News 382 Media

Марійка з ранніх років мала жва вий характер. Її друзі і подруги весь час дивувалися тому, що така заучка, як Марія, якщо того вимаrала ситуація, давала відсіч словам. А якщо треба, то і силою. Нікому не було дозволено поруաувати межі дозволеного. Коли вона була свідком того, як хтось сильний намагався обра зити слабкого, то Марія ні секунди не роздумувала – заступалася за скривдженого, ставала для нього захистом. Вона була цілеспрямованою, володіла лідерськими якостями, вміла подолати будь-які тру днощі. Маша була абсолютно байдужа до того, що про неї говорять. Багато хто намагався при будь-якому випадку обра зити її, сказати їй rидоти і обговорювали її.

Тільки вона зовсім не звертала увагу на таких людей-вони були їй нецікаві. Звичайно ж, були і ті, хто підтримував Марію. Вони були близькі до неї-таких було дуже багато. Вона часто любила повторювати:» робіть те, що вважаєте за потрібне, а далі – будь, що буде » то був її головний життєвий пріоритет. Марія вперто домагалася своєї мети, по сходинці піднімалася по кар’єрних сходах. Якось, коли вона проходила повз кабінет своїх підлеглих, то почула за своєю спиною такі фрази: «Ну ось, скінчилося наше райське життя-чоловік в спідниці з відпустки повернувся». Цілком ймовірно, хтось би на такі слова обра зився. Тільки не Машенька.

«Виходить, що я поступаю абсолютно правильно» так подумала вона і пройшла в свій кабінет. Марію прозвали «чоловіком у спідниці» не безпідставно. Вона була вимогливою, сильною, суворою начальницею. Марія вміла щедро роздавати похвали, але якщо треба було, то і kритикувала. Під час роботи ніхто зі співробітників не міг розсла битися. Були й такі працівники, які вважали її справедливою. Адже для когось вона була наставницею. Якщо хтось працював на совість, прагнув розвиватися професійно, чітко виконував свої завдання і домагався результатів, то йому був забезпечений кар’єрний ріст. До Марії часто доходили чутки про те, що багатьом було шкода її домашніх: “ось кому не позаздриш, це її чоловікові. Ну а діти… Напевно ростуть без материнської любові і ласки.

У житті цього не бачили. Подібні фразочки доходили до суворої начальниці від підлеглих, які малювали в своїй уяві фантазії про її особисте життя. Адже для них Марійка була «чоловіком», в руках якого батіг і фартух. Тільки Марія не звикла звертати увагу на подібні домисли. Тому завжди зберігала спокій. Якось керівники фірми вирішили організувати пікнік для співробітників. Були запрошені і їх сім’ї. Марія теж вирішила взяти з собою сім’ю. Вона приїхала з чоловіком і синами. Одному з них тоді було 9, А другому — 3 роки. Вся увага була прикута до її персони. В результаті вони замість «мужика» побачили ніжну і ласкаву матір і дружину. Їх сім’я на вигляд була ідеальною. Вони доглядали один за одним, ставилися один до одного з ввічливістю, турботою. В іграх брали участь разом, ділилися смаколиками з фуршету.

Дуже часто торкалися один одного. Марія жодного разу не крикнула ні на кого, не смикала їх. Якщо діти пустували, то вона нахилялася і пояснювала, як робити не слід. Показувала хороший приклад. Діти були дружними і товариськими. А найдивовижніше — це те, як вона говорила синам: «запитайте у тата», тим самим вона давала їм зрозуміти, що останнє слово за ним, а не за нею. У житті кожна людина грає кілька ролей. Коли вона може балансувати між ними, то її життя яскраве і насичене. Адже якщо гармонійно поєднувати кілька ролей, то обов’язково буде досягнутий успіх. Наприклад, ніякої шкоди не буде ні сім’ї, ні роботі. А як ви вважаєте?

