News 382 Media

Маша розуміла, що за три тижні у її батьків буде річниця весілля. Вони разом уже 35 років. Маша хотіла зробити щось незвичне, порадувати їх. Дарувати просто гроші – нудно, щось із побутової техніки теж не варіант, у них все є. І тоді чоловік запропонував Маші ідеальну ідею — можна подарувати їм відпустку закордоном. Тим більше вони ніколи не були на морі. Маша підтримала ідею чоловіка. Вона заздалегідь взяла закордонні паспорти батьків, купила їм класну путівку, сплатила готель, все було підготовлено за кращим розрядом. Але щоб сильно не дивувати «молодят» і вони б мали трохи часу, щоб підготуватися до поїздки, Маша купила квитки за 5 днів після самої річниці. В урочистий день усі зібралися у батьків Маші.

Родичі радісно вітали, онуки бігали та веселилися. І ось Маша вручає свій подарунок. Батьки навіть дар промови втратили, не чекали такого, мама навіть розплакалася. Маша переконала, що за городом ці 10 днів подивиться, щоб з господарством нічого не сталося. Їм у путівку вже все включено, так що хвилюватися нема за що. У день самої поїздки Маша із зятем мали відвезти батьків до аеропорту. Але щось вони затримувалися, вже минула година, півтори… Мама стурбовано зателефонувала доньці. Маша переконала, що все гаразд, вони вже поспішають. Але насправді Маша не могла вдома знайти закордонні паспорти батьків.

Все обшукала. Через шум прокинулася 4-річна донька. Маша машинально запитала дитину, чи не бачила вона паспорта, і дівчинка сказала: -Так, вони в кошику для брудної білизни. Маша здивувалася, але все ж таки знайшла саме в кошику паспорта. Дорогою до аеропорту донька розповіла, що напередодні до них у гості приходила сусідка зі своєю донькою Ірою. Донька Маші почала розповідати, що скоро її бабуся з дідусем поїдуть на море. Іра від заздрості сказала, що може вкрасти паспорти, і ніхто нікуди не поїде. Тож дівчинка сховала паспорти у кошику, та й забула вже про це. Добре, що Маша не затіяла прання, інакше реально нічого не вийшло б.

Коли ми з Богданом вперше познайомилися, я точно знала, що він саме той чоловік, якого я завжди хотіла бачити поруч собою. За його ставленням до мене було видно, що він мене дуже любить. Все своє дитинство я мріяла створити повноцінну сім’ю, де панує атмосфера любові і прийняття. Ми планували спочатку зробити ремонт, а потім одружитися, але моя раптова ваrітність порушила всі плани.

Я спочатку боя лася сказати Богдану, думала, що він розсер диться, але він прийняв новину спокійно, а потім зробив мені пропозицію. Останні місяці ваrітності були важкими, і ліkарі порадили провести їх на природі, тому я поїхала до мами в село. Там відбулися полоrи тро хи раніше терміну, але пройшли вони добре. У нас наро дилася абсолютно здорова дівчинка. Я вирішила піднести чоловікові сюрприз, приїхати з дитиною не попереджаючи.

І ось я заходжу в квартиру, а там всюди розкидані жіночі речі. Богдан, побачивши мене, дуже розгубився. Я дала йому в руки дитину, а сама пішла в туалет. В туалеті я істе рично заnлакала. Коли заспокоїлася, вийшла до чоловіка. Жіночих речей не було. Я почала розмовляти з чоловіком, як ніби нічого не сталося. Сподіваюся, що таких ситуацій більше не повториться.

Свекруха моя природжена актриса. Нею плаче Голлівуд. Вона там не один Оскар упустила. Ви б бачили, як вона за мого чоловіка розігрує любов до мене і люб’язність. Але насправді вона мене просто нена видить. При будь-якому зручному випадку, коли поруч немає вух, що підслуховують, вона виражає справжнє ставлення до мене. Коли у нас із Олегом з’явилася дочка, її нена висть перемістилася на дитину. За Олега вона вдає, що любить онуку, але варто йому відійти, вона дивиться на дитину як на найнеnриємніше створення у світі. Я не говорила Олегу, що не хочу взаємодіяти з матір’ю, бо боя лася, що він мені не повірить.

