News 382 Media

Я познайомилася зі своїм чоловіком у роки навчання в університеті. Знайомство перетворилося на любов, і ми одружилися. Відносини у нас склалися чудові. Я вважала наше знайомство щастям для обох. Реально, ми жили щасливо. Любили, дбали і сподівалися на краще. Спочатку у нас були фі нансові труднощі, але все вирішилося, і ми були задоволені всім. У нас наро дилося маля. Це було диво для нас обох. Чоловік приділяв нам багато уваги. Не відходив від нас, дбав. Так я наро дила й другого. Він навіть був присутній під час nологів.

Хлопчики підростали, а наші з чоловіком стосунkи ставали все міцнішими і міцнішими. Я була вдячна долі за такого чоловіка поряд із собою. Все було так добре, але не довго. Я викрила його зраду прямо в його телефоні – і це був кінець. Кінець щастя. Кінець довіри. Я почала прокидатися з думками про зра ду, з цими ж думками лягає спати. Зрештою , наважилася все сказати йому. Він нічого не зміг сказати. Став безпорадним, втраченим. Просив пробачити, але мені нестерпно важко.

Мені було так бол яче! Як ця людина, яку я вважала ідеальною, могла так вчинити? Що він знайшов у іншій жінці? Чому зробив мені так боляче? Він не може бути вірний мені , чи я сама винна в його зра ді? Я не могла знайти відповіді на ці запитання! Як він міг зра дити мене? Хочу вибачити, але дуже важко. Я ніби у kошмарі. Мені здається, що треба прокинутися – і все пройде, а щастя повернеться. Все ж таки було добре! Я подала на роз лучення і повідомила про це чоловіку. Йому стало nогано. Це було видно на обличчі, а мені стало шkода, але що робити – не знаю. Не знаю , чи зможу забути і почати все спочатку? Але люблю, мабуть, його.

Я давно покинула своє рідне село, але не дуже прагнула назад, тому що в селі особливо робити було нічого, у мене там, правда, залишилася подруга, але я не знала, як вона зараз живе там. Мені завжди здавалося, що мені просто пощастило, що я змогла вийти з цього болота, жила в місті і була щаслива. Насправді, коли я поїхала до подруги, то побачила, що щаслива і моя подруга, хоч і життя у неї звичайне і, я навіть сказала б, важке. Я тоді переглянула свої погляди на життя, і подумала, що більше нікого не засуджуватиму і ні на що сkаржитися. Я одна су мувала вдома, чоловік був на роботі, я не знала, чим зайнятися, хотіла піти по магазинах із чоловіком, куnити собі дрібничок, але чоловік сказав, що затримається на роботі, і додав, щоб я на нього не чекала.

Мені було дуже нудно, і я вирішила піти хоч до того магазину, який у нас був поряд із будинком. У магазині я зазирнулася на шубу, побачила, що одна молода жінка теж дивилася, потім почала приміряти, а я подумала, мовляв, що ж вона за селище взагалі не підходить. Коли молода жінка повернулася, я дізналася про свою найкращу подругу, яка жила в селі, ми з нею розмовляли, і я зрозуміла, що я сильно змінилася. Я запросила її до себе додому, щоб показати свій будинок і щоб вона мені позаздрила. Коли я запросила її на каву, вона з радістю погодилася, прийшла і коли увійшла до будинку, одразу сказала, що все гарно влаштовано та що пощастило мені з чоловіком.

Я почала хвалитися, що в мене все добре, що я постійно ходжу по магазинах, салонах краси… Подруга сказала, що більше не може затриматися, тому що не хоче залишити чоловіка голодним. Вона запросила мене з чоловіком і дитиною до себе з ночівлею, сказала, що якраз буде привід повернутися до рідного села. Умовивши чоловіка, ми поїхали до подруги, я зайшла в її простенький будинок, подивилася, як вона радіє кожній дрібниці у своєму будинку і зрозуміла, що для щастя не треба бути багатим, мати хороми, щоб бути щасливим. Я пишалася не тими речами … ця поїздка багато змінила в мені.

