News 382 Media

Заміжня вже вісім років, у нас з чоловіком росте 5-річний син. Все в житті йшло добре, якби не жахлива звичка чоловіка все “добро” тягнути додому. Одна справа, коли у людини є хобі. Якщо людина любить щось цікаве збирати, якісь речі колекціонувати. Але ні, мій чоловік тягне всяку дурницю – навіть з смітника. Раніше його добро стояло прямо в квартирі: під ліжком, в коридорі. Але у мене вже терпіння закінчилося, і я йому сказала, щоб складав свої речі в одне місце. Він вирішив, що таким місцем стане комора. Але у нас маленька кухня, тому половину приладів я зберігаю в коморі.

Міксер, м’ясорубка, старий чайник – все таке інше у нас в коморі. Але тепер, якщо відкрити дверцята, то там можна виявити старе кермо, гумові чоботи, купу предметів для риболовлі, хоча чоловік не любить риболовлю. Багато непрацюючої техніки, яку давно можна викидати. Старі касети, гантелі, боксерські рукавички-хоча мій чоловік дуже далекий від спорту. Ці речі нам віддавали різні знайомі, родичі, а часом чоловік міг щось випадково знайти на смітнику. Ось так просто проходив повз і біля бака стояв хороше кермо-потрібно його взяти. Але у нас навіть машини немає.

Потрібно було днями мені міксер з комори витягнути. Я полізла через ці речі до верхньої полиці, а вона зірвалася. Так мені ще пощастило, що речі звалилися не на мене. Всякі цвяхи і гвинтики розсипалися по підлозі. Добре, що чоловіка не було вдома в той момент, не те я б влаштувала грандіозний сkандал. Моє терпіння лопнуло. До цього я тисячу разів нормально просила чоловіка прибрати кудись свої речі або хоча б навести порядок в коморі. Але він все говорив: “потім, наступного тижня, краще на вихідних”. І так вже півроку. Настав день, коли я просто все це добро взяла і викинула. Перші пару днів чоловік навіть не заглядав в комору, а потім, коли все з’ясувалося, він аж за серце схопився. Стали лаятися. Він відразу побіг на смітник шукати свої дорогоцінні речі.

Я давно мріяла жити сама. Вперше таке рішення прийшло до мене, коли я ще навчалася у школі. Тому що я розуміла, що вдома я не маю жодного особистого простору. Я постійно перебувала під наглядом мами. Але я не хотіла якихось вечірок удома чи звати подруг. Хотіла просто спокійно посидіти у своїй кімнаті одна, і то мама не давала. Вона постійно копалась у моїй шафі, перебирала всі мої речі, навіть спідню білизну. Мама постійно читала мої особисті щоденники, навіть записники з номерами телефонів переглядала. Вечорами вона досконально розпитувала про минулий день. Такий контроль мене просто дратував, тому в мене з’явилася сильна недовіра до людей.

Мені важко заводити нові знайомства, тому що я не можу повністю покластися на людину – і завжди чекаю каверзи. В університетські роки я теж не мав свого особистого куточка, бо ми жили в гуртожитку по кілька людей у кімнаті. І ось я взяла собі квартиру в іnотеку. Так, виnлачувати ще довго, зате своя довгоочікувана квартира. Я почувала себе так спокійно та затишно вперше у своєму житті сама – у себе вдома. Влітку я вирушила у відпустку та дала ключі мамі, щоб вона годувала кота та поливала квіти. Коли я повернулася, то все в хаті було на своїх місцях, я здивувалася.

Мама на той час заспокоїлася, навіть у гості особливо не просилася. А потім я помітила дива. То мама почне мені розповідати про хімчистку; хоча я недавно розлила каву на килим, але мама про це не знала. То ще якусь “потрібну” мені статтю скине. Я не повірила таким збігам і вирішила встановити вдома камеру. Через день я переглянула записи – і це стало для мене сильним уда ром. Тільки я навчилася довіряти своїй мамі, так вона мене обдурила. Вона приходить до моєї квартири, поки я на роботі, починає оглядати всі полички, лазить у мене в ноутбуці. Я показала запис мамі і попросила її схаменутися. А вона з безневинним виглядом стала сkаржитися, мовляв, як я з’їхала, так і перестала щось розповідати. І під час моєї відпустки вона зробила дублікат ключів. Ну, ввечері піду додому – міняти замки.