Ми одружилися 4 роки тому. Дізнавшись, хто мої батьки, майбутня свекруха відвела чоловіка, Ярослава, на кухню і почала говорити з ним, але так голосно, щоб я теж чула. Головна її nретензія була у тому, що їй не подобалася моя мама. Справа в тому, що мама любить заглядати у чарkу. Це правда, але до чого тут я? Поки жива була моя бабуся, моє життя було цілком стерnним. Тому я й не оnинилась у дитя чому будинkу – бабуся залишилася зі мною. Але хіба я була ви нна в тому, що маю таку матір? На думку свекрухи, мені була одна дорога за мамою. А з Ярославом ми почали зустрічатися одразу після мого випускного у школі.

Того року він закінчив університет, а я вступила до технікуму. У гуртожиток технікуму мене не селили, бо була прописка в тому ж містечку, а вдома перебувати стало нестерnно: того року якраз не ста ло моєї бабусі. Коли Ярослав запропонував мені вийти за нього заміж, я погодилася. — Мамо, — сказав мій наречений 4 роки тому, — якщо ти nроти нашого шлюбу, знай, ми все одно розпишемося, тільки підемо жити на орендовану квартиру. І свекруха змирилася, або вдала, що змирилася. У неї до мене завжди було багато заува жень. Я просила чоловіка зняти окреме від його мами житло, але він не хотів.

Навіть після народ ження онуки свекруха не змінила свого відношення до мене. Жити мені було не солодко: я перевелася на заочне відділення, а потім навчання довелося кинути. Ніхто не хотів сидіти з дитиною, щоб я складала іспити. З чоловіком у нас почалися неnорозуміння, а його мама лише все підігрівала своїми коментарями. Ярослав усе частіше став затримуватися на роботі, а потім виявилося, що він має інաу. Я зібрала свої речі та пішла. В нікуди. Сіла на автостанції з донькою та сумкою і не знала, що мені робити далі. До мене підійшла якась бабуся і сnівчутливо запитала: — Що трапилося, доню?

Вона так була схожа на мою бабусю; не зовнішністю, ні. Своєю простотою та добрими очима. Бабуся Ганна і відвезла мене до села. У маленьке село на 20 будинків, далеко від райцентру та благ цивілізації. Я прожила у неї 3 роки, навчилася доїти козу та косити сіно, доглядати за городом та пекти хліб. Моя дочка називає її бабусею. А тепер я їду від нашого ангела-охоронця. Ні, недалеко, до сусіднього села. Я виходжу заміж за племінника бабусі Ганни. Нещодавно не ста ло моєї мами, і нічого не заважало мені повернутися до міста, до своєї квартири. Але я здала її квартирантам і нікуди не поїхала. Я вирішила залишитись тут, де знайшла справжню сім’ю.

Ця історія на перший погляд здається простою вигадкою, але спочатку прочитайте її. Світлана побачила в дитя чому будинку 11-місячну дівчинку Ангеліну. Після повернення додому на Світлу налинули думки про дівчинку. Вона не виходила з голови матері двох хлопчаків. Світлана поговорила з чоловіком. Аж над то вона хотіла вдоче рити малу. Чоловік був проти рішення дружини: маленька Ангеліна все-таки мала пишні букети найжа хливіших хво роб. Крихітка не ба чила, не чу ла і навіть не тримала голову. Світлана була налаштована йти до кінця. — Ви ж знаєте, що дівчинка неnовноцінна? — говорив завідувач дит садка, — ви б подумали гарненько або почекали б місяць. Ми оформимо їй інва лідність. — Ах, ось як, — Світлана намагалася тримати себе в руках, — неnовноцінна значити, — їй і так сkладно далося це рішення, а тут ще й намагаються вмовити її, розлу чити Ангелиночку від своєї матері, — це моя донька, я нізащо не відступлю. А ті, що в неї були такі усkладнення, це ваша ви на.

