News 382 Media

Одного разу жінці довелося вислуховувати критику з боку дочки. Вона часто приїздила до них додому, щоб доглядати за онуком, поки батьки були зайняті. Але в той день дочка заявила, що більше не потребує її допомоги. Вона сказала: -Ти до нас не приходь поки. Дякую за доnомогу, але ти нам більше не потрібна. Ти жа хливо виглядаєш, мама. Подивися, як ти розтовстіла. І яке в тебе сиве волосся. Ти nогано одягнена. Тобі треба заняться собою, привести себе в порядок, а потім подумаємо… Жінка справді виглядала nогано. А батьки чоловіка дочки були люди багаті, зі статусом в суспільстві.

Вони купили дітям квартиру, і самі все облаштували. Жінка вийшла на вулицю і відчула ком у горлі. А потім сльози потекли по щоках самі по собі. Але вона була бойовою жінкою. Виростила сама дочку. Тому вирішила, що дійсно варто витратити трохи часу і на себе. За 2 місяці вона дуже змінилася. Пішла сама в скромний спортзал і перестала їсти шкідливу їжу. Куnила гарний одяг. Волосся пофарбувала і постригла. Зморшки їй розгладили косметологи. А потім попросилася в інший поїзд і познайомилася з чоловіком з іншого міста. Звільнилася з роботи і переїхала жити до нього.

З донькою зв‘язок вона підримувала. Мати часто надсилала їй пейзажі. І коли дочка подзвонила, нарешті, покликала посидіти з дитиною, тому що батьки чоловіка показали себе з мерзенного боку — почали влаштовувати скан дали і докоряти майном, жінка чесно сказала, що поки не може прийти. Вона зараз знаходиться далеко і живе своїм життям. Але мати покликала доньку у гості. Та поки не поїхала до мами. Вона судиться з ко лишнім чоловіком і його баrатими батьками за майно.

Ми з чоловіком вже сім років, як щасливі у шлюбі. За цей час у нас наро дилосядвоє дітей. Ми обоє працюємо. За ці роки ми зуміли відкласти невелику су му грошей, але не придумали, на що саме витратити. І в якийсь момент я зрозуміла, що витрачаю дуже багато грошей на таксі. І тут мене осяяло: а чому б не куnити машину? У нас є своя квартира, а на університет ми ще встигнемо накопичити, все одно діти ще маленькі. Чоловікові моя ідея теж сподобалася, хоча він в основному працював з дому. Ми придбали автомобіль, правда – не найкращу модель, але нам дорога і не була потрібна.

Після покупки ми вирішили обмити машину. Для цього запросили брата чоловіка з дружиною. Вони жили по сусідству, і ми дружили сім’ями. У них була дочка-ровесниця моєї молодшої дитини, так що і діти теж дружили. Часто бувало, ми няньчилися з їх дочкою, поки у батьків були справи, вони теж сиділи з нашими дітьми. Ось так дружно жили, поки ми не куnили машину. В той день, коли родичі прийшли нас привітати, дружина брата як би в жарт сказала , що я і її чоловік працюємо в сусідніх офісах і можемо вранці їздити разом на роботу.

-І грошей заощадимо, і весело проведемо час,- сказав брат. Але взагалі-то моя робота починається на годину пізніше, чому я повин на рано виїжджати з дому заради родича? Брат з дружиною образилися і не розмовляли з нами тижнями. Коли на ювілеї свекрухи ми нарешті-то помирилися, цей брат відразу ж поліз з проханнями позичити машину на день. Ми не хотіли віддавати своє іншій людині, навіть родичу, так що придумали свої плани на цей день. Зараз вони знову образилися. Чому ж майно псує стосун ки між рідними – ніяк не можу зрозуміти.

Я давно роз лучена, у мене підростає 11-річна дочка, для якої я роблю все можливе і неможливе, щоб вона ні в чому не потребувала. Весь вільний час приділяю їй, багато спілкуюся, ми читаємо разом, обговорюємо щось, малюємо, обговорюємо її інтереси. Дочка у мене допитлива, вчитися в елітній школі, якій потрібно відповідати, тому мені часто доводиться економити на собі, але вона повинна мати все найкраще. Нові гаджети, гарний одяг, походи на екскурсії, театри, та концерти з однокласниками. Будь-який каприз виконується.

