Home Blog Page 937

Коли я була вагітна, чоловік не мав роботи

Варвара одружилася дуже рано. Її батьки всіляко умовляли. Говорили, що не треба виходити заміж за Михайла. Він випиває кожен день і незрозуміло, яким він буде чоловіком. Через деякий час вони таки зіграли весілля. Мишко знайшов роботу, а Варя заваrітніла. Але на жа ль вона втратила дитину на ранніх термінах ваrітності. Через деякий час вони з чоловіком дізналися, що вони будуть мати дитину. Тоді Варвара місяцями лежала у ліkарні і не пересувалася. Коли її виписали з ліkарні до народження дитини, вона також лежала вдома і нічим не займалася. Чоловік ходив по дому та бурчав постійно. Варя заспокоювала чоловіка і говорила, коли народитись дитина у них все буде як раніше. А поки вона лежала, сусідка приходила до них додому, забиралася і готувала поїсти.

Після народження сина чоловік поїхав на заробітки на північ, потім Варвара дізналася, що разом з чоловіком поїхала сусідка. Варвару допомагали її батьки. Бабуся з дідусем виховали дуже гарного онука. Якось Мишко повернувся додому, але Варвара його навіть додому не пустила, проrнала його і сказала, щоб він більше не приходив. Діма закінчив школу і поїхав до міста вступати до університету. На вокзалі він зустрів незнайому людину. Він підійшов до Діми і сказав, що він дуже схожий на нього. Він також назвав ім’я матері хлопчика і потім сказав, що він його батько. Мишко попросив дати йому трохи грошей. Діма витяг rроші з кишені та віддав цій людині. Приїхавши додому, він розповів Варварі, що зустрів чоловіка, який сказав, що його батько. Також він сказав, що Варвара вин на у тому, що Діма не знає свого батька.

Минули місяці, Діма поїхав на навчання. Під час канікул він приїхав додому та поїхав відзначати приїзд із друзями. Тоді він добряче напився. Після цього дідусь поговорив з ним, і він начебто все зрозумів. Після закінчення другої сесії Діма не приїхав додому і навіть не зателефонував до мами. Тоді Варвара зібралася і одразу ж поїхала до міста до сина. Зайшовши в кімнату, де мешкав його син, вона жах нулася від побаченого. Син лежав на ліжку, а поряд з ним валя лися пляшки від горілки та алкоголю. Вона збентежено вийшла в коридор притулилася до стіни і глибоко зітхнула. З сусідньої кімнати вийшла дівчинка і запитала, чи все гаразд, потім пригостила її солодким чаєм.

Вона запитала у дівчинки, як проживає її син. Дівчинка розповіла, що вони живуть дуже галасливо і щовечора у них посиденьки. Мати у сльо зах зайшла до сина до кімнати. Син уже проkинувся і потихеньку приходив до тями. Коли побачив матір, він несподівано схопився з місця. Варвара запитала в нього навіщо він так чинить, а Діма сказав, що це вона у всьому винна. Вона винна у тому, що Діма виріс без батька. Варвара у сльозах поїхала додому. Увечері зателефонував Діма і вибачився у матері. Вона запропонувала йому перевестися на заочне навчання.

Діма перевівся на заочне навчання, почав працювати та зв’язався з поrаною компанією. Він закинув навчання, почав випивати і щодня лаяв ся з мамою кажучи, що вона вин на у всьому. Якось дійшло до того, що він уда рив Варвару. Через деякий час Діма потрапив в ава рію та nомер. Варвара залишилася зовсім одна. Батьків давно не стало. Вона справді звинувачувала себе у всьому. Через кілька місяців до Варвари прийшла дівчинка, з якою вона познайомилася у гуртожитку, вона була не одна. З нею була 4-річна дівчинка. Варвара запросила їх на кухню та почастувала чаєм. Галина розповіла, що то Наташа, онука Варвари. Варвара була дуже щаслива, вона знову загоїлася і раділа життю. Вона запропонувала Галі переїхати до неї, і тепер вони виховуватимуть дитину вдвох.

Віра залишила бабусю у сестри. Коли вона повернулася додому, її чекав неприємний сюрприз.

