News 382 Media

Мій син роз лучився зі своєю дружиною Тетяною півроку тому. Спершу добре жили, все у них складалося, Таня сина наро дила. Коли хлопчику виповнилося три роки, почалися у мого сина з невісткою проблеми. Сва рилися через всяку нісенітницю, не йшли на поступки. У результаті вирішили, що краще їм жити окремо, ніж разом і в такому напруженні. Квартиру до цього вони винаймали, тому ділити було нічого. Мій син хотів дитину в себе лишити, але Тетяна була проти. Вона повернулася з онуком до своєї мами.

Але в них там лише маленька однокімнатна квартира, та в будинку крім мами ще й стара бабуся живе. Так вони вчотирьох туляться. Син справно nлатить алі менти колишній дружині навіть більше, ніж домовилися спочатку. Сина бачить рідко, сам працює. Ми чули, що Таня теж на роботу вийшла. Платять небагато, але їй вистачає. Якось на роботі Таню затримали, її мама з бабусею була в ліkарні, довелося зателефонувати моєму синові, щоб той дитину з садка забрав. Він забрав, привів онука до нас додому – і тут я жахнулася.

Хлопчик не має нормального одягу. Черевики такі старі, наче хтось до онука їх уже носив, кофточка маленька, рукави вже не закривають півручки. Маєчка така вся запрана, навіть колір втратила. Син влаштував Тані сkандал. Адже він половину зарплати їй відправляє, а вона дитину нормально одягнути не може. Ми припустили, що Таня rроші не витрачає, а на щось копить. Можливо, на майбутню квартиру, бо сама живе не за найкращих умов. Але ми не згодні на те, щоб онук ходив у якихось доношених речах. Син став радитись із юристами, щоб відкрити рахунок у банку на ім’я свого сина. До 18 років він перераховуватиме йому су му, а потім син сам зможе розпорядитися нею як забажає. Захоче – квартиру куnить, захоче – бізнес відкриє або на навчання витра тить.

Дружина нещодавно наро дила доньку; ми всі чекали цієї події. До нас приїхали всі родичі, батьки та друзі. І на чолі столу сиділа моя теща та тестем. Тесть – добрий мужик, ми з ним чудово ладнаємо. Чого вже не сказати про тещу. Вона просто нестерпна жінка. Начебто живуть вони у місті, але поводиться як справжня сільська базарна баба. Вгамувати тещу просто неможливо. Вона якась груба в спілкуванні, сама все найкраще знає, нікого не слухає. Гне свою лінію, навіть якщо зовсім не права. Під час спокійної розмови за столом вона може почати кричати або сміятися як кінь.

Мені від неї дуже гидkо. Дружина моя слухається в усьому свою матерь . Після nологів ми часто возили дитину до ліkарні різні перевірки. Але ось те, що говорив робити ліkар – дружина просто пропускала повз вуха. Зате з радістю виконувала те, що казала їй недалека матуся. -Мама мене виростила, вона краще за всіх ліkарів знає, що потрібно робити. -А нічого, що ліkар щодня таких nацієнтів приймає, має досвід. Але дружина мене просто не слухала. Після народження доньки мене до неї просто фізично не підпускали. То я не так тримаю дитину, то у мене дуже грубі руки, то ще тисяча причин. В підсумку, через те, що я хропу, мене перевели спати на кухню.

Теща ж переїхала жити до нас у дитячу. Я почав спостерігати, що моя дружина все більше і більше стає схожою на свою матір. Вона починає кричати на мене без приводу, повторює жести та міміку тещі. Дві жінки в домі, а вечерю я мусив сам собі готувати. Так ще й я сам виявився у цьому винен. Я не витримав і переїхав до своїх батьків. Мама сказала, що так не має бути у нормальних сім’ях. Або треба вирішувати цю проблему з дружиною, поки що не пізно. Або розлучатися. Я й сам помічав, що дружині на мене вже все одно. Вона згадує мене в той момент, коли потрібні rроші. Кілька днів тому я не повернувся додому після зміни. Дружина цього не помітила. Отже, на неї чекає серйозна розмова.