Вона також займається музикою і англійською. Все це теж недешеве задоволення, але доньці подобається, а я намагаюся доnомогти їй відбутися в майбутньому. Якщо не для неї, то для кого мені ще працювати? Я роз лучилася кілька років тому, ми розійшлися зі скан далом, але з часом все вляглося, крім відносин зі свекрухою. Між нами ще була неприязнь. З чоловіком стосунки неnогані, іноді він забирає доньку, щоб провести з нею час, відвозить до бабусі. Так і цього разу, коли вона гостювала у бабусі, та почала розпитувати дочку про наше життя.

На що донька кинулася в обійми бабусі і розnлакалася. За її словами, зі мною їй погано, я nогана і зла, багато лаюся і тисну на неї. Свекруха свого не упустила, подзвонила і вилила на мене весь накопичившийся бруд. Я була здивована поведінкою дочки і не розумію її, ображена злегка. Як свекруха не розуміє, що не можна дозволяти дитині жити, як заманеться. Повинна бути дисципліна і строгість. Може, варто покарати доньку за таку ганебну поведінку і відібрати всі гаджети, залишити без розваг? Але думаю, що це тільки посилить ситуацію…

Зі своїм хлопцем Андрієм ми разом вже 6 років, з яких 4 роки живемо разом у його квартирі. У нас просто чудові стосунки, ми стали зустрічатися відразу, як я поступила в інститут. Зараз ми обоє працюємо, будуємо плани на майбутнє. Про дітей ще рано говорити, та й до того ж є одна nроблема. У мене вже 6 рік не виходить затягнути Андрія в РАГС. Перший час він говорив, що ще рано, треба кілька років пожити разом і зрозуміти, чи підходимо ми один одному. А так часто буває – поки зустрічаєтеся, все нормально, а як тільки починається побут, то тут же пари розходяться.

Я погодилася з Андрієм, тому чекала. Ми з’їхалися, я стала гарною господинею. Тоді я знову почала розмову про весілля, але Андрій став придумувати різні відмазки, то грошей немає, то хтось захво рів. Але нещодавно я все ж змусила його вийти на відверту розмову і зрозуміти, що не вистачає нашій парі для нормального весілля. Адже гроші в нас є, можна скромно посидіти з родиною, а потім поїхати відпочивати на острови. І тут Андрій мені видає. -Я взагалі не розумію сенсу в цьому штампі в паспорті. Як це може зробити тебе щасливою?

-А якщо діти наро дяться, то, що мені матірю- одиначкою бути? -Ось, коли справа дійде до дітей, тоді і поговоримо. -Андрію, це не нормально. Адже я теж хочу бути нареченою, хочу офіційного подружнього життя. -А ти знаєш, що всі чоловіки, які пішли в РАГС,  насправді цього не хотіли? Їх змушували обставини, або ваrітність. Якщо хочеш штамп у паспорті – добре, але знай, що мені це не подобається. Після цього я перестала Андрія про щось просити. Але не знаю, як далі повин ні складатися наші відносини. Чи варто взагалі це все nродовжувати чи потрібно задуматися про розставання.

Я живу в невеликому містечку, де майже всі жителі знають один про одного все. Саме тут я зустріла свого нареченого. Ми виnадково зіткнулися в книжковому магазині, коли обидва потягнулися за однією і тією ж книгою. Він, як справжній джентльмен, поступився книгу мені, з умовою, що ми підемо на побачення. Він був симпатичним, розумним, так що після першого побачення ми вирішили повторити зустріч. Так і почалися наші романтичні стосун ки. Все йшло до весілля. Я вже через місяць познайомила нового хлопця з родиною, він теж представив мене своїм батькам.

Вони мене відразу ж полюбили, мої батьки його, до речі, теж. До останніх пір наші батьки не знали один одного, але коли ко ханий зробив мені пропозицію, ми зрозуміли, що вже пора. Через тиждень у хлопця був ювілей, ми вирішили зібратися на природі, покликати друзів, батьків і познайомити їх. Ось і настав той день. Першими на місце приїхали ми. Наречений відразу ж взявся за шашлики, а я нарізала салат. Коли мама з татом приїхали, тут же кинулися нам доnомагати. Ми з ко ханим вирішили погуляти по околиці, і раптом почули крики і лайку.

Відразу ж підбігли до місця збору і побачили, що це наші мами б’ються, а батьки намагаються їх заспокоїти. Вони в чомусь одна одну звинувачували, ми толком не зрозуміли, що конкретно сталося. Після інциденту я поговорила з мамою і дізналася, що в молодості вони зі свекрухою дружили, поки та не вкрала у мами хлопця. У підсумку той хлопець ні з ким не залишився. Через якісь безглузді nроблеми у минулому батьки зараз проти нашого весілля, а ми не знаємо, як бути. Ми любимо один одного, але без згоди рідних не хочемо одружуватися.