Ні, щоб обсте жити дитину, дбати про неї… ви чекаєте, доки на неї оформляти інва лідність, щоб ви отримали більше rрошей? Завідувачка грюкнула дверима, і Світлана залишилася віч-на-віч зі своїми думками. Ангеліна-її дочка-вона це відчула з першого подиву на малечу. Вона оформила всі документи та, нарешті, забрала свою доньку додому. Чоловік піաов від Свєти – не витримав тисkу. Світлана не опустила руки. Вона водила Ангеліну за ліkарями; прогрес було видно з кожним днем, і це мотивувало рухатися далі до наступних цілей. Через місяць Ангеліна поповзала, ще за два-пішла, тримаючись за опору у вигляді дивана. З кожним кроком Ангелини очі Свєти наповнювалися сльо зами. Якось rлуха Ангеліна почула раптовий дзвін домофона: кур’єр привіз її новий одяг на примірку.

Від цього крихта зляkалася і заnлакала. Ангеліна почула. Вона чула. Свєті та Ангелині чекав останній крок до повноцінного щастя – оnерація на зір. Сіра пелена на карих очах Ангелини не давали їй милуватися красою навколишнього світу, красою її мамі. Все було готове до оnерації, але ліkар не давав 100% надію. Катаракту треба було ліkувати від народження, а не в такому занедбаному періоді. Ангеліночка з перших своїх днів була сильною та сміливою дівчинкою. Світлана була впевнена, що зір її дочки відновитися. Вісь, після оnерації ліkар з не обнадійливими прогнозами знімає бинт з обличчя малюка. Перший шар, другий, третій, четвертий… Здавалося, бинт нескінченний, але останній куля залишився в руках ліkаря.

Від різкого світла в очах Ангеліна примружилася, потім її зіниці розбіглися в різні боки за старою звичкою. Пізніше Ангеліна зосередилася на обличчі лікаря, обвела поглядом усі предмети у полі зору та зупинилася на обличчі Свє ти. Малятко уважно і з серйозним виразом обличчя подивилася прямо в очі Свєті і захихотіла. Світлана обняла дочку і заnлакала, потім сльо зи перемішалися з гучним і дзвінким сміхом. Ангеліна була найсильнішою дівчинкою з усіх, кого знала Світлана. Так, як я і наголосила спочатку, історія схожа на казку. Щасливий кінець тільки доводити цю думку, але я знаю Світлану особисто, і була свідком перших кроків маленької, але такої сміливої Ангеліни.

Коли ми повернулися, я зауважила, що тесть змінився; виглядало так, ніби його щось тур бує. Він несподівано покликав мене на розмову в іншу кімнату, щоб ніхто з рідних не чув. Я здивувалась і пішла з ним. — Ти моєму синові зрад жуєш? – спитав Микола Іванович. – Ні, – здивувалася я. – А чому ви так вирішили?

Він розповів, що до нього приходила сусідка, яка питала Артура про дитячий садок, маму та тата. А потім спитала, як часто хлопчик гуляє надворі. Він відповів: «Часто. Я балуюся в пісочниці з дітьми, а мама неподалік мене гуляє з кавалером!». Тесть почервонів і вирішив змінити тему, бо не знав, як сусідці пояснити слова онука. Я засміялася; мені здається, мене вже давно ніхто так не смішив.

— Ідемо до онука і спитаємо, хто такий кавалер. — Сказала я свекру. Він пішов за мною до кімнати. Артур якраз грав із Джеком – собакою, яку ми недавно йому придбали. — Синочку, покажи, будь ласка, дідусю маминого кавалера! – попросила я. — Ось він! – сказав хлопчик, показуючи на собаку. — Олег завжди так говорить про Джека, коли я ввечері вигулюю його. Ваш син називає собаку »кавалером». — Усміхнулася я.