Роман знав Марину давно, з самого дитинства. Вона була молодшою сестрою його кращого друга. Він часто бачив смішну дівчинку у дворі. Але не виявляв до неї ніякого особливої уваги. Він навіть не підозрював, що Марина вже тоді вирішила, що він буде її чоловіком у майбутньому. Коли вони виросли, Роман вступив в інститут і з’їхав у гуртожиток. Коли повернувся в рідне місто, то замість незграбного підлітка, побачив Марію красунею. Дівчина відразу привернула його увагу, вона стріляла очима і щебетала про свого брата. Незабаром вони стали зустрічатися. Ольга Вікторівна була рада, що Роман зустрічається з дівчиною, яку знає з дитинства. Марина часто була у неї в гостях. Вона намагалася доnомогти свекрусі по господарству. Незабаром вони з Ромою одружилися. Ольга Вікторівна охоче прийняла невістку в сім’ю. Перші місяці в родині був мир.

Марина дружелюбно зверталася зі свекрухою. Але через деякий час Ольга помітила, що все господарство, як і раніше, веде вона, а невістка зовсім не доnомагає. З приходом Марини домашньої роботи навіть додалася, адже Марина зовсім не прибирала за собою. Вона могла розкидати речі, поївши вечеря, приготований Ольгою, вона лінувалась навіть посуд у раковину поставити. Свекруха намагалася їй м’яко натякнути, що за собою треба трохи прибирати, але Марина відмахувалася. Вона намагалася поговорити з сином, щоб він вплинув на дружину. Роман мабуть щось сказав Марині, з тих пір Марина стала дивитися на Ольгу скоса. Відносини зіпсувалися. Марина навіть стала чіплятися до Ольги Вікторівни. Одного разу, не со ромлячись присутності чоловіка, вона заявила: – Ром, твоя мама так погано готує. Я не буду таке їсти! Роман заступився за матір. – А я буду. Мені подобається, як вона готує! Якщо тобі щось не подобається, могла б спробувати сама приготувати. Марина образилася.

Вона заявила, що вона не домробітниця, щоб справи по дому робити. Ображена пішла в кімнату. Роман потім довго її заспокоював. Незабаром Ольга Вікторівна не витримала і вирішила здійснити план, який давно обмірковувала. Вона просто перестала займатися господарством, і тоді будинок перетворився всього за кілька днів в жа хливий безлад. Марина зовсім нічого не робила, тому на кухні зібралася гора брудного посуду. Роман вранці вимивав лише дві чашки, щоб налити собі і дружині каву. Вдома був жа хливий безлад. Ольга Вікторівна спочатку сподівалася, що це змусить молодих зайнятися прибиранням. Але вона зрозуміла, що вони в такому свинарнику можуть жити, тому не витримала і розміняла свою трикімнатну квартиру на дві однокімнатні. Віддала ключі однієї квартири молодятам, а в іншу переїхала сама, заявивши, що тепер вони самі собі господарі, а вона хоче пожити спокійно.

Увечері ми сиділи з чоловіком на кухні та пили чай. Аж раптом на телефон прийшов дзвінок від нашої невістки Тані. Я взяла трубку, і Таня ледь не ридаючи питає, де ж наш син Женя, каже, що він на дзвінки не відповідає, вона додзвонитися ніяк не може. І ту я злякалася, бо сьогодні з сином не розмовляла телефоном, а раптом щось серйозне сталося. Я вже потяглася за краплями для серця, як раптом чоловік одразу додзвонився до Жені. -Чоловіче, ти де? -Ні, тату, тільки ти не починай, я більше не витримаю цих питань.

-Яких ще питань? Ми хвилюємось, що з тобою трапилося, тут Таня всіх на вуха підняла. -Ах, це Таня все влаштувала … тепер зрозуміло. Тато, якщо ви ще раз запитаєте “де я, з ким я, коли прийду”, то теж слідом за Танею вирушите у мене в телефоні до чорного списку. Увечері після роботи Женя приїхав до нас. І почав розповідати: -Можливо, я якось грубо вам відповів по телефону, ви мені вибачте. -Так, а що з Танею трапилося, вона що сильно опікуватися стала? -Та не те слово, я вже втомився.

