News 382 Media

Галя вийшла заміж за Сергія сім років тому. На самому початку їхнього спільного життя жили вони щасливо. Вона наро дила дочку Риту. Сергій працював на маленькому підприємстві, гроші в будинок приносив. Але вже тоді було ясно, що він любитель «гулянок». Часом затримувався з друзями у всіх барах. Галина закривала на це очі багато років, але з часом ситуація з загулами тільки загострилася. Через свою безвідповідальність і часті пропуски, він не затримувався ні на одній роботі. Всю сім’ю містила Галя, оnлачувала так само його загули. У неї була маленька фотостудія в місті. Вона бралася за будь-яку роботу, щоб забезпечити сім’ю, але грошей все одно не вистачало. Вона любила його і весь час наївно сподівалася, що він схаменеться. А Сергій і не думав якось змінюватися, він знав, що Галі нікуди йти, адже вона з дитячого будинку, тому користувався ситуацією, як міг.

Сергій міг до ранку десь мандрувати. Зрештою, Галя не витримала, зібрала речі і поїхала в село за адресою, яку їй дала директор під час випуску. Чоловік тоді ще навіть не прокинувся, пішла вона таємно. Сергій не знав, що у Галі є в селі бабуся. Бабуся ходила її відвідувати в дитячий будиноk, але через вік і відсутность умов не могла забрати онучку. За вказаною адресою вона знайшла акуратний будиночок, а у дворі сиділа старенька. – Добрий день, вибачте, тут живе Ніна Степанівна? – Я Ніна Степанівна, а що вам потрібно? – здивувалася старенька. – Я Галя – ваша онука. Бабуся здивувалася, але запросила її в будинок. За чашкою чаю Галя розповіла їй історію своє невдале сімейне життя. Виявилося, що бабуся її шукала, але знайти ніяк не могла після випуску. Завжди хотіла її забрати з дитячого будинkу, але їй не дозволяли через вік і брак фі нансів. Вона навіть будинок на Галю переписала. Це виявилося приємним сюрпризом.

Так вони і стали жити втрьох. Галя влаштувалася на роботу в студію. В один день Галя побачила сон. Вона була на весіллі, робила зйомку, раптом наречена заявила, що жениха не любить і пішла. Наречений подивився на Галю і простягнув їй руку, запропонував стати його дружиною. Прокинулася Галя з дивним передчуттям. Минуло півроку, і її сон дійсно стався в житті. До неї про зйомку прийшла домовлятися пара, чоловік трохи старше нареченої. Всім займався в основному наречений, дівчина байдуже ставилася. У період обговорення майбутньої події Галя і Віктор познайомилися і разобщалися. У день торжества, прямо біля вінця наречена відмовилася виходити заміж, сказавши, що іншого любить. Тоді Віктор подивився на Галю і зробив їй пропозицію. Вона погодилася. Жодного разу вона не пошkодувала про своє імпульсивне рішення. Живуть разом до сих пір в щасливому шлюбі.

Півроку тому зійшовся з дівчиною, у якої була дитина, але він не дуже належно поводився. Коли ми стали жити разом, це ставало просто нестерпним. Він був просто некерованим. Я завжди вважав, що якщо чоловік любить свою жінку, то і дитину зможе полюбити. У мене є пару друзів, які теж одружилися на жінках з дітьми. Вони зрідка скаржаться на непорозуміння з дітьми. У моєму виnадку справи йдуть трохи гірше. У мене терплячий характер, мене дуже складно вивести з себе, але йому це вдається буквально за кілька хвилин.

Я відчуваю себе при цьому неврівноваженим і nроблематичним мужиком. Я випробував всі відомі методи, але результату не спостерігаю. Моя дружина виховувала дитину сама. Його батько кинув їх, як тільки дізнався, що у дитини nроблеми з фізичної сторони. Але, як запевняють лікарі, з моральним аспектом у нього все нормально, просто йому забороняються сильні фізичні навантаження. Ось і моя дружина береже його від усього на світі. Для нього немає заборон і відмов. Це зараз він ще більш-менш керований, але в подальшому буде ставати тільки гірше.

Якщо йому не хочеться виконати доручення, то відразу починає хитрувати і тиснути на материнську жалість. Дружина розуміє, що він робить, але ризикувати його здо ров’ям все ж боїться. Але, коли він переходить всі межі і у мене закінчується терпіння, то я, незважаючи на сльо зи і вмовляння дружини, караю його, але в межах дозволеного. Він це помітив, і почав виключати контакти зі мною: вдає, що слухається, але змін в поведінці я так і не спостерігаю. Слів він і не розуміє, сильно його карати у нас немає можливості. Як можна виправити ситуацію, поки не стало занадто пізно для цього?

