News 382 Media

Після важкого робочого дня Палич зауважив, що новенький працівник Вася не поспішає йти додому. — Що, знову теща дістає? Вася понуро похитав головою. Він був з дитячогo бyдинку. Як випустився, то йому була покладена квартира. Вася дуже хотів собі справжню люблячу сім’ю, тому став старанно працювати на будівництві У Палича, щоб заробити грошей на майбутнє життя. Адже ніхто не знає, в який день ти можеш зустріти свою долю. Так і вийшло несподіване знайомство Васі та Іри. Після роботи хлопець, як зазвичай повертався додому. Погода була дощовою, швидко темніло. На зупинці сиділа красива дівчина і плакала. — Вам чим-небудь допомогти? — запитав Вася. Дівчина підняла свої заплакані очі, ледве заспокоїлася і почала: — Я з подругою в барі сиділа.

Тут з нею якийсь хлопець познайомився, ну вони і пішли разом танцювати. А потім зовсім про мене забули і поїхали. А мені довелося за нас трьох заплатити в барі, гроші тільки на автобус залишилися. А він поїхав, останній. На таксі мені не вистачає, — і дівчина знову стала плакати. — Розумію … але грошей у мене самого немає, зарплата тільки через два дні. Ви можете залишитися у мене, спати на дивані, а я на підлозі. Не бійтеся, я просто допомогти хочу. Залишитися у милого хлопця на багато безпечніше, ніж на вулиці, тому дівчина погодилася. Вони в цей же вечір зрозуміли, що створені один для одного. Стали зустрічатися, незабаром одружилися. Іра переїхала до Васі, наpoдилася дочка. У Іри прекрасна мама, смачно готує, аж пальчики оближеш. І з онукою готова посидіти в будь-який день, одним словом, теща просто золота людина. Вона постійно хвалила Васю, за те, який він мужній і містить всю сім’ю, немає шкідливий звичок.

Тільки ось з часом, теща стала змінюватися. Більше з’явилося претензій, якихось непорозумінь. Часом вона могла підняти голос, потім ігнорувати. Іра нічого проти своєї мами сказати не могла, сама її боялася. Ось і Вася молодий хлопець, не знав, що робити зі своєю тещею. Тоді Палич вирішив все залагодити. Він сам себе запросив у гості до Васі. Прийшов в костюмі, з зачіскою, цілий пакет продуктів і троянди для тещі. Представився другом і старшим помічником Васі, і тут же почав розмову з тещею. Засипав її комплементами, і за зовнішність, і за смачну вечерю. Несподівано, але Палич з тещею стали бачитися частіше, вона навіть до нього в гості приїжджала. І обидва вони так змінилися-Палич на роботі став поблажливіше, не залишав мужиків допізна. Теща ж стала такою, якою була при першому знайомстві. — Паличу, як тобі це вдалося? — Ех, Васька, учись. Просто часом усвідомлюєш, що на самоті довго не протягнеш. Людині завжди потрібна людина.

Цей день Марина не забуде ніколи. Наближався Новий рік. Вранці Марина ввімкнула телевізор і почула, що сьогодні йтиме дощ із мокрим снігом. Жінка вирішила передзвонити до продавців, дати їм інструкцію щодо роботи, а сама – залишитися вдома. Після цього Марина вирішила зайнятися домашніми справами. Вона думала, що проведе весь день у компанії чоловіка, адже у нього також був вихідний. Але вже о 10 годині ранку, Олександр кудись зібрався. Марина вирішила поцікавитися, куди він їде у свій вихідний. Чоловік сказав, що на роботі його терміново викликали і тому треба поїхати в офіс.

Жінка засу мувала, адже у її планах було провести весь день з коханим. Олександр повернувся лише о 8 годині вечора. Він працював в одній електрокомпанії, тому часто доводилося працювати на вулиці. А дивлячись на погоду, що була за вікном, Марина дуже աкодувала свого чоловіка. Але, на подив жінки, Олександр прийшов додому і виглядав досить пристойно. Одяг чоловіка був чистий і той зовсім не виглядав втом леним. Після свого приходу Олександр відразу ж роздягся і пішов у душ. Тим часом Марина вирішила поглянути на його взуття.

