News 382 Media

Вітчим взяв свою пасербицю в якості рідної дочки, підтримуючи її емоційно, психологічно і фінансово. Як тільки їй була потрібна допомога, вітчим негайно вирішував всі проблеми! Але ось одного разу чоловікові увірвався терпець. » Моя дочка повинна була вийти заміж 3 листопада цього року. Підготовка до церемонії відняла вже величезну кількість часу. Я не одружений на матері своєї падчерки, але ми живемо разом майже 10 років. У минулому році моя дочка закінчила університет. Я оплачував всі її навчання. Вона не працювала, і жила з нами всі ці роки, поки вчилася. Більш того, я купив їй машину, щоб вона не турбувалася щодо того, як добиратися до університету. Час від часу в її житті з’являвся біологічний батько, з яким вона проводила певну кількість часу.

Він не вніс ні цента в її навчання або повсякденні витрати, але дочка продовжувала його любити. На весілля було вирішено запросити максимум 250 осіб. Я віддав своїй дружині і падчерки список з 20 осіб, яких я хотів би бачити на цьому весіллі. Мої рідні запевнили мене, що вони про все подбають. За кілька днів до весілля я зустрів одного зі своїх друзів, який був в цьому списку. Я запитав його, чи прийде він на весілля, але один відповів, що він не отримував ніякого запрошення. Через кілька днів я дізнався, що в остаточний список з 250 гостей не було внесено жодного імені з мого списку. Це був справжній плювок мені в обличчя. Але добив мене зовсім інший факт. Повернувшись ввечері з роботи, я побачив у себе вдома майбутнього зятя і членів його сім’ї. Знаєте, що мене вивело з себе? Вони не попередили мене про цю вечерю, а вся увага була спрямована на рідного батька моєї пасербиці. Звичайно ж, це було прикро! Що він зробив для майбутнього заходу?

Я взяв келих і сказав: «У мене є тост. Для мене було величезним задоволенням бути частиною цієї родини. Я отримував насолоду від кожного дня, прожитого в колі цих прекрасних людей. Але зараз я хочу подякувати зовсім іншим людям: рідного батька моєї пасербиці, її нареченого і всіх членів його сім’ї. Ви відкрили мені очі на багато речей. Я нарешті зрозумів, що виконував в цій родині роль банкомату. За все те, що я дізнався за останні дні — список гостей, про цю вечерю і т. Д. — я урочисто заявляю, що відмовляюся платити за це весілля. Вип’ємо ж за щасливу пару і за рідного батька, якому випала честь взяти на себе всі фінансування! Так, і ще! Негайно забирайтеся з мого дому! » Егоїстично? Ні каплі! Адже чоловік був готовий викласти за це весілля 15-20 тисяч доларів! А що він отримав натомість?Плювок у всілякі частини його душі! Думаю, чоловік — молодець! І він зробив все правильно!

Коли я під вечір приїхала з переймами в пологовий будинок, ми з чоловіком чекали на появу нашої четвертої дитини. Тобто на той момент сім’я наша вже була «безнадійно багатодітною». Другий і третій хлопчики у мене — близнюки, хоча в роду ні в мене, ні у чоловіка не було двійнят. Тому за фактом моєї наступної вагітності головним сімейним питанням (з часткою гумору, звичайно) було: «А раптом знову двійня?». Дуже сильно були здивовані наші бабусі-дідусі, допомагати всім довелося на перших порах.

Завдяки У ЗД дізнатися, двійня чи ні — можна було вже на другому скринінгу. Але ні, четвертий «ніндзя» йшов поодинці. Нарешті, все позаду … Мене поклали в платну одномісну палату, яку ми з чоловіком заздалегідь оплатили. А через пару годин принесли мені мого малюка на годування. Через кілька хвилин зайшла до мене в палату головна лікарка і каже, потупивши погляд — У нас тут така ситуація …Вранці сьогодні жінка 18-річна народила дівчинку, написала відмову від неї, викликала таксі і поїхала з пологового будинку. Сама ледве ходить після пологів, але ні на хвилину зайву не захотіла залишатися в пологовому будинку. Істерики, довелося відпустити.