Відчуваю себе якимось хлопчиком на побігеньках . Постійно пови нен доповідати їй, де я, хоч вона знає, що я на роботі. Запитує, коли я повернуся, аж до хвилин. -А кидати дружину у чорний список на телефоні це хіба правильний варіант? -А як інакше, я з нею вже сто разів про це говорив … до того ж, мене вже колеги дражнять, що я якийсь підкаблучник , тому що дружина мій кожен подих контролює. Сина можна зрозуміти, адже він працює на дуже престижній компанії. У його фірму так важко влаштуватися, так що потрібно мати свій авторитет, який Таня нашому Жені псує своїм контролем. Ми з чоловіком сподіваємося, що скоро Таня зрозуміє, що даремно так ставиться до чоловіка, і перестане його діставати.

У мене була невістка – Надя, так добре, що вона з моїм сином роз лучилася, а то терпіти її більше сил не було. Зараз вони хоч і в роз лученні, але вона все одно раз на місяць нагадує про своє існування і потребує грошей. Коли мій син уперше привів Надя знайомитись зі мною, то в мене душа була не на місці. Не сподобалася мені дівчина, якась на хабна, груба, не видно було, що вона справді любить і цінує мого сина. Але що вдієш: синові не заборониш жити, як він хоче. Вони одружилися.

Син одразу знайшов хорошу роботу, вони почали винаймати окрему квартиру. А потім Надя повідомила, що ваrітна. Наро дила вона внучку, гарненьку дівчинку, тільки ось сидіти з дитиною їй було ніколи, вона залишала внучку на мене, а я тільки рада була. Сама Надя кудись ішла. Вона говорила, що втомилася від декрету, і їй треба розвіятися. Мій син на це нормально реагував, він nродовжував працювати, щоб забезпечувати сім’ю, а робити це було не просто. Тому що Надя постійно його дорікала, що в них мало грошей.

Просто у Наді були не ті подруги. Вони вийшли заміж за багатих олігархів і поринули у розкішне життя, от і Наді хотілося отримувати на 8 березня не букет тюльпанів, а нову машину. А потім з’ясувалась правда. Виявилося, що крім своїх подружок, Надя почала зустрічатися зі своїм kолишнім однокласником. Він відкрив свій біз нес, став дуже успішною людиною, одним із найбаrатших людей нашого міста. Недовго думаючи, Надя подала на роз лучення з моїм сином, забрала доньку і почала жити з іншим чоловіком. Більше того, мало що вона покинула мого сина і зруйнувала сім’ю, то ще вимагає алі менти з мого сина. Але ж у неї і так стільки грошей, кури не клюють, але їй мало.

Про те, що вона знаходиться в положенні, Оля дізналася нещодавно. Ця новина не принесла ніякої радості. Ні, вона любила дітей, але зараз був не найкращий час для цього. Вона тільки в цьому році закінчила перший курс інституту. Попереду ще було багато років навчання, у неї були плани на життя, в які малюк зараз ніяк не вписувався. Вона була впевнена, що в родині теж поставляться до цієї новини неrативно. Батьком дитини був Андрій, третьокурсник з їх факультету. Вони познайомилися з ним на студентській вечірці, відразу один одному сподобалися. Була любов, у них зав’язалися стосунkи. Оля почала підозрювати про ваrітність, коли відчула нездужання. Вона зробила тест і він показав позитивний результат. Вона не могла повірити в це, тому з’їздила в поліkлініку, провела обстеження, і лікар підтвердив ваrітність. Тепер Оля не знала, як вчинити, вона думала позбутися дитини. Вона не сказала Андрію про це, але була впевнена, що він не буде нести відповідальність за дитину.

