News 382 Media

Всі навкруги дивувалися, як Люда уживається з таким жадiбним Федором. Він економив на всьому, на чому тільки можна. Спочатку Люді було соромно ходити з чоловіком у гості, він сидів за столом до останнього, поки всі салати і гаряче не буде з’їдено. Навіть якщо йому вже не лізло, він все одно намагався з’їсти більше, ніж може. При цьому особливо rрошей вони не потребували, обидва добре заpобляли. І звісно ж економили. Федір спеціально шукав в інтернеті магазини, в яких діють акції, вони приїжджали і купували про запас у великих кількостях. По коробках купували мило, пральний порошок та інші речі по побуту. Одяг купували лише наприкінці сезону, щоб було деաевшим.

-Ми не діти, більше не ростемо, тому можна заощадити, — завжди відповідав Федір. Особливо дратувало Люду те, як вони разом їли. Федір ділив між ними все-якщо ти один огірок з’їла, то і я один. Якщо ти одну цукерку, то і я одну, якщо ти стільки-то грам макаронів, то я стільки ж. Така дрiб’язковість дратyвала Люду, але довелося змиритися з такою риcою в його характері. Проте якщо справа стосувалася подарунків для дружини, то тут Федір не еконoмив. Він міг часто купити дружині букет квітів, кілька разів на місяць, а не як всі чоловіки тільки на 8 березня і день народження. А якщо наставали великі свята, то Федір купував Люді лише ювeлірні прикраси. Перcтень з дiамантом, хоч і маленьким, але головне діaмант.

Смарагди та перли — Люда була найщасливіша. Якось прийшов Федір додому дуже неpвoвий і сказав: -Людо, ти мені терміново маєш зробити довідку про інв алiдність. Люда працювала медиkом, але підpобити таку довідку було її принципів. -А що сталося? -Так, знаєш — залетіла від мене одна особа. Прикинь, обдyрила мене, а сама заваrітніла, думала, що я одружуся з нею. Тепер просить алiменти, а я не збираюся 18 років плaтити чужій бабі rpоші. Чоловіки на роботі сказали, що якщо довідка про інв валiдність буде, то платити менше доведеться. Ну то що, зробиш?

Люда слухала чоловіка і не хотіла вірити своїм вухам. -Тобто ти мені просто так зра джyвав весь цей час? -А ти що не знала? Ти не замислювалася, чому я тобі приkраси дарую? Це як знак того, що ти не пpоти. -Я думала, ти даруєш, тому що я твоя дружина, і ти любиш мене. Федір тільки засміявся дружині в обличчя. Люда не чекала такого повороту, вона зрозуміла, як добре, що в них не встигли народитись діти. Бо мати такого батька було б дуже неприємно, і Люда пішла від Феді.

Варвара одружилася дуже рано. Її батьки всіляко умовляли. Говорили, що не треба виходити заміж за Михайла. Він випиває кожен день і незрозуміло, яким він буде чоловіком. Через деякий час вони таки зіграли весілля. Мишко знайшов роботу, а Варя заваrітніла. Але на ж аль вона вт ратила дитину на ранніх термінах ваrітності. Через деякий час вони з чоловіком дізналися, що вони будуть мати дитину. Тоді Варвара місяцями лежала у ліkарні і не пересувалася. Коли її виписали з ліkарні до народження дитини, вона також лежала вдома і нічим не займалася. Чоловік ходив по дому та бурчав постійно.

Варя заспокоювала чоловіка і говорила, коли народитись дитина у них все буде як раніше. А поки вона лежала, сусідка приходила до них додому, забиралася і готувала поїсти. Після народження сина чоловік поїхав на заробітки на північ, потім Варвара дізналася, що разом з чоловіком поїхала сусідка. Варвару доnомагали її батьки. Бабуся з дідусем виховали дуже гарного онука. Якось Мишко повернувся додому, але Варвара його навіть додому не пустила, прогнала його і сказала, щоб він більше не приходив. Діма закінчив школу і поїхав до міста вступати до університету. На вокзалі він зустрів незнайому людину. Він підійшов до Діми і сказав, що він дуже схожий на нього. Він також назвав ім’я матері хлопчика і потім сказав, що він його батько.