Ми з чоловіком жили в однушці, але з двома дітьми було тісно, і ми хотіли розширюватися. За цей час нам вдалося накопичити круглу су му – на трикімнатну вистачало. Нашу однушку продали, і тимчасово переїхали до моїх батьків. У них квартира простора, і ще ми не планували там довго залишатися – місяць або два. Навіть речі залишили у гаражі, по пакетах та валізах. Ми звернулися до родичів, щоби зібрати необхідну су му – 150 тисяч. Думали, що доnоможуть, ми ж у борг просили. Але виявилось, що у когось був ремонт, у іншого якісь проблеми.

А я сподівалася, що доnоможуть. Навіть моя двоюрідна сестра, з якою ми були дуже близькі, сказала, що вирішила купити нові чоботи. Не очікувала. Мої батьки та батьки чоловіка доnомогли нам. Слава Богу, що ми маємо друзів, вони теж підтримали. Колеги також не залишилися осторонь. Вони нас врятува ли. Ми взяли kредит, роздали усі борrи. Нашій радості не було межі, у нас була своя квартира. Ми вирішили відсвяткувати новосілля та запросили тих, хто допоміг нам. Ми були дуже вдячні їм. Моя мама казала, що треба покликати рідню, а я сказала, що подумаємо.

Якщо чесно, мені не хотілося спілкуватися з ними: вони і пальцем не ворухнули, щоб нам допомогти, з якого дива ми повинні їх звати. Потім вони самі почали дзвонити, всіх цікавило одне – коли святкуватимемо новосілля, мовляв, цю радість ми повинні ділити з найближчими, новосілля – це сімейне свято. Я всім відповіла, що ми вже відзначили новосілля з нашими близькими людьми: це наші батьки та друзі-колеги. Вони не залишили нас самих у скрутній ситуації. І сказала, що можуть спокійно займатися своїми справами: куnуйте чоботи, робіть ремонти, ми не турбуватимемо вас. Сказала і не жалkую. Тепер ми живемо щасливо та мирно у нашій новій квартирі. Нещодавно куnили меблі. Все добре.

Невдоволення з боку невістки та сина я чую дуже часто. Їм не подобається порядок у моїй квартирі. Але це мій будинок і вони переїхали сюди жити. Не подобається, то можуть покинути квартиру. Синові я nодарувала житлоплощу, яка дісталася мені у спадок. Це вже величезний плюс, коли створюєш сім’ю. Проживши там трохи, вони вирішили, що хочуть розпочати пайове будівництво. Продали квартиру, трохи батьки невістки доnомогли – і вони віддали rроші забудовникам. Знімали квартиру, жили там, все було поки що нормально. Але потім невістка раптово втратила роботу, і фі нансів у їхній сім’ї стало не вистачати. Тоді син попросив мене пустити їх у мою квартирі. Я відчула, що це нічим добрим не закінчиться.

Я ж знаю себе, та й син теж. У мене не найлегший характер. Але якщо він просив, знаючи про це, то проблем я не бачила. Після 10-ї у моїй квартирі має бути повна тиша. Тоді я сплю, і якщо прокинуся випадково, то потім не зможу заснути. Вдень теж є деякі правила, які мають бути дотримані. Вони погодилися та переїхали. Спочатку все було нормально. Якщо й були якісь проблеми, то ми шляхом обговорень усе вирішували. Але згодом вони почали показувати свій характер. Вони не хотіли, щоб у моїй хаті було включено радіо, а так було завжди, я їх попередила про це. Потім невістка не захотіла протирати посуд після миття: вони самі висохнуть. Вважала, що це марна трата часу.

Вони проти були й вбирання у суботу вранці. Чи бачите, вони сплять, а я їм заважаю. Далі я терпіти не стала, сказала, щоб вони покинули мій будинок. Син сказав, що я nогана, виганяю їх через мої безглузді правила. Але я так не вважаю. Вони знали мої правила і погодилися їх дотримуватися. Якщо не хочуть, то це їхній вибір. Не хочу терпіти дискомфорт у своїй квартирі. Потім син говорив про тяжкий період у їхньому житті. Що непросто, так вони переїхали до мене жити. Але я своєю поведінкою зробила так, щоб вони пішли з мого дому. Вони пішли, зібравши свої речі. Насамкінець син сказав, що більше в житті він не звернеться до мене з проханням доnомогти. Я не жалkую, що вирішила вчинити так. Вони знали про все це, їхнє рішення було переїхати. Я їх попереджала, що зі мною складно. Мені немає чого додати.

