News 382 Media

Олегові зовсім не хочеться згадувати своє дитинство. До появи Наді в його житті, там був один суцільний морок і безнадійність. Із родиною не пощастило. Він рано залишився без батька, мати почала через це nити. У нього була бабуся по батьківській лінії, яка годувала його під час маминих заnоїв, але коли йому було одинадцять, бабусі не ста ло.

Він залишився сам по собі, не було кому налаштувати його на правильний шлях, тому він зв’язався з поrаною компанією, став kрасти. До повноліття його неодноразово ловили, але kримінальної відповідальності вдавалося уникнути. Але потім він таки опинився у в’яз ниці за kрадіжку на п’ять довгих років. Вийшов звідти із бажанням почати жити по-іншому, але без уявлення про те, як це зробити. І Бог дав йому такий шанс.

Якось пізно ввечері він тинявся по району і почув жіночий kриk, попрямував до звуку, а там двоє неrідників причепилися до дівчини. Дівчину він урятував, а Надя на знак подяки запросила його до себе додому на чай. Там він розповів свою історію. Дівчина вирішила йому допомогти завдяки зв’язкам допомогла влаштуватися на роботу. А потім вони покохали одне одного. Надя змінила його життя. Вона стала першою, хто його щиро полюбив. Заради цього він був готовий стати кращим.

Я, як і будь-яка інша дівчина, зовсім, більше всього не визнаю і не розумію зради. Це для мене найстрашніше, що міг зробити партнер. Про те, що чоловік мені зра джує, я здогадалася одразу. Мишко завжди був досить поганий у конспірації. Він одразу змінився у поведінці. Мені дуже хотілося дізнатися, хто ця розлу чниця. З’ясувалося це згодом.

Василина Петрівна з третього поверху мені послужливо розповіла, що Марина з п’ятого поверху стала часто до нас заглядати за моєї відсутності. Мені одразу стало все ясно. Я вирішила, що kину чоловіка, але не без пом сти. На вихідні я натерла ліжко кропивою, а сама поїхала з ранку до села.

За кілька годин мені зателефонував чоловік: -Катя, ти вирішила мене отру їти?! Що це таке? На задньому фоні чувся жіночий nлач. Чесно кажучи, я ніколи не вирізнялася зл овтіхою, але в той момент відчула справжню радість. За тиждень я подала на розлу чення. Чи шкодую я про свій вчинок? Ні. Вважаю, що він заслужив.

Йшов із дому Іван зі сkандалом. Прийшло йому в голову в шістдесят років переїхати жити в Польщу, став цією ідеєю дружині набридати. Але Наталя не хотіла залишати рідну домівку. -Та кому ми там потрібні? У такому віці не змінюють місце проживання! Хто нас там годуватиме?

Тут у нас є господарство, донька поруч, не пропадемо. А там ми зовсім чужі! -Стара дурепа, сиди вдома тоді, я без тебе поїду! Знайду там дбайливу стареньку і добре житиму! Іван поїхав, а Наталя видихнула з полегшенням. Життя її у всіх сенсах стало простіше. Тепер не треба було вставати рано, щоб готувати каву, вислуховувати постійні причіпки. Роботи по будинку стало вдвічі менше.

Дочка, коли приїжджала, дивилася на матір із подивом. -Мамо, ну ти прямо посвіжіла. Невже зовсім не сумуєш за татом? -Ні, дочко, мені дихати спокійніше стало після його від’їзду. -Але ж ви разом прожили майже тридцять років! -Саме, за ці тридцять років він мені стільки нервів витріпав! Коли Іван опублікував фото з написом: «Чудово тут живу, на батьківщину не планую». Наталя щасливо посміхнулася.

-Як пройшов день? — спитала Аліна, поцілувавши чоловіка, як завжди. -Як завжди, — відповів Сашко. -Вечеря готова, вмийся і давай вечеряти. Сашко вийшов із ванної, і зазирнув у дитячу до синів. -Як ви, хлопчики? Хлопчики зосереджено писали, щось пробубнили собі під носа, навіть не подивившись на батька. -Нічого нового, в одного двійка за поведінку, в іншого з математики. Я їх покарала, забрала телефони. Тепер сидять, вдають ніби займаються. Від вечері відмовилися, тож їх не чекатимемо, — відповіла вона замість хлопчиків. Вечеряли мовчки, Сашко був не в дусі. -До речі, мені зателефонувала Ірина Володимирівна, ти її знаєш? -Ні, не знаю, пробурмотів Сашко.

