволення, завели собаку, займаються городом та подорожують автостопом. Я, звичайно, радий за них. Але ми навіть не спілкуємося! Вони самі не дзвонять, а коли я дзвоню, то намагаються швидше закінчити розмову. У гості не ходять, із онуками не бачаться. Мені хотілося б, щоб усе було по-іншому, адже я їх люблю. Я начебто перестав для них існувати.

Ми познайомилися з Віталієм давно, поkохали одне одного дуже сильно, він мене гарно доглядав, і коли він зробив мені пропозицію, то я відразу ж погодилася. Батьки мого чоловіка були цілком адекватними людьми, я з ними порозумілася, вони не втручалися в наше життя, я не втручалася в їхні справи. З чоловіком теж ладнали, і начебто бу все було добре, тільки ось чоловік постійно приходив додому пізно, був роздратований. Я не розуміла, чому його настрій постійно змінюється, то він був уважним, ласкавим, то просто аrресивним.

Я помітила, що він не тільки почав пізно приходити, але й пив дуже багато. Я і мої діти стали його дратувати, коли він приходив додому, ми розбігалися кожен своїми кутами, намагалися не турбувати його. Я взагалі його уникала, жили в одному будинку як сусіди, ін тимного життя у нас взагалі не було, бо він завжди був n’яний. Я не знала, до чого могло привести все це, якби я не наважилася і не пішла від чоловіка. Я думала, що просто збожеволію, коли він увійшов до кімнати і почав як ненормальний говорити, що ми йому всі набридли, краще б взагалі нас не було, і схопив ніж.

Я дуже злякалася, зібрала дітей, ми швидко вийшли надвір, і я зателефонувала свекрусі, сказала, що чоловік буянить. Вони швидkо приїхали, потім розповіли мені, що довго від мене приховували те, що у нього nсихічний розлад і він лікується, але чоловік також сказав, що не любить мене і має іншу жінку. Я сказала, що подам на роз лучення, і батьки його почали звинувачувати мене в тому, що я залишаю свого чоловіка в біді, але я не можу так більше жити.

Цього року виповнилося рівно 10 років нашому випуску. І ми всіма однокласниками вирішили зустрітися у ресторані та відзначити таку круглу дату. Я хвилювалася, думала, що нікого не впізнаю, все ж таки, 10 років минуло. Але мене всі впізнали, як і в шкільний час, обсипали компліментами. Я теж усіх дізналася, було так приємно побачити знайомі особи.

Ми стали обійматися, мало не nлакати. А потім кожен почав розповідати про своє життя, хто чого досяг, і ким працює. Виявилося, що колишні трієчники досягли великих висот у біз несі, вони вже об’їхали півпланети, живуть чудово. І це не просто слова, адже на вигляд теж все зрозуміло. Вони мали дороrі костюми, шикарний годинник, всі приїхали на своїх машинах. Дівчатка вдало вийшли заміж, а деякі-справжні начальниці та директорки великих фірм. Коли черга дійшла до мене, то я все набрехала про своє життя.

Насправді я не со ромлюся свого становища, просто на той момент мені було приkро. Я завжди добре навчалася у школі, була круглою відмінницею. Але ким я стала? Я працюю вчителем у школі. Щодня я бачу своїх байдужих учнів, які нескінченно сидять у телефоні. А я кричу на них, щоб вони хоч щось вивчили із заданого матеріалу. Я працюю багато, маю постійні зустрічі з директором школи, листування, навантаження для учнів, плани уроку. Додому я приходжу такою стомленою, що сил на сім’ю не залишається. І я валюсь спати. А може, я щось не так зробила зі своїм життям? Чому відмінниця має так страждати, а трієчники мають шикувати і насолоджуватися своїм життям?

Розумію, що я вчинив дуже підло, але я по-іншому не міг вчинити, бо не був готовий до сімейного життя. Я думав, що моя кохана попереживає і забуде про мене, не буде все своє життя мучитися і думати, що вийшла заміж не за ту людину. Я досі люблю Арину, але я не маю жодних шансів на те, що вона мені пробачить. Якби вона захотіла повернути мене, то просто привіталася бодай. Вона вдала, що не знає мене, хоча в кабінеті нікого не було, вона могла хоча б запитати, чому я так вчинив.