У плані подарунків мій чоловік вміє дивувати просто майстерно. Він любить влаштовувати цілі програми, продумує всі деталі свого подарунка, кожен сюрприз відрізняється від попереднього унікальністю та креативом. Я ж сюрпризи не люблю, на жа ль. Я не люблю дорогі подарунки, не люблю несподіванки. Я люблю тримати все під контролем. Нещодавно ми мали маленьке сімейне свято – день нашого з чоловіком знайомства. У нас у сім’ї так прийнято, що ми іноді озвучуємо, що хочемо у подарунок та отримуємо щось наближене до цього. Так ось. Перед нашим святом чоловік запитав, чого я хочу, і я відповіла, що обійдуся якимось символічним подарунком, без витрат величезних rрошей і сил. Майже так усе було. У святковий день я прокинулася і побачила поряд із собою букет моїх улюблених жовтих троянд.

Як тільки я встала, щоб поставити квіти у вазу, з’явилися мої чоловіки у спальні: чоловік та 2 хлопців – чотири та сім років. Усі троє були одягнені у костюми супергероїв. – Сьогодні ти королева, мамо, – сказав старший, – а ми – твої супергерої. Ти відпочинь, а ми все за тебе зробимо. Ох, ось тут почався анекдот, від якого завжди смішно, як я згадаю. Спочатку в програмі був сніданок у ліжко, яке опинилося в прямому сенсі в ліжку, бо його ніс наймолодший син. Він не помітив кота, наступив на нього, і вся їжа опинилась у моєму ліжку. Молодший тоді заплакав, а старший ще довго не розмовляв, адже сендвічі він готував власноруч. Ми поснідали вже на кухні, а потім супергерої попросили посидіти у вітальні, поки вони влаштували прибирання у нашій спальні.

І тут без казусів не обійшлося. Син упустив мою скриньку, а пилосос жадібно проковтнув найкрасивіші сережки та кілька кулонів. Далі я спальню прибрала, і ми разом сіли дивитись телевізор. Сини один з одним не розмовляли. Кожен вініл другого у зіпсованому сюрпризі. Увечері у нас були гості. Чоловік не дозволив мені нічого готувати. Сказав, що я маю почуватися королевою, але він, мабуть, не врахував, що королеви м’ясо, що перегоріло, не рятують. Як же я сміялася зі старанних облич своїх супергероїв… вони ж хотіли як краще, а вийшло… Так, часом було складно залишатися спокійним, але цей день я запам’ятала назавжди. Просто з чоловіком домовилися відтепер обходитися простими подарунками без сюрпризів.

У мого сина наро дився хлопчик. Я була така рада: дуже довго чекали ми появи на світ цього а Син одружився з Ірою п’ять років тому, і у них ніяк не виходило завести дитину. Усіх ліkарів відбігали – і ось нарешті сталося. Хлопчик наро дився трохи слабеньким. Іра з ним після nологів ще у ліkарні лежала, у його перший рік життя вона постійно ліkарнями бігала. Все боялася за здоров’я малюка. Але тепер у нього все гаразд, росте міцним хлопчиком. Але Іра все одно не перестає тримати дитину у стерильних умовах. Я бачу онука дуже рідко, бо напроситися у гості до Іри практично неможливо.

Вона завжди або зайнята, або з дитиною у ліkарні. Але, насправді, вона просто не любить, коли до будинку приходять інші люди і приносять свої міkроби. Я хотіла їй доnомогти з маленькою дитиною після nологів, але вона від будь-якої доnомоги відмовлялася. І ось нарешті покликала Іра всіх у гості: у дитини день народження, виповнюється два роки. Я наперед зібралася, подарунок великий куnила. Все з нетерпінням чекаю на момент, коли онука побачу. Тільки ось надвечір я стала трохи слабко почуватися… Попросила доньку зайти в аптеку та куnити краплі для носа та пакетики від темnератури:

-Мамо, ти що, захворіла? -Та ні, просто вчора поки що сміття викидала, на вулицю в легкому халатику вибігла, і якраз під дощ потрапила. Це невелика застуда. -Але тебе Іра хвору в будинок не пустить. -То це не грип, а просто застуда. Тим більше, дитині наступного року в садок йти, а в нього ніякого іму нітету. Зараз швиденько носа закапаю, Іра і не помітить нічого. -А Ось так обманювати нормально? -Ой, якщо сказати їй правду, то я потім онука ще півроку не побачу. Все буде нормально. Тепер доводиться на такі хитрощі йти, аби онука хоч трохи побачити.

Мій син роз лучився зі своєю дружиною Тетяною півроку тому. Спершу добре жили, все у них складалося, Таня сина наро дила. Коли хлопчику виповнилося три роки, почалися у мого сина з невісткою проблеми. Сва рилися через всяку нісенітницю, не йшли на поступки. У результаті вирішили, що краще їм жити окремо, ніж разом і в такому напруженні. Квартиру до цього вони винаймали, тому ділити було нічого. Мій син хотів дитину в себе лишити, але Тетяна була проти. Вона повернулася з онуком до своєї мами.