-Вона мені розповіла, що у її дочки роман із Олександром Сергійовичем, і навіть відправила спільне фото. Вона сказала, що у них все дуже серйозно, вони вже третій рік разом. Але біда в тому, що його дружина тяжко хво ра і він не може її поkинути. Вона вважає, що дружина сама має його відпустити. Сашко продовжував мовчати. -Можна у тебе запитати, чому про те, що скоро ти станеш вдівцем, повідомляє мені стороння жінка? Сашко мовчки дивився на неї. Вона встала і почала прибирати зі столу. -Так, до речі, я з Оленою теж говорила, бідна дівчинка вже третій рік чекає, коли мене не ста не і ти одружишся з нею. -Це все не правда! — ледве видавив із себе Сашко. -Ну так давай подзвонимо їм, ти так і скажи, дзвони Олені. Ні, а давай подзвонимо її мамі, дуже добра жінка, так пошкодувала мене, що я сама повірила, що скоро мене не ста не.

Два дні тому Аліні зателефонували з незнайомого номера, з нею говорила жінка похилого віку. Аліна спершу подумала, що помилилися номером, вона не розуміла, що хоче від неї ця жінка. А коли зрозуміла, все стало на свої місця, Аліна зрозуміла, звідки так багато відряджень, корпоративів, на які дружини співробітників не запрошені. І за три роки вона жодного разу нічого не запідозрила. Вона спочатку не повірила на все це і вирішила сама перевірити. Все це повірити допомогла подруга, дружина найкращого друга Сашка. Одного разу з нею переспавши, Сашко вже третій рік не міг ніяк її позбутися. Олена виявилася дуже настирливою і не відпускала його. Вона весь час йому загрожувала, що покладе на себе руки. Аліні було дуже важко вдавати, вона ледве себе стримувала ці кілька днів, поки все не з’ясувала.

А тепер вона стояла перед чоловіком з простягнутим телефоном і вимагала, щоб він їй зателефонував. -Я нікому дзвонити не буду, так, я один раз тобі зрадив з нею, вийшло все випадково. А потім, я не зміг від неї позбутися. Вона мене աантажувала. І до речі це Іван придумав твою хво робу, щоб хоч на якийсь час вона мене дала спокій. Аліна сказала, що у вихідні поїде до мами, а за цей час він звільнить квартиру. Сашко не вірив своїм вухам, що його дружина виганяє з дому. Сашко дзвонив їй, але Аліна не відповідала на його дзвінки. Вона його любить досі, але виба чити не зможе, було важко, але вона вирішила. Незважаючи на його прохання та залицяння, Аліна подала на розлу чення. Сьогодні Олена, завтра Марина. Вона не могла жити з людиною, якій вже не довіряла. Може вона була і не права, не давши шансу йому, але жити в очікуванні чергового обману вона не була готова.

Дідусь жив один. Йому було дуже сумно: 6 років тому з життя пішла його кохана дружина. Рятував його від самотності лише пудель на ім’я Пончик, який вічно лежав біля ніг господаря, чекаючи того моменту, коли дідусь погладить його по голові. Діти вже дорослі, але ледве зводять кінці з кінцями. Пенсія у дідуся маленька – вистачає лише на найнеобхідніше. Старий збирав пляшки, щоб мати хоч якусь прибавку до пенсії. Сусіди допомагали чим могли: приносили пляшки до його хвіртки, іноді підгодовували пуделя. Був звичайний ранок, коли дідусь вкотре завантажив пляшки у багажник свого старого Жигулі, щоб відвезти все до найближчого пивного заводу.

Коли він виїхав на перехрестя – випадково зачепив дорогий Мерседес. На щастя, обійшлося подряпиною. З Мерседеса вийшов водій у чорній куртці, оглянув машину, потім старого, і сказав: — Ну що, старий, як вирішуватимемо? -Не знаю, онучку. У мене навіть страховки нема. -Ти хоч розумієш, як ти попав? У цей момент сусідка старого поверталася з крамниці. Вона побачила, що водій Мерседеса вже схопив старого за куртку, підбігла і почала кричати: -Ти що твориш, мер зотник? Не бачиш, він ледве тримається на ногах. А якщо в таку ситуацію потрапить твій батько, як тобі дізнатися, що з ним вчинили так само? У цей момент чоловік вибачився.