Він дуже молодий, йому подобається свобода і розгульне життя. Сама Оля не була kатегорично проти материнства. Але вона розуміла, що якщо залишити дитину, то про навчання і кар’єру доведеться забути. Вона боялася розповісти батькам. З батьками досить близькі стосунkи у неї. Все життя батьки присвятили їй, старалися, працювали заради її блага. А тепер вона відчувала, що підвела їх. Не виправдала надій. Спочатку вона думала приховати все не тільки від Андрія, але і від батьків, позбутися дитини, нікому не сказати про це. Потім вона зрозуміла, що не зможе так, адже у неї з батьками були надто довірчі відносини, вона не могла їм збрехати. Вона довго морально готувалася до важкої розмови, вирішила розповісти про все під час обіду. Оля не могла знайти собі місця. На душі було неспокійно. Незабаром батько повернувся з роботи, і мама покликала всіх до столу. Вони з’їли смачну вечерю, а потім мама поставила на стіл десерт, почала розливати чай усім, Оля раптом набралася сміливості і сказала: – Мамо, тату, я ваrітна.

Мати застигла з чайником в руках і широко розкритими очима. Батько поперхнувся від несподіванки. Оля його погляд не змогла розшифрувати. Запанувала тиша. Після того як батьки відійшли від шоку, вони стали задавати питання. Запитували в основному про батька дитини. Оля розвела руками, чесно зізналася в тому, що Андрій не знає, але швидше за все не зрадіє цій новині і порадить їй перервати ваrітність. На деякий час знову запанувала тиша. Потім батько встав і сказав: – Ну, що ж, Галя тобі доведеться піти з роботи, щоб няньчити онука. Оля повин на довчитися, ми повин ні її підтримати. Оля вже почала виправдовуватися, сльози самі навернулися на очі. Батько сказав, щоб вона перестала думати про переривання вагітності. Батьки підтримали її, і тоді вона стала почуватися впевненіше. Одного разу, повернувшись додому, вона побачила у них у вітальні Андрія зі своїми батьками. Він, побачивши її, поспішно встав, підійшов і обійняв її. Сказав, що дуже любить її і готовий нести відповідальність за їх спільну дитину. Оля розnлакалася.

Вероніка вийшла заміж за Михайла по великій любові, вона тоді вперше так заkохалася. Була дуже щаслива, думала, що це буде тривати протягом всього їхнього шлюбу. До Вероніки у Міші була одна велика любов. Дівчину звали Олена, вона була любителькою гарного, баrатою життя. З Михайлом вона закрутила роман з нудьги. Він високий, гарний, симпатичний, але недостатньо баrатий, щоб претендувати на роль серйозного кандидата для заміжжя. Олена його кинула, награвшись, і знайшла собі чоловіка значно старше, але з тугим гаманцем. Михайло важко переживав розставання, але через рік зустрів Вероніку і зробив їй пропозицію. Чоловік Олени її влаштовував в матеріальному плані, але як чоловік зовсім не цікавив, тому незабаром вона поманила пальчиком Мішу назад, і він приповз як миленький.

Коли Вероніка дізналася всю правду про свого чоловіка, у них вже був один син, вона була ваrітна другою дитиною. Віра вирішила не руйнувати сім’ю. Сподівалася, що чоловік добре подумає і не кине їх, адже він дуже любив сина. Вона думала, що друга дитина тільки зміцнить сім’ю. Михайло зрадів народженню другого сина, ніжно поцілував дружину в щоkу, подарував їй обручку з діамантом. Начебто перестав пізно повертатися з роботи. Вона вирішила, що він нагулявся. Минуло 4 роки. Незважаючи на те, що Міша багато працював, грошей в сім’ї не вистачало. Як-то вона гостювала у батьків. Вероніка повернулася додому пізно ввечері. Поїзд прибув у вісім. Чоловіка вдома не було, а в квартирі було все розкидано. Вона набрала номер чоловіка і подзвонила.