— А дівчинка така гарненька, здоровенька. А ви, як я знаю, дуже двійню хотіли. — Я ось подумала … Може — заберете дитину? — А ми напишемо, що ви народили… — Так не хочеться дитину в будинок малятка віддавати. Яке там життя для малятка? Сльози одні …. — Звичайно, це незаконно, можна пройти офіційну процедуру удочеріння, але це — МІСЯЦІ, і не факт ще, що віддадуть. — А весь цей час дитина буде в притулку. Шкода … Я, чесно кажучи, була ошелешена … З завідувачкою, Любов’ю Степанівною, була добре знайома. Приємна жінка, добра дуже. Ми спілкувалися і поза стінами пологового будинку. Тому, мабуть, вона і звернулася саме до мене з такою ось «слизькою» пропозицією.

Доктор Марк був відомим фахівцем в області онкології.Одного разу він збирався на дуже важливу конференцію в інше місто, де його повинні були нагородити премією в галузі медичних досліджень. Він дуже хвилювався, тому що на цій конференції повинні були оцінити його талант багаторічні труди.Однак, через дві години після того, як літак злетів, сталася аварійна посадка в найближчому аеропорту через якийсь технічний неполадки. Доктор боявся не встигнути, тому орендував машину і поїхав в місто, де повинна була проходити конференція.Однак, незабаром після того, як він поїхав, погода зіпсувалася і почався сильний шторм. Через сильний дощ він не туди завернув і заблукав.

Після двох годин безрезультатною їзди він зрозумів, що заблукав. Він відчував себе голодним і жахливо втомленим, тому вирішив пошукати, де б зупинитися. Через деякий час, він, нарешті, натрапив на маленький старий будинок. Зневірившись, він вийшов з машини і постукав у двері.Двері відчинила красива жінка. Він освідчився і попросив її скористатися телефоном. Однак жінка сказала йому, що у неї немає телефону, але він може зайти і почекати, поки погода не покращиться.Голодний, мокрий і втомлений — лікар прийняв її люб’язну пропозицію і увійшов.
Дама дала йому гарячий чай і поїсти. Жінка сказала, що він може приєднатися до її молитві. Але, Доктор Марк посміхнувся і сказав, що він вірить тільки в працьовитість і відмовився.

Сидячи за столом і попиваючи чай, доктор спостерігав за жінкою в тьмяному світлі свічок, як вона молилася поруч з дитячим ліжечком.Лікар розумів, що жінка потребує допомоги, тому, коли вона закінчила молитися, запитав її, чого саме вона хоче від Бога і невже вона думає, що Бог коли-небудь почує її благання. А потім він запитав про маленьку дитину в ліжечку, біля якого вона молилася. Дама сумно посміхнулася і сказала, що дитина в ліжечку — це її син, який страждає від рідкісного типу раку і є тільки один лікар, його звуть Марк, який може вилікувати його, але у неї немає грошей, щоб дозволити собі його. Крім того, Доктор Марк живе в іншому місті. Вона сказала, що Бог досі не відповів на її молитву, але вона знає, що він допоможе їй і нічого не зломить її віру.

Ошелешений і втратив дар мови, доктор Марк просто розплакався. Він прошепотів » Бог великий » і згадав все, що з ним сьогодні відбулося: несправність в літаку, проливний дощ, через який він збився зі шляху; і все це сталося через те, що Бог не просто відповів на її молитву, а й дав йому шанс вийти з матеріального світу і допомогти бідним нещасним людям, у яких немає нічого, крім молитви.Завжди будьте готові зробити те, що Бог приготував для вас. Не буває випадковостей у житті.