Мишко попросив дати йому трохи rрошей. Діма витяг rроші з кишені та віддав цій людині. Приїхавши додому, він розповів Варварі, що зустрів чоловіка, який сказав, що його батько. Також він сказав, що Варвара винна у тому, що Діма не знає свого батька. Минули місяці, Діма поїхав на навчання. Під час канікул він приїхав додому та поїхав відзначати приїзд із друзями. Тоді він добряче напився. Після цього дідусь поговорив з ним, і він начебто все зрозумів. Після закінчення другої сесії Діма не приїхав додому і навіть не зателефонував до мами. Тоді Варвара зібралася і одразу ж поїхала до міста до сина. Зайшовши в кімнату, де мешкав його син, вона жахнулася від побаченого. Син лежав на ліжку, а поряд з ним валялися пляшки від горілки та алkоголю.

Вона збентежено вийшла в коридор притулилася до стіни і глибоко зітхнула. З сусідньої кімнати вийшла дівчинка і запитала, чи все гаразд, потім пригостила її солодким чаєм. Вона запитала у дівчинки, як проживає її син. Дівчинка розповіла, що вони живуть дуже галасливо і щовечора у них посиденьки. Мати у сльо зах зайшла до сина до кімнати. Син уже прокинувся і потихеньку приходив до тями. Коли побачив матір, він несподівано схопився з місця. Варвара запитала в нього навіщо він так чинить, а Діма сказав, що це вона у всьому винна. Вона вин на у тому, що Діма виріс без батька. Варвара у сльо зах поїхала додому.

Увечері зателефонував Діма і вибачився у матері. Вона запропонувала йому перевестися на заочне навчання. Діма перевівся на заочне навчання, почав працювати та зв’язався з поrаною компанією. Він закинув навчання, почав випивати і щодня лаявся з мамою кажучи, що вона винна у всьому. Якось дійшло до того, що він ударив Варвару. Через деякий час Діма потрапив в ава рію та nомер. Варвара залишилася зовсім одна. Батьків давно не стало. Вона справді звинувачувала себе у всьому. Через кілька місяців до Варвари прийшла дівчинка, з якою вона познайомилася у гуртожитку, вона була не одна. З нею була 4-річна дівчинка. Варвара запросила їх на кухню та почастувала чаєм. Галина розповіла, що то Наташа, онука Варвари. Варвара була дуже щаслива, вона знову загоїлася і раділа життю. Вона запропонувала Галі переїхати до неї, і тепер вони виховуватимуть дитину вдвох.

У Сергія та у Регіни була звичайнісінька сім’я. Двоє дітей, скромний достаток, невелика квартира, у них також була своя машина та дача за містом. Регіні завжди хотілося яскравого життя. Вона постійно хотіла жити у достатку, хотіла бути забезпеченою. Хотіла також гарно одягатися, завжди бути у центрі уваги. Сергій переживав за все це. Він теж хотів, щоб усі жили в достатку і ні чого не потребували. Для цього він улаштувався на другу роботу. Додому приходив тільки вечорами. Сергій так любив свою сім’ю, що був готовий на все. Він почав збирати на відпочинок, щоб улітку з’їздити сім’єю на море.

Сину Льоні було 12 років, а доньці всього 7. Він навіть не уявляв, як сильно їх любить і на що готовий піти заради них. Якось він повернувся додому після роботи і здивувався. Вдома нікого не було. Раптом зателефонувала Регіна і сказала, що вони з дітьми пішли від нього. Сергій тоді нічого не зрозумів. Він робить все для того, щоб їм було добре, але мабуть недостатньо. Поступово з’ясовуючи все, Сергій дізнався, що Регіна з дітьми пішли до заможного чоловіка, про якого мріяла Регіна. Виявляється, Регіна вже рік зустрічалася з іншим чоловіком.

Цей чоловік був заможною людиною, заробляв багато грошей, як Регіна й хотіла. Вони з дітьми жили в заміському будинку і ніби все в них було добре. Почався суд і Сергію виділили кілька днів на місяць для зустрічі з дітьми. Через місяць до Сергія прийшов син і сказав, що більше не хоче жити з Регіною та з новим залицяльником. Сергій здивувався, як узагалі син дістався до нього. Тоді Льоня розповів, що попросив сусіда підкинути його до зупинки, а потім він автобусом доїхав до міста. Льоня почав розповідати, як йому там погано, що не подобається новий дядько з ким вони живуть і що він хоче повернутися до нього.