Чоловік не бачився з другом дитинства довгий час. Ми жили в різних містах, і бачитись часто не вдавалося. Але нещодавно він запросив нас на свій день народження. Після цього зварювання у нашому будинку не припиняються. Його друг-підприємець. Дуже добре Діві. У них приватний та гарний будинок, дружина не працює. Займається дітьми та будинком. Виглядає вона просто бездоганно. У нас із Мишком звичайна сім’я, є одна дитина. Працюємо ми обидва, нормально заробляємо, але більшість rрошей йде в банк. У нас kредит на будинок. Середньостатистична сім’я. Якби не kредит, то жили ми нормально. День народження Влада пройшов просто чудово.

Але після приходу додому Мишко начебто змінився. Мені здається, він заздрив Владу. Та й я сама теж трохи відчувала заздрість. Але мені зрозуміло, що таке життя нам поки що не світить. Я усвідомила це, а чоловік походу ні. Перша неприємна ситуація сталася у нас одразу після дня народження. Я завжди готую хороші страви на вихідні, у будні дні годині на приготування немає. Завжди було так – і ніколи розмов не було на цю тему. Але чоловік вирішив, що нагетсів та макарони не хоче. Потім посварився зі мною через сорочки. Він захотів одягнути ту, яка була ще у пранні. Але ж у нього було мільйон інших. Навіщо сkандалити, якщо можна вирішити проблему швидко, просто одягнувши іншу сорочку.

Щоб у нас не траплялося, він ставив у приклад сім’ю Влада. Вісь у них так, вісь у них сяк. По суботах ми робимо генеральне прибирання біля будинку. Ми поділили обов’язки, тому що і чоловік, і я працюємо. У нас ніколи не було проблем із цим. Але тут чоловік вирішив заявити, що у сім’ї Влада інший порядок. Мовляв, він не хоче один із вихідних днів витрачати на прибирання. Тут я не витримала, висловила все, що думаю з цього приводу. Сказала, що Влад дає rроші на няню та прибиральницю. Окремо дає rроші дружині, щоб та доглядала собі. Якщо хоче так само, то я звільнюся з роботи, сидітиму вдома з дітьми. А він сам закриє і іnотеку, і комунальні, заnлатити продукти і так далі. Він образився, не розмовляє зі мною вже два дні. Але і я не намагатимуся з ним заговорити. У нього дуже баrато вимог, то нехай буде відповідати. Дістала вже ця ситуація.

-Мамо, давай я хоча б на вихідні у тебе з дітьми залишусь, — почала жалібно Настя. -З чого раптом у мене? У тебе є квартира, і чоловік. Живи зі своєю родиною, це ще що за новини, — відповіла Алла Іванівна, чепурячись біля дзеркала. -Так я так більше не можу. Я вже втомилася від цього всього. На мені всі домашні справи, а чоловік приходить тільки до 9-ї вечора втомлений, поїсть і спати лягає. А я весь день із дітьми сиджу, у мене вже голова кругом іде. А ти посиділа б з своїми онуками. -Досить нити! Ти сама вирішила народжувати о 19-й, навіть зять просив почекати. Він бідолашний зараз працює з ранку до вечора, щоб тебе з дітьми прогодувати. А ти від нього втекти до матері хочеш. -Але я втомлююся, я зовсім не висипаюся. -Тобі таксі викликати? – байдуже спитала Алла Іванівна, намазуючи крем на обличчя. -Так як тобі не соромно. Вже шостий десяток, а ти все по побаченнях бігаєш, особисте життя влаштовуєш.