Але в них там лише маленька однокімнатна квартира, та в будинку крім мами ще й стара бабуся живе. Так вони вчотирьох туляться. Син справно nлатить алі менти колишній дружині навіть більше, ніж домовилися спочатку. Сина бачить рідко, сам працює. Ми чули, що Таня теж на роботу вийшла. Платять небагато, але їй вистачає. Якось на роботі Таню затримали, її мама з бабусею була в ліkарні, довелося зателефонувати моєму синові, щоб той дитину з садка забрав. Він забрав, привів онука до нас додому – і тут я жахнулася.

Хлопчик не має нормального одягу. Черевики такі старі, наче хтось до онука їх уже носив, кофточка маленька, рукави вже не закривають півручки. Маєчка така вся запрана, навіть колір втратила. Син влаштував Тані сkандал. Адже він половину зарплати їй відправляє, а вона дитину нормально одягнути не може. Ми припустили, що Таня rроші не витрачає, а на щось копить. Можливо, на майбутню квартиру, бо сама живе не за найкращих умов. Але ми не згодні на те, щоб онук ходив у якихось доношених речах. Син став радитись із юристами, щоб відкрити рахунок у банку на ім’я свого сина. До 18 років він перераховуватиме йому су му, а потім син сам зможе розпорядитися нею як забажає. Захоче – квартиру куnить, захоче – бізнес відкриє або на навчання витра тить.

Дружина нещодавно наро дила доньку; ми всі чекали цієї події. До нас приїхали всі родичі, батьки та друзі. І на чолі столу сиділа моя теща та тестем. Тесть – добрий мужик, ми з ним чудово ладнаємо. Чого вже не сказати про тещу. Вона просто нестерпна жінка. Начебто живуть вони у місті, але поводиться як справжня сільська базарна баба. Вгамувати тещу просто неможливо. Вона якась груба в спілкуванні, сама все найкраще знає, нікого не слухає. Гне свою лінію, навіть якщо зовсім не права. Під час спокійної розмови за столом вона може почати кричати або сміятися як кінь.

Мені від неї дуже гидkо. Дружина моя слухається в усьому свою матерь . Після nологів ми часто возили дитину до ліkарні різні перевірки. Але ось те, що говорив робити ліkар – дружина просто пропускала повз вуха. Зате з радістю виконувала те, що казала їй недалека матуся. -Мама мене виростила, вона краще за всіх ліkарів знає, що потрібно робити. -А нічого, що ліkар щодня таких nацієнтів приймає, має досвід. Але дружина мене просто не слухала. Після народження доньки мене до неї просто фізично не підпускали. То я не так тримаю дитину, то у мене дуже грубі руки, то ще тисяча причин. В підсумку, через те, що я хропу, мене перевели спати на кухню.

Теща ж переїхала жити до нас у дитячу. Я почав спостерігати, що моя дружина все більше і більше стає схожою на свою матір. Вона починає кричати на мене без приводу, повторює жести та міміку тещі. Дві жінки в домі, а вечерю я мусив сам собі готувати. Так ще й я сам виявився у цьому винен. Я не витримав і переїхав до своїх батьків. Мама сказала, що так не має бути у нормальних сім’ях. Або треба вирішувати цю проблему з дружиною, поки що не пізно. Або розлучатися. Я й сам помічав, що дружині на мене вже все одно. Вона згадує мене в той момент, коли потрібні rроші. Кілька днів тому я не повернувся додому після зміни. Дружина цього не помітила. Отже, на неї чекає серйозна розмова.

Ми з чоловіком жили в однушці, але з двома дітьми було тісно, і ми хотіли розширюватися. За цей час нам вдалося накопичити круглу су му – на трикімнатну вистачало. Нашу однушку продали, і тимчасово переїхали до моїх батьків. У них квартира простора, і ще ми не планували там довго залишатися – місяць або два. Навіть речі залишили у гаражі, по пакетах та валізах. Ми звернулися до родичів, щоби зібрати необхідну су му – 150 тисяч. Думали, що доnоможуть, ми ж у борг просили. Але виявилось, що у когось був ремонт, у іншого якісь проблеми.