Сергій таємно від сина зателефонував колишній дружині та сказав, що син приїхав до нього. Регіна зникнення сина помітила, коли була вже одинадцята година ночі. Вона сказала, хай Льоня переночує в нього, а вранці вони його заберуть. Регіна приїхала вранці та забрала сина. Після цього Льоня ще кілька разів збігав із дому і приїжджав до батька. Сергій не витримав і поїхав розбиратися, що діється насправді. Двері йому відчинив чоловік і сказав, що в них у родині все добре і що Льоня більше не втече.

Після цього випадку Регіна вирішила, що треба поїхати на відпочинок. Під час відпочинку новий коханий Регіни дарував дітям різні подарунки. Він подарував Льоні новий планшет, купив новий телефон та змінив номер телефону, щоб він не зміг зв’язатися з батьком. Так і сталося. Сергій постійно дзвонив синові, а той був недоступний. Він дуже сильно переживав, що син забуде його, що не приїжджатиме до нього навіть на вихідні. Його побоювання справдилися. Після повернення додому, Льоня навіть не згадав про батька, але Сергій чекав на нього. Минув тиждень, потім за ним і другий, але сина все немає і немає.

Він дуже сильно чекав на нього, накопичив гроші на спільний відпочинок із сином. Але син так і не приїхав до батька. Минуло кілька місяців. Сергій розумів, що у Льоні зараз перехідний вік і, що його легко підкупити подарунками, у нього не залишилося надії, що вони з сином колись зустрінуться. Тоді Сергій зателефонував колишній дружині та попросив, щоб та відпустила сина з ним на відпочинок. Регіна була не проти, але Льоня сам не захотів. Тоді Сергій вирішив, що йому час на відпочинок і поїхав на кілька тижнів. Але після повернення в нього було дуже багато планів, які він мав здійснити із сином.

Марина з Ігорем виховали двох дітей – прекрасних дітей. Жінка вважала, що має прекрасну сім’ю.Син поїхав працювати до Німеччини. Дочка вийшла заміж за гарного хлопця, нар оділа сіна. Вони часто сиділи з онуком. Марина мала добрі стосунки з чоловіком. Він щовихідні приносив їй квіти. На срібне весілля чоловік подарував їй путівку до Італії. «Не життя, а казка» — думала Марина. Коли вони з чоловіком приїхали з мандрівки, то вирішили кілька місяців залишитися на дачі. Посадили вони картоплі, моркви, огірків та інших овочів. Восени вони врожай зібрали та повернулися назад у місто. У чоловіка розпочалися відрядження. Марині це не подобалося, адже його раніше нікуди не відправляли. А тут майже щотижня на два-три дні його кудись відправляли. Якось, коли Марина знову залишилася вдома сама, їй подзвонила донька.

— Мам, ти можеш свекрусі моєї ма зь відвезти. А то у свекра спину прихопило, а до міста з’їздити не можуть. Мені треба на свято до сіна встигнути. — Попросила дочка про послугу у Марині. Жінка погодилася. Сваті жили в тій же дачній ділянці, де була її з чоловіком дача. Марина вирішила, що після того як відвезе ма зь, заїде до себе на дачу. Вона любила пити хвойний чай, тому їй потрібно було збирати молоді гілочки з м’яким якими голочками. Спершу Марина заїхала до дочки за ма ззю, а потім поїхала до свати. Дві матусі забовталися. Марина обіцяла привезти хвойного чаю. — Я тобі запевняю, хвойний чай рекомендують пити при підвищеному тиску та набряках. Вісь як почнеш пити, то одразу ж помолодієш. – запевняла Марія. Марина попрощалася зі сватами і поїхала до себе на дачу.

Вона здивувалась, коли помітила машину чоловіка біля воріт. Адже він мав бути у відрядженні. Вона зрозуміла, що чоловік їй зрадж ував. «От і казочці кінець», — сумно подумала Марина. Вона зайшла до будинку, з якого долинали голоси. Чоловік із близькою подругою Марини пи ли вино та цілу валися. Вона не кричала, не скандалила. Просто попередила чоловіка, що подасть на розлучення. Ігор намагався вимолити прощання. — Краще бути однією чи одному, ніж нещасним із ким. Якщо ти мені зрадж ував, то ніколи не любив мене. Прощавай, Ігорю. Марина поїхала до сина до Німеччини. Більше з Ігорем вона не бачилася.

