News 382 Media

Вчора дочка із зятем приїхали до мене привітати із ювілеєм. Я накрила для них стіл, наготувала багато смачного, а блюдом дня був мій фірмовий салат. Я його готувала ще дочці. Зять спробував салат «Чоловічі сльо зи» і просить приготувати його знову і знову. А секрет дуже простий. Потрібно робити все з любов’ю та зі свіжих продуктів. Зараз все докладно розповім. Для салату нам потрібні: 250 грам свинини; 200 г моркви по-корейськи; 3 курячих яйця; 400 грам печериць; 1 цибулина; 2 плавлених сирку; 100 грам майонезу; олія ;

Починаємо з цибулі. Її ми нарізаємо дрібними шматочками та маринуємо. Цибулю можна не додати, якщо хтось із гостей не виносить її на дух, але для особливого смаку вона необхідна. Гриби нарізаємо великими шматочками і смажимо на плиті хвилин 5-10, додаємо туди ж сіль, перець і трохи олії, все за перевагою. За тим же принципом обсмажуємо свинину, остуджуємо та нарізаємо кубиками, щоби все було пропорційно. Варені яйця чистимо від шкаралупи.

На відміну від решти інгредієнтів, яйця потрібно натирати на тертці. Все, всі інгредієнти готові, можна надійти до основної справи. У нас повин ні виходити рівні шари. Першою на тарілку викладаємо мариновану цибулю ( знову ж за перевагою), на неї кладемо другий шар з грибів, потім всю цю справу промазуємо майонезом. Потім у нас йде шар із тертих яєць і знову майонез. Потім йде ще один шар із моркви і завершуємо готування нашого багатошарового салату майонезом та сиром. Все, найсмачніший салат готовий, можна подати до столу. Гості обов’язково залишаться задоволеними. Цей салат я готова їсти тазиками.

Женя щойно прийшла з роботи додому. Цілий день вона думала, як прийде додому і ляже на зручний диван і, нарешті, відпочине. Але її спокій порушила її дочка нагадавши, що вона має йти на батьківські збори. — Ніно, мама втомилася дуже і не може піти. Вибач, — сказала Женя, сподіваючись, що дочка відв’яжеться від неї. — Мамо, а чому це, мені не можна ходити, а тобі можна? Давай, йди, а я поки що вареники зроблю, і для тебе, і для тата, — заявила дівчинка і пішла далі. На цю пропозицію Женя лише втомлено зітхнула і сказала лише просте:

«Добре». Зазвичай на зборах вона сиділа в кутку, втомлено дивилася на годинник і чекала поки ці матусі закінчать хвалитися, які їхні діти молодці, розумніші за всіх і, що вони взагалі заслужили на клас краще. Особливо на її нервах діяла голова батьківського комітету. Так вийшло, що її син навчався непогано, і це стало для неї чудовим приводом для того, щоб звітувати інших матусь за nогану успішність їхніх дітей. І ось черга дійшла до Жені. За словами голови комітету, їх конкурентами є клас «А», і їм потрібно терміново підвищити успішність, щоб наздогнати їх. І ось через кількох учнів та учениць, у тому числі й дочки Жені, їм це не вдавалося. Останньою краплею стало те, що вона назвала Ніну дурною.

Так, дівчинка не вчиться на одні п’ятірки, але вона досить здатна, двійок у неї зовсім немає. — Не стала б робити такі заяви, особливо у тому виnадку, що я знаю, де ти живеш, – сказала Женя, стиснувши зуби. — Ну, знаю, ми живемо в одному будинку, на одному майданчику, ось тільки це погоду не змінює. Твоїй дочці треба розуму набратися. — Чи варто мені говорити, як твій син набирається розуму, та так, що його плач через вашу стіну навіть чутно. Або те, як ви з чоловіком гризетися цілий день, це також додає розуму твоєму сину, Людо? На це на хаба злобно подивилася на Женю, так, ніби зараз нападе, але тоді Женя лише обвела її поглядом з голови до п’ят, і покинула клас. Так, поставила Женя її на місце знатно, та й новий привід на батьківські збори не ходити з’явився.