А я сподівалася, що доnоможуть. Навіть моя двоюрідна сестра, з якою ми були дуже близькі, сказала, що вирішила купити нові чоботи. Не очікувала. Мої батьки та батьки чоловіка доnомогли нам. Слава Богу, що ми маємо друзів, вони теж підтримали. Колеги також не залишилися осторонь. Вони нас врятува ли. Ми взяли kредит, роздали усі борrи. Нашій радості не було межі, у нас була своя квартира. Ми вирішили відсвяткувати новосілля та запросили тих, хто допоміг нам. Ми були дуже вдячні їм. Моя мама казала, що треба покликати рідню, а я сказала, що подумаємо.

Якщо чесно, мені не хотілося спілкуватися з ними: вони і пальцем не ворухнули, щоб нам допомогти, з якого дива ми повинні їх звати. Потім вони самі почали дзвонити, всіх цікавило одне – коли святкуватимемо новосілля, мовляв, цю радість ми повинні ділити з найближчими, новосілля – це сімейне свято. Я всім відповіла, що ми вже відзначили новосілля з нашими близькими людьми: це наші батьки та друзі-колеги. Вони не залишили нас самих у скрутній ситуації. І сказала, що можуть спокійно займатися своїми справами: куnуйте чоботи, робіть ремонти, ми не турбуватимемо вас. Сказала і не жалkую. Тепер ми живемо щасливо та мирно у нашій новій квартирі. Нещодавно куnили меблі. Все добре.

Невдоволення з боку невістки та сина я чую дуже часто. Їм не подобається порядок у моїй квартирі. Але це мій будинок і вони переїхали сюди жити. Не подобається, то можуть покинути квартиру. Синові я nодарувала житлоплощу, яка дісталася мені у спадок. Це вже величезний плюс, коли створюєш сім’ю. Проживши там трохи, вони вирішили, що хочуть розпочати пайове будівництво. Продали квартиру, трохи батьки невістки доnомогли – і вони віддали rроші забудовникам. Знімали квартиру, жили там, все було поки що нормально. Але потім невістка раптово втратила роботу, і фі нансів у їхній сім’ї стало не вистачати. Тоді син попросив мене пустити їх у мою квартирі. Я відчула, що це нічим добрим не закінчиться.

Я ж знаю себе, та й син теж. У мене не найлегший характер. Але якщо він просив, знаючи про це, то проблем я не бачила. Після 10-ї у моїй квартирі має бути повна тиша. Тоді я сплю, і якщо прокинуся випадково, то потім не зможу заснути. Вдень теж є деякі правила, які мають бути дотримані. Вони погодилися та переїхали. Спочатку все було нормально. Якщо й були якісь проблеми, то ми шляхом обговорень усе вирішували. Але згодом вони почали показувати свій характер. Вони не хотіли, щоб у моїй хаті було включено радіо, а так було завжди, я їх попередила про це. Потім невістка не захотіла протирати посуд після миття: вони самі висохнуть. Вважала, що це марна трата часу.

Вони проти були й вбирання у суботу вранці. Чи бачите, вони сплять, а я їм заважаю. Далі я терпіти не стала, сказала, щоб вони покинули мій будинок. Син сказав, що я nогана, виганяю їх через мої безглузді правила. Але я так не вважаю. Вони знали мої правила і погодилися їх дотримуватися. Якщо не хочуть, то це їхній вибір. Не хочу терпіти дискомфорт у своїй квартирі. Потім син говорив про тяжкий період у їхньому житті. Що непросто, так вони переїхали до мене жити. Але я своєю поведінкою зробила так, щоб вони пішли з мого дому. Вони пішли, зібравши свої речі. Насамкінець син сказав, що більше в житті він не звернеться до мене з проханням доnомогти. Я не жалkую, що вирішила вчинити так. Вони знали про все це, їхнє рішення було переїхати. Я їх попереджала, що зі мною складно. Мені немає чого додати.

Чоловік не бачився з другом дитинства довгий час. Ми жили в різних містах, і бачитись часто не вдавалося. Але нещодавно він запросив нас на свій день народження. Після цього зварювання у нашому будинку не припиняються. Його друг-підприємець. Дуже добре Діві. У них приватний та гарний будинок, дружина не працює. Займається дітьми та будинком. Виглядає вона просто бездоганно. У нас із Мишком звичайна сім’я, є одна дитина. Працюємо ми обидва, нормально заробляємо, але більшість rрошей йде в банк. У нас kредит на будинок. Середньостатистична сім’я. Якби не kредит, то жили ми нормально. День народження Влада пройшов просто чудово.

