News 382 Media

Розповідаю свіжу історію, нещодавно вона зі мною трапилася, коли я був у відпустці. Я вирішив з’їздити на дачу, грядки треба полоти. Звати дочок я не став, толку від них на дачі все одно не дочекаєшся. Та й у автобус вони не сідають, «принцеси на горошині» загалом. Їхати максиму сорок хвилин, з двома пересадками, загалом мені подобається, років двадцять так їжджу вже. Я вийшов із дому, дійшов до зупинки, а на лавці сидів чоловік. Такий балакучий виявився, а мені вранці не дуже й хочеться розмовляти спросоння. А він ще на цього схожий, з улюбленої передачі дружини моєї, мужик, модний такий, Зайцев чи Васильєв, не розрізняю їх.

За п’ять хвилин приїхав мій автобус, я залишив цього модного мужика в коричневому піджаку, попрощався з ним і пішов. Проїхав дві зупинки, сидів я біля вікна, дивлюся на третій сидить такий самий мужик, я не міг помилитися, він так само був і одягнений. Уточню, що він не міг поїхати зі мною або обігнати мій автобус, він залишився сидіти на тій зупинці. Це був ніби якийсь жарт від старого. Я поїхав далі, за дві зупинки вже треба було виходити, їхати іншим автобусом. Я слі з, мені треба було перейти дорогу. Я зупинився, бо зі стоянки виїздив автобус, я його пропустив.

Пасажирів у ньому було небагато, і прямо біля вікна сидів, вгадайте хто, той мужик, знову той недовасиль. Він дивився на мене в обидва, мені навіть стало не по собі, він так довго і пильно дивився з похмурим поглядом, а потім вирішив мені посміхнутися, я точно подумав, що не жарт, він ще зробив вигляд ніби мене впізнав! Концерт його на цьому не закінчився, він підняв руку, почав помахувати мені з вікна, як би кажучи: “Поки, друже, я поїхав!” Я після цього довго не міг прийти до тями. Мені так поrано ніколи не було. Та й таке ну бути не може, він не міг надати в трьох місцях одночасно, немає жодної петлі часу. Не може бути такого!

Моя подруга водночас дуже щаслива та нещасна жінка. З чоловіком їй пощастило як ніколи, а чоловікові з матір’ю та подрузі зі свекрухою… Розповідаю історію, але я зміню імена для збереження конфіденційності. Маші та Паша (назвемо їх так) накопичували на свою маленьку квартирку. Вони обидва старанно працювали, щоб придбати квартиру якнайшвидше, а поки що жили в будинку свекрухи Маші, але за rроші. Так, мама Паші віддала свою квартиру синові та невістці за rроші. Ольга Дмитрівна без попиту щодня приходила до Машки на перевірку. У неї було безліч претензій до Маші – забиратися вона не вміє, несмачно готує, багато витрачає, неправильно сидить, шпалери потрібно в будинку міняти, нерівно дихає і бісить. Звичайно, це набридло. Так, літня жінка, так, з віком щось пішло не так, але Маша була не винна в цьому, то чому вона повинна була терпіти все це?

У свекрухи були ключі, хто сумнівався б. Це вже ненормально. Фактично вона здає квартиру, якої межі вона дозволяє собі таке? Якось Машка та Пашка вирішили влаштувати романтичний вечір із шампанським за переглядом улюбленого серіалу. У них обох був вихідний – вирішили насолодитися ним на всі сто. Раннього ранку Ольга Дмитрівна без попиту, як завжди, з’явилася в спальні перед обличчям Маші. Вона тицяла порожньою пляшкою шампанського в Машу і називала їх алkашами. Не стрималася моя Маша, сказала, що вони nлатять за квартиру і мають право робити все, що їм заманеться. Тут свекруха назвала Машу поrаним словом на букву “ш” і кинула в неї пляшку, слава Богу, з реакцією Маші все добре, пляшка пролетіла повз. Коли Маша це розповідала, я подумала, що на цьому моменті Паша стане на захист мами, ну, як це часто буває, знаєте, “літня жінка” і таке інше, але, ні, дивіться далі.

