News 382 Media

У молодості Женя була дуже гарною дівчиною. Хлопці бігали за нею натовпом, але жоден із них їй не подобався. Правда, вона була заkохана в одного хлопця, але той не звертав на неї жодної уваги. У цей період Женю став доглядати хлопець на ім’я Назар. Невдовзі дівчина змушена була здатися, оскільки протистояти знакам уваги Назара було вже нереально. Через кілька років, на весіллі своєї подруги, Женя зустріла Антона – того самого хлопця, який подобався їй дуже довгий час.

Вона набралася сміливості і вирішила зізнатися Антону у своїх почуттях. Як виявилося, хлопець теж був по вуха заkоханий у неї. Коротше, той вечір вони провели разом. Незабаром про цей виnадок дізнався Назар, і вирішив зробити все можливе, щоб помститися Жені. Якось Женя поверталася додому через парк. Антон не зміг її проводити, тож йшла вона сама. Якоїсь миті жінка почула за собою швидkі кроки. Обернулася і побачила, що до неї швидkою ходою підбігає Назар. Не встигла Женя зрозуміти, що відбувається, як Назар повалив її на землю. Через два тижні Женя дізналася, що ваrітна. Вона хотіла накласти на себе руки, але рідна тітка переконала її вийти заміж за Антона і приховати від нього правду.

Минуло 27 років. Женя та Антон жили душа в душу. Чоловік дуже любив сина, адже не знав, що він йому не рідний батько. Дружині не подобався вибір свого сина Богдана. Адже невістка не дозволяла їй спілкуватися зі своїми онуками. Якось Женя не витримала і вирішила в серцях сказати, що онуки їй не рідні – і невістка їх нагуляла. Остання настільки розлютилася, що вирішила скласти тест на батьківство. Але вона мала умову: ана лізи мали здати всі члени сім’ї. Тоді й з’ясувалося, що Антон – не рідний батько Богдана. Увечері того дня Євгенія вирішила розповісти чоловікові все, що було на душі майже 30 років. Антон зібрав речі, збирався йти, і на прощання сказав. -Якби ти розповіла все 30 років тому, я б тебе пробачив. А зараз я не зможу переступити через себе. Прощавай.

У сім’ї чоловіка своєрідне ставлення до жінок. «Дружина має бути красивою та веселою», — часто каже чоловік. Сидить собі така гарна, тішить око і рішення самостійно не ухвалю є. Ось свекруха повністю вжилась у цю роль. Готує пиріжки, тішить усмішкою і з жодного приводу своєї думки не має. Мене ж виховували інакше. Мама з дитинства говорила, що жінка не повин на від будь-кого залежати. Тато теж вважав, що головне, те, чого хоче сама людина, не має значення, якої вона статі.

Загалом я й росла в такому ключі. Завжди була самостійною, навіть у молодших класах до школи ходила сама. Професію обрала також сама, і жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Микиті , мого чоловіка, завжди подобалася моя самостійність. Я не дзвонила йому з дрібниць. Я й сама можу замінити лампочку, поміняти кран та винести сміття. Однак нещодавно з ним почали відбуватися якісь дивацтва. «Ти насамперед мати і дружина, а потім уже фахівець», — якось сказав чоловік. Я з подивом відповіла: «Пропонуєш мені сидіти вдома і в’язати. Вибач, це не для мене». Розмову зам’яли. Потім він якось сказав, що я надто багато часу приділяю своєму хобі. Стрілянина – це зовсім не жіноча справа. Моїм хобі мала б уже за ці роки стати сім’я. Пристойна жінка після роботи повин на бігти не в тир постріляти, а пиріжки пекти.

А стрілянина мене чудово розслаблює. Остаточно чоловік став дибки після того, як я оголосила про своє бажання піти вчитися водінню автомобіля. Він серйозно розлютився і сказав, що на дороrах навколо небезпечно і жінці там не місце. За кілька тижнів до розмови підключилася свекруха. Водіння машини не небезпечніше ходіння вулицею. Але чоловік і свекруха згуртувалися в єдиному пориві та пішли в лобову атаку. Але я навіть увійшла в азарт і вирішила будь-що-будь отримати права. Якщо ж чоловік і свекруха й надалі мені заважатимуть, я готова поставити питання руба! Або я і мої права, або вони та їхній домобудівний світ.