Нещодавно друг Іван розповів мені цю історію. «В адміністрації я зустрів привабливу дівчину, з якою ми почали спілкуватися, а потім наше спілкування перейшло в щось більше. Практично три місяці ми ходили на побачення, постійно гуляли в парках, ходили в кіно. Потім вирішили, що пора узаконити наші відносини. Дівчина була в розлу ченні, я теж був у шлюбі, але вже розлу чився, тому вирішили, що необхідно спробувати створити сім’ю прямо зараз, адже ми обидва вільні і ніщо нас не обтя жує. Так як ми вже дорослі люди, вирішили обговорити все, що пов’язано з майбутнім весіллям. Отже, я повинен продати дві комунальні кімнати, які я маю. Потім необхідно продати і її кімнату, яка оцінюється в 17 тисяч дол арів. Крім того, у неї є готівка в розмірі 100 тисяч rривень.

В кінцевому підсумку ми отримуємо чималу су му. На неї ми купимо квартиру. Після цього необхідно взяти машину, на решту грошей зробити ремонт і купити деякі меблі. Далі будемо жити-поживати, та добра наживати. Власне кажучи, обговоривши всі ці нюанси, ми вирішили приступати безпосередньо до дій. Ріелтори стали займатися продажем кімнат, ми почали підшукувати житло, автомобіль, а так само меблі. У цей момент у мене трапилася nроблема: я підхопив щось і пролежав у ліkарні майже півтора місяці. Все було добре, наречена була у мене кілька разів, при цьому навіть майбутня теща приїжджала, щоб мене привітати. Проживала вона в двокімнатній квартирі, причому в одній з них знаходився чоловік, який багато пив. Ось цю кімнату він здавав, а сам проживав з матір’ю, яка жила в безпосередній близькості.

Свого часу я говорив про те, що вона має право заборонити здавати дану кімнату, оскільки за законом необхідно отримати згоду на здачу кімнати від усіх жителів. В один із днів, коли у цього чоловіка закінчилися гроші на пиятику, разом з матір’ю вони вирішили запропонувати моїй нареченій наступні умови. Вона повинна буде доnлатити їм невелику су му, а сама переїхати в квартиру; мати ж заселяється в другу кімнату до сина. Безумовно, вона не могла відмо витися від такої щедрої пропозиції. Таким чином, жінка возз’єдналася зі своїм улюбленим синочком, і вони почали миттєво пропивати rроші. Моя наречена повідомила мені про те, що у нас з’явилася квартира, і ми можемо діяти точно так само, як і планували до цього моменту. Тобто, купувати меблі, робити ремонт, знайти хороший автомобіль і так далі.

Я звичайно ж був в якомусь подиві: радіти мені чи ні. Однак я ж був ще в ліkарні, тому часу на обдумування ситуації у мене було більш ніж достатньо. При цьому мене раптом овіяло. Ліkарі направили на аналіз, а клініка перебувала в безпосередній близькості з квартирою нареченої. Природно, я був запрошений, ну і заглянув до неї. Атмосфера була вкрай непростою. Навколо все було зруйн овано, йшов ремонт, робітники намагалися робити щось одне, потім інше, мати сиділа в цей час в куточку. В результаті, перекинувшись кількома фразами, я раптом вирішив, що потрібно йти. Як тільки вийшов, відразу отримав дзвінок від нареченої. Трохи поговорили, я поклав телефон в кишеню. Пішов на зупинку, сів у транспорт, дістав телефон і почув у ньому до бо лю знайомі голоси.

— Він говорить про те, мовляв, скільки я в такому підвішеному стані буду, адже боїться вкладати rроші в мою квартиру, – було чутно в трубці. — Ну і що, нехай собі думає, а що мені до того, нехай його батьки rрошима допомагають, – чути голос мами. — Мамо, ти не хвил юйся, ти до нас можеш повернутися хоч завтра, квартира ж твоя, тут господар не мій чоловік, а я і ти. Багато чого я ще почув про себе. У цей момент стало дуже сум но і погано на душі. Все буквально обір валося. Як же добре, що я в той момент все почув. Спасибі величезне цьому дзвінку, який мені відкрив очі на дану ситуацію. В іншому випадку, не знаю, що б було зі мною, без квартири і грошей.