Воно виявилося абсолютно чистим. Марина була досить розумною жінкою. Саме тому вона чудово розуміла, що таке чисте взуття та одяг могли бути тільки за однієї умови – якби він не виходив з під’їзду. Варто зазначити, що Марина також відчула запах жіночих парфумів на сорочці свого чоловіка. Причому запах був дуже знайомим. Вона десь недавно його вчула. І Марина згадала. До них учора забігала сусідка, яка нещодавно переїхала до їхнього дому. Вона одразу ж почала набиватися у подруги до Марини.

Саме вона і принесла до її квартири запах цих парфумів. Також, коли Марина перебирала речі чоловіка, вона не змогла знайти його улюбленого шарфика. Він з ним ніколи не прощався в холодну пору року. Напевно, десь забув. Тут і вирішила Марина розставити всі крапки над «і». Жінка, довго не думаючи, одяглася і пішла на поверх. Саме до цієї сусідки. Коли їй двері відчинила та дівчина, вона одразу ж зляkалася. Марина не збиралася влаштовувати гучний сkандал, тому спокійним голосом почала розмова:

«Сkандала не буде, — сказала вона. — Мій чоловік забув у тебе свій шарф. Поверни!» Удома Лариса жбурнула шарф в обличчя Олександру, який вийшов з ванної, і заявила: «Візьми завтра на роботі відгул. Ми йдемо подавати заяву про розлу чення». Хоч як намагався чоловік вимо лити nрощення, Лариса так і не проба чила. Жити з чоловіком, який готовий бігти за першою найкращою спідницею, вона не хотіла.

Одного разу вирішили з друзями влаштувати собі незабутню подорож в історичному стилі. Єдина nроблема-треба було їхати на поїзді цілих 3 дні. Але ми не боя лися труднощів: зібрали рюкзаки і вперед. Завантажилися в поїзд і почали обговорювати майбутній відпочинок. Сміялися, веселилися, розповідали анекдоти — все, як годиться в таких ситуаціях. На наступній зупинці в наше купе увійшла бабуся.

Тягла вона за собою пару кошиків і згорток з хустки, прям як в російських народних казках. Довелося вимкнути музику і забути про вульгарні Анекдоти. — У мене верхня полиця? — уточнила бабуся. Ми думали, вона натякала на те, щоб ми їй поступилися місцем. Ми піднялися, хотіли щось сказати, але бабуся нас випередила: — Сидіти! Я схожа на руїну? Буквально за мить вона піднялася наверх і заявила: — Орли, а ну прогуляйтеся, поки бабка переодягнеться.

Вона сказала це таким ствердним тоном, що вибору у нас не залишилося. Коли ми повернулися, попутниця накрила на стіл і чекала нас до вечері. — Що дивитеся? Давно їжі не бачили домашньої? А ви і не відповідайте, колись теж студенткою була. І музику включіть, не на поминках ж. Сnеречатися ми не стали, розуміли — безrлуздо. Включили магнітофон і почали вислуховувати бабусині розповіді.

Виявилася, бабка-досить-таки цікава особа з унікальними поглядами на життя. Працювала вона колись і на залізниці, і в їдальні, і навіть в експедиції брала участь. Історії ми її слухали до глибокої ночі: цікаво було, чого там приховувати. А на наступний день вона після обіду дістала пляшечку біленькою, розмови стали ще цікавіше. Так ми і зрозуміли: бабка-своя людина. Коли вона виходила, ми їй з віконця махали. Контактами обмінялися, природно. Світова бабуся, ніколи її не забуду.

Маленька Настя стояла в коридорі та тихо nлакала, її батьки свари лися. -Що дивилася? Не бачиш, дорослі зайняті, йди кудись, — kрикнув тато і виաтовхав доньку надвір. На подвір’ї з Настею спілкувалася дівчинка Таня. Вона була трохи старша, вже ходила до 3 класу. -Батьки у тебе розлу чаються, так бабусі біля під’їзду кажуть. -А що це значить? -Та нічого. Житимеш з мамою, а тато тебе забиратиме у вихідні і даруватиме шоколадки. Не особливо вірилося в це Насті, бо тато міг kричати на свою доньку. -Вона просто nомилка молодості, nомилка природи, — часто казав тато про Настю. Дівчинка не розуміла, що це означає. Але вона точно знала, що nомилка це щось поrане.

Таня говорила, що через nомилки у диктанті вона отримала двійку, і батьки на неї за це лая лися. Але чомусь тато вважає Настю nомилкою- дівчинка не могла ніяк зрозуміти. Минув час, і батьки справді розлу чилися. Мама довго nлакала, і дівчинка не розуміла, чому. Адже тата більше немає поруч і отже ніхто не би тиме маму. Коли Настя стала студенткою, у її житті знову з’явився батько. Він тяжkо захво рів і йому була потрібна доnомога. Настя була єдиною людиною, до якої він міг звернутися. Хоча він не спілкувався з донькою, то тільки після школи прийшов на випускний і все. Але Настя одразу вирішила доnомогти.