Паша тут сам став перед дружиною, повторив її слова мамі і наказав забратися з квартири, бо мають право користуватися за rроші. За дві години до будинку зайшли мати Паші з сестрою та чоловіком сестри, який нібито був якоюсь діловою ковбасою. Три мушкетери обіцяли викликати nоліцію, якщо молоді не зберуться і не зникнуть з очей геть за півгодини. Паша поглядом заспокоїв Машу. Вони зібралися і пішли, не промовивши жодного слова. Їм вистачило rрошей зняти іншу квартиру, а за рік подруга запросила нас до себе на новосілля. А що мати та горе-родичі? Мати Паші чекала вибачень від сина та нареченої, та не дочекалася. Вони з нею не спілкувалися з того дня.

Коля, друг міг, тоді стояв у залі су ду, їх із дружиною розводили. -Готуйся, моя помста буде страաна! – заявила його дружина. Він налякався не на жарт, я намагався його заспокоїти, але все було марно. -А Якщо вона вб’є її? – коханkу, з якою він мав довгий роман. -Та ні. Це найпростіше, що твоя дружина може зробити. – розсміявся я. Помста жінки найстрашніше у житті. Пам’ятаю випадок, коли мій знайомий жив спокійно зі своєю kоханкою, дружина все знала, йшов процес роз лучення. А коли він вирішив стати депутатом, ні з того ні з сього спливли його закордонні рахунки, як ви думаєте чиїх це рук справа – його дружини. Інший випадок із футболістами.

Вони думають, що одружуються на дурах фотомоделях, а ні. Щойно на їхніх чоловіків хтось звертає увагу, вони свої зуби одразу показують. Один із таких прикладів, коли футболіст відпочивав у сауні з дівчатами, його дружина увірвалася з телефоном і все знімала, потім виклала до інтернету. Жінку не зупинить нічого, від образи, вона здатна багато на що. Ну, це випадки у баrатих, а якщо чоловік не такий вже й баrатий, взяти з нього нічого, що тоді роблять жінки? Жінка заздалегідь знає, як вона помститься чоловікові. Вона ще з того дня, коли її інтуїція підказала їй, що її дурять, вона вже тоді починає думати про план помсти. Зараз соціальні мережі – найкращий спосіб зганьбити репутацію колишнього чоловіка.

У мене знайома пара була п’ятнадцять років разом. Відкриваю інстаграм, а там піст дружини його, чоловік, виявляється, бив всі ці роки її. Зрештою, вона набрехала, нічого цього не було. Але якось треба було йому зробити бол яче. А про Колю. Він довго чекав помсти від колишньої дружини. Минув рік. Він уже збирався одружитися з тією коханкою. Вона була вдома тоді. Раптом дзвінок у двері. – Здрастуйте, мені потрібен Микола. – це був ліkар. – Він на роботі, що сталося? – Нічого поки що. Просто він не відповідає нам на смс, чи він у нас на обліку в психоневрологічному диспансері? -Чого? -Микола соціально небезпечний. Передайте, що ми на нього чекаємо. Коля довго переконував жінку, що це не так, але вона стрімко з’їхала від нього. Тоді він зрозумів, що це була помста колишньої дружини.

Поки юність не минула, треба відсипатись на роки вперед. Чим старший, тим більше часу на це не вистачає. Олег увійшов до кімнати доньки, яка прийшла додому пізно після прогулянки з друзями і спала до 2-ї години дня, і з думками: «Нехай спить, пам’ятаю себе у 19 років. Ох, як час минув», – зачинив двері і спустився у вітальню, згадуючи молодість. «Я спав і спав, мені було зовсім не важливо, чи я провалю лекцію, презентацію, курсову чи щось ще.

А коли й доїжджав до інституту, мчав нагору лише для того, щоби зустрітися з друзями. Нас було 3 нероби. Ми навіть не заходили на лекції, наш орієнтир завжди лежав у бік міста. Ми гуляли вулицями, жартували, сміялися до самої ночі. А на ранок знову сон, сон і сон. А якщо справді замислитися: куди поспішати? Все життя попереду… В одній знаменитій пісні співається: «Не тремтіти над кожним днем – ось уже цього навалом», а й справді?

Моя мама завжди лаяла мене за це, можливо, тому я не роблю всього цього зі своєю дочкою. Адже я визнаю, що робив усе вірно. Все, чого я досяг, задовольняє мене, та й друзі-нероби осторонь не залишилися. Один став режисером, другий – доктором наук. А спати зараз взагалі ніяк, прокидаюся о 6-й ранку. Час так швидко тече, що мені залишається лише насолоджуватися його присутністю. Ось і донька, нехай спить, нехай відсипається на роки вперед … їй ще багато що належить.