Я багато чула історій про материнську любов свекрухи до її невістки, і я завжди мріяла, що свою свекруху я теж буду кликати мамою. Ось тільки сталося все зовсім навпаки. Я не сподобалася свекрусі з самого першого дня знайомства. Причини я так і не дізналася, але в її принципах було те, що я огидна господиня, nогана дружина і ще буду nоганою матір’ю. З огляду на всю її ненависть до мене, можна було зрозуміти, що разом нам нормально не жити, але ж після весілля саме в будинок свекрів я і переїхала.

Свекор був до мене дуже навіть добрий, намагався заспокоювати свою дружину іноді, коли та з ланцюга, здавалося, зривалася. Критики кожного мого подиху від свекрухи я, як і мій чоловік, не витримали, і незабаром переїхали. Але це не зупиняло свекруху іноді приходити до нього додому і знову чіплятися до мене. Кількість причіпок збільшилася, коли я нарешті наро дила нашу першу дочку. Ніночка наро дилася на тиждень раніше терміну, і це якимось чином послужило причиною для свекрухи, вважати, що я дочку нагуляла.

З онукою вона навіть не спілкувалася, що не скажеш про свекра, який дуже сильно любив внучку і не відходив від неї ні на метр. І ось одного разу, свекруха прийшла до нас додому, вся зла, і заявила, що з волосом дочки вона зробила тест Д НК, і дочка не має ніякого відношення до її сина. Від цього у мого чоловіка аж почався істеричний сміх, але заради задоволення своєї матері, він вирішив зробити повторний тест, де несподівано для свекрухи виявилося, що, дитина то її сина… Тоді-то ми з чоловіком і перестали звертати якусь увагу на неї. Бідна жінка на старості років з глузду з’їхала.

Сьогодні вранці плакав від сміху, але був гордий за Україну! Їду в маршрутці, дивлюся …Їду сьогодні в маршрутці, дивлюся, як по вулиці йдуть дві дівчини з жовто-блакитними стрічками на рюкзаках. Водила натиснув на клаксон в знак вітання.

Ватники в автобусі мало не чокнулись від злості — » Ми з Росією! Це підстилки американські! »Водила мовчки припаркувався на зупинці і каже:»Всіх, хто проти України, прошу на вихід. Гроші за квитки поверну.

Чекайте товариші російську маршрутку»»Вважаю до трьох!»Мене порвало від сміху, але я був гордий за Україну.

Сьогодні вранці я їхала в маршрутці, по лінії Львів – Моршин, через Стрий. На зупинці на головному вокзалі у Стрию до водія маршрутного таксі підійшла середнього віку жінка і попросила його підвезти її стареньку маму в Стрийську лікарню, яка була якраз по дорозі в напрямку Моршина. Мовляв, її мама погано себе почуває, хвора і вона заплатить скільки потрібно за таку послугу.

– Ні, мені не потрібні гроші, вам вони більш потрібні на лікування мами! – чітко промовив водій. А вже у самій лікарні додав: – Дай, вам, Боже, здоров’я і нехай Бог вам допомагає! Саме такими чоловіками потрібно захоплюватися. Він – справжній син і герой сучасного світу, адже чужих матерів, як і дітей – не буває

Варя стояла на мосту і дивилася на воду. На набережній гуляв народ, грала музика. Варі було дуже прикро. Сьогодні річниця весілля з Ігорем. Вона відпросилася з роботи, забігла в магазин купити йому краватку в подарунок, потім в салон краси і додому. Ось, Ігоркові сюрприз буде. Сюрприз вдався. Варя зайшла тихенько в квартиру, потім в кімнату. Спочатку вони її не помітили. Потім дівчина щось взяла, а її Ігорьок різко схопився і почав намотувати простирадло. Його обличчя і шия вкрилися червоними плямами. Він щось залепетав. Варя навіть не стала слухати. Вона просто вискочила з дому і побігла. Прокинулася вже на мосту. Вода в річці була каламутна, сіра. З берега лунала весела музика. Варя розридалася.