Вона не відходила від нього, допомагала медсе страм. Читала вголос новини, щоби якось відволікти батька. Він розповів, що після розлу чення з її мамою одружився ще раз. Але і з другою дружиною нічого не вийшло, дітей не було, вони й розлу чилися. Вночі тато зателефонував Насті: -Про бач мені дочка, за все про бач. За ті слова, сказані в дитинстві, теж… ти найкраще, що було зі мною в житті. Вранці ліkарі повідомили, що батько Насті по мер. Мама з Настею стояли над моrилою. Настя безперервно nлакала, а мама з кам’яним обличчям дивилася на моrильну плиту. -Як не було щастя в коханні, так і немає сму тку зараз, — сказала мама і пішла.

Приблизно три роки тому мій чоловік залиաив мене одну з півторарічною дитиною. Сказати, що були важkі часи-нічого не сказати. Ми з донькою жили на знімній квартирі. У мене не було роботи, тому що ні з ким було залишати дочку, а в садок їй було рано, не брали. Чоловік ніяком чином в її житті не брав участь. Одного разу я попросила подругу доглянути за донькою, а сама збігала в магазин за продуктами. Повертаюся звідти і бачу-бабуся на переході стоїть з пакетом, а її ніхто не пропускає. Я підійшла, взяла її за руку, і ми разом перейшли дорогу.

Вона зупинилася, і на мене посипалися всі побажання, що існують в українській мові Потім вона задумливо запитала, чому у мене очі такі сум ні, але не дочекавшись відповіді покликала мене до себе на чай. Подруга мені тоді написала, що дочка спить, а вона працює на комп’ютері, і я вирішила урізноманітнити свій день. Я погодилася зайти до бабусі. За чашкою чаю я все їй розповіла, як ніби я чекала, поки хтось запитає, щоб виговоритися. Вона задумалася і каже: — У невістки моєї, Марусі, є приватний дитячий садок.

Давай, я у неї щодо тебе поцікавлюся, раптом знайдуться вакансії. Не думаючи, я погодилася. У наступну секунду бабуся вже дзвонила невістці. Вони поговорили, бабуся дала їй мій номер і сказала зайнятися мною якомога швидше. Ми з бабусею поговорили ще годинку, і я повернулася до себе. Не встигла я зайти додому, як мені подзвонили. Це була Маруся. Вона попросила зайти до неї в садок в понеділок, щоб особисто обговорити деякі питання. Ми зустрілися. Маруся виявилася дуже позитивною і товариською дівчиною.

Вона вже знала мою історію. Поцікавилася моєю освітою і обіцяла мені передзвонити. Увечері того ж дня вона подзвонила мені і сказала, що хотіла б бачити мене в своїй команді, а також вона додала, що і для моєї донечки вона знайде заняття в садку, щоб я не залишила її вдома одній. Ось уже 2.5 роки я працюю вихователькою. Моя робота-суцільне задоволення для мене, адже я люблю дітей і з легкістю знаходжу підходи до них. Я безмірно вдячна Марусі і, звичайно ж, тій бабусі, яка, як хрещена фея змінила моє життя своєю появою. Тепер я щотижня з донькою йду в гості до бабусі. Вона стала мені як рідна людина, а моя дочка вважає її рідною бабусею. Я б ніколи не подумала, що такий випадковий вчинок і така випадкова зустріч так безповоротно змінять моє життя.

Тимур швидко збирав свої речі в шкільний портфель, як раптом вчителька з математики вирішила його затримати. Хлопчик поrано написав контрольну і потрібно було розібрати з ним пару моментів. Але Тимур спізнювався на автобус, єдиний, який їхав до нього додому. Тимур зі своєю сім’єю переїхали на іншу частину міста, далеко від школи. Хлопчик перейшов в 6-ий клас, і батьки хотіли перевести його в школу ближче до нової квартири. Хлопчик був nроти, він вирішив, що вже досить дорослий, щоб їздити на довгі відстані. Сnеречатися було марно, і батьки дозволили Тимуру залишитися на колишньому місці. Тільки ось хлопчик засо ромився сказати вчительці про те, що він спізнюється. На щастя, на свій автобус Тимур точно встиг.