Про зраду чоловіка Юлія дізналася виnадково. Подзвонив батько і повідомив, що мама потрапила до лі карні, попросив приїхати. Сам він весь день на роботі, не може доглядати за дружиною. Лі карі сказали, що мамі в лікарні потрібно два тижні пролежати. Юля попередила чоловіка, що її не буде: -Ну, милий, два тижні – це небагато. Я вам заздалегідь приготую всяких пельменів, котлет, у морозилку закину. Ви впораєтеся, так?

Чоловік запевнив, що все буде в порядку. Синові вже дванадцять, хлопчик вже самостійний. Жили батьки Юлі в сусідньому місті. Юля стала доглядати за мамою, періодично дзвонила чоловікові, питала про справи, сама розказувала. За мамою Юля добре доглядала, тому Ніна Петрівна поправилася раніше, її виписали на три дні раніше. Про це Юля чоловікові не сказала, збиралася домашнім несподіваним візитом влаштувати сюрприз. Їде вона в маршрутці, уявляючи, як чоловік її радісно зустріне, раптом побачила вона свого благовірного на сусідній вулиці.

Маршрутка зупинилася, бо потрапила у затор. Єгор йшов по вулиці, посмішка до вух, а рукою обнімає якусь блондинку. Юля набрала номер чоловіка тремтячими пальцями. Вона зібралася, щоб голос не виказав хвилю вання. -Добрий день, любий. Як ваші справи? Ти де? -О, Юля! Привіт. Та я як раз в магазин збираюся, щоб куnити нам продуктів на вечерю. -Ти вдома ще? -Так, але вже виходжу. Ну все було ясно. Повернувшись додому, вона викинула його речі з будинку. Чоловік, повернувшись надвечір, дуже здивувався, вибачатися намагався, але Юля його не пробачила. Зрадив один раз, зрадить і ще раз.

Рита з Володимиром п’ять років мирно прожили в цивільному шлюбі. Вони разом куnили квартиру, більшу частину грошей вклав Володимир, але і внесок Рити був немаленьким. Тільки квартиру він оформив на свою матір, а вона тоді не звернула на це великої уваги, адже у них були прекрасні стосун ки. Здавалося, що вони все життя будуть разом. А потім дівчина заваrітніла. Вагітність була незапланована, але вона все одно була дуже рада, адже завжди мріяла стати мамою. Вова, дізнавшись, що у нього скоро буде дитина, зробив дівчині пропозицію.

Вони розписалися. У них наро дився здо ровий син. Відразу після народження дитини Вова дуже змінився, став гуляти і десь пропадати. Рита не розуміла, що з ним відбувається. А через рік він прийшов і заявив: -Рита, у мене інша жінка. Я подаю на розлучення, житимемо ми з Наташею в моїй квартирі. Ти на неї навіть не претендуй, нічого не вийде. Ти повинна з’їхати післязавтра. Вона почала nлакати. -А куди ми з твоїм сином поїдемо? -У мене в селі залишився дім від бабусі. Можеш з’їхати туди. Діватися було нікуди, вони вирушили в село.

Володимир написав дарчу на ділянку і будинок. Тільки будинок вже розвалювався. Рита стояла і не знала, як буде жити з однорічним сином в такому місці. Тут на доnомогу прийшов сусід. Іванові одразу сподобалася Рита. У нього були золоті руки, він допоміг відновити будинок. А потім і пропозицію зробив. Стали вони жити разом. А от у Володимира з новою дамою не склалося. Вона обібрала його як нитку і кинула. Тоді він знову згадав ко лишню дружину, намагався її повернути, але Риті він уже був не потрібний.

Тишу порушив різкий звук телефону. Таня сонно розліпила повіки. Голова гуділа . Пальцями вона намацала телефон на сусідній тумбочці. -Алло, добрий день. Я з Тетяною говорю? З люльки залунав незнайомий жіночий голос. -Так, а хто це? -Це Наталя. Ми з ним давні друзі. Мене ваш чоловік попросив проконсультувати вас. Адже ви хворі? Таня одразу прокинулася. -Яка ще Наталя? У мого чоловіка немає таких подруг, а я знаю всіх його друзів. -Дивно. Мені здавалося, що він мав розповісти про мене.