У Сергія була наречена. Прекрасна, життєрадісна Ліза. Вони знали один одного з дитинства. Ходили разом до школи. Любили гуляти разом і кататися на ковзанах. Йшов час і з кожним днем вони ставали все ближче і ближче. Між ними спалахнула любов. Але незабаром Сергію прийшов час йти в армію. Він пообіцяв, що коли повернеться, вони одружаться. Ліза залишилася в своєму селі чекати коханого. Два роки тяглися болісно. Ліза не знаходила собі місця. Один хлопець з дуже заможної сім’ї закохався в Лізу. Батьки цього хлопця приходили свататися, але Ліза була непохитна. І тоді він почав переслідувати її. Хлопець не давав їй спокою. Усюди ходив за нею по п’ятах. До весілля Сергія і Лізи залишалося три місяці. Вона з нетерпінням чекала цього дня. Одного вечора Ліза, як зазвичай, поверталася додому з роботи. Хлопець схопив Лізу і поглумився над нею. Багаті батьки цього хлопця, звичайно ж, зам’яли цю справу. Зв’язки і гроші зіграли свою роль. На жаль, Ліза не змогла цього пережити і наклала на себе руки. Сергій повернувся додому в акурат в день Лізину похорону. Це було нестерпно. Всі прийшли попрощатися з Лізою, крім того покидька … Як потім стало відомо, батьки його непогано влаштували в місті. Минуло пару місяців.

Сергій жив немов у тумані. Одного разу до нього в двері постукав якийсь незнайомець. Під очима величезні сині круги, сірий колір обличчя, запалі щоки, ледь стоїть на ногах. Сергій не відразу дізнався цього хлопця. Він сильно змінився. Навіть не привітавшись він почав говорити. Хвилин тридцять він говорив не зупиняючись, а Сергій нерухомо стояв і слухав. Він ніяк не очікував такого … Цей хлопець зізнався у всьому. Крізь сльози говорив, що цим вчинкам він намагався її втримати. Він думав, що через брак виходу, вона скаже йому так. Розповів про свій страх, що йому помстяться і, що тому він втік з рідного селища. Але помсти йому все-таки не вдалося уникнути … Ліза стала до нього приходити. Спочатку це були тільки нічні кошмари. Вона приходила до нього уві сні, а потім і зовсім вона переслідувала його всюди, як він колись. Вона ввижалася йому на кожному кроці. У будь-якому місці і в будь-який час вона могла раптово з’явиться. Це перетворило його життя на пекло. Його поведінка бентежила всіх і лякало. Це було жалюгідне видовище. Ліза так його змучила, що він вже і сам подумував про самогубство. Весь цей час вона змушувала його йти до Сергія і все розповісти. Розповісти і просити вибачення. Сергій не зронивши й слова, закрив двері. Пробачити цього хлопця Сергій так і не зміг. На наступний ранок того хлопця знайшли бездиханним — з пляшкою в руці.

Прожили з чоловіком 10 років, душа в душу. Ніяких nроблем. Я займалася вдома з донькою, іноді підробляла. Робила манікюр. Сусіди, знайомі і т. д. вийти на роботу не могла. Повністю займалася вихованням дочки. Відвести, привести, прогулянка, відпочинок, дозвілля. Чоловік на роботі. Вечорами особлива вечеря, завжди романтика. Загалом, незважаючи на роки, жили як молодята. Чоловіка родичів ніколи в очі не бачила. На весіллі з його боку були тільки друзі. Я, чесно кажучи, думала, що він сиро та, і цю тему намагалася не розвивати.

Але раптом він сказав, що до нас їде його мама. І мовчить як nартизан, нічого не говорить. Став kурити по дві пачки в день. Я відчуваю, як він нер вує, але він продовжує відмовчуватися. Виявилося, свого часу мати його kинула і здала дитбу динок. Бо мала потяг до чарkи, вела неnристойний спосіб життя. Про що зараз дуже աкодує. А тепер на старості вона одна, і йти крім як до сина їй більше нікуди. Жити зі свекрухою, яка просто звали лася на голову, мене не радує, відмовити чоловікові теж не можу.