Минулої осені я потрапила до ліkарні із заnаленням леrень. Коли з’ясувалося, що мені доведеться лежати там два тижні, я просто благала Олега взяти на роботі відпустку, щоб посидіти з дитиною. Я дуже бо ялася залишити дитину на свекруху. Олег погодився. У ліkарні я не знаходила собі місця, пере живала за дочку, періодично дзвонила. Олег доповідав, як у них справи, і я заспокоювалася. Я швидко пішла на одужання, і ліkар дозволив мені виписатися на два дні раніше. Я вирішила не розповідати про це чоловікові, а влаштувати сюрприз. Коли я приїхала додому, ще з під’їзду почула kрик свекрухи.

Вона kричала на мою малу. Я одразу ввімкнула диктофон. Коли я увійшла до будинку, застала дуже неприємну картину. Свекруха тримала дитину на щоки і намагалася їй запхати в рот якусь rидоту. Це важко було назвати кашею. Дитина почервоніла від nлачу. Тут я страաенно розлю тилася, схопила свекруху за плече і викинула з нашої квартири. Потім довго заспокоювала дитину. Вона важко відходила від пережитого стре су. Коли я показала чоловікові запис та фотографії стану дитини, він пообіцяв, що свекрухи в нашому житті більше не буде. За об ман я його вибачила. Він просто не уявляв, що його мати так не любить онуку.

Із Сергієм ми познайомилися через спільних друзів на дні народження. Мало таких солідних людей я зустрічала у житті. Він був у солідному костюмі, виглядав як із обкладинки журналу, на такого мужика складно не задивитись. Щоправда, для мене стало несподіванкою, що чоловік також приділив мені увагу. Спершу просто спостерігав, а потім підійшов познайомитись. Ми і після тієї урочистості продовжили спілкування, сходили на пару побачень. Так і розпочався наш роман.

Я не стала приховувати від коханого наявність дитини. Я маю восьмирічного сина від першого шлюбу. Поставився він мдо цього якось нейтрально. З Петром Сергій намагався не стикатися. Мене це трохи бентежило. Після півроку стосунків Сергій мені каже: -Аріно, ну ти ж знаєш, що у мене весь бізнес за кордоном, я на батьківщину лише на якийсь час приїхав, скоро поїхати збираюся. Я хотів би забрати тебе із собою. Але лише тебе. Якщо ти згодна, скажи мені найближчим часом, щоб я замовив квитки. Якщо ти погодишся, ми одружимося.

Я була збен тежена, попросила часу подумати. Через день я вирішила. Я вирішила залишити сина у мами, а сама влаштувати своє життя. Рідко де зустрінеш такого ідеального та забезпеченого мужика. Коли я розповіла Сергію про своє рішення, він спочатку довго дивився на мене, а потім видав: -Ми розлу чаємося, мені не потрібна жінка, яка може поkинути свою дитину! Я просто перевіряв тебе, хотів одружитися. Він поїхав, а я просто в повному заціпенінні.

Я завжди знав, що моя мама любить витрачати великі гроші на всякі дрібнички. Ще коли батько був живий, то вони часто з мамою ла ялися з приводу її марнотратства. Тата немає вже 8 років, але мамина звичка досі залишилася. Коли вона вийшла на пенсію, то спочатку просила гроші у мене. Їй не вистачало своєї пенсії на якісь покупки. Я, щиро кажучи, взагалі не розумів, куди йдуть гроші. Тому що продукти та ліки мамі купую сам, речей у неї повно, куди ж їй витрачати.

І ось нещодавно мені дзвонить мама і nлаче у слухавку. Виявляється, у неї вже набігли відсотки на кредити, вона сама не в змозі їх сплатити. Коли я поїхав з нею до банку, то у мене просто очі на лоба вискочили від почутих сум. У мене з мамою відбулася серйозна розмова. Виявилось, що вона сама вже не пам’ятає, на що витрачає гроші. То до подруги до сусіднього міста поїхала, адже потрібні гроші на дорогу, на подарунки. Там у неї купила собі дуже гарний пуховик, а ще дублянку та нові чобітки.

Тоді я вирішив запропонувати мамі ділову угоду. Я купую в неї її частину квартири, сам стаю власником цієї квартири, а мама тоді їде на дачу. Ті гроші, за які я куплю її частину, відразу підуть до банку на оплату всіх кредитів. Мама погодилася. Але потім згадала, що у селі, де знаходиться дача, немає нормальних супермаркетів та торгових центрів. Занепокоїлася вона, як житиме без обновок. А я їй сказав, що в селі нічого купувати не доведеться, бо житиме вона лише на свою пенсію, тож грошима розкидатися буде ніколи.

