Мами Віри не стало, коли їй було всього 14 років, вона залишилася практично сиротою, так як батька свого не знала, та й перед тим як мами не стало, вона нічого не говорила про тата. Свого брата і сестер, вона Віра, теж особливо не пам’ятала, адже вони були проти того, щоб їх мама наро дила дитину в свої 50 років, та ще й невідомо від кого. Після того як не стало мами, Віра взагалі замкнулася в кімнаті і не знала, як жити далі, а тим часом в будинок приїхали її зведені брат і сестри і почали ділити майно. Коли Віра почула, що гараж і машина дістаються братові Михайлу, будинок сестрі Свєті, у якої четверо дітей, а господарство дісталося сестрі Ані, вона пішла на кухню.
Коли вона увійшла, всі повернулися до неї і почали говорити, щоб вона пішла в кімнату, мовляв, дорослі розмовляють. Вірочка запитала, де буде жити вона, якщо будинок дістається сестрі, а як відомо, у неї інших родичів немає. Всі почали хором говорити, що віддадуть її в дитячий будиноk, а потім, можливо, їй виділять квартиру. Віра закричала, що вона теж її дитина, тому має право на частину майна і, що її мами не стало недавно, і як їм не со ромно ділити все це. Віру відправили в кімнату, потім Михайло подумав, що дійсно, їй теж потрібно залишити частку. Сестри заперечили, думаючи, що вона їм не рідна, і взагалі вони спочатку були проти її народження.
Раптом, всі побачили, що під’їхала машина, і з неї вийшли двоє чоловіків – нотаріус і тато Віри. Вони покликали Віру з кімнати і сказали, щоб брат і сестри збирали свої речі і йшли, так як мама заповіла все рухоме і нерухоме майно Вірі. Ніхто не міг повірити своїм вухам, як таке можливо, але виявилося, що мама, знаючи, які у неї невдячні діти, заповіла все своїй маленькій доньці. Нотаріус також сказав, що до повноліття Віри опікуном її і тимчасовим власником всього майна буде її рідний батько. Віра не могла повірити, що перед нею стоїть її батько, він сказав, що пояснить їй все, чому він не зміг раніше з’явитися в її житті і багато іншого. Михайло, Аня і Світлана покричали, nосварилися і пішли ні з чим.