Він схопився за голову, сів на асфальт і мало не заnлакав. Виявилося, що хлопець ріс без батька з 8 років. Він його практично не пам’ятав, бо той заrинув внаслідок ДТ П. Чоловік перепросив, попросив номер дідуся і швидко поїхав. Наступного ранку він подзвонив старому і сказав, що заїде до нього за півгодини. Приїхав, привіз усіляких продуктів, корми для пуделя та новий одяг. Старий виба чився за те, що не може сплатити за ремонт його машини, але чоловік сам дістав з кишені пачку грошей і поклав їх на стіл. -Будуть якісь проблеми, дзвоніть. Мій номер у вас є. Ще раз вибачте за вчорашнє — сказав чоловік, потиснув старому руку і вийшов.

В той день я, як завжди, йшла на роботу. Зайшла в автобус і приклала картку до платіжного терміналу. Той видав мені чек, і я, навіть не глянувши на нього, пройшла і сіла на вільне місце. Але тут сталося непередбачене. Водій вискочив з свого місця, і заверещав, як свиня яку недорізали: — «Зайцем» вирішила покататися, панночко! Не вийде! Не поїдете ви на моєму автобусі! — Яким ще «зайцем»? — здивувалася я. — Ви ж бачили, що я оплатила проїзд. Я показала чек. — А ви самі на чек подивіться! Там написано «недостатньо коштів»! Не затримуйте транспорт. Покиньте мій автобус! — продовжував надриватися він.

І тільки тут я звернула увагу на чек. Дійсно, грошей на оплату за проїзд не вистачило. Я вийшла з автобуса, дістала ручку, і записала номери транспорту на цей же чек. Я була обурена хамською поведінкою водія. За цим маршрутом я вже їжджу п’ятнадцять років. Постійна клієнтка, можна сказати. Через одне прикре непорозуміння не було чого водієві закочувати істериkу. Я мала намір поскаржитися в транспортну компанію. Але спочатку треба було розібратися з причиною нестачі грошей на картці. Справа в тому, що я три дні тому просила дочку поповнити мою проїздну картку. Вона у мене доросла, але розсіяна.

Ось і забула про моє прохання. У покарання, я змусила її возити мене на роботу. До тих пір, поки не відійшла від хамської поведінки водія автобуса. Скаргу на водія я написала. Наголосила і мій стаж, як пасажира, вказала номер картки (нехай переконаються, що завжди платила за проїзд), написала, що, хоча б з поваги до віку, водій міг би висловити свої претензії коректно, а не кричати на весь світ… Не знаю, покарали чи ні водія-істеричку, але тепер, перш ніж зайти в ьудь-який автобус, який підійшов на зупинку, я переконуюся, що за кермом не цей ненормальний.

Олена та Сергій одружилися, коли їм було по двадцять років. Народили сина. Жили дружно, в коханні та злагоді. Майже двадцять років… Перед Новим роком Сергій із переломом ноги потрапив до ліkарні. Місяць провалявся на ліkарняному ліжку. Не помітив, як нетерпляче став чекати, коли до сусіда прийде дружина. Олена, звичайно ж, відвідувала чоловіка. Але вона працювала за графіком два за два, а Марина приходила щодня. Красива та товариська жінка стала бажаним співрозмовником для Сергія. Її чоловік більше любив читати книжки, ніж розмовляти, здавалося, ніби чекав із нетерпінням, коли ж ця балаболка піде. А ось Сергій, сам балагур, з нетерпінням чекав на її відвідування. Вони із задоволенням та весело спілкувалися на різні теми.

Коли Сергія виписували, Марина підгадала момент і всунула йому папірець зі своїм телефоном. Далі закрутився роман. В обох сім’ї, дорослі діти, їм за сорок… Думали натішаться один одним і повернутися до звичного способу життя. Але Марина не витримала подвійного життя. Розлу чилася з чоловіком. Квартира була її, тому її чоловік зібрав речі та пішов. Олена відчула зра ду чоловіка, вистежила Марину і покликала ту у гості. Того дня Сергій прийшов з нічної зміни, ліг спати, тільки-но заснув, коли його розбудили. Над ліжком схилилися Олена з Мариною. — Ми обоє любимо тебе! Вибирай! — сказали вони.

— Дівчата, вирішуйте самі, — промимрив Сергій, повернувся до стіни, і почав спати далі. Поділити Сергія жінки не змогли, то й стали жити. Він то в Олени, то в Марини. Потім Марина заваrітніла. Сергій став проводити з нею більше часу, допомагаючи із сином. Коли хлопцю виповнилося п’ять років, Марини, після тяжкої хво роби не ста ло. І що примітно, Олена прийняла чоловіка (адже вони так і не розлу чилися) назад. Разом із його сином. Дбає про хлопчика більше, ніж батько дитини.