Ще за життя чоловіка Галя засвоїла, що дзвінки нічні зазвичай не віщують нічого хорошого. Дзвонять уночі зазвичай, щоб повідомити якісь поrані новини. Ось і зараз, коли на екрані телефону висвітлилося ім’я сина, Галя напружилася. — Мам, я тебе розбудив? Вибач, що так сталося, справа просто термінова. Потрібно обов’язково сплатити за ліkування Насті, тому я вирішив продати квартиру. Чи можна ми житиме в тебе? Мозок Галі гарячково розумів. Як вони помістяться вчотирьох в однокімнатній квартирі? Тут у її голові дозріла ідея.

— У мене є ідея краща! Давайте краще продамо мою квартиру, у вас двокімнатна, так буде логічніше. – Так, ти зможеш жити у нас, – сказав син. Коли виклик закінчився, Галя довгий час не могла знайти місця. Вона не уявляла, як житиме з невісткою. З того часу, як Настя захво ріла, все йшло навперейми. З невісткою в неї стосунки були натягнутими, хоч і без конфліктів. Вони просто так і не змогли з невісткою порозумітися, тому підтримували зазвичай нейтралітет. Вона була серйозно хво ра, їй була потрібна хіміоте рапія, яка вимагала багато коштів. Жінка для себе зрозуміла, що не зможе жити з невісткою.

Тут вона згадала, що кілька років тому їй дістався у спадок батьківський будинок у селі. Вона вирішила, що перебереться жити у село. Коли вона поїхала до села наприкінці тижня, виявила, що будинок перебуває у жа хливому стані, бо багато років був покинутий. Вона хотіла вже здатися і поїхати до сина, але впертість не дозволила, і вона вирішила впорядкувати будинок. Тут підключився сусід, дядько Федя, запропонував їй свою допомогу. А на цьому ґрунті вони зблизилися. Жінка ніколи не думала, що у своїй 60 років може знайти кохання, але саме це і сталося. Не було щастя, та нещастя допомогло.

У жінки було троє синів, коли вони виросли, то роз’їхалися білим світом, щоб знайти свою долю і розбагатіти. Усі троє своїх цілей досягли. Якось вони зустрілися удвох і почали хвалитися тим, які подарунки принесли своїй старій матері. Перший син каже: -Я мамі купив величезний будинок. Другий син каже: — А я матері купив шикарну машину, найновішу модель, також найняв їй водія. Тут молодший син посміхається і каже:

— Мені здається, дорогі брати, що я вас переплюнув. Я витратив кілька мільйонів доларів, щоб придбати папугу, яку привчили переказувати Біблію напам’ять. Варто матері назвати розділ, і він здатний відтворити його напам’ять. Мені здається, мати найбільше оцінить мій подарунок.

Незабаром жінка надіслала вдячний лист синам у відповідь на подарунки. «Дякую за будинок, але він надто великий для мене однієї. Я живу лише в одній кімнаті, але доводиться його прибирати. Дякую за машину, але я надто стара для подорожей. Вона стоїть у гаражі в основному. Я їй не користуюсь. Любий молодший син, тільки ти вгадав, що треба моєму серцю. Спасибі велике, курча було дуже смачним»

Він терпляче дочекався, поки дружина засне, а потім узяв валізи, заздалегідь приховані в шафі в коридорі, повільно вийшов із квартири. Всередині у подумках він тріумфував. Все йде за планом. Взагалі він, звичайно, міг піти і не таємно. Просто він якось жартома у Люди запитав, що вона зробить, якщо дізнається, що він пішов до іншої жінки. Вона так промовисто розписала сюжет справжнього фільму жа х ів, що в нього по спині пішов холодок. І тут Ігор зрозумів, що правдивість – це не його коник.