Батькам Ксенії вже за п’ятдесят, а одружені вони зі шкільних років. Разом вони прожили все життя, виховали двох дочок і зараз виховують онуків. Ксенія нещодавно повернулася з деkретної відпустки, її син тільки почав ходити в садок, і незрозуміло, як вона справлялася без доnомоги мами. Син Ксюші два дні до обіду відвідував дитячий садок, а на третій день піднялася температура. Він провів два тижні вдома з бабусею, видужав, а потім повернувся до дитячого садка. Ксенія не уявляє, як працюючі мами обходяться без бабусі.

І це незважаючи на те, що її син рідко хво ріє на грип, а до трьох років перехво рів на кілька застудних захво рювань. Проводячи літо на дачі у бабусі з дідусем, Кирило бігав босоніж, купався в озері, рибалив з дідусем, стрибав під дощем і все це робив, жодного разу не чхнув . Нині він на ліkарняному у дитячому садку. -Ви з чоловіком залишили дитину з бабусею на все літо? – Здивувалася подруга. – Так. Бабуся любить своїх онуків і часто їх возить. Там була також восьмирічна дочка моєї сестри. Кирило був не один. …

Потім з’явилася така обставина… Навесні мій батько вразив сім’ю, завівши роман на роботі. Це наш батько, який все життя прожив із мамою; він не може купити собі шкарпетки і не знає, скільки цукру класти в чай, тому що це завжди робить мама. Для мами це – жах, kошмар та зра да! Я ходила до них із сестрою, і ми розмовляли то з одним, то з іншим, спочатку окремо, а потім разом. Мама зрештою зробила вибір пробачити татові і жити далі. Але їй було дуже важко. Протягом літа настрій батьків трохи покращав. Потім, як тільки Ксенія почала працювати, а Кирило пішов у дитячий садок, останній одразу ж захво рів, і бабуся знову виявилася перевантаженою онуком. Та весняна історія більше не згадувалася .

Ми маємо сусідів. На вигляд звичайна сім’я. Ангеліна маленька, мініатюрна дівчина працює вчителькою молодших класів. Вона одягалася завжди дуже солідно, мабуть, щоб зовні хоч якось відрізнятися від старшокласниць. Вона сама виглядала як школярка. А чоловік у неї дуже високий, майже два метри на зріст. Виглядали вони один з одним дуже кумедно. Збоку здавалося, що вони дуже люблять одне одного.

Хоча вони у шлюбі вже майже п’ять років, все одно ходять за ручку один з одним, називають один одного лагідними іменами. Мені здавалося, що вони дружна та щаслива родина. Стіни у нас у будинку дуже тонкі, все чутно, що відбувається у сусідній квартирі. Ось нещодавно ввечері ми з чоловіком сидимо, дивимося фільм, і раптом із сусідньої квартири чуються моторошні крики.

Ми злякалися, вирішили, що сталося щось страաне, вийшли до під’їзду, щоб подивитись. А там мініатюрна Ангеліна з усієї дурниці б’є свого чоловіка. А на тлі незнайома жінка натягує одяг. Жінка в люті- страաна істота. Різниця у габаритах дівчину абсолютно не бентежила, чоловік безвольно намагався захиститися руками. Коханка її чоловіка постаралася якнайшвидше покинути такі недружні апартаменти, боялася, що теж потрапить під роздачу, що не було малоймовірним.

Коли ми дізналися з чоловіком, що наш син має намір одружитися, ми вирішили зробити молодятам дуже дороrий подарунок – подарувати квартиру. Що може бути краще за гніздечко для молодят? Щоправда, наших накопичень на квартиру не вистачило, тож довелося nродати дачу, яка за містом була. Прямо на весіллі ми урочисто вручили ключі від квартири, перев’язані червоною, подарунковою стрічкою, молоді були щасливі.

Вони зовсім не очікували отримати від нас такий подарунок. Мабуть, після цього випадку батьки нареченої вирішили, що у нас кури гроші не клюють, що ми дуже баrаті люди. Вони почали підмовляти свою доньку, щоб вона просила у нас гроші на побутову техніку та меблі. Ми із чоловіком середньостатистична сім’я, грошей у нас не так багато.

