— А куди шапку класти? — запитала Наташа Покласти, — автоматично поправила її Галина, здивовано дивлячись на сина.- Мама! — спробував захистити свою наречену син, але Наташа сказала:- А чо? Нехай твоя мамка мене поправляє! У мене ж діти, я повинна говорити правильно»Боже! Ложить, мамка, діти які діти?» — промайнуло в голові у Галини — коректора з багаторічним стажем.- Мама, Наташа в дитячому садку працює, — прояснив ситуацію син.»Дострибався догуляти ось і отримуй тепер. Які дівчинки були! Валина дочка — перекладач. Олина — старший бухгалтер», — думала Галя.Галина з чоловіком надавали синові повну свободу, І ось результат: сільська дівка окрутила хлопчика. «Ну нічого, гени і здоровий глузд візьмуть своє », — заспокоювала себе Галина.- Мам, а гречка де? — запитала Наташа у Галі через тиждень після весілля (жили вони спочатку у свекрухи).- Наташа, називай мене, будь ласка, по імені-по батькові — строго сказала Галя.- Добре, Галина Олександрівна, — зітхнула Наташа.А через місяць приїхала тітка Наташі, яка виростила її після смe рті матері (батька у Наташі ніколи не було).
Огірочків привезла, варення, сметанки довелося стіл накривати.- Заспівай, Натаха — попросила тітка, і Наташа заспівала.Дзвінкий, чистий голос вразив свекруха і кілька примирив її з тим, що відбувається.- Гаразд, їхати треба, сваха, — сказала тітка. — Права була Натаха: хороша ти, Галка, баба, хоч і інтелігентна! На весіллі-то і поговорити до ладу не встигли Свекруха, чекаючи, чим скінчиться весь цей безглуздий фарс, спостерігала за сімейним життям свого сина і з подивом бачила, як змінюється її хлопчик. Наташка з ним як з дитиною, а він і радий старатися: і по дому почав щось робити,і на дачу разом з сім’єю їздить, коли раніше тільки і чули від нього, що у нього інтелектуальна робота, а для господарських потреб є спеціально навчені фахівці. «Молодець, Наташка! — говорив свекор Галині. — Взяла нашого телепня в оборот»
І друзі, з якими раніше хитався бозна-де по барах, тепер приходили до них в будинок: Наташка стіл накриє, нагодує всіх, посидить з ними.»Нехай краще під нашим наглядом — пояснювала невістка свекрухи свої дії. — Хоча скоро йому не до друзів буде!» Наташа посміхнулася і погладила живіт.Ходила Наташка легко-свекруха раділа: в їх жіночому колективі яких тільки пристрастей про вагі тних не розповідали, а через дев’ять місяців народила дочку, потім через два роки сина.- Ну як там твоя селянка? — запитували у Галини на роботі.- Так нормальна дівчина, — сердито відповідала Галина, обурюючись себе за те, що, не розібравшись як слід,розповідала всім про неосвіченість невістки.
А так-то якщо подивитися? У Валі дочка досі принца чекає, у Олі — розлучилася давно, а наша — і мати відмінна, і господиня чудова, і на роботі цінують.
Чула Галина, коли онуків з саду забирала, як завідуюча говорила однією з матусь: «Наталії Петрівни група не гумова, всіх дітей до неї не встоїш!»А уколи жодна медсестра так не зробить, як Наташка: «Потерпи, Галінсанна, потерпи, миленька!»Але ж зовсім не боляче!Минуло п’ятнадцять років. На черговій річниці весілля сина раділи Галина зі свекром, дивлячись на сина з невісткою: внуки чудові, своя квартира, а відносини — як в перші роки шлюбу. І тітка Наталкина тут же, друзі сина, колеги Наташі.- Заспівай, дочка, — звернулася свекруха до Наташі.- Зараз разом заспіваємо. Золотий мій, ти нам музику включиш? — покликала вона чоловіка.- Заспіваймо, мама? — запитала вона у свекрухи.- Заспіваймо, дочка, — посміхнулася свекруха.
