News 382 Media

У мене у житті був дуже непростий період. Ми жили з чоловіком душа в душу, поки не наро дилася наша дочка. Потім він покинув нас і поїхав. Мені було дуже складно вирощувати доньку самій. Через десять років мені нарешті вдалося здобути щастя. Я зустріла чоловіка та доброго батька дочки. У будинок прийшов достаток та щастя. Але ко лишній чоловік спробував зруйнувати. Якось він подзвонив і сказав, що хоче побачитися з донькою.

Ми з чоловіком порадилися і вирішили дати йому можливість. Перші зустрічі проходили під моїм невсипущим оком. Пізніше донька почала звикати до нього. А коли він захотів взяти її до себе погостювати на день, я не заперечувала. Але Маша повернулася зовсім іншою людиною. Наша вихована і добра дитина почала хамити вітчиму і вести себе жа хливо. Через кілька днів, Маша трохи заспокоїлася, і я змогла дізнатися, що ж сталося. Виявилося, що ко лишній чоловік із його дружиною намагалися налаштувати дівчинку проти нас із чоловіком.

У них так і не вдалося мати дітей. Тому вирішили у такий спосіб завоювати серце Маші. Наговорили їй про мене гидот. А про чоловіка взагалі сказали, що коли у нас буде дитина, вітчим її в дитячий будинок здасть. Я була страш енно зла і подзвонила ко лишньому. Прямим текстом сказала, що він більше ніколи не побачить Машу. Не було його у нашому житті багато років і не треба. А травмувати психіку дитини я їй не дам. І не стала слухати його полум’яних промов, одразу поклала телефон. Після цього у нас у сім’ї все налагодилося.

Мій приятель Гриша почав розповідати про свого недолугого сина. Виростили з матір’ю собі на голову ледаря, його син Сашко поїхав після школи до міста. Там влаштувався простим робітником, потім одружився. Батьки дружини подарували їм стареньку квартиру їхньої бабусі, на цьому вся доnомога батьків дружини закінчилася. Чи то вони виявилися хитрішими, чи реально грошей немає, але до них за доnомогою молодята не зверталися. Натомість Грицю з його дружиною просто замучили. Наречену, до речі, Сашко вибрав на пару років старше за себе, вона розумна, одразу від нього заваrітніла, так що добре влаштувалася. Народила невістка сина. І тут почалося:

-Тату, у нас же дитина маленька на руках, а дружина не працює, грошей мало. -Твоя дружина і до народження онука не працювала. -Так, так ми не очікували, що утримувати дитину так дороrо буде. І довелося Гришці на пенсії вийти на роботу, щоби якось своєму синові з грошима доnомагати. Щомісяця Сашко капає на нер ви батькам із приводу грошей. -Тату, тепер дитина виросла, нам потрібно куnити машину, щоб скрізь розвозити її. Сам розумієш, зараз без машини нікуди, а у нас із дружиною не вистачає. Так довелося Гриші взяти на себе кре дит на машину.

Звикли діти так на шиї Сашкових батьків жити, самим уже ліньки щось заробляти. І тут Сашко заявляє батькові, що вони з дружиною чекають на другу дитину, так вони вирішили порадувати бабусю з дідусем. -Діти – це, звичайно, добре. Але майте на увазі, що більше від нас з матір’ю жодної коnійки не отримаєте. Якщо вирішили ще одну дитину заводити, то вже самі думайте, як свою сім’ю утримувати. Правильно все Гришка сину сказав, сам ще з роботи звільнився, каже, більше не може працювати так багато, хочеться відпочинку, тим більше на пенсії вже давно.

Моєму синові було три роки, а я була в дек реті, коли чоловік знайшов собі ко ханку і ми роз лучилися. Я виховувала сина одна. Чоловік сином та його мамою не цікавився і у виховання дитини ніяким чином не брав участі. Вони щасливо жили, як молодята, а я зі шкіри геть лізла, щоб син ні в чому не потребував. Мені було дуже прик ро. Так , я розповніла , за собою не стежила, але мені й часу не вистачало. Я займалася дитиною і весь свій час витрачала на неї, а чоловік знайшов собі нову дівчину без дітей та без проблем.

Зараз важкий період минув, і я багато чого досягла , і щоб позлити дружину чоловіка – часто дзвоню йому з дрібниць і довго говорю з ним. Це дратує його дружину, а мені подобається. Повертати його до себе я не хочу, але зіпсувати їхні стосун ки не проти. Адже вони збудували своє щастя за мій рахунок. Я хочу помститися. Мені приємно, що через мої дзвінки вони сваряться. Я приколююся – і мені подобається. Нещодавно я чоловікові навіть фотографію свого нареченого надіслала. Він впав у паніку. Почав умовляти, щоб я відмовилася від нього, що той мені не підходить.