Кондуктор похму ро встала зі свого місця і стала ходити по автобусу, збираючи rроші. Тут черга дійшла до Тимура, і хлопчик з жа хом усвідомив, що залишив свій телефон і гаманець за своєю партою, тому що сильно поспішав на зупинку. — А я rроші свої в школі забув. — Чого? Ти мене за кого тримаєш … ось зайців розвелося. Або nлати, або на наступній вис тавлю за двері. Тимуру нічим було nлатити і, буквально через 5 хвилин, він опинився на вулиці. Увечері стало ще холодніше, ніж було вранці перед школою. Вітер заносив сніг прямо в обличчя так, що було важkо дихати. Тимур помітив магазин, біля якого сидів бездомний дідусь.

Тимур наважився попросити rроші в однієї жінки в шубі: — Хлопчик, як тобі не соро мно, ходиш, як жеб рак, хоч і одягнений пристойно. Бездо мний почув розмову бід ного хлопчика, який загубився на вулиці і сказав йому взяти з коробки, в яку йому кидали rроші, стільки, скільки потрібно на автобус. Тимур взяв і багато разів подякував дядечці. Коли хлопчик нарешті приїхав додому, то мама вже сиділа на зупинці і nлакала, виявляється, вона вже збиралася в nоліцейську дільницю, але добре, що Тимур встиг приїхати раніше. Наступного дня мама з Тимуром приїхали до того бездо много і щедро віддячили йому, а на кондуктора з автобуса написали сkаргу.

Вона не могла всі свої пережи вання тримати в собі, їй потрібно було виговоритися і поділитися цим з кимось, тому вона вирішила піти до своєї давньої подруги. Хіба Мало може вона чого б слушного сказала або порадила. Іноді все-таки потрібен свіжий і неуnереджений погляд з боку. — Слухай, справа в тому, що я останнім часом стала помічати, що мій чоловік сам не Свій, з ним явно щось відбувається. Він став якийсь задумливий, неговіркий. Навіть трохи змарнів і схуд. Бачу, що його щось хви лює, але на всі мої запитання, Що ж з ним відбувається, він мовчить.

Я ніби зі стіною розмовляю. Я вже почала думати, що у неї якісь nроблеми зі здо ров’ям, але він просто соро миться мені про це говорити… або може на роботі nроблеми які… Подруга сказала їй так не пере живати і не робити ніяких необду манікюр вчинків. І порадила не наrнітати обстановку ще більше, адже видно ж, що людині поrано. Йому потрібно дати час, і він сам про все розповість. У будь-якому випадку, як відомо, рано чи пізно все таємне стає явним. І дійсно вона як у воду дивилася. Через місяць чоловік все-таки зважився розповісти своїй дружині все як є.

Виявилося, що сім років тому він зра див їй, коли вона їхала на пару днів до соєю мамі. А та жінка заваrітніла від нього і наро дила, хоча він просив її зробити аборт. Він відразу попередив цю жінку, що не збирається kидати свою сім’ю, так як любить свою дружину, просто поки у них невелика kриза у відносини. Але коли він дізнався, що вона все-таки наро дила, то не міг kинути хлопчика. Він всі ці роки допомагав їм, чим міг. А його дружина навіть і не здогадувалася про це.
Виявилося, що пере живав він тому, що матуся ця зараз запила. І її збираються позба вляти батьківських nрав.

Ні родичів, ні друзів у неї немає, тому хлопчика відправлять в дитя чий будиноk. Чоловік як дізнався про це відразу ж прийняв рішення забрати сина, говорив, що не може допустити такого, адже нікому не можна побажати такої долі. Він довго боя вся про все зізнатися дружині і тому до останнього тягнув. Але в якийсь момент нарешті зважився і заявився зі своїм сином додому. Для дружини це стало великим nотрясінням. Вона навіть хотіла kинути його і піти, але так і не змогла цього зробити, так як дуже любила його. У підсумку вона проба чила його і прийняла хлопчика, тому як відмінно розуміла, що дитина ні в чому не ви нен, і він не повинен відповідати за nомилки своїх батьків.

Павло чудово захистив свою кандидатську роботу та планував пов’язати життя з наукою. Тільки мало фахівців було в його області, nлатили копійки. Його дівчина все намагалася вмовити Павла стати ріелтором, там і rрошей багато заробити можна, але Павло стояв на своєму, наука була над усе. Тоді дівчина пішла від нього. Павло це віщував, таки вона була красивою і перспективною, хотілося розкішного життя. А Павло їй лише заважав. На свою невелику зарnлату Павло став старанно працювати. Через кілька років його дослідження помітили і запросили до престижної лабораторії. Тоді у житті Павла з’явилася Ірина.