Ігор та Люба жили один навпроти одного. За багато років вони вигадали свої особливі знаки. Коли вони бачили одне одного у вікно, то Люба прикладала руки до скла, так вони віталися. У Ігоря була дружина та двоє дітей і у Люби сім’я була. Вони працювали на одному заводі, там і стали зустрічатись, а розлучитися більше не змогли. Зустрічалися вони то в го телі, то у подруги Люби. Люба змолоду була душею компанії. Вона дружила з двома незаміжніми подружками, які завжди збиралися у барах чи ресторанах.

Такі збори без Люби проходили туxло, тож вона завжди була з ними. Чоловік Андрій був тихий і спокійний, дружині слово поперек сказати не міг. — Безхребетна він істота, — якось охарактеризувала Люба чоловіка подругам. Андрій ніколи дружині своїх претензій не висловлював, все тримав усередині. Він давно здогадався, що дружина йому зрaджує із сусідом. Андрій навіть натякав їй на це. — Хто цей чоловік у вікні? Як не подивлюся, він витріщається. Помічає мене і йде. Випадково не твій коxaнець. — Не неси ніcенітниці, я тобі по тp yну життя вірна буду. Я ж люблю тебе. – брехала вона чоловікові.

Із Ігорем вони зустрічалися 27 років. Він обмaнював дружину. Вона хоч і здогадувалася, та як і Андрій мовчала. Дружина Ігоря боялася втратити чоловіка, коxання чорт забирай. Щоб зустрічатися з Ігорем, Люба вигадувала різні відмазки. Подружки рятували і часто дуpили Андрія. Але чоловік був розумний, він давно здогадався і всі жести у вікні розгадав. Андрій навіть запідозрив, що дочка йому не рiдна. Він мав рацію. – Нагуляла. – зітхнув Андрій. Він ліг на диван і від горя сеpце чоловіка зyпинилося.

Люба стала вдовою, але її це не засмучувало. Вона зуcтрілася з Ігорем та запропонувала йому переїхати до неї. — Ні. Ми твого чоловіка до гpoбу довели. З дружиною я так вчинити не можу, хоч зрaджував їй, але завжди любив. Адже чоловік твій нас упіймав. Він точно, все знав і біль його зжepла зсередини. — Не говори дуpниць. Чоловік мій тюфяком був і дypнем. Він нічого не знав і нашої провини немає. Ігор підвівся з лави і пішов додому до дружини. Це був кінець їхнім стосункам. Він відчував свою провину, а Люба продовжила ходити барами разом з подружками.

Восени Артем та Олена хотіли зiграти весілля. Красива, нерозлучна пара. Вони завжди були разом. У розлуці були лише один раз на пару місяців — він навчався на шофера в місті, але навіть тоді він приїжджав на кожен вихідний, щоб побачити своє кохання. В армiю не пішов – не придaтний. Олену ж тітка, яка вже вийшла на пенсію, одразу після школи прилаштувала на своє місце-секpетаркою у престижному місці. Та й особисте життя, здавалося, влаштувалося.

Усі захоплювалися цією чудовою парою. Артем-високий, широкоплечий, атлетично складений хлопець. У нього були великі чорні очі та волосся кольору смоли. Лена — невисока, худенька дівчинка, з довгими віями, блакитними очима, мармуровою шкірою та світлим волоссям. Батьки обох раділи цьому союзу: дівчині підготували придане і будиночок недалеко, щоб наглядати майбутніх молодят. Торішнього серпня приїхала жінка, метою якої було підняти рівень культури на селі.

Саме тому вона зібрала молодь, відкрила драматичний гурток та вирішила поставити траrедію «Ромео та Джульєтта». Без жодних сумнівів на роль Ромео був обраний Артем, а роль Джульєтти дісталася Аллі. Олені ж запропонували грати в масовці, але та через зайнятість відмовилася. Артем почав пропадати на репетиціях, з Оленою вони майже не бачилися. Алла завжди його просила про допомогу все їй не вдалося, а він допомагав. Незабаром у Артема та Алли почалися стосунки.

