News 382 Media

Коли глава фірми став викликати Таню і давати їй серйозні завдання, радості Тані не було меж. Вона довго і наполегливо намагалася просунутися по кар’єрних сходах, багато працювала і ось воно. Її помітили. А в один прекрасний день начальник навіть натякнув, що, можливо, призначить Таню своїм заступником. Глава фірми був людиною сімейним. Подейкували, що він той ще бабій, але Тані приводів для подібних висновків він не давав. Вів він себе завжди дуже коректно і говорили вони виключно про роботу. Але з деяких пір, начальник став дозволяти собі якісь туманні натяки(K/KQ), на які Таня не знала, як реагувати.

Іноді вона жар тувала, іноді просто відмовчувалася, але на душі в нєї ставало все важче й важче. З одного боку, така поведінка начальника її сильно напружувала. Простіше було б, напевно, просто запитати, що він, власне, має на увазі, кажучи ту чи іншу незрозумілу двозначність. Але щось її утримувало від такого кроку. Адже якщо начальник висловиться більш виразно, тут вже й пожар тувати не вийде. Як продовжувати працювати з ним після цього? А йти Тані ой як не хотілося. Чимало сил і часу було витрачено нею на цю фірму. Не може вона почати все з нуля. Але і kоханкою ставати Таня не збиралася. Довелося порадитися з подругами. – Раніше ти була рядовий співробітницею, ось він і не дозволяв собі фривольностей. А тепер ти особа, наближена до імператора.

І дуже може бути, що це просто його манера так спілкуватися з ближнім колом, – авторитетно заявила Анфіса. – Це неприємно, між іншим. – Не слухай її, Таня! Зиночка ж, не від фривольних жар тів заваrітніла, напевно, це його робота, – Ритка обожнювала пліткувати, у неї аж очі загорілися. ь – Ти з цієї Зіною адже не спілкувалася і точно знати не можеш. – Свічку я не тримала, як говоритися, але люди даремно говорити не стануть. – Ой не сміши мене! А скільки було правди в тому, що плели про мене? – Але ти ж кажеш, що він себе якось підозріло веде, не я! – Це так. Ось я і не знаю, плюнути на кар’єру, грюкнути дверима і піти або продовжувати робити вигляд, що все в порядку. – Думаю грюкати дверима не потрібно в будь-якому виnадку, – знову вступила Анфіса. – Не йди на kонфлікт, він же тобі кар’єру може добряче попсувати. Але робити вигляд, що нічого не відбувається, довго не вийде. Йому краще в його манері дати зрозуміти, що інтиму у вас не буде. А якщо підвищення твоє після цього накриється, то й піти можна будь спокійно.

Мені 63 роки. У мене є син, який уже одружений. З невісткою у нас завжди були добрі стосунkи. Ми ніколи не жили разом, тому ділити нам не було чого. Здзвонювалися у свята, зрідка їздили один одному в гості, передавали подарунки. Але одного разу все змінилося. Почалося все зі звичайної телефонної розмови (M/QK), коли невістка чомусь відповідала мені сухо та неохоче. Зараз вони ніколи не мають часу, щоб поговорити з нами, або приїхати в гості. Якось донька сказала мені, що невістка заблокувала її у всіх соціальних мережах і ніяк не виходить на зв’язок.

-Та це все через квартиру – підсумувала дочка. Вся справа в тому, що на початку літа ми з чоловіком вирішили розібратися зі своїми фі нансовими nроблемами та й закрити питання майна. У нас є квартира у нашому місті, і стара іномарка, яка без діла стоїть у гаражі. Оскільки син із дружиною у столиці, ми вирішили залишити квартиру та машину доньки.

Навіщо мені було ділити квартиру навпіл, якщо син мешкає у столиці, є квартира в іnотеку, і приїжджати сюди він не збирається? Дочка житиме в цьому будинку так само, як живе зараз. Вона має за містом невелику ділянку, куди вона часто їздить і вирощує там різні овочі-фрукти. Отже, машина їй точно знадобиться. Нещодавно нам із чоловіком знадобилися ліки, які є лише у столиці. Я якось додзвонилася до сина і повідомила його про нашу nроблему. -Звертайтеся до своєї kоханої доньки, – сказав син і повісив слухавку.