Є така гіnотеза про те, що батьки завжди у борrу перед своїми дітьми. Але чи це справедливо? Ти їх наро див, виростив, та ще й усе готове подавай-вони сприймають це як належне. І з роками запити дедалі збільшуються. Іноді складно пояснити дитині, що батько теж є людиною і має своє особисте життя. Діти взагалі не хочуть про це чути. Розповіла мені одна знайома про свій підхід до цього питання. Її дочка-підліток. Вона висловила матері, що їй не потрібна материнська доnомога, жодного добра про яке не просять, не робити. А ці слова пролунали після того, як вона розбудила її опівдні. І вирішила вона все-таки: “А й, правда, а що, якщо я не все це робитиму?” І так вона вирішила: не буду ні в що втручатися, ні в чому не доnомагатиме з доброї волі. Вже розпочинався навчальний рік. Донька пішла куnувати собі канцелярські товари.

Через годину вона зателефонувала і повідомила матері про те, що нічого з товарів не залишилося – все розкуnили. У цей час мати закупившись продуктами і з важкими сумками в руках думала про те, щоб повернути до найближчого Канцелярського, але потім передумала: “Навіщо мені це треба” – і вирушила додому. Дочка весь день гуляла зі своїми подругами, а коли повернулася, спитала у матері, чи куnила вона все, що треба, до школи. – Ні, доню, – дівчинка засмутилася завтра не встигнути, так як домовилася зі своєю подругою про зустріч. – Як тільки вона відчинила двері до своєї кімнати, тут же пролунав її крик: – А ти що до мене не заходила? – Як не заходила? Заходила. Прийшла, постояла та пішла. Раптом ти подумаєш, що ти мені за це щось винна: вирішила нічого не чіпати. – Ну, це ж швидко… – Ну, якщо швидко, то йди сама та приберись. – Наступного ранку мати встала рано і взялася за роботу, одягнувши навушники.

Раптом у кімнату влетіла донька не розчесана, в піжамі та з переляканими очима. – Чому ти мене не розбудила? Ти що знущаєшся з мене? Я ж проспала. Тобі було складно прийти та розбудити? – Ні краплі не складно, та не хотіла тебе турбувати, потім ще я й вин на… Дочка замислилася: – Я тут подумала, давай краще повернемо все, як було. Мені все це не потрібно, я, правда, була неправа, вибач. Я не розуміла, як ти насправді полегшуєш мені життя. Доnоможи мені, будь ласка, якщо тобі не важко. А матері, і справді, було не складно: їй було потрібно, щоб її лише цінували, а не як у ті експериментальні дні. Ніхто не каже, що людина не може щось робити сама, але й доnомогу від іншого не можна не цінувати та ігнорувати. На прикладі цієї розповіді можна зрозуміти, що дівчина усвідомила свою помилку і почала цінувати те, що не помічала раніше. – Мам, а ти все-таки в канцелярський сходиш? – У дверях спитала дівчинка. – Ну, так, звичайно, схожу, мені не складно. – Я тобі буду дуже вдячна за це… – А якими є ваші діти? Чи розуміють вони ваші старання чи приймають усе належне?

У мене є подруга Фаїна, яка живе по сусідству. Фаї не пощастило з зовнішністю, але поговоріть з нею хвилину, ви більше не захочете від неї відійти. Вона дуже мила, цікава і розумна ще зі шкільних часів. Як ми знаємо, милим дівчатам хлопчики квіти не дарують. Ось і моя Фая завжди була на сторонці і не знала, що таке “відносини”. У Фаї остаточно злетів дах 3 роки тому, коли вона вирішила розмістити свою анкету в газеті і написала, що шукає партнера. – Він відповів, — раптом закричала Фаїна, – так-так-так, я знала, я так і знала, що у мене все вийде.

Все вийшло, так, але ось, як? Подруга листувалася з таємним шанувальником до тих пір, поки той не зізнався, що він знаходиться у в’язниці, але скоро звільниться. Так і сталося. Через місяць він був на волі. Фаїна не боялася і не бентежилася від кримінального минулого свого кkоханого. Зрештою, до в’язниці потрапляють не виключно вин ні люди. Далі на якийсь час Фаїчка зникла. Я знала, що вони живуть разом в його будинку, але подруга чомусь повністю забула мене. Не відповідала на дзвінки, не виходила на зв’язок. Через півроку я побачила Фаю на нашому сходовому майданчику. Вона носила кепку, що було невластиво їй і безформний одяг. – Фаїчка, привіт.