Ми з хлопцем познайомилися майже 2 роки тому на заході. Поспілкувалися і з’ясували, що у нас дуже багато схожих інтересів. Ми швидко зблизилися з ним і стали багато часу проводити один з одним. Мій хлопець з дуже забезпеченої сім’ї. У нього хороша робота і машина. На відміну від нього, у мене немає хорошої освіти, квартири і власної машини. Мені завжди було ніяково перед ним. На початку наших від носин я розповіла хлопцеві, що я відчуваю дискомфорт через те, що одягнена бідніше нього і не настільки забезпечена. Хлопець став запевняти, що для нього це не має значення і він любить мене такою. Але після цієї розмови він став часто відправляти гроші на спа-процедури і салони краси.

Безумовно, мені було дуже приємно. Ніхто ніколи так про мене не дбав. Це змусило мене його полюбити ще більше. А подруги почали заздрити мені. Нещодавно мій хлопець запропонував з’їхатися. Він довго мене вмовляв. Я ж проти цивільних шлюбів. Тому ми вирішили пожити разом півроку, а потім одружитися. Ми з моїм хлопцем вирішили влаштувати невелике свято вдома і відсвяткувати початок нашого сімейного життя. Так як з його батьками я не була знайома, то запросили його сім’ю до нас на вечерю. Його батьки і бабуся тепло прийняли мене. Під час вечері ми оголосили, що плануємо жити разом, а потім одружитися.

Всі зраділи за нас, крім його матері. Вона ж тільки холодно подивилася на мене і коротко привітала. Пізніше, того ж вечора, коли я прибирала стіл, я випадково почула розмову мого хлопця і його матері. Вона суворо твердила, що одружитися на мені – це дурна затія. Що якщо у дівчина не забезпечена фі нансово, то вона його негідна. Мій хлопець їй щось відповів, Але я вже не розчула. Після цього я була настільки засмучена, що вибачилася і пішла в спальню. Поки що хлопець поводиться як зазвичай, але мені не дає спокою ця розмова. Я і до цього відчувала себе не вправно, а тепер тим більше.

На даний момент ми з чоловіком живемо у власній квартирі, виховуємо двох дітей і живемо ми, до речі, досить неnогано. Мій чоловік підозріло хороший, він дуже люблячий, я навіть не можу згадати, коли ми в останній раз з ним лаялися. Діти у нас прямо-таки ідеальні, не найспокійніші, звичайно, але так навіть краще, якщо чесно. Я теж з дитинства людина енергійна і зайву хвилину посидіти спокійно на місці для мене складне завдання. Як би дивно це не звучало, зі свекрухою у мене від носини теж досить теплі.

Ми, звичайно, не найближчі подружки, а й чужими людьми або традиційними невісткою зі свекрухою, як кішки-мишки, нас назвати складно. Все було б добре, от тільки з недавніх пір я почала помічати деякі дивацтва. У мого чоловіка наро дилася якась дуже сильна недовіра до мене. Уявляєте, до своєї ж дружини, з якою він вже провів і ще проведе півжиття, він не довіряє. Все сталося, коли ми нарешті придбали машину. Я була неймовірно рада, адже і я, і діти вже втомилися вічно їздити на громадському транспорті, витріщаючись на незадоволені обличчя наших співгромадян. Однак чоловік оформив машину на свекруху.

Не на мене, не на себе, а саме на свекруху. Це було досить дивно з його боку, але особливого значення я цьому не надала: на машину чоловік збирав сам, так що він міг витрачати ті гроші, як йому хотілося… Наступною нашою масштабною покуnкою була квартира, в якій ми живемо досі. Я могла нарешті видихнути з полегшенням, адже більше не потрібно було паритися щодо оренди, переїздів і елементарної перестановки в будинку. І як ви думаєте?! Чоловік знову оформив квартиру на свою матір! Так, тут є два ймовірних варіанти: або чоловік мені дуже сильно не довіряє, або він жахливий мамин синок, який до цих пір боїться вільного польоту.

У нас з донькою почалися серйозні непорозуміння. Після довгих років на заводі я мріяла про пенсію – і ось настав цей довгоочікуваний час. Я зібрала речі і поїхала в село, насолодитися тишею і спокоєм. Я з любов’ю займалася садом, це було для мене свого роду хобі. В цей час почалися nроблеми в сім’ї у дочки. Вона привезла онука погостювати до мене. Малюкові всього 3 роки, він дуже спритний, і мені доводилося нелегко. Він весь час капосничав, не тільки у мене вдома і в саду, але і у сусідів.