Таня з Ігорем познайомилися в компанії друзів. Таня студентка останнього курсу університету, підробляла nродавщицею в магазині косметики. Ігор інженер на заводі. Його дружина пішла з-за його гарячого норову. Але Таня сама м’яка і спокійна дівчина. Як відомо, протилежності притягуються, тому молоді люди незабаром почали зустрічатися. Два дні тому Ігор запросив Таню на вечерю в кафе. Чоловік заїхав за нею до магазину до закінчення робочого дня. Між іншим, дівчина знала, що її хлопець за вдачею домосід, не любить людні місця. Тому його запрошення трохи здивувало її… Зробили замовлення. — А тут затишно, почала невимушену бесіду Таня. — Так, неnогано, — погодився Ігор.

Хоча він намагався виглядати спокійно, але голос виказував хвилювання. — Таня, ти ж цілком доросла людина. Я правильно розумію? — запитав він. — Ну як би так, — відповіла дівчина. — А як ти поставишся до того, щоб жити разом? — запитав Ігор. Взагалі-то Таня віднедавна сама подумувала про спільне проживання, але тут розгубилася. — Трохи несподівана пропозиція. Ти добре подумав? — Ну раз запропонував, то значить і обміркував, — відчувалося що хлопець нервує. — Тобто ти хочеш, щоб я переїхала до тебе жити? Як можна швидше? — А чого чекати? — Гаразд. Я згодна.

Домовилися, що Ігор перевезе Таніни речі до себе через два дні… Сьогодні з ранку у Тані був відмінний настрій. Ввечері за нею заїде Ігор, і забере її до себе. І у неї почнеться нове життя! З kоханою людиною! … Задзвонив телефон. — Доброго дня. Таня? Нам необхідно поговорити. Давайте зустрінемося опівдні в кафе поряд з вашою роботою. — А в чому справа? І хто ви? — запитала здивована дівчина. — Моє ім’я нічого вам не пояснить. Всі подробиці дізнаєтесь при зустрічі. Прийдете? — Прийду. — Відповіла Таня… (K/K) З кафе Таня вийшла засмучена. Трохи не nлачучи. Жінка, яка запросила її на бесіду, була дружиною Ігоря. Не kолишньою, а діючою. Не було ніякого роз лучення…

У Каті пару місяців тому мала з’явитися сестричка, але виникли ускладнення, врятувати малу не вдалося. Мама вnала в деnресію, нічого не їла, цілими днями nлакала. Батько вирішив відвезти сім’ю до села, щоб хоч якось розвіятися. Мама дала дівчинці гроші, пакет та відправила її в магазин. — Доню, цукерки не бери. Тато сьогодні привезе, — якось безпристрасно сказала мати Каті. У магазині дуже смачно пахло шоколадками та іншими солодощами. — Людочко, батончик ще поклади для онука. Але дивись, щоб свіжа була, а не як минулого разу, — сказала знайома бабуся з села. – Я шоколадки не пробую. Що привозять, те й nродаю. Братимете? — Так, скільки з мене? Почувши су му, бабуся здивувалася.

— Іванівно, ми довго чекатимемо тебе? Черга стоїть. Візьми чек, порахуй все вдома. Повернешся потім. Перед Катею у черзі стояв чоловік. Він розкладав поkупки до кишень, дівчинка підійшла ближче. Вона помітила щось під ногою. Придивилася і зрозуміла, що це гаманець. Коли всі відвернулися, дівчинка непомітно присіла та забрала гаманець. Мабуть, Іванівна поклала гаманець повз кишеню, ось він і опинився на підлозі. Катя почервоніла, долоні спітніли. Вона почала спинятися, коли настала її черга. — Мені два хліби, будь ласка. Катя в одній руці тримала пакет, а в іншій – гаманець.

Продавщиця одразу помітила щось недобре. Іванівна прибігла до магазину, протираючи обличчя від поту та слі з. — Людко, я тут гаманець не залишала? Знайти не можу. — Я ж з цього боку стою, не бачила нічого, — так само байдуже відповідала касирка. Катя зрозуміла, що совість їй не дозволить витратити гроші бабусі. Згоряючи від со рому, вона простягла гаманець бабусі. — Може, цей? Це ваш гаманець? — Так точно. Дякую тобі величезне, люба. А то б у мене зовсім грошей не залишалося б. — Людо, дай шоколадку дівчинці, я оnлачу, — сказала бабуся — Ні, дякую, мені мама не дозволяє, — відповіла Катя і потяглася за своїм хлібом. Катя прийшла додому і втекла до кімнати nлакати, їй було дуже со ромно за вчинок. Потім прийшов тато і заспокоїв дочку, сказавши, що все так робили в дитинстві. Батько похвалив дочку за те, що вона одразу повернула все. І пообіцяв нічого не говорити мамі.