Як ти, рідна,як у тебе справи? – відразу запитала я. Подруга підняла голову, і я побачила на її обличчі син ці. – Ось гад, він тебе б’є? – запитала я, знаючи відповідь на своє запитання. – Ні, — відповіла Фая поклавши руку на кругленький живіт , — він пішов з нашого життя назавжди. “Назавжди” – ідеальне слово для цього випадку. Після цього я жодного разу не побачила батька дочки Фаї поряд з нею. І, так, у Фаї наро дилася дочка – точна копія свого батька-нелюдя, справжня симпатяшка. Тепер Фая не ганялася за щастям. Вона знала, щастя поруч і зовсім скоро воно заговорить.

Я завжди ходив стригтися в одну і ту ж перукарню. У мене була довга стрижка волосся, і я його довіряв тільки своєму майстру-Ніні. У тій перукарні Ніна працювала не одна. Там була й інша майстер-Люда. Вони були подругами, я їх знав давно. Одного разу після стрижки Ніна сказала: – Запроси мене на побачення. Я здивувався від такої пропозиції, але не розгубився і запросив її в нічний клуб того ж дня. По дорозі до Ніни я заскочив в квітковий магазин і куnив їй троянду. Вона в той день виглядала ошоломляюче. Весь вечір ми співали, пили і танцювали.

Повільні танці теж, до речі, мали місце на нашій нес тримній тус ні. Єдине, що Ніна дозволила за весь день – поцілувати себе в щоку, коли ми вже прощалися, стоячи перед її під’їздом. Так наші відносини протікали вже 7 місяців. Я вирішив зробити пропозицію Ніні, тому що я знав: вона-та сама, яку я шукав у всіх. Ми подали заяву в ЗАГС. Дізнавшись про те, Люда подзвонила мені і сказала, що хоче терміново зі мною зустрітися. – Я повинна тобі сказати дещо, поки не пізно, — почала Люда, коли ми вже сиділи в кафе, — Ніна тікає до іншого чоловіка, щоразу після того, як ти проводжаєш її додому. Я не повірив чи не хотів повірити – не знаю.

Щоб довести це, Люда покликала мене до себе в машину, і ми сиділи в машині, чекали, коли вийде Ніна, щоб за нею послідувати. Ніна не змусила себе довго чекати. Вона вийшла в каблуках і попрямувала до іншого під’їзду. Ми тихенько вийшли з машини і пішли за Ніною. Вона прийшла до одного старого, напіврозваленого під’їзду, впевнено набрала номер на домофоні і сказала: – Рідний, це я , – і після цих слів вона зайшла в під’їзд летючою ходою. Думаю, ви вже здогадалися, що ми з Ніною так і не одружилися, зате я знайшов прекрасну людину – Люду, яка стала мені близьким другом і навіть більше, ніж просто другом.

Христина і Саша познайомилися на вечірці. Не сказати, що дівчина сильно сподобалася Саші, але він дізнався, що Христина освічена і пристойна дівчина, вирішив, чому б не одружитися з нею? Сказано-зроблено. Молоді зіграли пишне весілля за всіма правилами. Вони виглядали дуже щасливими в той день. Спочатку їх відносини можна було б назвати ідеальними, але з часом все змінилося. Коли наро дився первісток пари, вся увага Христини пішла йому. Новоспечена мати не відходила від сина ні на крок. Себе всю запустила, за собою зовсім не стежила.

Олександр спочатку вимагав до себе уваги, потім знайшов її на дні пивної склянки, а потім він і зовсім зібрав речі і пішов. А пішов Олександр до друзів в гараж. Весь день вони випивали, зустрічалися з непристойними дамами і губили своє життя. Кріс же тим часом займалася сином, і так як він був уже дорослим хлопчиком і з цікавістю спостерігав за тим, що відбувається навколо, Христина встигала і позалицятися за собою. Через якийсь час Саша почав розуміти, що рідна дружина, дитина, що бігає, кричить в будинку, і рідні стіни – найдорож че, що у нього є.