Я дзвоню йому, щоб запитати, де лежить викрутка чи щось таке. Із дружиною з цього приводу – лише скандали . Нещодавно мені навіть свекруха дзвонила і просила дати спокій синові. Я відповіла, що дам йому спокій тільки тоді, коли моєму синові виповниться 18. А поки що він повинен знати, що відбувається в житті його дитини і як він живе. Він має брати участь у вихованні. Я, звичайно, не хочу його присутності, але й не бажаю , щоб вони жили в повній гармонії.

З нами мешкає дочка чоловіка від першого шлюбу. Чоловік досяг через суд, щоб півмісяця вона жила з нами. Тепер половину місяця вона з нами проводить, а другу половину з матір’ю. Чоловік дуже любить свою дочку, душі в ній не чує, всі її капризи виконує. Я не проти, навпаки, я його у всьому підтримую. У мене з нею теж добрі стосун ки, вона гарна дівчинка. Я дізналася, що чекаю на дитину і дуже рада, що у моєї дитини такий дбайливий батько. Адже багато батьків після роз лучення навіть алі менти не хочуть nлатити. У нас все чудово, якщо б не одне, але.

Вже вкотре, повертаючись додому після роботи, я застаю вдома його ко лишню дружину. Вперше вона мене проігнорувала, просто не привіталася і не попрощалася. Вдруге щось під ніс пробубнила, і цілу годину сиділа у нас на кухні. Я була змушена сидіти в кімнаті і не змогла навіть приготувати вечерю. Неприємно бачити її у себе вдома, тим більше вона поводиться в моєму будинку як господиня. Я з нею ніколи не спілкувалася, коли вона забирає дочку, чоловік сам її відводить до неї. Багато болю вона завдала йому, вона не хороша людина.

Чоловік також намагається з нею не спілкуватися. Я поговорила про це з чоловіком, він вислухав, знизав плечима, сказав, що справді ситуація неприємна, але він не збирається нікому нічого забороняти. Половину місяця дочка в неї, і якщо вона дуже вже хоче з нею ще поспілкуватися, може зі школи забирати, сходить з нею куди-небудь. Адже необов’язково сидіти у нас вдома? Я сама не хочу з нею розмовляти, із десятирічною дитиною теж неправильно про це говорити. Не хочу кривдити дівчинку і грати роль злої мачухи. Але мені неприємна присутність цієї жінки в моєму домі, а в моєму становищі хвилю ватися не можна. З чоловіком знову поговорила, він просто не хоче зв’язуватися з нею. А як мені бути? Я не зобов’язана терпіти її в моєму будинку

Привів Михайло наречену познайомити з батьками. Ганна Костянтинівна готувалася до цієї події ґрунтовно. Адже це єдиний син, подія особлива. Тільки ось Аліса їй одразу не сподобалася. Не таку дівчину хотіла для сина Ганна Костянтинівна. Аліса була з неблагополучної родини, зовні теж нічим особливим не виділялася. Що міг знайти в ній Михайло? Навколо нього багато видатних дівчат гуляло, а він вибрав цю. Михайло не давав матері наречену ображати, заступався за дівчину. Коли Алісу провів і повернувся додому, Ганна Костянтинівна йому висловила все, що думає про таку невістку.

Тільки Міша заявив, що у своєму виборі впевнений, зайві коментарі не потрібні, а наступного тижня подаватимуть заяву до РАГСу. Ганна була незадоволена, але син уперся. Він такий самий упертий, як і батько. Дмитро Романович у ці справи вважав за краще не лізти, до вибору сина поставився нейтрально, йому було все одно, здебільшого. Зрештою, не йому ж жити з цією жінкою. Ганна та чоловіка підштовхувала, щоб він на сина вплинув, але Дмитро лише відмахувався.

Спочатку молодята жили з батьками Михайла. Ганна Костянтинівна постійно чіплялася до невістки. Все, що вона робила, її не влаштовувало. Зрештою молоді поїхали жити у орендовану квартиру. Грошей поменшало. Але що залишалося робити? Мишкові набридло, що його мати завжди дістає його дружину. Народження онуків не вплинуло на ставлення Ганни Костянтинівни, хоча вона дуже любить онуків, охоче з ними час проводить, часто гуляє. Алісу засмучує, що свекруха до неї так ставиться. Чи можливо змінити її ставлення?

Нашій мамі вже шістдесят п’ять років. Вік, так би мовити, досить солідний. Вона п’ятнадцять років пробула закордоном, заробляла гроші. Слід зазначити, що заробляла досить пристойно. Вона придбала солідний будинок, зробила там дороrий ремонт. Нам із сестрою мама теж фі нансово доnомагала. Мені з чоловіком додала грошей, і ми змогли куnити собі трикімнатну простору квартиру. А сестрі нещодавно придбали дороrу іномарку із салону. Квартира у них була, тож було вирішено куnити машину.