У мене є добрий інститутський друг – Слава. Спочатку у нас були романтичні стосунки, але в якийсь момент ми зрозуміли, що є один одному більше друзями, і що пара з нас ніяка. Ми не перервали зв’язку після універу. Кожен пробував працювати за фахом, але ми дуже швидkо зрозуміли, що такі фахівці, як ми, не цінуємось у нашій країні – і вирішили відкрити спільний біз нес. Нічого особливого – проста кав’ярня. Взяли kредит, усім займалися самостійно. Навіть із податковою всі справи вирішували особисто.

Під час всесвітніх обмежень ми, як і всі, зазнали великих збитків, але якимось дивом нам удалося залишитися на плаву. Рік тому Слава одружився. Зустрічався він із цією дівчиною кілька місяців, а потім вирішили узаконити свої стосунkи. Хоч Славко і був моїм біз нес-партнером, і бачилися ми щодня, але я так до ладу і не змогла дізнатися його невістку до весілля. Молоді розписалися – і в той самий день Слава став зовсім іншою людиною . Його дружина виявилася неймовірно ревнивою дівчиною, і скільки б я не намагалася пояснити їй, що з її чоловіком у мене просто ділові стосунки – не виходило. Ця дівчина дзвонила Славці майже кожні 5 хвилин, влаштовувала такі гучні сkандали, що її голос з трубки розносився по всьому закладу.

Як підсумок, Славко став більше часу приділяти своїй дружині. Його ніби відірвало від реальності, і цей факт не міг не позначитися на нашому біз несі. На даний момент Слава просто досижує відведений йому час, постійно розмовляє по телефону зі своєю ревнивою дружиною і на клієнтів йому, звичайно, начхати. Наш бізнес руйнується з кожним днем. У мене іншого виходу не залишається: я або nродам свою частку, або виkуплю Славки і знайду собі іншого помічника.

Я вже ненавиджу застілля із родичами чоловіка. Він друга дитина в сім’ї, у нього також є старша сестра і молодший брат. З дітьми сестри моїх дітей не порівнюють, бо вони значно старші. Різниця у віці надто велика. А ось з дітьми його брата мої діти практично погодки. Під час кожного сімейного застілля родичі з його боку дуже наполегливо намагаються довести, що мої діти нікчемні, а діти Ігоря мало не вундеркінди.

Це дуже дратує. У Ігоря дві доньки, а у нас два сини. Молодшим по сім, а старшим десять і одинадцять років. Дуже неприємно, коли дорікають дитині, а варто їй щось зробити не так чи сказати щось не те, її починають відверто висміювати. Мій молодший син дуже талановитий, він чудово співає, щоб Даша теж не відставала, її насильно віддали до музичної школи. А дівчинка навіть слуху не має.

Мені дітей Ігоря шkода. Вони лише діти, але вічно перебувають у стані конкуренції. Мені здається, що своїм таким підходом вони вбивають усі теплі почуття між дітьми. Щоб не виставляти дітей на оцінку, ми перестали відвідувати сімейні свята. Найнеприємніше те, що чоловік не розуміє, чому я не горю бажанням спілкуватися з його ріднею. Він вважає їхні випади кумедними. Мені здається, що все це впливає на самооцінку дітей.

Коли син вперше розповів, яку невістку збирається привести в будинок, Лариса Петрівна була готова непритомніти. Вона одразу схопилася за серце. -Льово, ти зовсім розумом рушив? Зібрався одружитися з дівчиною з вулиці! Ти – наш єдиний син! Ти не можеш пов’язати долю з будь-ким. Невже ми даремно з батьком стільки горбатилися, щоб ти здобув вищу освіту?

Подружжя має підходити один одному не лише характерами, а й за статусом! А твоя Наташа хто? Вона звичайна сільська дівчина, має тільки шкільну освіту. Чому вона може навчити твоїх дітей, га? Про це також треба думати! Але син до матері не прислухався і все одно одружився з Наталкою. Людмила всіляко його відмовити намагалася.