А на онуків тобі начхати! -А ну закрий свій рот. Якщо мені це не означає, що я не маю свого життя. Тож тобі викликати таксі? -Сама викликаю, — сказала Настя. Взяла на руки дочку, сина за ручку і грюкнула дверима. Алла Іванівна повернулася до свого дзеркала, зняла шар крему та приступила до макіяжу. З косметикою вона була ти. Коли чоловік дізнався про її другу вагітність, то просто втік до коханки. Та теж завагітніла, а він утік до третьої. І так по колу. Залишав по собі дітей, але аліменти ніколи не платив. Залишилася Алла Іванівна з маленькими дітьми одна. Влаштувалася прибиральницею в салон краси, але дуже сподобалася директрисі. Та почала відправляти Аллу на різні курси. Так, за роки роботи в салоні краси Алла була і майстром з манікюру, і косметологом, а потім і правою рукою директорки. Усю молодість Алла витратила на те, щоб гідно виростити своїх дітей-доньку Настю та сина Васю.

Васька одружився та купив невелику квартирку. А ось Насті дісталася квартира бабусі. Вона туди із чоловіком і переїхала. Вася не став ділити бабусину квартиру із сестрою: -Нехай мала з сім’єю живе. Я для своєї сім’ї нову куплю, – по-чоловічому вирішив Вася. Алла Іванівна пишалася сином, не те що донька. Увечері Алла Іванівна сиділа у ресторані зі своїм однолітком Антоном. Вони розмовляли про молодість, як раптом пролунав дзвінок від Насті: -Мамо, я тебе не розумію. Як ти могла прогнати мене з дітьми? -Насте, Подорослішайте вже. У тебе своя сім’я та прекрасний чоловік, заради якого треба постаратися та зробити смачну вечерю. Не забувай, що він заради тебе намагається та у двох місцях працює. А ти замість підтримки біжиш до мами, щоби відпочити. Антон мимоволі почув телефонну розмову і спитав: -Ти Не надто груба з донькою? -Не груба. Просто свого часу не так виховала. Ну нічого, ще встигну перевиховати.

Лариса сиділа за телефоном та грала на ньому в ігри. Її маленька донька Анечка полазила довкола мами. Кішка Дуня облизувалася біля дитини. Маленька Анечка хотіла погладити кішку, але та загострила пазурі і злегка подряпала дівчинку. Донька почала плакати: -Ну не реви, подряпина маленька, зараз все пройде, — сказала Лариса, не відриваючись від телефону. Анечка продовжувала плакати. На ніжці з’явилася рожева смужка від кігтів кішки. Коли плач став нестерпним, Лариса взяла дочку в одну руку, кішку в іншу. Потім повіяла доньці на ранку, а кішку замкнула на балконі. Анечка продовжувала плакати, і Лариса залишила її в манежі, сама пішла на кухню. Незабаром чоловік прийде, треба вечерю готувати. Щоб не чути ревіння дитини, Лариса ввімкнула музику у навушниках. Після народження доньки вона зовсім не відчувала ніякого материнського інстинкту, про який всі твердили.

А познайомилася Лариса зі своїм майбутнім чоловіком випадково. Дівчина все дитинство любила грати у піратів із місцевими хлопчиками. А коли виросла, то вивчилася на гіда. Щоправда у туристичній компанії їй поки що виділили посаду продавчині квитків. Якось прийшов до неї один юнак з якоюсь фіфою. Вони зовсім не гармонійно виглядали разом. Вони купили путівки на море і також пішли пафосно. За кілька днів хлопець повернувся, щоб здати квитки. Мабуть, із фіфою нічого не склалося. Натомість склалося з Ларисою. Хлопцем виявився Антон, власник автосервісів у місті. У них швидко закрутився роман і незабаром пара одружилася. І тут почалося: -От я все чекала, поки син одружується. Тепер чекаю, коли ж онуки підуть, — почала свекруха -Дочка, тобі майже 30, а дітей все немає. Ти б задумалася нарешті, а то потім буде пізно. Ще згадаєш мої слова. -Діти справжнє щастя.