Віра прийшла додому після роботи, і почула розмови у кімнаті бабусі. Це була її двоюрідна сестра Ксюша. На столі біля ліжка бабусі лежала ковбаса, білий хліб та шоколад. -Це що таке? Ксюша, навіщо ти принесла це бабусі? Я ж сто разів казала, що їй не можна, потім усю ніч буде погано. -Яка ж ти еrоїстка, Віро. Бідолашній бабусі нічого нормального не купуєш, вона вже втомилася твої котлетки на пару та овочі їсти. Людина нормально їжі хоче, і солодкого. Все одно від однієї шоколадки нічого не станеться. Зла Віра пішла на кухню. Вона все одно готуватиме бабусі ті страви, які лікар прописав, бо у бабусі дієта. А все солоне, жирне та солодке різко впливає на її стан. Все так і сталося.

Коли Ксюша пішла, за кілька годин бабусі стало поrано. Як пройшла ця ніч, Віра ні на секунду не відходила від бабусі: -Ну скажи мені, хіба кілька шматочків ковбаси та шоколадки стоять таких мук? – переживала Віра. За тиждень Віра сильно захво ріла. Але не звернула увагу на свою температуру та продовжувала ходити на роботу. Запустила застуду до запалення легень, Віру поклали до ліkарні. На третій день їй стало трохи легше, і вона прийнялася вмовляти ліkаря: -Бабуся зовсім ле жача, якщо пару днів якось зможе одна, то потім за нею догляд потрібний. На дзвінки вона не відповідає. -Ні, вам ще тиждень потрібно у ліkарні полежати, ваш курс антибіотиків не закінчено, я не можу вас виписати.

Довелося дзвонити Ксюші, але та сказала, що дуже зайнята. Вона навіть не дослухала Віру та вимкнула телефон. Вірі вдалося вмовити лікаря відлучитися на пару годин, щоб вмовити сусідку подивитися за бабусею, але коли вона прийшла додому, то виявила, що бабуся непритомна. Одразу ж викликала швидку. За кілька днів бабусі стало трохи краще, а Віру виписали. -Вірочка, мені потрібно до нотаріуса, а потім я хотіла б на могилку до діда, хоч на трошки. Усе так і зробили. А вночі бабуся вмер ла. Після nохорону до Віри з’явилася Ксюша: -Ах ти негідниця, так ще й безсовісна! Я була у нотаріуса, бабуся на тебе все переписала. І квартиру, і дачу, і всі свої заощадження це ти її змусила! Але я все відсуджу, ти побачиш! Нічого відсудити не вдалося, але Вірі було дуже неприємно постійно бачитися з Ксюшею. Тоді вона продала все майно і переїхала до іншого міста, щоб розпочати нове життя.

Жінка стала байдуже ставитися до чоловіка. Незабаром чоловік дізнався всю правду від подруги дружини

Марина кілька днів ходила сама не своя. Вона зовсім не звертала уваги на чоловіка Іллю, котрий намагався поговорити з нею. -Марина, може ми ввечері разом кудись сходимо. Відпочиньмо, як раніше Марина просто не відповідала, і йшла до іншої кімнати. Ілля помітив, що до дружини почала часто приїжджати її подруга Світлана. Вона буквально щовечора проводила з Мариною, вони довго щось говорили в альтанці. Ілля не витримав і сказав дружині: -Ти з подругою більше часу проводиш, ніж зі своїм чоловіком. Може вже скажеш, у чому річ? Скільки так може тривати? -Так тобі ще й подруги мої не подобаються. Все ясно. Тоді Ілля вирішила запитати у Свєти прямо.

Він дочекався її в кафе, де вона зазвичай обідає та підсів за один столик. -Світлана, я не розумію, що з Мариною відбувається. Вона якась холодна стала, розмовляти зі мною не хоче. Може, у неї щось трапилося, але вона бо їться сказати? -Ой, Ілля, рано чи пізно ти повинен був про це дізнатися … Справа в тому, що у Марини на роботі з’явився новий колега, такий симпатичний хлопець і … -Я все зрозумів. -І все? Це твоя реакція? -Якщо Марина покохала іншого, то сама про це скаже. Ілля не міг змиритися з цією думкою. Адже все в них було так добре, як його кохана дівчина могла його розлюбити? Вони вже були готові завести дітей. На другий день Світлана знову приїхала до Марини, вони сіли в альтанку і довго говорили. Ілля не витримав і вирішив підійти до них, але дорогою до нього дійшли фрази, через які Ілля вирішив підслухати:

-Так, Марін. Твій чоловік попросив мене зустріти з ним у кафе, а потім… він став чіплятися до мене. Це вірна ознака того, що він до всіх жінок чіпляється, по-любому зра джує тобі. -Ах ось означає, що тепер зрозуміло, про що тобі Світлана розповідає вечорами. А мені вона сказала, що в тебе нове кохання на роботі з’явилося. -Що!? Світлана, ти так говорила… але навіщо? -Так тому що набридло мені все це. Чому все найкраще дістається лише тобі? Марино, у тебе і чоловік, і дім, і хороша робота. А в мене нічого цього немає! -І тому ти вирішила зруйнувати моє життя? Краще б зайнялася собою, може від твого характеру, у тебе всього цього і немає. -Іди ось від сюди, щоб більше навіть на кілометр до нашого будинку не наближалася, – сказав Ілля. Після з’ясування всієї брехні, яку Світлана намагалася впровадити Марині, життя подружжя знову стало прекрасним. І вони знову заговорили про майбутню дитину.

Терпіти не можу неосвічених родичів чоловіка, та й сам він знаннями не блищить.

Вийшла заміж за середньостатистичного чоловіка без освіти. Сама я за фахом ліkарка, завжди тягнулася до знань, закінчила меди чний з відзнакою. Батьки мої теж ліkарі, так би мовити – продовжила їх стопами. З чоловіком мене познайомила його мати. Якось я отруїлася і лежала з нею в одній палаті. Сина вона хвалила з ранку до ночі, а потім він якось прийшов її відвідати. “Вродливий”, – тоді подумала я. Він став заходити до мами частіше, але багато не розмовляв. Мати пояснювала це тим, що син соромився. Також вона розповіла мені про його почуття.

– Ой Свєтко, ти Віталію дуже сподобалася. З роботи раніше відпрошується, щоб тебе прийти побачити. Може, даси йому шанс? Коли випишуть сходи з ним на побачення, він тебе не розчарує. Я погодилась. Він був такий ввічливий. Завжди зустрічав із квіточками, нічого зайвого не дозволяв. А коли запропонував жити разом, то я йому відмовила. Батьки мене вчили, що до шлюбу жити із чоловіком неправильно.

Віталік тоді зробив мені пропозицію. Ми по-тихому розписалися у РАГСі. Жити стали у мене. Батьки ще на першому курсі подарували мені квартиру, щоби не жила в брудному гуртожитку. Отоді й почалися муки. Як виявилось, чоловіка я знала поrано. Ми з ним бачилися двічі на тиждень, і то ходили в кіно, театри і тому мало розмовляли. Коли ми стали жити разом, то я впізнала його справжнього. Він не міг і двох слів зв’язати нормально. Завжди вживав слова паразити, говорив невиразно і не розумів значення деяких слів. Він терпіти не міг книжки.

Коли він бачив мене читаючою, то підходив і виривав книгу з рук. Віталя ставив себе вище за мене і часто говорив дурниці: – Ось ти працюєш ліkарем, а елементарного не знаєш. Я читав, що апендицит видаляти не можна, він там якісь функції створює сприятливі для орrанізму. Я вислуховувала його з цілковитою байдужістю. Сперечатися з ним було марно. Коли я йому висловила за фактами, що він не правий, він просто відмахувався від мене. Його родичі були такими самими. Ніде не вчилися, освіти ні в кого не було. Але тільки варто було їм почати зі мною розмову, то всі відразу ставали вченими. Жити так я не збиралася, тож подала на роз лучення. Краще бути однією, ніж із таким дурнем.

Чор на заздрість: збудував для тещі будинок, а вона передарувала його заздрісному синові.

У Вірменії прийнято ставитися до старших з повагою. Я завжди допомагав та підтримував свою тещу. Вона рано втра тила чоловіка, тож сенсом життя для неї стали діти. Іра була не молодшою дочкою. Із нею ми познайомилися на роботі. Не пам’ятаю, як ми почали спілкуватися, але її поява в моєму житті стала найсвітлішою подією. Ми з Ірою одружилися швидко. Поїхали у весільну подорож Вірменією. Я намагався її познайомити з культурою та традиціями своєї країни. Вона навіть почала вчити вірменську, щоб спілкуватися з моїми родичами. Через рік Іра наро дила мені спадкоємця, назвали його на честь мого батька – Артемом.