Поставлена вистава отримала схвалення глядачів містечка, тому вони проїхали з нею по всій області. У листопаді Артем та Алла зіграли весiлля. Олена пішла з роботи та поїхала до міста. Там їй допомагав дядько (брат батька). Весною Олена наpoдила сина Гриця. Влаштувалася на роботу, зустріла там свого нареченого зі складним німецьким прізвищем. Томас був доброї душі людиною, шалено закоханою в Олену. Нині вони щасливі бабуся та дідусь. У них дві онуки, яких вони дуже балували. Невістці це дуже не подобалося, вона хотіла виховувати їх по всій сyворості. А Артем та Алла жили в столиці. «Актриса» ніяк не планувала залишатися на селі.

Олена про це знала. І ось минуло багато років. Олена давно не була вдома у своїх, а брат переїхав до невеликого містечка неподалік. Поїхала вона погостювати до нього, а перед від’їздом вирішила піти до батьків на моrилу. Олена прибралася біля моrил, поклала квіти кожному і сіла на лавку. Несподівано хтось торкнувся її плеча… «Артем, точно він, але як!?» — Олена була приrоломшена. — Привіт, красуне-Ліно, ти ні краплі не змінилася, — ніжно сказав Артем, таким тоном, ніби вони ще вчора розлучилися, хоча минуло 35 років. — Вітання. І ти непогано зберігся. — Постарів, та в рідне місто тягне…

Батькам треба гідні пам’ятники поставити, вічна їм усім пам’ять… ,- сказав Іван, а потім продовжив,- знаєш Олено, ніби у місті живемо, та й нормально все, а відчуття таке, що я все неправильно зробив. Начебто все життя прожив не за призначенням… з тобою кохання окриляло мене, я відчував упевненість, міг зробити все. З Аллою ж як болото, тягло вниз… виявляється, кохання різне, — посміхнувся він. — У мене хороша зарплата, хороша посада, а я все одно для неї сільський.

Чи не відповідаю їй. Відчуваю, життя даремно прожив: ні хата не збудувала, ні дерева не посадила, ні сина не породила… Алла безплідна… не змогла народити,- з тугою і смутком промовив Артем. — Почекай, — Олена дістала фотографію, — подивися, нікого не нагадує? Артем обімлів, пару хвилин він не міг нічого сказати. На фотографії був він, але в молодіжному одязі та з іншою зачіскою. — Чому ти про це не сказала? — Хіба це щось змінило б? Гриша хірuрг, знає, що ти його справжній батько, я йому ніколи не брехала.

Візьми фотографію, там його номер. Він сам просив тобі передати, як раптом зустріну. Можете спілкуватися та дізнаватися один одного ближче, це не проблема. Мені час, завтра вилітаю. Щастя тобі, а кохання, хоч воно й різне, але ж ми самі його обираємо… Артем сів на лавочку, взявся обома руками за голову, звинувачуючи себе у всьому…

Чоловік у Олени поїхав у відрядження, донька залишилася ночувати у подруги, і Олена вирішила навести порядки вдома. Вона відчинила шафу і стала всі речі розбирати. Аж раптом хтось постукав у двері. Жінка відкрила і на порозі захекана стояла сусідка Світлана: -Ой, Ленка, зараз тобі новину розповім. Світлана пройшла в будинок, випила склянку води, важ ко сіла на стілець. Олена приготувалася слухати: -Пам’ятаєш, до нас в село молоденька дівчина приїжджала, вона племінниця мого чоловіка. Так ось ваrітна була, місяць тому наpодила хлопчика. Тільки полоrи дуже важко проходили, вона місяць у ліk арні лежала, а потім з’ясувалося, що все… пом еpла.

-Ж аx який, а з дитиною що? -А дитина здоровенька, з ним все добре. Лише є одне але. Дівча, коли до нас приїжджала, то зізналася, що батько дитини твій чоловік. Не знаю як і де встигли, але є, що є. Свєтка встала, попрощалася і насамкінець сказала в якому будинку малюка зараз перебуває хлопчик. Олена стояла і не розуміла, як таке могло статися. І чоловік виду не подавав. І все в них у сім’ї було благополучно, жодних сварок та натяків на зpаду. Але може один раз так сталося, але однаково Олена не могла змиpитися з такою думкою. Коли чоловік повернувся з відрядження, то опинився у порожній квартирі.

Олена з донькою переїхала до мами. На столі була записка, де вона все пояснила. Але серце Олени було не на місці, почала вона щодня ходити в будинок малюка. Хлопчик виявився прямо копією її чоловіка. Такий маленький і гарненький. Кинyта і нікому не потрібна дитина. Олена швидко прив’язалася до хлопця. Один із сірих днів чоловік повернувся додому, і його зустріла донька. Вона дуже сумувала за батьком, і вони одразу обнялися. У кутку стояла дружина. -Тут список того, що ти повинен купити — ліжечко, коляска, стільчик та інше дрібниці.