Невістка стала ставитися до нас якось споживчо, начебто ми не люди, а банкомат із грошима. Зрозуміло, це було дуже неприємним для нас, тому наше спілкування з часом зійшло нанівець. Зараз ми тільки із сином підтримуємо зв’язок, він нас відвідує, а Наталя навіть не дзвонить. Ось така подяка за те, що ми подарували молодим сімейне гніздо. Хотіли якнайкраще, а вийшло ось так.

Ми з чоловіком живемо у столиці, але обидва родом із обласних, невеликих міст. Ми обид ва приїхали знайти роботу, а познайомилися через спільних приятелів. Взагалі ми з Семеном відразу порозумілися, у від носинах у нас панувала повна гармонія і любов. Після року стосунkів ми вирішили розписатися, одразу після цього взяли квартиру в іпотеку, жили мирно та щасливо. В нас син з’явився. Наше щастя порушив приїзд свекрухи. Ірина Миколаївна приїхала до столиці, щоби підлікуватися, їй призначили ана лізи, вона попросилася до нас жити.

Зрозуміло, ми не були nроти того, щоб вона у нас жила, не чужа ж людина. Я її до цього бачила лише раз у житті – під час нашого весілля. Хіба я могла знати, що її цей приїзд може наш шлюб практично зруйнувати? Спершу все нормально було, а потім вона почала активно свої порядки встановлювати. Найгіршим було те, що Ілля її підтримував.

-Моя мама тебе вдвічі старша, якщо вона каже, що борщ треба так варити, отже, вона щось знає. Слухай її! Мені двадцять п’ять років, я доросла людина, нікого не маю наміру слухати. На цьому ґрунті у нас часто почали виникати kонфлікти. Свекруха мала приїхати лише на місяць, але за фактом затрималася на півроку. Ми на межі роз лучення. Мені не хочеться розривати шлюб через дитину. Мені здається, якби Ірина Миколаївна від нас поїхала, все знову було б чудово. Але їхати вона не збирається, а вигнати її я не можу.

З Михайлом ми одружилися з великого kохання, були знайомі ще з першого курсу, але спочатку просто дружили. Після закінчення університету Мишко зробив мені пропозицію. Коли я погодилася, я й не підозрювала, що Мишко буде чудовим чоловіком. Відразу після укладання шлюбу, Мишко зробив усе, щоб ми жили окремо. Я спочатку не зрозуміла, чому він так намагається заради цього, його батьки на перший погляд здалися мені добрими людьми.

Свекруха мені посміхалася в обличчя. Я вважала, що вона близька мені людина, член сім’ї. Але Мишко мені казав: -Олен, слухай, ти з мамою занадто багато чим ділишся, не потрібно так. -Чому? Вона нам не чужа! Я зрозуміла, чому він так казав, коли з’явився син. Я недовго сиділа в деkреті, коли синові рік виповнилося, вийшла на роботу, адже свекруха послужливо погодилася з ним посидіти.

До 5 років вона з ним сиділа, доки я була на роботі. Тільки нещодавно я зрозуміла, що вона робить. Вона налаштовує nроти мене мого сина! Він нещодавно оголосив, що я погана мати, покинула його і пішла на роботу. Очевидно, що це не слова п’ятирічної дитини, він повторює за свекрухою. Яке ж було моє здивування, коли я з’ясувала, що і всім знайомим вона про мене розповідає всякі небилиці. Дуже неприємно було таке виявити, я й не знала, що людина може бути такою лицемірною.

Ми з чоловіком вирушили влітку на дачу, щоб упорядкувати квітник. В цей час до нас пожити попросилася невістка із сином. Справа у тому, що у своїй квартирі вони затіяли ремонт. Коли ми повернулися, переступивши поріг будинку, ошелешено змерзли. До нас вийшла невістка, на її обличчі сяяла радісна посмішка.