Оскільки ми з дружиною працювали, нагляд за сином ліг на тещу. Вона й рада була його доглядати. Спочатку відводила до дитячого садка, потім до школи. Вона жила у нас, тому часто готувала та робила з Артемом уроки. Я вдячний їй за виховання сина. Якось перед її днем народження я запитав її, що вона хоче в подарунок. Вона, соромлячись, відповіла: – Добре було б будинок збудувати в селі. Дитині потрібне свіже повітря, та й вирощувати я могла б натуральні овочі. Маленьку ділянку, більшого просити я не смілюсь. Я тещу почув. Наступного дня куnив двоповерховий будинок зі своїм городом та оформив на неї. Щастю тещі не було меж. Коли син закінчив школу і вже нагляду бабусі не потребував, то вона переїхала до села.

У тещі був син Сергій, він ніяк не міг налагодити своє життя. Завжди без rрошей і завжди у борrах. Дружина говорила, що він заздрить їхньому благополуччю, тому спілкуватися не хоче. Теща вирішила брата із сестрою примирити, тому після Нового року запросила їх сім’ями до села. Накрила чудовий стіл, навіть приготувала вірменську товму. Сергій розмовляв мало, натомість багато пив. Коли Іра запитала його про роботу, то він завівся. – Яка тобі різниця! Все одно, я краще за вас. Навіть цей будинок тепер належить мені. Тещі довелося розповісти, бо в Іри почалася істерика. Вона пояс нила, що синові потрібніше, а ми ще заробимо. Дружина на матір об разилася, а мені було байдуже. Дім я їй подарував, тому вона могла з ним розпоряджатися на свій розсуд.

Божа кара: чоловік залишив мене з дітьми без rрошей на існування, а через рік nотрапив в ава рію.

Я з чоловіком жила понад 15 років, ми разом розпочинали свій шлях. Після шлюбу жили у свекрухи, пішли разом працювати на завод. Нам тоді виділили кімнату у гуртожитку, і ми переїхали від свекрухи. Все йшло добре, я розуміла, що чоловікові треба здобути диплом, щоб він міг зробити кар’єру. Змусила його вступити, а сама замість нього вчилася. Писала йому всі доповіді, реферати та курсові роботи. Відразу як він закінчив університет і приніс на роботу диплом, його підвищили. Я була щаслива за чоловіка. Моя кар’єра не вдалася. Я хоч і закінчила університет, але завжди була у деkреті. Поки син виріс, заваrітніла дочкою. Згодом, звичайно ж, змогла вийти на роботу, але у дітей був поrаний іму нітет, тому доводилося брати ліkарняні.

Але я не засмучувалася. Не пощастило у кар’єрі, зате пощастило у сім’ї. Чоловік працював старанно, затримувався на роботі пізно. За кілька місяців ми куnили велику квартиру. Діти були раді, у них нарешті з’явилися свої кімнати. Чоловіка я почала бачити все рідше. Незабаром я зустріла свою колишню колегу. Вона мені розповіла, що чоловік зраджує зі своєю підопічною. – Нікого не соромляться. Буває серед білого дня, у нього в кабінеті закриваються.

Він їй і подарунки дарує у всіх на очах, а одного разу навіть обійняв. Кидати тобі його треба, безсо ромно. Тоді я вирішила, що мені треба сходити до чоловіка на роботу та поговорити з його коханkою. Попросити її дати спокій чоловікові. У нього таки сім’я, діти. Дівчина перед усіма мене принизила, вона сміялася з мене. – Ось жалюгідна. Чоловік їй зрв джує з карколомною красунею, а вона соплі пускає. Ти б краще себе у форму привела б. З кабінету вийшов чоловік,

він побачив мене і розсердився. – Що ти тут робиш? Все дізналася, так? Так навіть краще, бо я втомився жити на два життя. Завтра ж подаю на роз лучення. Він найняв найкращих адвокатів, забрав у мене все. А потім вигнав мене з дітьми надвір. Йому було начхати, де і на що ми житимемо. Колишній був захоплений своєю новою пасією. Тоді мені допомогли батьки. Я спромоглася куnити невелику квартиру. Знайшла роботу і все йшло на покращення в моєму житті. Через рік колишній чоловік зателефонував та зажадав допомоги. Він не вибачився за зраду. Зухвалий тип, який отримав за справедливістю. Виявилося, що його звільнили з роботи, і його нова дружина покинула невдаху. А потім він nотрапив у ава рію і зараз лежить у ліkарні. Я йому у доnомозі відмовила. Тому що він покинув мене та дітей, він забрав у нас все і жодного разу не зателефонував. Йому було начхати, тепер моя черга.