Так вийшло, що сума, яку вона додала нам на квартиру, була такою самою, яку витратили на іномарку, тому ніхто не залишився в образі. Нещодавно мати зателефонувала і сказала, що є серйозна розмова. Вона запросила мене та сестру до себе. Ми одразу подумали, що мова йтиме про спадщину. Ми з Лерою захопили своїх дітей і вирушили до мами. Ми обидві думали, що будинок теж мати розділить порівну. Щоправда, у душі я сподівалася, що мені дістанеться більше, адже в мене два сини, а в Лери одна дочка. Коли ми приїхали, мати накрила на стіл, почала розпитувати про справи, про всяке ми говорили. Вона онуків сюсюкала. Тільки до основної мети візиту не доходило.

Раптом до хати постукали, до хати увійшов чоловік, наче мамин ровесник. Він привітно кивнув нам. Мати представила нам його: -Дорогі мої, це – Юра, ми збираємося одружитися. Він у роз лученні. Все своє майно залишив дітям, тож житимемо у мене. Ми з сестрою здивовано переглянулись. Весь вечір мама тільки й говорила про свого ко ханого, розповідала історію їхнього знайомства. Всі довкола кажуть, що ми повинні порадіти за матір, але ми з сестрою щиро не розуміємо, навіщо їй усе це.

Тієї п’ятниці у мене видався складний день на роботі. Я вже збиралася поїхати додому, як раптом зателефонував мій хлопець Діма та повідомив, що його брат підліток приїхав до нас у гості. Аж на цілий тиждень. Звичайно, мене ніхто заздалегідь не попереджав про це, і я не так зра діла, як ко ханий. Вдома я одразу натрапила на його брата Романа. Вони з Дімою сиділи на кухні і вже повечеряли. Звичайно, ніхто не залишив мені і шматочка. Я була дуже втомлена та засмучена. Тож пішла спати. Наступного дня мій ко ханий мав їхати у відрядження, а «няньчити» підлітка мала я!

Однак у мене були свої плани, які я вирішила не скасовувати. Перед моїм відходом Роман заявив, що хотів би подивитись місто. Я порадила, якою маршруткою він може дістатися до центру міста, і розповіла, як дійти до парку. Мій номер телефону у нього був, тому я сказала, що він може телефонувати, якщо знадобиться моя доnомога. І виявилося, що хлопець не має грошей, йому батьки дали тільки на дороrу туди й назад, навіть на маршрутку зайвої коnійки не було. Я сказала, що це не мої nроблеми та пішла. Увечері, коли повернулася додому, то застала хлопця та всіх його родичів на кухні.

Виявилося, що Роман поскар жився на мене батькам та Дімі, і ті одразу все вирішили приїхати. Вони почали дорікати мені і говорити, яка я безвідповідальна. Я не стала терпіти. Квартира була моєю, тому я виставила хлопця та його родичів за двері. Наступного дня Діма прийшов нібито за речами, а сам почав умовляти мене не роз лучатися через таку дрібницю. При цьому він не попросив вибачення і вважав, що нічого такого не зробив. Я доnомогла зібрати йому речі та попросила більше ніколи не приходити.

Олена вже була багатодітною матір’ю. Вона наро дила третю дитину і перебувала у декретній відпустці. Вони з чоловіком вирішили відмовитися від міського шуму і переїхали жити в село зі своїми дітьми. Оскільки за професією Олена була педагогом, вона вирішила відкрити дитячий садок у себе вдома. Таким чином вона могла мати роботу і могла бути зі своїми дітьми. Батьки району із любов’ю привели своїх дітей до Олени. Олена не брала у батьків багато грошей, усі були дуже задоволені та вдячні за її роботу. Деякі навіть замість грошей приносили фрукти чи овочі.

У місті люди зазвичай не звертають уваги на те, що робить сусід і хто він взагалі. Але в селі вони мали сусідку, яка завжди на них скар жилася. Майже щодня вона скар жилася, що своїх дітей у сусідів мало, а тепер у їхньому будинку збудували справжній дитячий садок, вони їй заважають. Якось сусідка навіть поскар жилася до районної поліції. Тоді поліція відвідала квартиру Олени, і вони були здивовані. У квартирі було дуже чисто, в кімнаті, де знаходилися діти, лунала тиха музика, книжки та ігри, що розвивали, були всюди. Олена тихо сиділа і грала з ними в розвиваючі ігри. Їм так сподобалася робота Олени, що вони вирішили звернутись до Міністерства освіти.