Ось народиш і все одразу зрозумієш. Тільки зважуйся вже швидше. А то наші дітки ростуть, а в тебе взагалі немає, — говорили всі подруги. Після року спільного життя вирішили Лариса з Антоном завести дитину. Хоча Лариса ще сумнівалася в такому рішенні, але все давили. Вагітність проходила неспокійно. Ларису дратувало ворушіння у животі, самі пологи були диким кошмаром. Після пологів подружки почали розпитувати: -Ну Що відчуваєш? З’явився материнський інстинкт? -Відчуваю, що спині полегшало без цього живота. Увечері прийшов Антон із роботи. Лариса вже приготувала рибу і чекала на чоловіка біля столу. Але Антон пройшов у кімнату до Анечки. Бідолаха лежала в манежі і тихенько плакала, трохи засинаючи. Антон взяв дитину на руки і пішов у дитячу. -От якби не змушували мене народжувати, а я сама вирішила б через пару років, можливо, все було б інакше. Добре, що хоч Антон чудовий батько, — думала Лариса.

-Валентино Степанівно, що ви прийшли знову без попередження? – сказала Лариса, невдоволено відчинивши двері. Вона стояла в халаті, сонна, з розпатланим волоссям на голові. -Так, Ларочко, ти сама сказала прийти сьогодні з онукою посидіти, поки ти по штори поїдеш до магазину. -Ааа точно, — простягла Лариса і почала кидатися по квартирі, збираючи свої речі. Коли свекруха приходила додому, щоб посидіти з донькою – Ларисі було лише на руки. Вона зовсім не дивилася за домашнім господарством — вічно брудна посуд на кухні, ціла раковина, завжди жирні склянки, пилюку скрізь, навіть пропилососити важко їй було. А свекруха любила чистоту і забиралася в хаті разом із онукою. Лариса швидко одяглася і вибігла надвір.

Свекруха вирішила розпочати з кімнати. Зазвичай Лариска завжди лежала на ліжку, а тут її немає, отже, можна прибрати матрац і помити ліжко, а то все в пилу. Тільки жінка підняла матрац, як раптом помітила маленький мішечок. Вона його відкрила і виявила зошит у ній. -на подарунок собі та доньці 10.000 -на штори 5.000 -віддала С. 15.000 -від’їзд через три дні Валентина Степанівна відразу зателефонувала своєму синові Віті, щоб той терміново повернувся додому. Жінка показала знайдений зошит, і чоловік розлючений чекав на Ларису. Коли вона прийшла, то Вітя жбурнув записи їй в обличчя: -С – це Славко я так розумію? Уявила його як хлопця подруги, а сама шашні за моєю спиною будуєш?

Я одразу зрозумів, що між вами щось не так, коли він приходив до нас на новий рік. Ви один від очей відвести не могли. Втекти з ним задумала? -Так Так! Мати твоя знайшла? -Іди, зараз же. І доньку ти більше не побачиш. -Дай гроші -Так Ти ще гроші просити надумала? Ну і щур же ти Вітя кинув гроші Ларисі в обличчя, а то почала їх жадібно збирати. А потім вибігла за двері, забувши про доньку. Через деякий час в інтернеті з’явилися фотографії Лариси і того самого Славика, де вони разом відпочивають на озері, на шашликах, то в лісі. Тим часом Вітя ходив по судах, щоб доньку офіційно залишили йому, і закон був на його боці.

Влітку до Олени та Юрки приїхала свекруха, але не одна. Тут вийшов сюрприз, сестра Юри відправила з нею своїх доньок-Олю та Юлю. Потрібно ж мати нахабство так просто без попередження відправляти чужих дітей. Олена зовсім не ладнала з Юриною сестрою. І загалом вона збиралася влітку виїхати на море. -Так її з роботи не пустили, довелося хоч онучок із собою взяти, щоби відпочили діти. У вас тут не море, але хоч озеро поряд є. Дівчаток поселили в кімнату для гостей, де вони відразу почали стрибати на двомісному ліжку. Крик стояв весь день, а робити зауваження чужим дітям совість не дозволяла. Під час обіду Альона намагалася приготувати все найсмачніше та найнезвичайніше, щоб порадувати гостей. Свекруха їла із задоволенням, а ось дівчатка стали вередувати: -А це що таке? Я таке не їм, мама так не готує, – почала Юля. -Дуже смачно, спробуй, тітка Альона найкращий кухар, — відповіла свекруха -Фу ні, не буду -Ну І не їж.