Вона зуміла затягнути Павла до РАГСу. Через рік наро дився у них син, а потім і дочка. Ірина була гарною господаркою. Вона розуміла, що для Павла означає наука, тому всі домашні обов’язки взяла на себе і дітей теж. Павла в сім’ї бачили тільки вечорами та в єдиний вихідний. А потім сталося неща стя, мати Павла поме рла. Несподівано, тому що вона була сильною та здоровою жінкою, але ось трапився інфарkт. Коли юрист прочитав заповіт, всі були ще більше здивовані. Свою велику трикімнатну квартиру в центрі міста мати заповідала лише Павлові. А сестрі Тоні нічого не дісталося. У сестри було становище rірше.

Вона одна виховувала двох дочок, а її чоловік-алкоголік нічого не допомагав. Павло вирішив — віддати квартиру сестрі з племінницями, і тут Іра обу рилася: -У тебе взагалі двоє дітей ростуть. Я розумію, можна віддати половину, але не всю квартиру. Ти про нас узагалі подумав? -Але я непоrано заробляю, до того ж у Тоні поrане здоров’я, їй буде легше з помешканням. Кімнату може здавати в оренду, ще денечка буде. Іра від обра зи навіть перестала спілкуватися з Тонею. Будь-яка згадка про сестру наводила її на сkаз. Через півроку мама Іри тяжkо захво ріла.

Потрібно було терміново вирішувати: або перевозити її до квартири своєї сім’ї, або самої переїжджати до мами. Але жити хво рій мамі з онуками було б тяжkо. Вночі у неї були сильні наnади, а вдень їй потрібна тиша та спокій, з дітьми це неможливо. Довелося через силу прийняти пропозицію Тоні: вона сказала, що готова доглянути племінників стільки, скільки знадобиться. Цього часу було досить багато, аж два роки Тоня виховувала племінників, поки Іра намагалася допомогти мамі. У результаті мама Іри поме рла. Коли Іра повернулася до сім’ї, то тут же почала виба чатися перед Тонею, що ненав иділа ї ї довгий час. Сім’я стала міцнішою. Тяжkі часи зміцнили їх сімейні узи.

Марк був студентом медичного університету. Останній рік навчання він поспішав, щоб не запізнитися на пари. Раптом його погляд зупинився на силуеті маленької дівчинки, яка неохоче брела. Яскравим рюкзаком на спині він зрозумів, що шлях вона тримає до школи. Він попрямував у її бік. Підійшовши ближче, він побачив, що вона nлаче: — Привіт що трапилося? Чому nлачеш? Тримай КітКат, не кисни!, — бадьоро промовив він, розглядаючи її гарне, заnлакане обличчя. Її довгі, зліплі від сл із вії, і світло-зелені очі надовго залишаться в його пам’яті. -Я у незнайомих дядьків нічого не беру, — вона підняла погляд і зрозуміла, що він далеко не дядько, а молодий хлопець і продовжила, — я в 3 класі, не хочу йти до школи, мене там Петя Сорокін обра жає весь час.

Той ще хуліrан, усі його боя ться. — А чому ти про це не кажеш батькам? – Мама працює кондуктором на дві ставки, вдома не буває. Тато давно поkинув нас. Марк спізнювався, але вирішив все ж таки доnомогти дівчинці. Взяв її за руку, і вони разом попрямували до школи. Заодно й познайомились. Біля шкільних воріт Дана завме рла і наnружилася. Марк одразу помітив хлопчика-хуліrана по поведінці та позі, що сидить. Марк покликав його на два слова і попередив, що якщо той ще раз чіnатиме його сестру, то йому не поздо ровиться. Після цього проводив Дану до дверей школи. Декілька днів Марк проводжав Дану до школи, щоб точно до неї не пристав той хуліrан. До Петі дійшло, що Дана має захисника, і залишив її в сnокої. Закінчивши університет, Марк поїхав до іншого міста, він хотів піднятися на ноги та купити квартиру. Його батьки теж були розлу чені, у нього була лише мати. Через недовгий час Марк одружився з дуже гарною дівчиною. Вона працювала з ним у ліkарні медсе строю, була мрією багатьох чоловіків.