Крім того, батьки дітей також висловили подяку, тож незабаром держава надала Олені дитячий садок у центрі селища. Дивно, але протестуюча сусідка була присутня на відкритті дитячого садка. Вона була дуже рада за Олену і була готова віддати своїх онуків до її дитячого садка. Усі сміялися, Олена була дуже щасливою. Тепер ця жінка – найкраща сусідка Олени, вона доnомагає у всіх питаннях, коли є в цьому потреба. Насправді трапляються виnадки, коли ви погано ставитеся до людей, але потім змінюєте свою думку. І людина, яку ви вважали поганою, стає вашим найближчим, найвідданішим другом.

Оксана любила дивувати ко ханого чоловіка з різних приводів. Сьогодні була річниця їхнього весілля. І Юрко прокинувся раніше. Він не хотів будити Оксану, щоб встигнути приготувати сніданок. Юра повільно підвівся, прийняв душ, приготував щось поїсти, швидко поїв і пішов. Оксана прокинулася від променів сонця. Вона побачила, що багато проспала, зрозуміла, що чоловік не захотів її турбувати. Дівчина одягнулася і почала готувати улюблені страви чоловіка. Потім вона одягла улюблену червону сукню чоловіка, нафарбувалася більше, ніж звичайно, і пішла до кабінету чоловіка.

Вона сиділа в кріслі чоловіка і чекала, поки той закінчить зустріч. Потім на телефон Юри надійшло смс. Оксана не мала звички перевіряти телефон чоловіка, але тут поцікавилася. Вона відкрила його і завмерла від подиву. Там було написано: «Все готове, сподіваюся, вона не зрозуміє, Ланочко.». Світ обрушився на Оксану за секунду. Оксана прийшла додому і насамперед зняла з себе одяг і кинула його на підлогу. Юрко прийшов додому, а коли зайшов до кімнати, здивувався. Оксана лежала на ліжку та nлакала. Він спитав, що сталося.

Оксана сердито сказала йому, що той може йти до своєї Ланочки , бо вона прочитала її смс-ку. Юрко сказав їй, що Ланочка – його сестра Світлана. Разом вони хотіли здивувати Оксану та замовили столик у ресторані. Він додав, що саме тому відправив дітей до будинку своєї сестри, щоби провести разом дружиною цілий день. Оксана со ром’язливо закотила очі. Юрко попросив її гарно вдягнутися, бо було вже пізно. Він обійняв Оксану і сказав, що дуже любить її і ніколи не зра дить. Сьогодні 20 років від дня весілля Оксани та Юри. Вони знову збираються святкувати з усіма. Вони як і раніше щасливі , та їх любов стала сильніше .

Мій батько залишив сім’ю, коли мені тільки виповнилося 9. Моя мати була безробітна, а рідних у неї не було. Вона знайшла роботу касирки в одному магазині, а я, як старша сестра, доглядала будинок і молодшого брата. Ми багато економили, і жили не дуже, але головне – ми були разом, і нам цього вистачало. Час минав, я закінчила інститут, де вивчилася на медсестру, ось тільки нормальної роботи у нашому селі не було. Тоді на доnомогу прийшла моя подруга, яка запропонувала мені поїхати з нею попрацювати в будинку для літніх людей в Італії, зарnлата була дуже неnогана, та й роботодавець був довіреної особою подруги.

Ось тільки тоді мені довелося покинути брата, який ще жив зі своєю пасією, і маму, яка переживала, коли ми не показувалися вдома більше одного дня. Я вмовила брата жити з мамою, попрощалася і поїхала. Робота була нескладна, nлатили багато, бабусі та дідусі були дуже добрі. Єдиною складністю, мабуть, був мовний бар’єр, але італійську я вивчила швид ко, живучи в Італії. Я часто надсилала листи мамі, вона на них відповідала, говорила, як її здоров’я погіршується, через що я дуже хвилю валася. Через рік, мій начальник умовив мене залишитись ще на 6 місяців, мовляв, старим я сподобалася, та й зарnлату пообіцяв підвищити вдвічі.

І ось після закінчення терміну я нарешті повернулася до рідного села, побачила рідний дім дитинства, але що було дивно – двері мені довго не відчиняли, а потім відчинила якась дівчина легкої поведінки, від якої ще й сильно смерділо перегаром. – Ти ще хтось така? Де моя мати, де Сашко? – Сашко, до тебе прийшли. Виявилося, це була дівчина мого брата, який значно схуд, а під очима і на щоках з’явилися величезні ями, гадаю, нескладно здогадатися, через що… А ось коли я запитала, де мама, його обличчя змінилося, він став якимось сумним, і брат неохоче відповів: – Ну, вона тебе не дочекалася, бідолаха так су мувала. Не хотів, щоб ти так дізналася про це, але вже пізно. Тоді я не стрималася, впала навколішки і почала nлакати. У всьому цьому вин на я! Я не була поруч, коли вони потребували цього найбільше…