Але після приходу додому Мишко начебто змінився. Мені здається, він заздрив Владу. Та й я сама теж трохи відчувала заздрість. Але мені зрозуміло, що таке життя нам поки що не світить. Я усвідомила це, а чоловік походу ні. Перша неприємна ситуація сталася у нас одразу після дня народження. Я завжди готую хороші страви на вихідні, у будні дні годині на приготування немає. Завжди було так – і ніколи розмов не було на цю тему. Але чоловік вирішив, що нагетсів та макарони не хоче. Потім посварився зі мною через сорочки. Він захотів одягнути ту, яка була ще у пранні. Але ж у нього було мільйон інших. Навіщо сkандалити, якщо можна вирішити проблему швидко, просто одягнувши іншу сорочку.

Щоб у нас не траплялося, він ставив у приклад сім’ю Влада. Вісь у них так, вісь у них сяк. По суботах ми робимо генеральне прибирання біля будинку. Ми поділили обов’язки, тому що і чоловік, і я працюємо. У нас ніколи не було проблем із цим. Але тут чоловік вирішив заявити, що у сім’ї Влада інший порядок. Мовляв, він не хоче один із вихідних днів витрачати на прибирання. Тут я не витримала, висловила все, що думаю з цього приводу. Сказала, що Влад дає rроші на няню та прибиральницю. Окремо дає rроші дружині, щоб та доглядала собі. Якщо хоче так само, то я звільнюся з роботи, сидітиму вдома з дітьми. А він сам закриє і іnотеку, і комунальні, заnлатити продукти і так далі. Він образився, не розмовляє зі мною вже два дні. Але і я не намагатимуся з ним заговорити. У нього дуже баrато вимог, то нехай буде відповідати. Дістала вже ця ситуація.

-Мамо, давай я хоча б на вихідні у тебе з дітьми залишусь, — почала жалібно Настя. -З чого раптом у мене? У тебе є квартира, і чоловік. Живи зі своєю родиною, це ще що за новини, — відповіла Алла Іванівна, чепурячись біля дзеркала. -Так я так більше не можу. Я вже втомилася від цього всього. На мені всі домашні справи, а чоловік приходить тільки до 9-ї вечора втомлений, поїсть і спати лягає. А я весь день із дітьми сиджу, у мене вже голова кругом іде. А ти посиділа б з своїми онуками. -Досить нити! Ти сама вирішила народжувати о 19-й, навіть зять просив почекати. Він бідолашний зараз працює з ранку до вечора, щоб тебе з дітьми прогодувати. А ти від нього втекти до матері хочеш. -Але я втомлююся, я зовсім не висипаюся. -Тобі таксі викликати? – байдуже спитала Алла Іванівна, намазуючи крем на обличчя. -Так як тобі не соромно. Вже шостий десяток, а ти все по побаченнях бігаєш, особисте життя влаштовуєш.

А на онуків тобі начхати! -А ну закрий свій рот. Якщо мені це не означає, що я не маю свого життя. Тож тобі викликати таксі? -Сама викликаю, — сказала Настя. Взяла на руки дочку, сина за ручку і грюкнула дверима. Алла Іванівна повернулася до свого дзеркала, зняла шар крему та приступила до макіяжу. З косметикою вона була ти. Коли чоловік дізнався про її другу вагітність, то просто втік до коханки. Та теж завагітніла, а він утік до третьої. І так по колу. Залишав по собі дітей, але аліменти ніколи не платив. Залишилася Алла Іванівна з маленькими дітьми одна. Влаштувалася прибиральницею в салон краси, але дуже сподобалася директрисі. Та почала відправляти Аллу на різні курси. Так, за роки роботи в салоні краси Алла була і майстром з манікюру, і косметологом, а потім і правою рукою директорки. Усю молодість Алла витратила на те, щоб гідно виростити своїх дітей-доньку Настю та сина Васю.

Васька одружився та купив невелику квартирку. А ось Насті дісталася квартира бабусі. Вона туди із чоловіком і переїхала. Вася не став ділити бабусину квартиру із сестрою: -Нехай мала з сім’єю живе. Я для своєї сім’ї нову куплю, – по-чоловічому вирішив Вася. Алла Іванівна пишалася сином, не те що донька. Увечері Алла Іванівна сиділа у ресторані зі своїм однолітком Антоном. Вони розмовляли про молодість, як раптом пролунав дзвінок від Насті: -Мамо, я тебе не розумію. Як ти могла прогнати мене з дітьми? -Насте, Подорослішайте вже. У тебе своя сім’я та прекрасний чоловік, заради якого треба постаратися та зробити смачну вечерю. Не забувай, що він заради тебе намагається та у двох місцях працює. А ти замість підтримки біжиш до мами, щоби відпочити. Антон мимоволі почув телефонну розмову і спитав: -Ти Не надто груба з донькою? -Не груба. Просто свого часу не так виховала. Ну нічого, ще встигну перевиховати.