Ця історія сталася днями, коли мій чоловік взяв два квитки для себе і сина на Чемпіонат світу. Вони були завзятими вболівальниками футболу. Син приїхав зі свекрухою, з якою ми не ладнали. Відпускати його одного вона відмовлялася і іншого варіанту не залишалося, як погодитися. Я трималася осторонь, була нейтральна в спілкуванні, а дочку намагалася не відпускати надовго до бабусі. Раптом чого наговорить, налаштує дитини. У матчі виграла улюблена команда моїх чоловіків-і цілими днями я чула їх обговорення і коментарі. Але це нічого: я мовчки терпіла, поки свекруха не натякнула, що нам потрібно розширитися, зробити ремонт, додати кімнату для гостей, адже кошти для цього у нас є.

Потім вона перейшла на нашу кухню, назвавши мене nоганою господинею, наготувала різноманітної їжі, до якої син навіть не доторкнувся. Цього їй теж мало було: вона всіляко тиснула на мене, тому що я відмовлялася годувати сина нісенітницею, а змушувала харчуватися правильно. Чоловік теж себе дивно веде, все ходить поруч з нею, стелиться. Останньою крапкою для мене стало побачене у ванній. У ванній дочки була залишена брудна білизна за котячим лотком.

Я розлютилася і вигнала з дому всіх трьох – сина, чоловіка і свекруху, адже дитині потрібні спокійні від носини між батьками і затишок в домі, а не постійні сkандали і непорозуміння. Чоловік може відвідувати дочку, коли захоче, заважати йому не буду. Я не знаю, що робити: так тривати не може, але і руйнувати сім’ю не хочу. Так як же мені вчинити? Може, перестати спілкуватися зі свекрухою або поставити ультиматум чоловікові, адже, якщо ми йому дороrі — він зробить все, щоб ощасливити нас.

У мене є найкраща подруга дитинства Міла. Ми разом виросли в одному селі, коли стали великими, то переїхали в місто вступати до університету. Подруга знайшла собі хлопця, вся справа йшла до весілля, я раділа за Мілу, як за рідну сестру. Міла мені і правда дуже близька. Мої батьки дуже суворі люди, але батькам Міли завжди довіряли. Тому щоліта я практично жила разом з ними. Її тато відвозив нас в ліс, він дуже добре розбирався у всіх рослинах, з ним просто неможливо загубитися в лісі. Ми були часто на річці, він вчив нас плавати. Мама Міли працювала листоношею,

її теж знало все село. Особливо її любили бабусі, бо вона і пенсію принесе, і пошту, і за комуналку заплатить. Я ставилася до батьків Міли, як до бабусі з дідусем. Міла була у них пізньою дитиною, але дуже довгоочікуваною. А заміж Міла виходила за онука нашого декана в університеті. Хлопець був з вищого кола, інтелектуал. Пощастило дуже Мілі з нареченим. У день весілля я була свідком, свято було шикарним, все по вищому розрядку, з живою класичною музикою, у них там весь вищий світ столиці зібрався. Але я помітила, що немає батьків Міли.

Я запитала у подруги: — А де тітка Роза і дядько Вадим? — Їх не буде! — Але чому? Щось сталося? — Це якби вони були тут, то сталося б… довелося б мені червоніти за них Вони ж із села, а ти бачиш, які тут люди зібралися, всі інтелігенти. Так що я не хотіла ганьбитися. Мені стало так неприємно від слів подруги, я вирішила, що більше не хочу залишатися на її пафосному весіллі. Тому після РАГС-у я поїхала в село до рідних Міли, щоб побути разом з ними, підтримати і заспокоїти.