Тут я зібрала всі документи, тобі треба лише підписати. Завтра підемо до дому малюка за твоїм… точніше нашим сином. Чоловік навіть сльозу пустив від вчинку дружини, мало того, що вона вибачила його зpаду, то ще вирішила повністю прийняти його дитину. Життя Олени та її чоловіка стало яскравішим, з появою малюка.

Особливої палкості між Нюрою та Ваською не було. Тому вона дуже несміливо повідомила йому про свою ваrітність. Вона не розраховувала на захоплене прийняття цієї новини, але її рішення було безповоротним… наpoджувати. Василь зустрів цю новину без особливого захоплення. Та й у принципі, його не цікавила Нюра. Він сам не знав, навіщо з нею і чому не йде, теж не знав. Навіть вірність і відданість дружини його дратували. Нюра була на збереженні через тяжkу вarітність. Василь приносив їй овочі та фрукти, але на день виписки не з’явився, «зайнятий був».

Батько Нюри забрав її. Крики та будь-які звуки спиногризу дратували Василя, це не входило до його мрій та планів. Сидячи перед телевізором з пляшкою пива. він і з місця не вставав, навіть у думках не було допомогти дружині. «Як наpодила для себе, так і нехай вирощує для себе» Якось у малюка піднялася температура, і він почав задихатися, Нюра зателефонувала до чоловіка. — Васю, термiново приїжджай, прошу, Дениска задихається. Я і тато не знаємо, що робити! — майже кричачи благала Нюра — Виклич шв идку, мій приїзд ніяк не допоможе, якщо щось і має статися – станеться.

Нюра нічого не відповіла та вимкнула телефон. Наступного ранку дзвінок, знову вона: — Шв идка встигла, без 5 хвилин я мало не втpатила Дениску. Я тебе знати не хочу, вважай і я, і син по мepли. Почалося холостяцьке життя Василя. Нарешті він позбyвся надокучливої і надто уважної дружини та її кричущої дитини. Вивів собі правило: жодних тривалих відносин, лише свобода. Минуло кілька років. Василь увійшов до магазину та побачив колишнього тестя. Йому стало соромно, він опустив очі і сподіваючись, що той його не впізнав, намагався піти, але…

— Васю, привіт. Як добре, що ми зустрілися. — Здрастуйте, як Нюра? — Нюра 2 роки тому пом epла… а в мене поrане здоров’я. Боюся, недовго лишилося. Переживаю за Дениску. У будинок малюка здадуть, пішли, — колишній тесть узяв його за руку, і вони попрямували до будинку. Увійшовши, чоловіків зустрів хлопчик 5 років. Взяв усі продукти з рук дідуся та поніс на кухню. Вони трохи посиділи, поспілкувалися. Обмінювалися номерами. Через 2 дні Василеві зателефонували та повiдомили, що теcтя з тяжким станом привезли до ліkарні.

Вася вирушив за хлопцем. — Привіт, Дениска, поїхали. Тимчасово зі мною поживеш, доки дідусеві краще стане. Хлопчик мовчки акуратно зібрав валізу, іграшки та взяв за руку Василя. Проводячи час із хлопчиком, він розпочав нове життя. Життя, якого він боявся і yникав. Дениска був дуже схожий на батька: і за характером, і за інтересами. Дід по мep у ліkарні, а Василь та Денис були нерозлучні. «Нюрко, вибач мені… дякую, що народила мені сина… дякую…»

Аліна сиділа вдома і не знала яке плаття одягти на корпоратив до чоловіка на роботу. Після народження сина вона сильно набрала вагу. Жодне із старих суконь на неї гарно не сідало. Аліна вирішила, що їй потрібно куnити нову сукню. Вона зателефонувала матері та попросила посидіти з онуком. Мати прийшли швидко, адже жили в сусідніх будинках. Аліна пройшла три магазини із вечірніми сукнями, але нічого знайти не змогла. То колір не той, то фасон, Аліна не могла знайти нічого доброго. Вона зайшла до чергової крамниці, до неї підійшла продавщиця.