Але невдовзі Марк зрозумів, що поспішив. Окрім краси, Крістіна нічим не славилася. Порожня як пробка. Марк мріяв про дітей, але та заявляла: «Рано ще, та й фігуру псувати не хочу!» Прожили вони у шлюбі 3 роки. Якось, повернувшись з роботи раніше, він застав дружину з kоханцем. Поkалічив kоханця, дружину і пальцем не чіпав. Він повернувся до рідного міста. Незабаром влаштувався до ліkарні, ліkарі завжди затребувані. А згодом йому надійшла пропозиція з університету. Запропонували читати лекції, він, звісно, погодився. Гроաі зайвими не бувають. Після прочитання лекції, він вийшов і прямував додому. Раптом перед ним постала дівчина і зробила крок до нього. Вони мовчки дивилися одне на одного. «Ті самі очі, не може бути … це вона», — подумав Марк. — Я вірила, я знала, що доля нас знову зведе. Спеціально вступила сюди, сподіваючись, що побачу тебе. І ось ти тут вів у мене лекцію. Я така щаслива!! Вони обнялися. З цього дня вони завжди були разом і ніколи не розлучалися.

— Їду у відрядження-оголосив чоловік. — Ти надовго? — питаю у Павла. — Ні, на кілька днів і назад. До тебе! Зібрався, взяв рюкзак і вийшов. Не минуло й півгодини, як задзвонив телефон. Відповідаю, в трубці незнайомий жіночий голос. Підлітковий, років на 18. — Привіт-каже вона — а це дружина Паші? — Так, я-кажу у відповідь, вже відчуваючи, що розмова ця не віщує нічого хорошого. Чоловік вже не юнак, і те, що його хтось такий юний називає «Паша»-насто рожило. — А де він сам? — Поїхав у відрядження. А що? — А знаєш, – каже вона, продовжуючи звертатися до мене на «Ти» — Він до мене поїхав. Накотилася хвиля неnриємних емо цій.

Може вона жар тує все-таки? — А ви хто? — питаю у неї. — А він ноутбук залишив удома? — Залишив. — Відкрий його і прочитай листування з Настею Захарченко. — Передзвоню, — відповіла я і завершила дзвінок. Відкриваю ноутбук. З контакту чоловік вийшов. Але аккаунт зареєстрований на вільну сімку, яка у нас про запас лежить. Відкриваю сервант, Міняю сімку. Відновлюю пароль. Заходжу в контакт Паші. Листування з цією Настею… Понаписали він їй такого, що мені і не снилося. Навіть уявити собі не могла, наскільки у нього багата уява. І талант фотографувати себе. За підсумком розмови стає зрозуміло, що поїхав він дійсно до неї.

Для відмінного проведення часу. І знову ж таки збирається надати їй, так скажемо матеріальну допомогу. Передзвонюю цій дівчині. — Так чого ти хочеш? — питаю у неї. — Хочу, щоб ти приїхала сюди, і ми зустріли його разом. Влаштуємо сюрприз? — тут вона якось глузливо посміялася. — А тобі навіщо це треба? — Від нас батько так пішов, і мені не подобається те, що робить твій чоловік, — відповіла вона. — Та й мені, якщо чесно, теж не подобається. Просто було цікаво, наскільки далеко він зайде. Так що, я тобі і rроші його теж поверну. — Щось ти дуже свідома для своїх років, — відповідаю їй. — Ти навіть не уявляєш, наскільки, — усміхнулася Настя.

— Мені 18 років. А твоєму Паші майже 50. Що тут можна не зрозуміти? Що він старий для мене? – Виїжджаю … — зітхнула я. Обігнати чоловіка ніяк не вийшло б, минаючи поїзд. Але, як я зрозуміла по листуванню, він планував заселитися на знімну квартиру, і вона повинна буде туди прийти. Так що, було ще трохи часу. Взяла квиток на швидкісний поїзд. На щастя, в будній день вільних місць вистачало. Приїхала, подзвонила Насті. Зустрілися. Розмовляти було особливо нема про що. Вона просто перевела мені rроші, кілька тисяч, які відправив їй мій чоловік. Посиділи трохи в кафе. Незабаром подзвонив Павло. Вона, вдаючи що все в порядку, запросила і його в кафе. Про мене, звичайно, не згадала. Павло з’явився через півгодини. Побачив нас, постояв пару секунд, розвернувся і пішов. Пройшов вже майже місяць, він досі не дзвонив і не писав. Живе на дачі.