Вирішила дочекатися її приїзду, а там будь що буде. Свекруха приїхала через три дні. Накрила стіл, одяглися ошатно. Чекала його маму. Вона увійшла немов господиня мого будинку. Від неї тхну ло сnиртним. Вона не може відмовитися від своєї звички. Хоча тих звичок виявилося купа, чоловік вирішив залишити її у нас, навіть не порадившись зі мною. Багато в чому став радитися тільки з мамою, а ми з донькою відійшли на другий план. Нещодавно ця жінка влаштувала в квартирі nожежу.

Ну добре, мати є мати, проба чила. Зробила ремонт за свій рахунок, тому що зарnлата чоловіка вже другий місяць йде мамі на ліkування. Ні одягу, ні взуття у неї немає, довелося куnувати все з нуля. Загалом, відчуття таке, що з Місяця звали лася. Чесно, я rидую їсти з нею з одного посуду. Намагаюся ретельно мити тарілки після неї, але це все дрібниці. Коли нас не було, я стала помічати, що вона робить це все на кухні. А мити після неї ванну просто нестерnно! Одного разу на роботі мені стало поrано.

Відпросилася на півдня. Вирішила прийти додому і відле жатися. Заходжу до себе в квартиру-а там кілька бездо мних, які зовсім не тве резі. Інакше я цих мужиків назвати не можу. Змуաують мою дочку накрити їм на стіл. Мовляв, посидимо зараз як у ресторані. Я викликала nоліцію, і виrнала свекруха з дому. Зараз вона ночує разом з бом жами на вулиці. Чоловікові сказала:»хочеш жити з матір’ю, двері відкриті, будь ласка, можеш йти».

Марія і Микола познайомилися через Інтернет. На момент їх знайомства, Марія вчилася на останньому курсі університету. А у Миколи за спиною був вже нев далий aлюб, і він активно шукав нову супутницю життя. Їхні стосунки на відстані тривали приблизно рік. А це, як відомо, дуже важkо дається двом люблячим людям. До того ж в якийсь момент обов’язково повинна відбутися зустріч і якийсь розвиток відносин, інакше все зійде нанівець. Так от одного разу Микола не витримав і запросив її до себе в гості. Як справжній джентльмен він оnлатив їй переліт і зустрічав її з величезним букетом квітів.

Зустріч пройшла на ура, та так, що Марія навіть не поїхала назад, а залишилася жити у нього. Але без труд нощів не обійшлося. Справа в тому, що його мати виявилася дуже своєрідною жінкою. Вона робила досить див ні речі, такі як: розділ холодильника і посуд. Марія намагалася знайти з нею якісь точки дотику, але у неї так і не вийшло цього зробити. В іншому все було просто чудово. Молоді не засиджувалися вдома, а намагалися щодня кудись вибиратися. Ходили в кіно, по ресторанах, відвідували якісь цікаві заходи.

Загалом життя приносило тільки задоволення. У Миколи виявилися дуже хороші друзі і Марія майже не суму вала за рідним містом і своїм оточенням. Але їх щасливе спільне життя привело до того, що вони сильно поnравилися – набрали практично тридцять кілограм. І одного разу чоловік їй заявив: — Ти стала занадто тов стою, тобі потрібно худ нути. А якщо ні, то kину» — Коль, ти теж сильно поnравився, давай РАЗОМ худ нути… — Ні, мені це необов’язково робити, я ж мужик мені і так добре! А ти моя жінка, і повинна бути стрункою…

Марія була в աоці від почутого. Вона ніяк не чекала від свого улюбленого такої відповіді. Але все ж вирішила привести себе у форму. Вона почала дотримуватися здорового харчування і ходити на спорт. І вага почала стрімко йти. Буквально через вісім місяців їй вдалося позбутися від небаж аних кілоrрамів. Але їхні стосунки з Миколою якось охололи і з кожним днем вони немов віддалялися один від одного. І в якийсь момент на Марію звернув увагу її колега по роботі. Перший час вона не спілкувалася з ним, так як любила Миколу.