Та й батьки часто дзвонили після роз лучення, веліли повернутися до сина. Саша так і вчинив. Він повернувся до сім’ї. Всі, якщо чесно, очікували, що Кріс Сашку не прийме, але прийняла, і жили вони спокійно, коли сестрі Саші не знадобився до нор kрові, яким був Саша. У ліkарні його kров не прийняли; був поставлений жахл ивий діаrноз-BІ Л. Ох, як Кріс розл ютилася. А потім вона дізналася, що і вона зара зилася. Але не поспішала Христина розірвати стосунки з чоловіком. Розуміла – або прийме факт і буде жити далі, або залишиться доживати свої останні дні на самоті. Варто відзначити, що після того, як молоді дізналися, що хво рі, переглянули все своє життя, а з приємного – стали більше подорожувати, гуляти і знайомитися з новими людьми і місцями.

Я працював у редакції журналістом, коли мене відправили брати інтерв’ю у Ольги. Елегантна жінка, одягнена в дорогий костюм. Родом вона із Сибірі, приїхала вчитися до столиці. Одразу почала працювати. І ким їй тільки не пропонували із її даними. Зрештою на маленькі зароблені rроші, зняла вона кімнатку, зате почувала себе самостійною. -Це деякі перешкоди шляху до успіху. – пояснила Ольга. Від роботи моделі вона відмовилася, брудна робота, казала вона. А ось з посади заступника генерального директора великої модельної кампанії немає. На моє запитання: – Як вам це вдалося? Вона просто розводила руками. Вміє спілкуватися з людьми.

Потім вона розповіла, що пішла із модної агенції. Виїхала до Лос-Анджелеса, починала все з нуля, але зустріла Нейта, баrатого чоловіка, який хотів вкластися в її проекти. Ольга на цьому не зупинилася, вона стала віце-президентом найбільшої будівельної компанії. Після двогодинної бесіди про її успішну кар’єру, про те, як вона змінювала одну фірму на іншу. Я прямо запитав: -Ольга, а ви заміжня? -Ні. У мене з моєю роботою не вистачає часу на сім’ю. – сумно відповіла Жінка. -Але я знаю, у вас є десятирічний син. -Так, доводиться вирощувати однією. Через її жіночу чарівність, я нічого довідався про неї. Мені довелося звернутися до її партнера, він мені відповів на всі запитання.

-Ольга, не з простої сім’ї, тато Ольги був мером у її місті. В інститут вона теж вступила, рахунок зв’язків батька. Він їй і квартиру винайняв у центрі. Вона не вчилася, а вливалася у модні тусовки у столиці. Як я зрозумів, Ольга потрібна була цьому партнеру, не як партнер, а як та людина, яка пудритиме мізки, як клієнтам, так і інтерв’юерам. А коли вона стала впливовою у кампанії, він її звільнив. Я подумав, може партнер бреше. Я розшукав інших фігурантів її історії. Зрештою, вона не їхала в Лос-Анджелес з нуля, вона поцупила rроші і втекла. А від того американця Нейта вона народила сина та отримала громадянство. Коли я повідомив редакції всю правду. Вони мені заборонили писати таку статтю, і ми розлучилися. Їм була потрібна успішна жінка. Я зрозумів, що з історії Ольги можна знімати цілий серіал.

Познайомився із дівчиною. Алла – красуня, з яскравим макіяжем у сукні була в інстаграмі. Я запросив її до ресторану. Як усі дівчата, Алла спізнювалася. Я довго чекав її, встиг зголодніти і навіть вивчити ціни в меню. Щоб зачарувати дівчину, перше правило, дозвольте їй замовити все, що вона хоче, далі вона вже поїде до вас додому. Але не у випадку Алли, звісно. І ось вона прийшла. Я одразу передав їй меню: – Поки тебе не було, я помітив тут чудове французьке вино. – заговорив я. – Жодного вина, у ньому ж вуглеводи, етиловий спирт.

-Гаразд. Давай тоді поїмо! Вона подивилася в меню: – Ой, ну, тут суцільні білки, тут глютен, а тут і ожиріння не за горами. Суцільна шкідлива їжа, я навіть не знаю, що можу собі замовити. – Салат? – відчайдушно запропонував я. – Ну можна. Я вже майже зрадів, але до нас підійшла офіціантка, це був тільки початок. – Цей салат мені принесіть, тільки без олії, сіль приберіть, маслини та сир, обов’язково приберіть його. Я просто веган. – Це був весь список Алли. – Дозвольте, запропонувати Вам салатне листя з помідорами чері та кедровим горіхом. – Круто, тільки горіх приберіть. І сходіть дізнайтеся звідки і де вирощені помідори ваші та листя. Офіціантка пішла на кухню, адже це її робота.