— Що, зібралася стрибати? — Чи не дочекаються. Сама їх викину, як кошенят. — А чим тобі кошенята не догодили? Шкода їх. Варя повернулася. Біля неї стояв симпатичний хлопець. Він якось весело їй підморгнув і заливисто зареготав. Варя здивовано глянула на нього. — Ти себе хоч бачила? Таким видом ти всіх риб сполохаєш, — хлопець простягнув їй пачку паперових серветок. Подивився заклопотано вниз, — зовсім риби немає. Варя взяла серветки, дістала з сумочки дзеркальце, глянула … На неї дивилося розпатлане, з темними, як у панди очима і розтертої помадою опудало. Варя засміялася. — Підемо, русалка, я тебе додому проведу. — Мені не можна додому, — відповіла Варя і якось захлинаючись, плутано розповіла незнайомцю все, що сталося. — Ось так, історія. А як тебе звати? — Варвара.

— Мене Андрій. Слухай, Варвара, я через дві години їду у відрядження. Квартира в твоєму розпорядженні на три тижні. Якщо повернешся додому, залиш ключі сусідці. А ні, то приїду і тоді що-небудь придумаємо. Згодна? Варя погодилася. Пройшов тиждень. Ігор не дзвонив. Вона втомилася, та й їй були потрібні її речі. Зібралася і поїхала додому. Вона не знала, що там її чекає, тому дуже хвилювалася. У дверях вже стояв новий замок. Варя зателефонувала в квартиру. Відкрила їй та сама дівчина. Виставила за двері дві валізи. — Ось твої речі. А на розлучення Ігор вже подав. Дітей немає, розлучать швидко. Не ходи сюди. Зараз я тут господиня. — А куди мені йти? — Звідки мені знати? Ігор оформив квартиру на себе. Ти тут ніхто, — відповіла дівчина і закрила двері. Варя повернулася в квартиру Андрія. Речі не розбирала. Шукала знімну квартиру.

Через два тижні повернувся Андрій. Дізнавшись всі подробиці невдалої поїздки додому, він почав докладно розпитувати Варю про квартиру. Вона розповіла все чесно. Їй батьки купили однокімнатну квартиру, потім від бабусі дісталася ще одна. Коли одружилися, вони продали ці квартири. Купили нову в шлюбі, а на решту грошей поїхали на море. — Варя, ти йому дарувала щось через нотаріуса або підписувала договір дарування? — Ні. В особових рахунках вказано, що платник мій чоловік. Значить він господар? — Ну, Варвар, ти і пустоголова. Це твоя квартира. Я тобі допоможу. Твій Ігор зі своєю дівчиною вилетять звідти. Не вішай носа. Все буде добре. Вони разом з’їздили до нотаріуса, потім в поліцію, потім подали заяву в суд. Через деякий час Варя повернулася до себе додому. Пройшов місяць. Дзвінок у двері. Варя відкрила. На порозі стояв колишній чоловік. — Варечка, прости мене. Мені без тебе погано. Можна я повернуся? — Ні. У тебе своє життя, у мене своя. Зраду і брехня я не прощаю. Варя перевернула цю сторінку свого життя. А з Андрієм вони дружать, часто дзвонять один одному і зустрічаються.

Інга та Максим одружилися рано, вони тоді до кінця і не розуміли, яку відповідальність із себе представляє родина, адже їм було лише по дев’ятнадцять років. Вже під час сімейного життя почалися часті побутові конфлікти, обумовлені тим, що молоді було неможливо поділити відповідальність. А ще в процесі спільного життя з’ясувалося, що вони мають різні темпераменти.

Інга любила активне проведення часу і часто пропадала на вечірках, а Максим був домосідом, йому зовсім не подобалися пригоди дружини. На цьому ґрунті вони часто сва рилися. Все змінила ваrітність Інги. Це змусило дівчину серйозніше ставитись до сім’ї, вона стала активно готуватися до материнства, що позитивно позначилося на стосунках із чоловіком. Здавалося, що далі на сім’ю чекає тільки щастя, але біда сталася раптово.