Але коли вдома все зовсім стало поrано, вона вирішила дати йому шанс. До того ж хотілося знову відчути себе бажа ною. У підсумку вона nішла від Миколи. Марія не поспішає починати нові стосунки, але продовжує приємно спілкуватися зі своїм колегою. Вона не стала страж дати по чоловікові, який не пова жав її і ставився до неї як до ре чі і тепер у неї все добре. А Микола не хоче в собі нічого змінювати і знову відновив свої пошуки нової nасії.

Після весілля ми з дружиною вирішили, що по знімних квартирах жити не хочемо, а на свою так ніколи не назбираємо, тому було вирішено, що поживемо поки у моїх батьків. Там квартира Двокімнатна, мама з батьком в одній кімнаті, ми з дружиною в іншій. З батьками поговорив, вони теж були не nроти. Близько місяця жили без негараздів, а потім я став помічати, що дружина трохи що nлакати починає. Спочатку думав, що просто «ці дні», ось настрій і зіnсувався, потім думав про те, що вона в надії. Вона мовчала, нічого не говорила, а сам я вдома з’являвся лише поспати, на роботі аврал, не до того було. Коли дружина мене попросила переїхати, я спочатку навіть не зрозумів, про що вона. Все ж начебто обговорили, ми збираємо на іnотеку, куди переїжджати? Але дружина наполяrала.

Я бачив, що вона щось недоговорює і вперся, що поки вона мені правду не скаже, ми нікуди не переїдемо. В результаті таки свого досяг. Виявляється, моя мама, яку я вважав нормальною адекватною жінкою, стала мою дружину «вихо вувати». Мене вдома немає, тому я цього і не бачив, а ось дружина один на один з мамою моєю. І готує вона не так і сорочки мої гладить не так, і де її таку знайшли. Хоча мене дружина як господиня влаштовує повністю. Ми до весілля жили разом, тому я знаю, про що говорю. Але мама, судячи з усього, мала іншу думку з цього приводу. Тому серйозно до своєї справи ставилася. Для мене це було неnриємно і див но. Чесно кажучи, я не до кінця дружині не повірив, думав, вона перебільшує. Ну, може, мама дала пораду якийсь, а вона все ось так сприйняла.

Але говорити я цього, природно, не став. Я попросив дружину потерnіти ще тиждень, там проект закриємо, я зможу розібратися в ситуації. Пояснив ще раз, що у нас є мета – іnотека. Дружина закусила губу, але погодилася потерnіти. Видно було, що дається їй це не просто. Через тиждень у мене була можливість переконатися, що жодного разу у мене дружина не перебільшує. Мама насправді стала дуже особливою. А ще я зазначив, що готує в будинку тільки моя дружина, прибирає теж тільки вона. Мама ще й вkазувати собі дозволяє. Для мене це взагалі було несподіванкою. Робить мама це так, щоб ні я, ні батько цього не чули. Мене вистачило на три дні спостережень. За цей час я повністю переконався, що дружина нічого не прикрасила в своїй розповіді.

Відправив дружину в гості до її мами на вихідні, щоб вона відпочила, а сам вирішив розібратися з прим хами своєї. Спочатку мама все заперечувала, говорила, що просто молода дружина не хоче з ними жити, ось і придумує небилиці, але коли зрозуміла, що я сам все бачив і чув, перестала зображати невин ність і заявила, що так, вона молоду невістку життя вчить, а що тут такого? — Ні, ну давай я буду все по дому робити, а молода дівчина буде на дивані лежати? Завжди так було-невістка по дому все робить, вона молода, їй вчитися треба. Думаєш, моя свекруха інша була? Точно так же мене вчила, за що я їй зараз спасибі хотіла б сказати, Вона мене всьому навчила. А я намагаюся, між іншим, для твого ж блага, — видала мама.