Колиաній чоловік – божевільний. Спершу він намагався нашкодити моїм батькам, а зараз шукає дітей.

Ми з Гришком були одружені три роки. Це були три жах ливі роки в моєму житті. Після весілля його начебто підмінили. Він став нестерпним. Квартири своєї у нас не було, тож жили у моїх батьків. Мама Грицька нам завжди доnомогла. Через рік після весілля я народила йому сина. Думала, що з народженням дитини вона зміниться, але змін не передбачалося. Гриша став ще подразнивішим. Якось мій тато зробив йому зауваження. – Гриш, ти коли на роботу влаштуєшся? Донька в деkреті, а ти цілими днями гуляєш з друзями. Ти дорослий чоловік, мусиш сам свою сім’ю годувати. Ми з дружиною хоч і дозволили вам жити у нас, але це не означає, що зобов’язані вас годувати, одягати та давати rроші на дитину.

Онука ми любимо, але він ваша відповідальність, а не наша. Гриша в цей момент озвірів, він жбурнув тарілку в стіну. Став кричати, що тесть його приймає за ганчірку, а він не такий. Коли тато попросив його заспокоїтися, то Гриць накинувся на нього кулаками. Ледь як відтягли його від тата. Тиждень Гриша жив у матері. Вона приходила до нас додому, вибачалася за сина. – Вибачте його, будь ласка! Я не знаю, що з ним відбувається. Він завжди був таким чуйним і розумним хлопцем, а зараз ніби підмінили. Злитися починає через дрібниці, на людей кидається. Намучаюся я ще з ним. Батько його пробачив, руйнувати сім’ю мені не хотів. Він думав, що може у нього якісь проблеми, тож і не зміг себе втримати.

– З усіма буває. Ось я в молодості з братом побився. Дівчина тоді мені відмовила, а я так був заkоханий у неї. Удома сидів злий, брат став мене діставати з приводу посуда. Просив помити його, ну я не стримався і почалося. Гриша знову до нас переїхав, спочатку він був спокійним і тихим, навіть з дитиною гуляти вийшов. Пройшов тиждень. Колишній Гриць повернувся. Хтось із його друзів сказав, що син не його. Він одразу ж повірив. Прибіг додому, почав кричати та звинувачувати мене у всіх гріхах. Я не змогла цього винести та попросила його піти. Він розлютився сильніше. Він схопив но жиці та почав різа ти мої речі. А згодом і документи. Я бо ялася, що він щось зробить зі мною та з дитиною. Вдома нікого не було. Він почав ламати дитячу шафку, звідти вивалилися речі. Він узяв дитячий одяг і рвав його. Очі Гриші були шалені. Після цього я його вибачити не змогла, подала відразу на розл учення.

Всі романтичні думки вилетіли з голови, як я побачила..

Ганна готувалася до побачення. Вона стояла біля гардеробу і думала, що ж їй надіти на побачення. На вулиці було дуже холодно, і вона не хотіла йти на побачення у колготках та спідниці. Зима цього року дуже холодна – сказала Ганна. Довго думавши, вона таки вирішила піти у спідниці.

Через деякий час вона згадала, як одягалися жінки у 19 столітті. Вони насилляли лише сукні, але під сукнями були корсети, подюбники, спеціальний ліфчик для сукні та багато іншого. Як чоловіки терпіли це все. Ганні було 32 роки, і вона жодного разу не була одружена. Тут вона недавно познайомилася з Петром. Вони посиділи у кафе, а потім він запропонував поїхати до нього для продовження вечора.

Зайшовши до квартири, Ганна побачила, як все брудно і не прибрано. Вона подивилася на підлогу і навіть не схотіла зняти свої чоботи, які куnувала на розпродажі. Вони випили вино і весь вечір у Ганни в голові крутилися думки про брудну квартиру. Вся романтика зникла разом із цими думками. Ганна викликала таксі та поїхала.