Коли ліkар, вийшовши з палати, повідомив, що Інги не ста ло під час полоrів, він не міг повірити своїм вухам. Він сидів у коридорі та nлакав у голос. -Ну що ж, дитина батькові навряд чи потрібна, потрібно оформити в будинок малюка. — почув він краєм вуха і тут же схопився з місця. -Я нізащо не кину свою дитину! Про що ви говорите?! Максим повернувся додому із сином, уже два роки він сам виховує малюка.

Дочка голосно лаялася, По дому дзвенів дзвін Зять притих біля віконця. Сердився, напевно, він. За столом сиділи онуки. Їм не зрозуміти, Що хотіли від бабусі її рідні діти. Виявляється, тарілку Ненароком розбила,

Коли кухню прибирала І посуд мила. — Вона дорого коштує, Сказала їй дочка Як будеш себе так вести, Підеш до синочка. Там невістка тобі скаже, Де зимують раки. І тоді у тебе будутьВсякі напади. Послухала це бабуся. Голову схилила. А коли ж була дочка Добра, щира, мила. Витерла сльозу бабуся. Звернулася до Бога:- Зроби, Господи, все так, Щоб дочка дорога. Була легка, та не терниста.

Квітами цвіла. Доля щастя і достаток Щоб її дала. Забери мене до себе. У світлі небеса. Де в раю пташки співають. Тиші є краса. Що тепер з мене взяти? Всім я заважаю.Дай шкарпетки тільки дов’язати — Прошу і благаю. Дочка мерзне дуже. Мерзнуть і онуки. Хочу трохи їх зігріти До нашої розлуки. За вікном місяць світив Кожен думав за своє. Ніхто в будинку не цінував Що бабуся поруч. Помолилася бабуся.Всміхнулася всім ніжно. Буде каятися дочка, Але буде вже пізно, пізно ..

Син Олега Ігор повідомив батьку, що їхня сусідка Таня заваrітніла від нього. — Одружуйся, — сказав Олег. — Я молодий. Не хочу женитися. — Та НУ? — з’їхидничав батько. — Як дівчисько в кущах тоnтати, так чоловік, а як одружуватися — так хлопчик. Так? — Потім він покликав дружину. — Наташа, йди сюди! — Син наш обрухав Таньку, а одружуватися не бажає, — сказав він дружині. — Правильно. Нема чого всяку бо соту в будинок пускати. Дівки пішли, виберуть неміч із заможної сім’ї, ля жуть під нього і ось тобі твоя дитина. Не одружуйся. Ще невідомо, від кого дитина, – підтримала сина мати. — А як від Ігоря?

— Запитав Олег. – Це ще з’ясувати треба. Ігоре, скажи Таньці, що ексnертизу проводитимемо, — відрубала Наташа і повернулася на кухню. — Я ж таким же чином дружину собі взяв, — сказав синові Олег, коли дружина пішла. — Одну любив, за дружину взяв іншу. — Як же без кохання? Чому, тату? — спитав син. — А хто б тебе піднімав. Моя ви на, моя відповідь. А карати тебе, ненаро дженого – це rріх… Минуло три місяці. Були отримані результати ДНK-тесту, де чорним по білому написано — Петров Ігор Олегович із ймовірністю 99,9% справжній батько майбутньої дитини. — І що з того? — бойовий настрій Наташі не послабшав. — Сама нав’язувалась. Ігор чоловік, не встояв перед спокусою.

Ноги її у моєму домі не буде. Олег подивився на сина. По обличчю Ігоря було очевидно – той за матір. — Тоді так. Ви вдвох своє вирішили. Тепер моє рішення. Поки я живий, мій онук чи онучка, не буде нічого потребувати. Ви на мою допомогу не сподівайтеся. А я візьму землю, будинок поставлю. А коли мене не ста не, все моє май но онуку перейде. Вам, двом rадинам, нічого не залишу. — Синочка рідного світом пустив. Всього позбавити надумав… — заголосила Наталя. Ігор осkаженів від слів батька. Він добре знав його характер. Як той сказав – так і вчинить. А Олег повернувся і пішов, не зважаючи на крики дружини.