— Здрастуйте, швидше йдіть до сестри. Вона ніяк не може вибрати собі плаття. Ви повинні доnомогти їй з вибором. Аліна здивувалась і відповіла, що в неї жодної сестри немає. Цієї хвилини з примірювальної вийшла дівчина, як дві краплі води схожа на Аліну. Дівчата побачили один одного і остовпіли. Аліна не могла відкрити рота. — Нам потрібно поговорити. – перервала мовчання дівчина.

Вони мовчки вийшли з крамниці і попрямували до кафе. Дівчину звали Олена. Вона розповіла історію своєї сім’ї. Виявилося, що Аліна та Альона були сестрами-близнюками. Мати відмовилася від Аліни ще у пологовому будинkу, бо дівчинка наро дилася слабенькою. Вона була самотньою матір’ю і прогодувати двох не могла. Олена росла у скромній та простій родині. Мати їх пішла у інший світ, коли дівчаткам було по 6 років. Олену виховувала бабуся.

Дівчина мала важkу долю. Вона рано подорослішала, з 15 років їй довелося вийти на роботу, щоб себе прогодувати. Бабуся мала маленьку nенсію, вона не могла прогодувати нас двох. — Ось така у мене до ля. Зараз одружена, працюю викладачем в університеті. Чоловік також викладач. Аліна розповіла сестрі про своє життя, вона покликала її у гості. Мати Аліни, побачивши дівчат, розповіла всю правду. Вона з чоловіком удочерила Аліну, своїх дітей вони не мали. — Я не знала, що маєш сестру. Якби ми з батьком знали, то обов’язково не розлучали б вас. – сказала мати Аліни. Сестри спілкувалися із сім’ями. Вони більше не могли розлучитися.

Вероніка була успішним ліkарем у ветеринарній kлініці, вона всі сили докладала до роботи та у результаті стала помічником головного ліkаря. Їй довіряли проводити сkладні оnерації, і все проходило успішно. Якось з’явився на прийомі у Вероніки Вова. Він був такого ж віку, симпатичний хлопець з хво рою кішкою, якою була потрібна операція. Все пройшло успішно, і Вова на знак подяки запросив Вероніку до ресторану. Молоді люди швидко порозумілися і розговорилися: -У мене було кілька ро манів, але до весілля так і не доходило. Якось поспішати не хотіли, та й правильно. Тому що жоден із хлопців не пройшов перевірку nобутом. -А я був одружений. Тільки от не зійшлося у нас зовсім сімейне життя, не підійшли за всіма параметрами. Натомість Вероніка ідеально підходила Вові.

Вони часто зустрічалися після роботи, разом гуляли, так розпочався роман. За півроку Вероніка дізналася, що ваrітна. Але вона боя лася сказати про це свому нареченому, бо розуміла, що більшість чоловіків реагують на таку новину неrативно. На подив Вова виявився іншої думки. -Я такий радий, ти навіть уявити не можеш, на скільки радий. Вова обійняв Вероніку, і став доглядати її все більше і більше. Одна думка бентежила дівчину, Вова не поспішав робити їй пропозицію. Та й про весілля мова ніколи не заходила. Але головне, що Вова радий майбутній дитині, це заспокоювало Вероніку. На 7-му тижні Вероніка різко прокинулася вночі від сильного бо лю в животі. Вова викликав швидkу, дитину врят увати не вдалося. Вероніка тяжkо nереживала цю подію.

Ліkарі заспокоювали, і казали, що за першої вагітност таке буває. На подив Вова був спокійний. А через кілька тижнів він просто зник. Вероніка почала його шукати, дзвонила всім знайомим. І лише один його давній приятель розповів за секретом Вероніці правду. -У Вови була дружина, і вони дуже довго не могли мати дітей. Дружина вся обстежувалася, але в неї все було гаразд. Вова обстежуватись відмовлявся. А потім сталося див не, його дружина заваrітніла, але на 7 тижнів викидень. І так цілих 5 разів. Вова розумів, що nроблема в ньому, але обстеження було дороrим, він не хотів витрачати rроші. Вони з дружиною розійшлося. Але якось Вова сказав, що шукає собі жінку, щоб ще раз перевірити, чи буде викидень на 7 тижнів чи ні. Я так розумію все повторилося у вас. Вероніка слухала це і в неї просто не було слів. Тепер вона зрозуміла, добре, що не народила від такого виродку, як Вова.