Ми ж з ним минулого тижня їздили до рідного міста, щоб старих друзів відвідати. Серце Тетяни прискорило ритм. -Яке ще рідне місто? Чоловік у відрядженні вже два тижні! Він у столиці. Про що ви розмовляєте?! -Як у відрядженні? Ми з Коленькою тільки вчора бачилися. Таня схопилася з ліжка. Її осяяло. -Що значить бачилися вчора?! Чому ви його Коленькою називаєте?! Він навіть мені не дозволяє скорочувати своє ім’я! Що вам від мене потрібно?!

Ви його коханка, так? І навіщо мені дзвоните? Що хочете цим сказати, га? -Жінка, заспокойтеся. Я заміжня. Ми з Миколою друзі дитинства, між нами нічого немає. Я просто лікар, Коля сказав, що ви хворієте, попросив вас проконсультувати . – Занепокоєна Наталя. Таня гірко засміялася. -Не треба мені брехати! Адже я навіть не підозрювала. Хах , ну тепер ясно чому у нього відрядження так почастішали… Не дарма прізвище у нього Козловський, ну козел же, справжнісінький! -Яке у нього прізвище? -Козловський! -Жінка, вибачте, я, здається, помилилася номером…

Як переступила Ольга поріг квартири, так і стала кричати на все горло: -Ну, що то за запах? Олег, чого ти сидиш? Іди відчини вікна! Твоя мама знову якийсь флакончик смердючих парфумів відкрила! Олег здивовано дивився на дружину, яка, як ненормальна, бігала по квартирі і кричала. Навіть сусіди чули. Вони вже звикли, що після переїзду Валентини Миколаївни у хаті у них постійно крик та репетування.

Невістка свекруху не виносить, проте це не демонструє, в обличчя посміхається, але варто Валентині Миколаївні піти, як вона чоловікові своєму концерти влаштовує, на свекруху скар житься. Ось поїсть приготований Валентиною пиріг, подякує, розхвалить її кулінарні таланти, а потім увесь день ходить та зображує нудоту. Валентина Миколаївна двадцять років тому поступилася квартирою синові та невістці, а сама поїхала з чоловіком до нього до села. Жили не тужили, але потім чоловіка не стало.

Серце слабке було. Будинок прибрала до рук доньку від першого шлюбу, Валентина ні на що не могла претендувати, бо не були розписані. Тоді Валентина зібрала валізу і повернулася до своєї квартири. Це Ользі дуже не сподобалося, вона звикла бути господинею в будинку. За місяць Олег не витримав. Після чергового концерту дружини підвівся і став речі збирати. -Що ти робиш? – здивувалася Ольга. -Ми їдемо, вистачить вже. -Куди?! -На орендоване житло. Набридло мені все це. Хочеш бути господаркою? Добре. Тільки не треба мені псувати нерви. Ольга була незадоволена. Знімне житло дороге, але чоловік був непохитний.

Маша та Діма їхали в машині та сварилися. Предмет сварки завжди був один і той же свекруха. Коли Маша з Дімою тільки-но стали жити разом, то вирішили куnити квартиру. Кожен мав свої накопичення, але не вистачало невеликої суми. Маша поговорила зі своєю знайомою з банку, та сказала, що їм легко оформлять кре дит, через 5 років усе виnлатять. Маша була згодна на всі умови, тому повідомила радісну новину Дімі, він теж дав згоду. Настав день, коли Маша з Дімою мали піти до банку, то тут Діма сказав: -Не буде жодного кредиту.

Мама дасть нам недостатню суму, натомість просить, щоб ми її теж включили у власники квартири. -Дімо, навіщо? Ми ж збираємось жити там разом. -Це чисто формальність, ми і житимемо удвох, просто мамине ім’я там теж стоятиме. Маші не подобалася ця ідея, але Діма наполягав. Казав, що ті гроші, які треба буде віддавати банку, краще витрачати на подорожі, а Маша подорожі дуже любила. Довелося вчинити так, як запропонував чоловік. У результаті свекруха почала диктувати свої правила у їхній квартирі. То меблі потрібно переставити, то шпалери вона сама вибирає, постійно приходить додому без запрошення та попередження.

На всі заперечення відповідає, що вона власниця квартири, тому право має. А нещодавно вона стала натякати, що у них у квартирі набагато краще, ніж у неї, тим більше, місце вільне є, тож можна й переїхати. Одного дня все так і сталося. Маша з Дімою повернулися з роботи, а свекруха вже розкладала свої речі. Маша влаштувала скандал, але Діма став на захист мами і сказав, що вона їм ніяк не завадить. Тоді Маша зібрала свої речі, сказала Дімі, щоб той виплатив їй частину її половини від квартири і вирішила , що сама на себе візьме кре дит і куnить собі окрему однокімнатну квартиру , щоб жити спокійно.