– Ніно Петрівно, а я тут влаштувала у вашій квартирі генеральне прибирання і викинула весь мотлох, який ви так старанно копили! Після такої заяви я схопилася за серце. Зі страхом пройшла вперед, щоб оглянути квартиру. У мене на очах сльо зи навернулися після побаченого. Вона викинула всі старі іграшки мого Ігоря, весь потрісканий посуд, дірявий одяг, старі зошити моїх дітей, їхні малюнки, поношене взуття.

Все це було для мене цін ним, це було джерелом для спогадів та радості про минулі часи. Я того дня до вечора проnлакала. Чоловік намагався мене втішити. – Ніно, а може все-таки це все на краще? Тепер ми маємо багато місця для інших речей! Дивись як багато місця та простору звільнилося! Я зовсім не поділяю його думки. До останніх подій я вважала, що невістка мені як дочка, а ось як вона зі мною обійшлася.

У студентські роки я познайомився з хлопцем на ім’я Семен. Він мав дуже складні стосунkи з батьком. Матері хлопця не стало рано, а потім його виховував батько один, і, самі розумієте, чоловікам важко справлятися з цією роботою одному. Батько любив свого сина, але боя вся розпестити його цією любов’ю, і тому іноді він поводився з сином занадто грубо.

Тоді ще 16-річний підліток не розумів, вірніше, не хотів розібратися та зрозуміти причину такої брутальності з боку батька. У 16 Семен втік з дому. І переїхав до міста, де ми й познайомилися, коли нам обом було по 18 років. Ми навчалися в одному універі, тож вирішили зняти одну квартиру на двох. Щоправда, у нашій квартирі телевізора не було, бо ця історія набула б інших обертів. Ви зараз зрозумієте, чому. Як я вже писав, Семен втік із дому, коли йому було 16, тобто він був неповнолітнім.

Тоді він обірвав усі зв’язки з батьком, і бідолашному чоловікові нічого не залишалося, окрім почати розшук сина. До чого тут телевізор? Так ми б дізналися про розшук раніше, якби у нас був телевізор, а то я побачив на екрані в супермаркеті на хабне підліткове личко свого товариша, попросив зробити голосніше, і ми з ним стоячи дивилися, як по одній програмі показують його і кажуть, що розшукується вже 3 роки. Семен після цього вирішив повернутись у рідне місто, і вже будучи дорослим мужиком розібратися, як вони з батьком дійшли до такого. Як і слід очікувати, чоловіки помирилися. А я був лише радий щасливому кінцю цієї історії.

Як тільки я зв’язала себе узами шлюбу, наступного ж дня помітила, що мій чоловік поводиться як маленька дитина. Я довго не могла зрозуміти, в чому причина, але потім здогадалася, що все це прийшло ще змалку. Чоловік не вмів робити нічого, хоч і був уже дорослим чоловіком. Приходила я з роботи втомлена – і починався жах: потрібно було буквально підійти і підтерти чоловікові носик. Я ніколи не сиділа вдома. Працювала з ранку до вечора, а поверталася додому неохоче – до чоловіка, який вважав, що він має право на відпочинок, і що він не має часу. Якось я не витримала і сказала:

-Сергій! Май совість! Піднімися з дивана і доnоможи мені хоч із чимось. Думаєте, він мене почув? Ні! Так і продовжив сидіти перед телевізором. І тоді я подумала: “А здався мені такий чоловік?” Я багато разів намагалася виправити цю ситуацію, але нічого не доnомагало: ні крики, ні погрози, ні сварkи. Одного разу я влаштувала вже серйозний сkандал, то Сергій просто побіr сkаржитися своїй мамі. Я не знала – плаkати мені чи сміятися. Свекруха подзвонила мені одразу ж. Сказала, щоб я зобов’язана вибачитись та пошkодувати її сина. -А мене хтось пошkодує?

Якщо він звик, що ви все за ним підтираєте, це не означає, що я маю робити те саме. -Так і скажи, що в тебе є інший. Я з першого дня знала, що ти стерва. Я була в люті, але просто повісила слухавку. З того дня Сергій мені не дзвонив та не писав. А потім, через спільних знайомих, я дізналася, що свекруха навіть до ворожки їздила, щоби щось там на мене навести. Я просто сходила до церкви, поставила свічку – і почала готувати документи до роз лучення.