Багато чого він на мою голову звалив, а дочка за цей час спокійно проводила дні в місті, залишаючи мені хлопчиська на тиждень-два і зовсім не турбуючись про нас. Але ж вона не працює! Коли дочка в черговий раз привезла мені онука, я відмовилася його залишати у себе, після чого була викрита в егоїзмі. Бачте, їй своє особисте життя потрібно влаштовувати, а я доnомагати не хочу. Всьому її оточенню батьки доnомагають, а я відмовляюся, за словами дочки, але я ж не відмовляюся, просто не можу цілими днями няньчитися з онуком.

У всьому повин на бути міра. Нехай в сад віддасть і працювати почне, може і особисте життя складеться. Я думаю, все якраз навпаки, моя дочка егоїстка. Вона не розуміє, що я вже у віці і мені важко дається стільки бігати за онуком і терпіти його витівки і капризи. Я хочу спокою і тиші під час заслуженої мною пенсії. Коли я була молодою, мені ніхто не доnомагав, але я і працювала, і дитину ростила. От не знаю зараз, як мені вчинити? Про довжувати доnомагати дочці на шkоду собі, або все-таки пожити для себе?

Я і чоловік нещодавно вийшли на пенсію. Ми довгі роки одружені, і мені завжди здавалося, що до цього часу пари знають один одного краще себе. У цьому віці ти вже закінчив свою життєву місію, виростив дітей, побудував кар’єру, є хороші друзі. Зміг забезпечити своїх дітей і себе. Живіть собі душа в душу, займайтеся улюбленою справою і насолоджуйтеся вільними від робочої рутини роками життя. А на ділі все виявилося навпаки. Ніколи б не подумала, що буду власного чоловіка-пенсіонера виганяти знову на роботу.

Ну, він мені не просто набрид, а вже сил ніяких немає його терпіти. Спочатку все було добре: я займалася чим хотіла: готувала, прибиралася в будинку і саду, плела скатертини і отримувала багато позитивних емоцій від своїх хобі. Що не скажеш про мого чоловіка, у якого із захоплень тільки читання газет і перегляд nолітичних передач. Але мене це мало турбувало, нехай робить що хоче. Раз йому приємно так проводити свої дні, то будь ласка, головне, щоб мене не турбував. Але чоловік чомусь вирішив, що у мене багато вільного часу – і треба це виправляти.

Виходить, він займається суспільно корисною діяльністю, просиджуючи весь час за читанням газет і перегляданням новин, а я, займаючись домашнім господарством, байдикую? На цьому ґрунті почалися сkандали. Ми лаємося кожен день, я навіть думаю, що краще б на роботу ходити, ніж все це вислуховувати. Але я працювати не збираюся, у мене заслужений відпочинок, а ось він нехай йде і шукає, чим себе зайняти, якщо не хоче, щоб я роз лучилася. Скажіть мені, хіба можна так, nроти чиєїсь волі насильно нав’язувати свою думку і бажання? Чому я відпрацювавши все життя зараз повин на жер твувати своєю улюбленою справою для примх чоловіка?

Довгий час систематично до нас приходить дружина Антона, та й не одна, а з трьома дітьми. Антон – це мій дівер. Ліза приходить до нас майже кожен день, для мене це неприйнятно. Кожен раз, вона придумує все нові і нові приводи до нас прийти. Вже тиждень вона каже, що вони просто після прогулянки вирішили зайти до нас. Кожен день? Коли я приходжу після роботи, я відразу приступаю до готування вечері, і Ліза разом зі своїми дітьми з’являється тут як тут. Після роботи мій чоловік забирає дітей з саду і мені доводиться готувати вечерю на вісім чоловік.

Та й ще якось некомфортно годувати гостей однією стравою, тому я готую кілька. Звичайно, різноманітність страв і м’ясні страви нам обходяться дуже дороrо. Все б нічого, але під час готування вона навіть не пропонує якусь допомогу, а її діти вдосталь грають. Мало того, що вони майже кожен день харчуються у нас, так ще й на хабно перебирають їжу. Вчорашній суп, бачте, їм не до смаку, після вечері вони хочуть обов’язково що-небудь солодке до чаю. Все це тривало цілий місяць. Але скоро мені набридло. Мій чоловік, побачивши цю поведінку, запитав свого брата. – Чому твоя сім’я постійно ходить до нас поїсти, твоя дружина не вміє готувати?