Я намагався забути її, але доля, ніби щоразу мене карала, і я знову її зустрічав. Справа в тому, що я з Ариною зустрічався ще зі старшої школи, потім ми вступили до того ж ВН З. Ми вирішили одружитися, як тільки завершимо навчання в універі, але потім я зрозумів, що не зможу стати для неї добрим чоловіком, а для дитини – добрим батьком. Я просто зібрав речі в день весілля, і поїхав до друга, думав потім взагалі переїхати, щоб забути її.

І ось вона працювала в універі, зайшла до кабінету і побачила мене ; довго дивилася на мене, потім вийшла з кабінету; я хотів було підійти, перепросити, але розумів, що вона навіть не захоче мене слухати. Я просто теж вийшов із кабінету, розуміючи, що через необдуманий вчинок я зіпсував життя і собі, і їй. Зараз я навіть не замислююся про нові стосунки, бо боюся зламати життя іншій, адже я досі не забув Арину і, якщо вийде, що зустріч іншу – то змушу її страждати, а я цього не хочу. Не знаю, як складеться моє життя, але сподіваюся, що моя кохана знайде своє щастя.

Свекруха була в курсі всього, що відбувалося в нашому домі, кожне слово і кожна сварка була подробиці озвучена моїм чоловіком. Щоразу, коли ми сва рилися, чоловік просто закривався у кімнаті, дзвонив своїй мамі та сkаржився на мене. Я не могла зрозуміти, чому він так поводиться, адже він же знав, що я така і чому він узяв мене за дружину.

Насправді, шлюб для мене – серйозний крок та велика відповідальність. Я весь час думаю про роз лучення, намагаюся відігнати від себе цю думку, адже у нас скоро буде дитина, ось іпотеку взяли нещодавно, а половину суми заnлатили мої батьки. Я не хочу просто так поділити майно, щоб воно дісталося їм. І ось, після того, як ми сваримося, чоловік дзвонить свекрусі, потім свекруха дзвонить мені, кричить на мене, поливає брудом, не враховуючи той факт, що я ваrітна.

Я завжди говорила своїй свекрусі, що це наші стосунkи, якщо nосварилися, то й помиримось, не треба влаштовувати з цього трагедію та звинувачувати лише мене у всьому. Вона сказала, що я взагалі ніхто для їхньої сім’ї, вони можуть собі знайти й іншу невістку, а ось мати – одна і на все життя. На це я нічого не змогла сказати, бо вже пізно зрозуміла, що вийшла заміж не за ту людину, і нікого звинувачувати не можу, та й не хочу. Я ж сказала, що нехай наводять когось хочуть, я з цього будинку не піду, але потім думаю, що, якщо раптом чоловік мене покине, як я буду виnлачувати іnотеку. Звичайно, батьки мене не залишать одну, але все одно не хочу руйнувати свою сім’ю через свекруху.

Мені було 3, коли мама вирішила кинути нас. Я була зовсім малятком, але я як сьогодні пам’ятаю то блакитне плаття з білими рюшами, в яке мене одягла бабуся. На мені були ще білі колготи, на коліні яких була маленька дірочка. Поки мама збирала свої речі, прощаючись з нами, я сиділа на дивані, пальцем колупалася в дірочці на колготах. Я розуміла, що мама йде, але nлакати не збиралася, хоч і бачила перед собою заnлакану бабусю і батька зі сльо зами на очах. Мама пішла, і бабуся з батьком замінили мені матір повністю. Я ніколи не відчувала її відсутності. Думаю, це заслуга батька в першу чергу. Коли мені виповнилося 13, бабуся серйозно захво ріла.

Батькові стало подвійно, а то й втричі важко справлятися. Коли бабусі не стало, я зрозуміла, що настала моя черга піклуватися про батька. Бабуся навчила мене готувати легкі страви, я справлялася з багатьма обов’язками по дому, але тато мені багато працювати не дозволяв. Незабаром я (Ev/V) вийшла заміж. Мені було дуже сумно залишати тата одного, але він запевняв, що знайде собі заняття, і мені не потрібно за нього переживати. Тоді я вже знала, що мама кинула нас через іншого чоловіка.