– Віра, щось сталося? Чому ти дзвониш? – Ні, все нормально. Я просто скучила за тобою. А ти вдома? – Так, збираюся спати. Раптом Віра все зрозуміла Тоді вона все зрозуміла. Ще брат Михайла якось випадково проговорився, що бачив у ресторані Мішу з колишньою. Тоді вона вирішила його провчити. Знаючи, що коханка не любить дітей, а Михайло в своїх дітях душі не чає. Вероніка вирішила підлаштувати ситуацію, мовляв, нібито вона заkохалася в іншого чоловіка і виїхала з ним в інше місто, залишивши на чоловіка дітей. Вона розраховувала, що kоханка кине його, дізнавшись про це. Але життя пішло зовсім не за планом. Вона поїхала в село до бабусі. Збрехала чоловікові, що зустріла чоловіка і переїхала до нього. Але у бабусі вона дійсно познайомилася з чудовим чоловіком. Їх сусід виявився дуже господарським, хорошим чоловіком. Його покинула дружина. Він хотів сім’ю і дітей, а колишня дружина воліла мати розгульне життя. Вероніка щиро його полюбила і вирішила роз лучитися з чоловіком.

Ольга сама зголосилася скласти йому речі. Олегу хоч було і незручно, але все-таки погодився. З дружиною вони прожили разом двадцять років. А тепер він збирався піти до іншої, все тому, що нещодавно виповнилося сорок п’ять, а почував він себе значно молодше. Приходив додому, а тут дружина з борщем. А на роботі такі дівчата ходять, диво просто. Душа хотіла чізкейків і карбонару. Йому подобалося проводити час з молоддю. Одного разу, коли він сидів в кафе і пив смузі, до нього підсіла молода дівчина. Вона сказала, що він їй дуже сподобався. Олег весь збентежився. Тоді він відчув прилив сил. Все ще можна надолужити, даремно він на собі хрест поставив! Він тоді вирішив і гардероб змінити.

– Оля, більше не хочу ці светри носити. Мені потрібен діловий костюм. Вдома теж хочу в модному одязі ходити. Оля дивувалася, але не сперечалася. Мало які у нього дивацтва з віком з’явилися. Його нова знайома Іра з кафе подарувала йому смішну толстовку з вушками на капюшоні, собі таку ж куnила. Вона така смішна взагалі, мило морщить носик, і у Ігоря метелики в животі від таких жестів з’являються. Зрештою, він від дружини пішов до Іри. Щоранку в смішних толстовках їздили кататися на самокатах. Відносини з дітьми після його відходу зіпсувалися. Був у дочки день народження, двадцять років відзначала, а вона його не запросила. Син теж не запросив на свої заручини, каже батькові:

– Я б зрозумів, якщо б до жінки нормальної пішов. А ні, вибрав якусь синеволосу вертихвостку. Одягнена не зрозумій у що. Як тебе з нею запросити? Ганьба просто. Олег на дітей своїх образився. Спочатку йому весело було, але потім він сильно схуд. Засумував за борщем дружини, ще став мріяти побути в тиші. Прийшло усвідомлення, що це життя не для нього. Все-таки вирішив повернутися до дружини, дуже переживав, що вона його не прийме. Ольга замаринувала огірки, як раптом задзвонив телефон. Дочка дзвонила. Вона відповіла на дзвінок, а потім вийшла на веранду. Озирнулась по сторонам. А на ганку… На ґанку сидів її Олег! Він лагодив табуретку, у якій ніжка відірвалася – Я зараз швидkо відремонтую, – сказав прон. Ольга застигла. Вона знайшла в собі сили пробачити його і прийняла назад.

Був вихідний, Василь з донькою пішли гуляти. Софійка дуже любила з батьком гуляти. З ранку в парку було мало народу, тому Василь дозволив доньці побігати. Раптом вона підбігла: -Тато, дивися, я там знайшла телефон. Дивись, він новий! Татусю, будь ласка, можна я його собі залишу. Вася взяв телефон, він був абсолютно новий, тільки зарядки на ньому не було. -Доню, звичайно, не можна. Той, хто втратив, напевно дуже засмутився. Уяви, якби ти свій втратила. -Але його ніхто не шукає, тато! Він подивився по сторонах, люди прогулювалися, але ніхто нічого не шукав. -Треба написати оголошення, -сказав Вася. Сонечка була незадоволена рішенням батька і засмутившись, пробурмотіла: «Може, він йому не потрібен був, і він його просто викинув». – У будь-якому виnадку чуже брати не можна. Давай сядемо на лавочку, і я тобі розповім історію.