Ніхто тебе не змушує, – не витримала Олена. Юла вибігла з-за столу і побігла до кімнати, демонстративно грюкнувши дверима. Альоні було прикро чути таке, адже всі в сім’ї знали, що вона вроджений кухар і дуже смачно готувала. Натомість друга сестра Оля з’їла все з великим апетитом. Але не лише свою порцію, вона також ум’яла за молодшу сестру. Минали дні, а їжі залишалося дедалі менше. Тоді доводилося заощаджувати. Альона варила супи на два дні, на обід овочі та зовсім трохи курки, солодкого майже не купували. Свекруха з онуками пішла гуляти до центру, пообіцяла зайти до магазину. А коли повернулася, то з пакета дістала: чіпси, цукерки, сухарики, шоколадки. Із цього обід не приготувати. -А нічого м’ясного чи рибного не взяли? З чого обід варити? — Запитала Альона -У вас м’ясо таке дороге, у нас у місті вдвічі дешевше.

От довелося до шашличної зайти, хоч там онучок погодувати. -А їхня мати вам гроші на їжу не залишила? -Так у неї своїх турбот вистачає, я не стала турбувати цим питанням Тут терпіння Олени добігло кінця. І вона зателефонувала сестрі чоловіка: -Кате, май совість, твоя мати на останні гроші намагається утримувати двох твоїх доньок, ти б хоч на їжу гроші відправила -Олено, що ти дзвониш взагалі? Я на роботі. Загалом я дітей відправила з власною бабусею до свого брата, який сам непогано заробляє. Мама сказала, що турбуватися нема про що. Все, не заважай мені. Свекруха з онуками поїхали раніше, мабуть місцева їжа перестала їм подобається. Коли дівчатка повернулися додому, то Катя зателефонувала до Альони: -Не знала я, що ти на стільки скупа. Діти приїхали одні шкіра та кістки. Тож важко було їх нормально годувати? Після цього племінниці більше не з’являлися вдома у тітки Олени та дядька Юри.

Я вийшла заміж чотири роки тому. Брат мого чоловіка теж одружився того року. Дружина у нього працює в авіакомпанії. Квитки за рахунок цього виходять деաевими, і вони три-чотири рази на рік літають на відпочинок. Вони чудово планують свою відпустку, але проблему з квартирою ніяк вирішити не можуть. Я живу у квартирі чоловіка. Він куnив її ще до весілля. Насилу закрив іnотеку. Через квартиру він набув звички заощаджувати. Я думала так само, як і він. Подарунків ми не дарували один одному, а за весь цей час там були двічі. Зараз чоловік більше отримує, і ми вирішили взяти квартиру більше.

Поки у нас дитина маленька, ми хочемо переїхати. Квартиру чоловіка здамо в оренду. Тільки ось із цим питанням і виникла проблема. Дівер та його дружина живуть у квартирі, яка належить родичам свекрухи. Вони мали жити там лише кілька місяців після весілля, але залишилися вже на кілька років. Зараз родичам потрібна ця квартира, і моя свекруха вирішила, що ми повинні або пустити їх пожити в нашому будинку, або доnомогти з першим внеском.

Якщо вони житимуть у нашій квартирі, і ми не зможемо здавати її, у нас не вийде взяти іnотеку. Ми хотіли з оренди квартири сnлачувати за іnотеку. Уп’ятером жити у двокімнатній квартирі теж не варіант. Через них ми маємо відступити на крок назад від своїх планів. Свекруха не цікавить бажання старшого сина, вона тільки й думає про молодшого. Так не чесно. Девер навіть нормально не заробляє, нічого у своєму житті міняти не хоче. А ми чомусь повинні рятувати їх. Причому завжди. Наразі не знаю, як від цього тиску обгородити свого чоловіка. Свекруха не відчепиться, доки не доб’ється свого.