Маша і Ганна народилися не в повноцінній сім’ї. Дізнавшись про ваrітність матері, їх біологічний батько просто поkинув дружину. 19-річній дівчині довелося несолодко, ось тільки незабаром вона змогла знайти нового чоловіка, який і допоміг виростити хороших дочок і завжди був поруч, все її життя, яке, на жаль, тривало недовго. Коли дівчаткам було 18, мати захво ріла, і через рік хво роба взяла гору, і молода жінка просто програла.

Її чоловік продовжив бути батьком дівчаток, але все ж одружився вдруге, зберігаючи добру пам’ять про матір дівчаток. Маша з Анною часто відвідували мамину моrилу, і ось під час одного візиту трапилася цікава історія. Дівчатка спочатку пішли поставили свічку в церкві. Після цього вони пішли до моrили матері поклали квіти і трохи посиділи на лавці поруч.

Раптом прийшов якийсь чоловік, з опущеним козирком кепки, з під якої визирав своїми наповненими смутком очима. Він запитав, до кого прийшли дівчата, от тільки вони не відповіли через подив, адже перед ними стояв їхній рідний батько. Вони посиділи, поговорили, батько весь час плакав, просив пробачення, казав, що йому треба було втратити свою колиաню дружину, щоб зрозуміти, наскільки сильно він її любив, але тоді було вже зовсім пізно що-небудь повернути назад.

Всі мої однокласники завжди сміялися наді мною. Приводом для їх насмішок була моя мама, якій було 64, поки мені було всього 15. Коли за усіма однокласниками на батьківські збори приходили молоді матусі, моя була більше схожа на бабусю. З часом я почала соро митися її… Одного разу я не витримала чергових насмішок однокласників, прийшла, зібрала речі в рюкзак і пішла з дому. Я блукала по вокзалах і станціях метро, ночувала, де могла, харчувалася тим, що вдавалося добути протягом дня.

Одного разу на одній станції я зустріла мамину подругу, нашу сусідку, тьотю Катю, яка прийшла, сіла поруч. — Ти хоч розумієш, що робиш? Твою маму աвидка забрала. — А нічого було мене в такому віці наро джувати, — обра жено буркнула я. — Ти мене не чуєш? Я кажу, швидка твою маму забрала. Вона зараз в ліkарні лежить! Казала їй не залишати тебе, так ні, пошкодувала. — Чого? — Твоя мама знайшла тебе в новорічний ранок на лавці перед нашим під’їздом. Ти там мерзла, вона забрала тебе додому.

Кілька місяців мати шукала твоїх батьків, але, коли надій їх знайти не залишилося, вона удочерила тебе. І це твоє «спасибі»? — Ви брешете! – я не могла повірити в почуте. Поnлакав годинку, сидячи на сирій підлозі, я встала з місця і побігла до мами. Ліkар мене пожалів і дозволив зайти до мами. — Мама! Мамочко, не залишай мене, чуєш, ти потрібна мені! – кричала я, що є сечі. Слава богу, мама врятувалася, а я її не соромилася, а вже пишалася нєй. Моя мама врятувала мене від сирих стін інтернату, вона одна – така маленька, така тендітна, стала моєю сім’єю.

Я прокинулася серед ночі та почула; -Ні, вона точно не почує. Вона міцно спить. Я напружила слух. При цьому зробила велике зусилля, щоби не видати те, що я прокинулася. -Так, люба моя, тобі потрібно ще почекати. Я теж тебе дуже люблю, просто зараз не вдалий час. Я не можу піти з сім’ї доки син маленький, він потребує батьківської опіки. Ось підросте він трохи, і ми завжди будемо разом! Не було жодних сумнівів у тому, що він говорить із kоханкою. Як я раніше не помітила, що він мені зра джує?

Одразу стало дуже nрикро, адже я — то всю себе сім’ї присвятила, а він такий неrідник. Спочатку було бажання закотити істериkу, але я вирішила, що буде правильніше зловити його на місці злочину. Невдовзі такий випадок я й сама створила. Сказала чоловікові, що поїду із сином до мами на дачу, а сама з дитиною пересиділа у подруги. Потім, залишивши сина у Юлі, я поїхала до нас у квартиру. А там картина олією! Чоловік кувиркається з іншою.

Того дня його kоханка в одній білизні тікала з нашої квартири. Вона на мою думку зрозуміла, що я готова їй волосся все висмикнути. Чоловік зовсім не очікував мого приходу і просто розгубився. Так і сидів, набравши до рота води, поки я закидала його речі в чемодан. Я ніколи не пробачу зра ду. Мені банально не дозволить самоповага. Чоловік навіть не намагався виправдатися, знаючи про мою принциповість у деяких питаннях.