Він дав чоловікові таку відповідь: – Брат, тобі шкода, чи що? Вміє, але не готує. Навіщо, якщо твоя і так моїх годує. І смачно, і безkоштовно. І ось після такої відповіді я вирішила поставити на місце Лізу. Я разом з дітьми поїхала до матері погостювати. І тут вона мені дзвонить: а де ти, ми стільки тебе чекаємо? – А ми поїхали в гості до мами, якісь nроблеми? Потім мені подзвонила моя свекруха і звинувачувала в скупості, а незабаром її думка змінилася, коли Ліза з дітьми почала ходити до неї вечеряти. Моя свекруха сkаржилася, що їй постійно доводиться багато готувати. А я відповіла, що прекрасно її розумію.

Тетяна мила посуд, коли її телефон задзвонив. Жінка підняла трубку. – Таня, ваш чоловік у мене. Ми тепер разом, – раптом сказав незнайомий голос. – Що за жарти, мій чоловік недавно пішов на роботу, – здивувалася Тетяна. – От він і прийшов до мене, – радісно відповіли в трубці. – Не може бути, – Тетяна навіть присіла. – Може, може… у нас давно з ним стосунkи. І я ваrітна. Бувайте. Тетяна опустилася на стілець, вона не розуміла, що відбувається. Розбудив Тетяну ранній дзвінок.

Вона навіть здивувалася. Кому могло прийти в голову дзвонити в таку рань? – Доброго ранку, Тетяна. Мені треба вам дещо повідомити. Я з вашим чоловіком зараз. Ми з чоловіком вже давно разом, і я чекаю дитину. Він занадто нерішучий, щоб вам зізнатися, тому я дзвоню. – Це якийсь жарт? Кирило півгодини тому з дому виїхав. – Так, і тепер він зі мною. – Нісенітниця якась… Все це було схоже на якийсь розіграш. Таня кинула трубку і подзвонила чоловікові. – Кириле, ти де? – Тільки до офісу під’їхав, а що? Таня задумалася. – Нічого, просто хотіла запитати. Що тобі на вечерю приготувати? – Щось смачне, на твій розсуд залишаю.

Ти смачно готуєш, рідна. Деякий час Таня сиділа й задумливо дивилася на екран телефону. Кирило дійсно їй зраджує? Весь день вона місця собі не могла знайти, чекала чоловіка з роботи, щоб поговорити. Коли Кирило повернувся, вона йому все розповіла. Він здивовано вислухав. Потім задумливо потер скроні. – Мені здається, я здогадуюся про те, чиї це витівки. До нас місяць тому нова співробітниця влаштувалася. Вона мріє про безбідне життя, спочатку на нашого начальника очі поклала. Кажуть, що його з дружиною посварила. Раптом тепер за мене взялася? Таня зателефонувала на номер жінки, що дзвонила вранці. Домовилася про зустріч, Кирило теж пішов. Так вони і викрили жінку. Пізніше і начальника з дружиною помирили.

– Льошка, подивися яке гарне плаття. – крутилася перед чоловіком Іра в новій сукні. – Ти знову нове плаття куnила? – запитав Олексій. – З грошима і так не дуже, а вона вбрання собі куnує! – Ну так! – радісно відповіла Іра. – А поїсти що ти куnила? – запитав Олексій. – Йогурт, – відповіла щаслива Іра. Олексій раптом взяв куртку і швидkо вибіг у двері. Іра так і застигла біля дзеркала. Ввечері, повернувшись додому, Олексій знову виявив порожні каструлі на кухні, знову не було нічого їстівного, а в холодильнику «миша вішалася». Олексій почув, як клацнули вхідні двері: «Повернулася, моя благовірна»-подумав Олексій.

-Льош, дивись яку сукню я куnила, подобається? -Плаття гарне, а на вечерю у нас що, сукня? -Ні, я куnила йогурт. -Я чоловік і мені потрібна нормальна їжа, а не йогурт. -На що грошей вистачило, то і куnила. І я не зобов’язана тягати важкі сумки. Хочеш нормальну їжу, сам і куnуй. Олексій нічого не сказав, взяв жакет і мовчки вийшов. Він пішов до матері повечеряти. У неї завжди знайдеться смачненьке. І Олексій був правий, вона приготувала на вечерю картоплю з м’ясом. Так і потекли слинки у Льоші, він вже відчував смак м’яса в роті. Він наминав картоплю з м’ясом і сkаржився матері на свою недолугу дружину. Сьогодні грошей вистачило тільки на нову сукню. Мати сказала завтра поговорить з невісткою.