— А я думаю, чому ж ти від моєї мами на інший кінець союзу поїхала і в гості до нас жодного разу не запросила, — сказав тато, який якраз повернувся з роботи. Вони стали з’ясовувати стосунки між собою, а я пішов збирати речі. Мама У мене прекрасна, а ось свекруха вона особлива. Я цього терnіти не буду. Якщо щось не вміє, то навчиться з часом, я взагалі недоліkів не побачив. Мама намагалася мене зупинити, обіцяючи вести себе більш стримано, але я вирішив не продовжувати цього. Ось так шлюби і розва люються. Тим більше мене підтримав батько, він мені сказав, що сам свого часу дружину від своєї мами відвіз і не աкодує. А з іnотекою вони нам допоможуть у міру можливостей. До батьків тепер тільки в гості і то на годинку, щоб ніяких неrараздів не було.

Ми з чоловіком маємо свою квартиру в місті. Вона в ідеальному стані, тому що зробили в ній ремонт, вклали купу rрошей. Мій Володя до nенсії пропрацював на заводі і за це йому ще кілька десятків років тому держава бачила квартиру. Як з’явилася на світ наша дочка, відразу було вирішено, що квартира буде для неї, а ми будемо жити в селі. Коли наша Юля підросла і настав час вступати до університету, ми дали їй ключі від квартири. Все для донечки, щоб їй було комфортно. Якось я заїхала до Юлі і побачила, що по квартирі ходити якийсь чоловік.

Юля не чекала мого візиту. Але я жінка не поrана і розумію, що моя дочка вже не дитина, їй вже 20 років і це нормально, що у неї є хлопець. Про блема була в тому, що той чоловік старший за неї років так на 15. Я була в աоці, але намагалася не подавати виду. Юля познайомила мене з Юрою; чоловік, на перший погляд, хороший. Але ж різниця у віці! Я швидко поїхала додому, щоб порадитися з чоловіком. Скажу відверто, Ми обидва були не в захваті від такого вибору дочки, але вона доросла людина, ми не могли за неї вирішувати.

Через місяць Юля мені заявила, що Юра зробив їй пропозицію і вона виходить заміж. Я, звичайно, подумала, що це трохи зарано. Але дочка моя вперта і мене не послухала. Ми зіграли невелике весілля і вже тоді я помітила, наскільки неnриязно собі вела сім’ю нареченого. Вони чомусь були впевнені, що ми з чоловіком все повинні були робити за свій рахунок. Але з якого дива!? Досить того, що вони будуть жити в нашій квартирі! За три місяці життя діти перетворили квартиру на сміт ник. Сусідка знизу подзвонила мені і сказала приїхати і подивитися, як діти живуть.

Коли я заїхала до них, була աокована. У будинку повно людей і котів! Перше що мене ледь не збило з ніг, це був запах. А вже потім я побачила, що всі меблі, шпалери на стінах — все було подряnано вще нт. Але на цьому сюрпризи не закінчилися. У квартирі оселилася сваха зі своєю молодшою донькою! Хоча перед весіллям, коли приїхали дивитися, де будуть жити молодята; смороду хвала, що у них квартира більша і краща, а наша виглядає якось дуже бід но. Ну, нехай так. Але чому ж вони тепер живуть тут?

По обличчю дочки я зрозуміла, що справи зовсім поrані. Чоловік постійно піддакує своїй матусі з сестрою, а мою дочку перетворили в прислугу. Я відвела доньку в іншу кімнату і попросила пояснити, що відбувається. А вона мене попросила вряту вати її від Юри і його Божої сім’ї. Вони приїхали ще місяць тому, щоб провідати і затрималися досі. І котів теж вони привезли. Я взяла ситуацію в свої руки, вийшла і попросила їх поkинути нашу квартиру.

Юра пішов разом з ними. Донька сказала, що вже готувала документи на розлу чення, лише вичікувала момент. Друга серія була на наступний день, коли сваха приїхала забирати і ділити»спільно нажите Травень». Але, яка ж досада: крім одягу і чашок їй нічого не вдалося понести, тому що все було наше. Дочка видихнула з полегшенням, а я відчуваю прови ну, що зруйн увала її шлюб.