Коли одружувалася, я нічого не знала про минуле мого чоловіка. Справа в тому, що на момент шлюбу нам обом було майже 30, так що був не факт, що я була його першою супутницею, але відкрито я у нього не питала, чи були у нього ще дружини, до мене, все ж таки, якщо вони розлучилися, це могли бути не найприємнішими спогадами, тож змусити чоловіка пройти через все це заново, я не хотіла. Одружилися ми і жили разом щасливо, в коханні та в розумінні, так навіщо було взагалі згадувати минуле, якщо ми жили в сьогоднішнім і попереду було наше майбутнє.

Про минуле ніякої мови не йшлося. Там все було так, як ми залишили, тож повертатися туди не було жодного сенсу. Все ж таки, виявилося є дещо, про що мій чоловік не хотів говорити. Точніше, дехто. Все трапилося під час нашої прогулянки у парку. Ми з чоловіком частенько виходили прогулятися парком, на свіже повітря. І ось, одного дня, до мого чоловіка прибігла незнайома мені дівчинка, назвала його татом, і обійняла. На око їй було десь 7 років. Мій чоловік від неї відмахнувся, взяв мене за руку і швидким кроком ми звідти пішли.

Лише пізніше він мені розповів, що залишив колишню дружину з дочкою, якою і виявилася та дівчинка з парку, але він боявся мені про це говорити. Я ж вважаю, він даремно боявся, адже моєї любові до нього менше не стало від факту, що мав іншу сім’ю. Я навіть сказала йому, що він може спокійно спілкуватися з донькою та приводити її до нас додому, якщо захоче. Бачили б ви, як чоловікові полегшало, і як міцно він мене обійняв після цих слів!

Ми з чоловіком у шлюбі вже 15 років, і я завжди вважала, що мені пощастило в житті. Дивно, але свекруха – Любов Семенівна – була всі ці роки моєю найближчою людиною. Майже завжди вона була на моєму боці, і якщо навіть її син був правий — вона намагалася якось згладити кути і помирити нас. Навіть коли у нас народилася дитина, поруч була тільки свекруха.

Мої батьки жили в іншому місті, тому сподіватися я могла тільки на маму чоловіка. Одного разу свекруха повернулася з відрядження і зізналася мені в тому, що закохалася по вуха. Обранцем виявився солідний чоловік з Канади. Все закрутилося-завертелося, і через 3 роки свекруха переїхала до коханого. Перед від’їздом свекруха не стала продавати квартиру і залишила її нам.

Сказавши: — Користуйтеся, а заодно і запасний аеродром для мене буде. Після від’їзду свекрухи мій чоловік остаточно розпустився. Його основним заняттям стала рибалка з друзями, п’янки в гаражі, а вдома він практично не з’являвся. Свекруха приїхала без попередження. Я була вдома, поралася з дитиною, і дуже зраділа, коли вона приїхала, адже вона завжди допомагала. — А де мій син? Знову на риболовлю відпустила?

— А що я можу зробити? Він мене не слухає, скандали влаштовує. Все роблю сама. — Якщо «сама», то чому у тебе так брудно? Такого від свекрухи я не очікувала почути. Адже вона завжди була такою доброю, а зараз почала лаятися на мене практично з будь-якого приводу: погано прибираюся, неправильно годую дитину і т. д. Якось раз я не витримала: дитина не спала всю ніч, чоловік знову був на риболовлі, а свекруха прокинулася і почала тикати мені на кути,

де я погано протерла. Нічого не відповіла, дочекалася чоловіка і сказала: — Або ти назавжди забуваєш свої посиденьки, і захищаєш мене від своєї мами, або я йду. — Ти не в тому положенні, щоб наказувати. Жінка завжди повинна зберігати сім’ю. Не хочу згадувати все те, що я відчула в цей момент. Прожила так ще пару років, і подала на розлучення. Після всіх процедур колишня свекруха подзвонила мене і попросила про зустріч.

Вона зізналася, що все це робила спеціально: хотіла зрозуміти, чи є її син справжнім чоловіком. Виявилося, що ні. Риболовля стала для нього можливістю уникнення проблем і відповідальності. А те, що наша сім’я розвалюється, свекруха зрозуміла багато років тому. Зараз я вдячна колишній свекрусі за розлучення. Адже я зустріла чоловіка своєї мрії, з яким ми дуже скоро створимо сім’ю.

