Я ніколи не розуміла міркувань моєї свекрухи. Начитавшись історій про сімейні негаразди, я вирішила, що на мене не поширюються всі ці “традиції”, враховуючи той факт, що моя свекруха Василина Петрівна живе в іншому регіоні. Проте два тижні тому вона несподівано переїхала до нас, маючи намір здати свою квартиру через брак пенсійних коштів. Василина має ще двох доньок, Христину та Вікторію, але жодна з них не побажала дати їй притулок.
Я запропонувала сестрам чоловіка систему ротації, за якої свекруха жила б із кожним із нас протягом тижня, але вони вигадували безліч відмовок, тільки б уникнути відповідальності за рідну матір. У 63 роки моя свекруха зображала себе тендітною і літньою: вона цілими днями ліниво дивилася телевізор, що призводило до величезних рахунків за електроенергію. Я переконувала свого чоловіка Дмитра в її лінощі, але він відмахувався від моїх побоювань, посилаючись на її вік як на виправдання.
Зрештою, я перестала виконувати доручення свекрухи, незважаючи на її скарги Дмитру на мою нібито неспроможність як домогосподарки. Я стояла на своєму, заявивши, що вона має бути в змозі подбати про себе, а моїми пріоритетами були мій чоловік та наша дочка Поліна. Для порівняння, моя мама у свої 70 років усе ще працювала на заводі та доглядала свій сад. Я впевнена, що якщо моїй матері колись знадобиться допомога, я буду поряд. Але я не несу відповідальності за свою повністю дієздатну свекруху.