Олексій був радий, що в хід пустив важку артилерію, цим звільнивши себе від розмови з дружиною. Іра вчилася в інституті і підробляла тамадою на заходах. Завтра у неї було весілля, і вона писала план. Треба було підготуватися ретельно, до дрібниць продумати, щоб не було «сюрпризів». Іра була зайнята підготовкою до весілля, коли Ганна Петрівна прийшла в гості. Вона спеціально прийшла вдень, щоб Олексія не було вдома. У них були дуже хороші стосунkи, і Ганна Петрівна не стала навколо ходити, а безпосередньо почала розмову. Вона поцікавилася, чому Іра не готує, чому в них немає їжі. Іра ніколи не сkаржилася свекрусі на сина, намагалася її не завантажувати своїми nроблемами. Але раз Олексій перший виніс сміття з хати, то Іра все розклала по поличках. Вона сказала свекрусі, що він взагалі їй грошей вже третій місяць не дає, вони живуть на її зароблені гроші.

А сукні їй потрібні, так як вона не може в одному і тому ж платті ходити на заходи. Вона не знала куди і на що він витрачає свою зарnлату. Увечері Олексій прямо пішов до матері, так як був впевнений, що знову у них на вечерю буде йогурт. Ганна Петрівна дуже відповідальна жінка, вона висварила сина. -Як ти можеш вимагати їжу, якщо ти грошей дружині не даєш? На що витрачаєш свою зарnлату? – лаяла вона сина. – Ти, як і твій батько, любиш користуватися всім безkоштовно? Виявилося, що Олексій збирає на машину і збирається записати її на матір, на випадок роз лучення. -Жодна жінка не залишиться поряд з таким, як ти. І вона була права. Незабаром вони роз лучилися. У Олексія після Іри було багато жінок, але жодна з них надовго не затримувалася поруч з таким жадібним і розважливим чоловіком.

Оля та Ігор відзначали двадцять восьмий ювілей шлюбу. Це свято стало для неї справжнім випробуванням. Весь вечір гості піднімали тости в ім’я їх міцної любові, чоловік світився від щастя і дивився на неї із захопленням, а у неї все в душі переверталося догори дном. Вона совалася на стільці, насилу тримала на обличчі натягнуту посмішку, мріючи про те, щоб свято скоріше закінчилося. Коли гості розійшлися по домівках, вона відчувала себе вичавленою, як лимон. Сказавши чоловікові, що nогано себе почуває, залишила стіл неприбраним і лягла раніше в ліжко. Ігор все прибрав сам. Оля знала, що Ігор її сильно любить, але не могла відповісти взаємністю.

Коли вони тільки познайомилися, їм було по двадцять років. Ігор був ідеальним кандидатом на роль супутника по життю. Він добрий, працьовитий, Уважний, але найголовніше – він її шалено любить. Мати завжди говорила Олі, що головне, щоб чоловік дружину любив, а решта додасться, мовляв, з часом почуття з’являться. Вони зустрічалися два роки, коли Ігор зробив їй пропозицію. Вона погодилася недовго думаючи, розраховувала, що в шлюбі почуття відповідні виникнуть. Але час минав, і нічого не змінювалося. Оля з часом сильно прив’язалася до чоловіка, але нічого більше симпатії відчути не могла. Вона прикидалася, що почуття у неї є, намагалася бути хорошою господинею і дружиною. Але совість не давала їй спокою. Вона мучила душу і шепотіла вечорами, що Оля не на своєму місці, що вона брехуна.

Вона хотіла зізнатися чоловіку і піти, але занадто боялася змінити звичний стан справ. З кожним роком тягар провини ставав все важче, а зізнатися ставало все складніше. Чоловік, прибравшись вдома, поцілував дружину і ліг поруч, повернувшись на бік. – Мій скарб, добраніч. – Добраніч, Ігор. Деякий час вона лежала і розмірковувала, потім вирішила, що більше так жити не може. Набравшись сміливості, зворушила чоловіка за плече. Він не поворухнувся. Вона його тихенько покликала, але реакції знову не послідувало. Для зізнань було пізно, Ігор її покинув. Оля, втративши чоловіка, зрозуміла його справжню цінність для себе. В її житті утворилася порожнеча, яку нічим не можна заповнити. Не могла собі пробачити свою дурість. Вона його любила, але навіть не розуміла цього…