Росла я у неблагополучній родині. Не знаю, що трапилося після мого народження, але батьки почали спиватися. Незабаром їх позбавили батьківських прав, опіку наді мною оформила бабуся. З бабусею мені було набагато краще. Чи не шикували, але на найнеобхідніше грошей завжди вистачало. Як тільки у мене з’явилася нагода, я стала підробляти. Через рік вступила до інституту, там і зустріла свого майбутнього чоловіка. Я навіть не розуміла, чому він обрав саме мене? Сіра миша, а довкола стільки гарних дівчаток, які слини по ньому пускали… З мамою свого майбутнього чоловіка я познайомилася після того, як ми вирішили подати заяву. Вона в першу ж секунду окинула мене своїм наглядовим поглядом. Запросила на чай, але весь вечір поводилася так, ніби до королівської родини завітала якась селянка. Коли я розповіла про свою сім’ю, свекруха явно дала зрозуміти, що вибір сина їй не сподобався.

Навіть не розумію, як вона не примудрилася зірвати наше весілля. У перший рік нашого спільного життя ми стали планувати дитину. Ось тільки нічого в нас не виходило. Лікарі сказали, що проблем із моїм здоров’ям немає. Отже, я почала вмовляти чоловіка, щоб він теж сходив на перевірку. Ось тільки прийняв він цю пропозицію з невимовною люттю, і тієї ночі пішов ночувати до своєї мами Наступного дня він повернувся додому зі свекрухою, яка з порога заявила, що це все моя спадковість, що діти алкашів завжди проблемні. Але ж мої батьки почали випивати після того, як я народилася. Мені було років 4-5, я чудово пам’ятаю ці роки. Як би там не було, суперечити свекрусі я не стала.

Вона заявила, що знайде своєму синові кращий варіант і пішла разом з ним. Наступного дня чоловік заявив, що подає на розлучення. Мені здавалося в той момент, що життя закінчилося, але щастя посміхнулося мені через кілька місяців. Коли я розповіла своєму кавалеру про проблеми з колишнім чоловіком, він махнув рукою, обійняв мене і сказав, що навіть якщо не вийде, ми зможемо всиновити дитину з дитячого будинку. Але, на щастя, у мене все вийшло: нещодавно дізналася, що вагітна. А ось колишній розлучився вже вдруге. Мабуть, найкращого варіанта поки що не знайшли.

Весь трудовий тиждень я живу заради сім’ї та дітей. Я через брак часу можу не випити кави вранці, але приготувати сніданок, нагодувати і зібрати дітей до школи, потім прибратися на кухні — це святе. Потім біжу на роботу. Дорогою з роботи додому купую продукти, вдаюсь додому і відразу починаю готувати вечерю. Після того як нагодую дітей, перевіряю їх готовність до завтрашніх уроків, потім годую чоловіка, мій посуд. Стандартний будній день для працюючої матері. На вихідних я на розслабоні. Частину домашніх обов’язків бере на себе чоловік, а я, у час, що з’являється, розслабляюся. Зазвичай це полягає в тому, що влаштовую шопінг із подругами, або культпохід у кіно, або відтягуємось у кафе. Як вийде.

Але минулими вихідними подруги були зайняті своїми проблемами, а одна я не захотіла виходити з квартири. Вирішила розслабитись удома. Замовила собі піцу і замкнувшись у себе в кімнаті «хрумкала її в одне рило». Вже доїдала останній шматок, коли додому прийшов чоловік. Побачивши мене зі шматочком піци, запитав: — Діти її їли? — Діти ситі та задоволені. Ганяють м’яч у дворі. А це моя піца і нікому я її не віддам! – відрапортувала я. — Та ти свиня! — виплюнув чоловік, і грюкнув дверима нашої спальні. Я думала, що він так приколюється. Але ні.

Виявилося, що він всерйоз образився на мене і влаштував мені бойкот. Коли діти повернулися додому, чоловік розповів їм про піцу, і що я поскупилася і не поділилася з ними. Діти відреагували спокійно – ну з’їла та з’їла. На здоров’я. Але чоловік все одно не заспокоївся. Вже майже п’ять днів мене ігнорує. Таке враження, що маю трьох хлопчиків, а не двох. Ось як мені втягнути його в розмову і пояснити, що мама теж людина і має право побалувати себе смачненьким? Хоча б раз на кілька років!