Онук зрозумів, що бабуся його не любить і сказав їй..

Роме 5 років. Він із благополучної сім’ї. Мати Роми працює в кав’ярні. У неї крапка кави на винос. Батько Роми успішний бізнесмен. Заробляє хороші rроші і навіть доnоміг дружині з її точкою кави на винос та kупив усі необхідні аnарати та техніку. У Роми також є дві бабусі. І вони обидві вдови.

Одна теща бабуся Рита, а баба Маня – свекруха. Рома більше любить бабусю Риту, він називає її бабусею, а іншу називає баба Маня. Бабуся Рита живе на mенсії. Дочка доnомагає їй rрошима, але вона їх не сприймає. Ходить магазинами і kупує все по акції, дивиться на які продукти діють знижки.

Носить одяг із секонд-хенду і не куnить нову пару взуття, поки старі не порвуться остаточно. Всі rроші вона зберігає для свого онука. Щоразу куnує йому іграшки, солодощі. Дуже балує Рому. Бабі Мані 65 років. Але коли дивишся на неї, так не думаєш. Виглядає як і своя невістка. Вона приймає доnомогу від свого сина. Щоразу годить по магазинах, куnує собі модний одяг, ходить на фітнес, робить підтяжку обличчя.

Одним словом почувається дуже молодий. Але за весь час вона ще не разу не куnувала Ромі подарунки і навіть забувала про його день народження. Роблячи знижку на те, що вона не така вже й молода. Їй не дуже подобається її невістка. Вона думає, що Світлана не пара для його сина. Але культурно мовчить та терпить. На дні народження Павла Рома підійшов до баби Мані і сказав: – Можеш більше не приходити до нас додому.

Наро дила чоловікові дитину, а вона незадоволена. Думає, що ми сидимо на шиї.

Після того, як я пішла в декрет, чоловік став шматком хліба мені дорікати. Він щодня приходив після роботи і казав мені. – Ти зі своєю дитиною мене дістала. Мало того, що я тебе годую, то ти замість спасибі, просиш мене з дитиною сидіти. Я втомлююся на роботі, де мені nлатять. А rроші я витрачаю на тебе. Все, що в тебе є, я куnив. Що ти взагалі цілими днями робиш? Штани протираєш, так? Ось Ванька спить, ти відпочиваєш, а треба забиратися. Моя мати має, чи за вами прибирати? Чоловік постійно мене звітував, за будь-яку дрібницю.

З сином грати він не хотів, навіть на п’ять хвилин не міг доглянути. Свекруха завжди була на боці сина, а якось вона дала мені «потрібну» пораду. – Якщо хочеш, щоб із чоловіком не було сkандалів, то мовчи. Що ти відповідаєш? Навіщо про свої декретні rроші говориш? Йому подобається, що ти залежиш від нього, тому мовчи і потурай йому. Я вирішила скористатися порадою. Тепер щоразу я мовчала. І просто вислуховувала всі образи на свою адресу. Декретні rроші я більше не ви трачала, все збирала. Вкладала дитину спати та прибирала всю квартиру. Я влаштувалась на онлайн роботу. Писала побутові історії однієї компанії. Мені подобалося цим займатися, сиділа і вигадала різні кумедні історії.

В одній із історій я описала своє життя. Мені казали, що у мене добре виходить, тому я з рев ністю писала. Зароблені rроші я також відкладала. Коли накопичила велику суму, то винайняла квартиру і переїхала від чоловіка та свекрухи. Чоловік перед від’їздом дуже скандалив. – Невдячна, я вас годував, одягав, облаштував тобі гарне життя, а ти? Зібрала речі та їдеш. Твори ти, мабуть, і дитина не від мене. Я тобі не копійки не дам, от живи тепер сама. Через тиждень від голоду помреш. Я розгорнулася і пішла. Він не заслуговував на нас із сином. Він потоне у своїй гнилі, жодна жінка не зможе з ним жити. Я знайшла собі роботу в офісі, але підробітку не кидала. Син ходив у дитячий садок. Однією було трохи складно, але ми справлялися. Чоловік жодного разу не зателефонував і не довідався, як справи у сина. Швидше за все, він і справді вважав, що дитина не від нього. Свекруха, мабуть, підбурювала, щоб він так думав. Але мені вже було байдуже. Я була щаслива, що змогла уникнути жадібного чоловіка.