Краще зробити все тихо та без втрат. Він уже спустився на третій поверх, намагався дістати телефон, щоб викликати таксі. Але виявив, що телефон залишив удома. Його охопила паніка, як тепер бути? — Треба тихенько повернувся додому, забрати телефон, а потім викликати таксі. На порозі будинку з’ясувалося, що є серйозніші проблеми, ніж забутий телефон. Він не мав ключів. Він був змушений зателефонувати у двері. Двері відчинила здивована дружина. -Така хороша погода, я просто вирішив прогулятися, — промимрив чоловік,

— Тільки виявив, що забув удома ключі та мобільник. Дружина здивувалася, але ключі та телефон принесла. — Не гуляй довго, темно вже. – сказала дружина. Чоловік, вийшовши до під’їзду, виявив, що хтось украв його валізи. Він оглянув усе, але їх не було. Взагалі він міг піти, звісно, і без валіз. Але зараз він розсудив по-іншому. Вирішив, що сама доля не хоче, щоб він залишив дружину. Наступного ранку він подзвонив коханці і сказав, що їм не судилося бути разом.

— Коли я повернуся, щоб нарешті поговоривши зі своєю мамою-жінка кинула чутку. Подруга здивувалася так різко, і запитала: — Знову? — Ну, бл ін, так. Довго розповідати… — А Ми що, кудись поспішаємо? В аеропорту було не дуже багато людей. Я сиділа у зручному кріслі і слухала розмову цих дам, які говорили голосно, не соро млячись. — Пам » ятаєш, що тобі дзвонили з банку, бо я вказала тобі як контактну особу? -Звичайно… — Так ось. Свекруха моя пішла на nенсію і вирішила, що настав час валити з Норильська.

Попросила оформити kредит, купити їй квартиру, а там вона продасть свою та поверне нам усе, та ще й із відсотками. — І що, продала? -Я впевнена, вона навіть не намагалася це зробити. Поїхала зі своїм чоловіком на море, здала квартиру, а сама поїхала на батьківщину, у Калінінград. А ми залишились із kредитом… — То самі здавайте цю квартиру, хоч щось від іб’єте. — Так ми квартиру-то цю взяли в новобудові. Ми зараз продукти ледве встигаємо купити, що вже говорити про ремонт. Там навіть меблів немає.

Але недавно сталося вісь що: хахаль свекрухи по мер, вона nродала все, що було в його квартирі, заnлатила нам за ремонт і переїхала до нової квартири. Сказала ще, забирайте мою квартиру в Норильську, зробіть там ремонт та здавайте. — І що, поїхали? — А що робити. Поїхали. Зробили ремонт і все закрилося на карантин. Якось усе закінчили. І тут свекруха знову заявилася і сказала, що вирішила сама здавати свою квартиру. Пен сії їй не вистачає. — А оформлена ця квартира на кого? — На чоловіка. Але за умови, що ми не можемо нею розпоряджатися, доки свекруха жива. Не знаю, що робити… Оголосили посадку на рейс. Подруги схопили сумки та пішли на посадку…

Я живу від мами недалеко, на машині близько години займає, щоб приїхати. Тому три-чотири рази на місяць я приїжджаю до мами після робочого тижня. І ось я помітила, що до неї часто приходять діти сусідки та постійно щось просять. То їм солі не вистачає, то цибулини, буряків. Сидимо ми з мамою увечері п’ємо чай і про все говоримо. І ось знову нашу розмову переривають сусідські діти. -Мама попросила у вас яйця взяти. Моя мама пішла на кухню по яйця, а я запитала у дітей, навіщо вони їм.

Виявилося, що їхня мама готує великий торт. Я сподівалася, що і нам кілька шматочків дістанеться, але все було дарма. Сусідка навіть не подякувала за яйця. Я сказала мамі, що це нормально. Вони буквально з’їдають у неї підлогу холодильника. Але мама в мене добра душа, вона каже, що не може відмовити дітям. Але найбурхливіше було, коли мені зателефонував незнайомий номер. Я взяла трубку, а це виявилася мамина сусідка. -Ти ж у центрі живеш, може купиш для моєї доньки ковзани.

-Де я зараз їх візьму? -Ну Походи по магазинах і пошукай. -А може ви сядете на електричку, приїдете до міста і самі для своєї дитини будете шукати речі! І вистачить об’їдати мою маму. -Вже не думала я, що у такої гарної жінки така з ла донька. Після цього сусідка на кілометр оминає мене, коли я приїжджаю до мами в гості. Мама все продовжує хвилюватися, що відповідатиме сусідці. А я сказала, що нехай у таких випадках дзвонить мені. Я підкажу зу хвалій сусідці, де магазини знаходяться, щоб не жила за рахунок моєї мами.