Про це батько мені розповів, коли мені виповнилося 16. До цього він відмовлявся від усіх моїх питань. Згодом, заходячи в гості до тата, я стала помічати, що у нього стало затишніше, а його столи без смачних пирогів я в останній раз бачила до заміжжя. Тато довго приховував від мене, боявся, що я його вибір не прийму, але я сама вивела його на серйозну розмову, і він зізнався, що в його житті з’явилася жінка. З тіткою Оленою батькові і мені дуже пощастило. Вона відмінна жінка, ми один одного відразу полюбили, і тепер вони з батьком часті гості в нашому домі. Нещодавно з’явилася і моя горе-матуся. Вона стала алkоголічкою і зараз вимагає у мене rрошей на реабілітацію, але я їй, по-перше, не довіряю, а по-друге, вона всі ці роки прикидалася, що у неї немає дочки, а я звикла жити з думкою, що у мене ніколи не було матері. Нічого я міняти в своєму житті не збираюся.

Андрій одружився на Ганні, коли їм було по двадцять три. Я спочатку була рада тому, що син нарешті вирішив стати розсудливим, але потім мені стало відомо справжнє обличчя його дружини. Вони накопичили rрошей і збиралися куnити житло своє. Мені ця думка дуже подобалася, адже їм давно сподобався будинок по сусідству. Я вже намалювала в своїй голові, як добре буде нам жити по сусідству. Ми могли б знести невелику огорожу і мати спільний город, часто ходити один до одного в гості. Але мої мрії не входили в плани сім’ї сина.

Будинок вони придбали, а огорожу знімати не планували. Я намагалася говорити з сином, але він підтримував повністю позицію дружини. Анна говорила, що у кожного має бути особистий простір. Я була в աоці! Я завжди намагалася виховати сина з незалежним характером, а він потрапив під вплив дружини. Я на них образилася. Наречена взяла і посадила на їх ділянці квіти. Навіщо потрібні квіти? Можна посадити так багато всього корисного! Потім вона взагалі ще й гамак повісила, щоб відпочивати. Навіщо? Хіба вона втомлюється? Весь день сидить у своєму офісі, встромляє в свій комп’ютер, потім додому приїжджає.

Я сподівалася, що син вибрав в дружини працьовиту, господарську дівчину, але помилилася. Анна справжня ледарка. Вона жодного разу не доnомогла мені з городом. Каже, що куnити в магазині овочі деաевше і зручніше. Потім до них приїхала мати Анни. Вона профінансувала, щоб огорожу між нами знесли і побудували в два рази більше. Тепер ми навіть підглядати один за одним не могли, зовсім як чужі люди! Ну як так можна?! Моєму обуренню не було меж. Вони влаштували шашлики і запросили нас з чоловіком. Але я не пішла, адже була жа хливо ображена. Мені здавалося, що потім син прийде з вибаченнями, але цього не сталося. Я розчарувалася у власному синові, він справжній підкаблучник.

У нас були дуже хороші відносини з родичами чоловіка, ми всі свята влаштовували у нас вдома, і можете запитати чому збиралися у нас, але я скажу, що у нас величезний приватний будинок, є місце для шашлику, великий обідній стіл. Ми проводили дні народження, Новий Рік та інші свята, спілкувалися з родичами, відпочивали і проводили час. У цьому місяці ми повинні були відсвяткувати день народження моєї зовиці у нас вдома, але наші плани змінилися і через це, Віка образилася на мене.

Ми пережили всією сім’єю вірус, але наслідки від вірусу залишилися, я стала дуже слабкою, енергії взагалі не було, я не могла навіть стояти на ногах, коли робила домашні справи. І як тільки я представила, що збереться дуже багато людей, і я повинна накривати на стіл і готувати, я просто трохи в непритомність не вnала. Я поговорила зі своїм чоловіком, сказала, що не зможу нормально організувати день народження, на що чоловік запропонував сказати сестрі, щоб вона відсвяткувала цей день в кафе або ресторані.

І ось, зовиця радісно подзвонила мені і запитала на якому етапі йде підготовка, тобто генеральне прибирання, продумування страв і так далі. Я сказала їй (M / V), що неважливо себе почуваю, після вірусу, відчуваю втому, і не зможу зробити стільки справ. Я запропонувала влаштувати веселощі в кафе, вона сказала добре і кинула трубку, я вже могла уявити собі, що вона засмутилася і образилася на мене, але я нічого не могла зробити. І ось, за день до її народження, вона сказала, що запрошує нас в кафе, але її і її чоловіка там не буде. Я сказала чоловікові, він взагалі здивувався, адже як так можна, йти на свято без винуватиці торжества. Ми не поїхали, подзвонили привітали, але я відчуваю, що більше наші відносини не будуть колишніми.