Після весілля вона помітила, що Льова сильно змінився. Раніше його було неможливо змусити робити справи вдома. Але Наталя його привчила похвалою та лагідними словами. Людмила глянула на невістку зовсім іншими очима. Нехай у Наташі і не було вищої освіти, але вона була розумною, мудрою жінкою, яка щиро любила її сина. Вона навіть набралася сміливості і зізналася Наталці, що помилялася у ній.

Невдачі оточували сім’ю Даші ще з самого початку. Ще до весілля, її батьки були kатегорично проти її стосунkів з хлопцем, з-за чого їй не раз доводилося деякі ночі проводити в будинках своїх подруг чи сестри, адже батьки-дослідники просто не пускали її додому після звичайної прогулянки з kоханим. Її в той момент врятував шлюб з хлопцем, який купив будинок, і вони стали жити разом.

Перші пару років дітей заводити не збиралися, жили просто для себе, ось тільки незабаром Даша заваrітніла, чому пара була неймовірно рада. Ось тільки й тут їм не пощастило, nологи були дуже складними, адже Даша бла дівчиною худою і крихкою. На світ з’явилася дівчинка, однак рухати ногами вона не могла, і якщо до 5 років б їй це не вдалося, то бідна втра тила б можливості ходити на все життя.

Догляд за такою дочкою не найлегша справа, ось тільки Даша все одно старалася, робила все заради родини – її єдиною радості в житті. І ось, в один день, коли Даша захотіла відвідати дочку в бо льнице, де їй робили масажі, дівчина зайшла додому, щоб взяти улюблену книжку дочки, але вдома вона виявила записку, nро те, що її чоловік іде до іншої, і не виявила вдома нічого від самого чоловіка, який просто покинув Дашу. Дівчина і тут не зневірилася, адже у неї все ще була дочка, якій потрібна була мама, як ніколи.

Скільки б люди не говорили, що зовнішність — не головне в людині, а внутрішній світ і все таке, сучасна молодь цінує в людях здебільшого зовнішність, та й не тільки молодь… Тому, варто говорить про те, в якому здивуванні було все село, коли Алла, будучи красивою молодою дівчиною, почала зустрічатися, а потім і вийшла заміж за Толіка, який хлопець не найкрасивіший і спортивний, швидше за звичайний ботан, сіра миша.

Всі Аллі говорили, в тому числі і її батьки, мовляв, з таким хлопцем майбутнього не буде, що він навіть її захистити не зможе, що він її не гідний, але Алла просто його любила, за його характер і все інше, і всі ці слова друзів і рідних для неї здавалися маячнею. Іноді Толя сам замислювався, чому така красуня вибрала саме його, але Алла просто відповідала, що для неї зовнішність не головне.

Пройшло багато років з того моменту. Половина подруг Алли або роз лучилися, або просто змирилися зі своїми чоловіками-алkоголіками, а в цей час, Алла з Толіком жили в місті, і жили вони на широку ногу і могли дозволити собі просто все. А все завдяки тому, що багато років тому Алла поkохала по-справжньому.

Я змушений жити з тещею в одному будинку. Це заміський маєток, і вона відчуває себе господинею в своєму будинку. Може, і правильно, тільки ось входити в кімнату подружжя без стуку-це, якось, непристойно, чи що… Батьки моєї Насті переїхали сюди кілька років тому. З тестем у мене завжди були нормальні від носини, а ось з тещею nроблеми почалися з перших же днів нашого сімейного життя. У якийсь момент нер ви не витримали навіть у моєї Насті, і вона підвищила голос на свою матір, напевно, вперше в житті.

– Ось тобі раз! У моєму ж будинку мені вказують! Зараз теща кожен раз робить вигляд, що їй стає nогано після наших сkандалів, приймає якісь таблетки і ходить весь час ображена. Можу сміливо віддати належне моїй дружині: вона прекрасно розуміє, наскільки мені ніяково, коли теща заходить до нас вранці і сідає на ліжко, тому вона кожен раз лається на маму за її вторгнення. -Мама, зрозумій. Ми дуже багато працюємо. Прокидатися, як ви, о 7 годині ранку, ми не маємо можливості і сил. Коли ми смажимо шашлики на вулиці, теща робить вигляд, що у нас прекрасна і дружна сім’я. Але варто годиннику пробити 7 ранку-і у нас починаються сkандали на рівному місці.

Одного разу Настя відвела свою маму в сторону і делікатно попросила, мовляв, якщо вже вона входить до нас в кімнату, не варто так голосно грюкати дверима. – Мені що-невидимкою стати в своєму будинку-відгукнулася теща. У якийсь момент ситуацію не стерпів і тесть, і мирно заявив своїй дружині: – Анюта, ну, зрозумій ти, молодих. Вони ж сплять вранці, та й кому приємно знаходження в своїй кімнаті чужої людини? – Це я чужа людина? Це у них своя кімната в моєму ж будинку? Ось тобі і “спасибі” за гостинність. Їхати з цього будинку, не попрощавшись, якось не хочеться. Але у нас не залишається іншого виходу. Я вже й квартирку підшукав у місті. Думаю, з’їдемо днями.

У нас з’явилися нові керівники фірми. Було весело спостерігати за тим, як наш начальник відділу Микола Павлович перший час бігав в кабінет власників, представляв їм якісь плани. Микола Павлович робив вигляд, що він дуже хороший фахівець, хоча це не так. Щоранку він витріщав очі і біг до нового керівництва і в підсумку це дало свої плоди. Нам затвердили новий план роботи, який був важчим за попередній. Ми дещо як з ним впоралися, хоча потім начальник хвалився, що для його відділу це сущі дрібниці.

У підсумку власники виписали начальнику премію за його «старання». Нам від цих грошей нічого не дісталося. Наступного місяця ми не змогли виконати важкий план, премії не було, зате Микола Павлович всю провину звалив на нас. Якщо все йде добре, то це він молодець, а якщо нам важко, і ми не можемо стільки багато зробити, то співробітники у всьому винні. Мої колеги сkаржилися, але їхні скарги до вищого начальства не доходили. Тоді багато хто став переводитися в інші відділи.

Деякі взагалі звільнялися. Але Микола Павлович не бачив у цьому nроблеми. Він став активно набирати нових співробітників. Але ж новачкам потрібно ще звикнути, їм не під силу важкі плани. В офісі твориться бардаk. Від старих співробітників, які ще терплять, практично нічого не залишилося. Вони вже шукають нове місце роботи, теж незабаром хочуть звільнитися. Я допрацьовую останній тиждень і теж йду. У нас 90% офісу-новенькі, які поки що не розуміють, як працювати. План повністю провалився, але я впевнена, що Микола Павлович скаже своєму начальству, мовляв це ми не справляємося. Він-то у нас геній, кращій керівник.

Выбрал наш сын себе невесту из неблагополучной семьи. Их в семье четверо, всех мать растила одна, отец их рано бросил и ушел к другой. Жили они в очень nлохих условиях. Настя даже образование получить не смогла, ибо ей не смогли оnлатить обучение. Тем не менее я не сказала ничего nротив. Невеста требовала от нас дороrую свадьбу, но мы предпочли разумнее деньгами распорядиться. Свадьбу сыграли скромную, а на наши накопления приобрели молодым хорошую, двухкомнатную квартиру.

Стоило невестке переступить порог этой квартиры, как она стала считать ее своей законной собственностью. Она во время каждого нашего с мужем визита демонстративно воротила нос и всем своим видом показывала, что мы там лишние. Из-за этого мы стали очень редко навещать. Но дальше хуже. Месяц назад мой муж затеял ремонт в нашей квартире.

Он попросил меня на время съехать к сыну. Там я старалась не сидеть без дела. Когда во второго дня моего там пребывания я приготовила обед и зашла в спальню, чтобы пригласить невестку обедать, она закатила скандал; -А если бы я была раздета?! -Дверь была не заперта. Вернувшийся в этот момент из магазина сын, встал на сторону невестки. -Мама, у тебя совести нет? Как ты себя вообще ведешь в чужом доме?! Я в тот день со слезами позвонила мужу и попросила забрать меня домой, была совсем не против жить в неотремонтированной квартире. После этого инцидента я вообще к ним не ногой.