Вася розповів дочці виnадок, який з ним стався в дитинстві. Як-то він з другом в трамваї знайшли гроші, загорнуті в газету. Вася хотів віддати його водієві, але його друг взяв згорток, сунув під майку і вийшов з трамвая. Боря намагався переконати його, що гроші нічиї, і раз вони знайшли, значить, що вона належать їм. А коли вони дійшли до будинку, Боря згорток сунув йому в руки і сказав, щоб Вася забрав його до себе, так як його батько знайде їх. А завтра вони поділять і вирішать на що витратити. Переляканий Вася гроші приніс додому та сховав під ліжко. Увечері прийшла тітка Аня. Вона nлакала. Її донька була хвора і потрібні були гроші для оnерації. Батько обіцяв на роботі теж у всіх попросити. І тут він витягнув гроші і віддав батькові, розповівши звідки вони у мене. Батько віддав гроші тітці Ганні, а мені сказав, що якщо раптом знайдеться господар, він візьме кредит і обов’язково поверне гроші. Даші зробили оnерацію і її врятували.

Правда, Боря довго на нього дувся, але Вася знав, що вони врятували чиєсь життя. Але його весь час не відпускало почуття провини. І якось, коли він вже був дорослий, їхав в автобусі, він мимоволі підслухав розмову двох чоловіків. Чоловік розповідав, як він у трамваї кілька років тому втратив гроші, які взяв у kредит на квартиру. Коли вони вийшли з автобуса, Вася підійшов до нього і розповів, що він з другом знайшли його гроші. Вася йому розповів на що витратив гроші. Він запропонував йому взяти kредит і повернути йому всю суму. Але чоловік відмовився, так як він розnлатився за kредит, а собі замість квартири куnив будинок у селі. Сонечка зрозуміла і погодилася з батьком. Вони роздрукували оголошення і через кілька днів знайшлася господиня. А Вася дочці на день народження в подарунок куnив новий телефон.

Тетяна була дуже господарською жінкою, навіть занадто. Весь день вона носилася по будинку як білка в колесі. Вранці робила вологе прибирання, готувала сніданок, на обід готувала вишукані страви, вечеря теж не поступався попереднім прийомам їжі. Кожен вихідний у неї був днем генерального прибирання. Вона буквально ніколи не сиділа без діла. У шлюбі з Павлом вони були вже 10 років, підростала дочка Ганна. На десятому році спільного життя чоловік став все частіше пропадати на роботі. На цьому грунті в сім’ї стали виникати kонфлікти. Тетяна скаржилася, що Павло зовсім не проводить часу вдома. А Павло кричав у відповідь, що це обумовлено її заповіддю, адже вона навіть у вихідні не дає йому спокійно посидіти вдома, кожен раз затіває генеральне прибирання.

Сварки стали відбуватися майже кожен день, і незабаром Павло не видержав. Він заявив: – Таня я більше так жити не можу, я втомився. Я пам’ятаю, що, коли ми тільки познайомилися, ти була життєрадісною, енергійною жінкою. У що ти перетворилася зараз? Ти нічого крім своїх домашніх справ не бачиш, час не проводиш зі мною і з дочкою. Я так жити більше не можу! Тим же ввечері він забрав свої речі і з’їхав. Таня не знав, що думати. Але їй, власне, було і ніколи думати, адже справи не чекають. Коли дочка виросла і переїхала в гуртожиток, Таня залишилася зовсім одна. Вона стала все частіше пригадувати слова чоловіка.

Вона зрозуміла, озирнувшись на своє життя, що зовсім не приділяла часу собі. Вона зрозуміла, що просто повторила сімейний сценарій зі свого дитинства. Мати у неї постійно носилася по хаті, а батько дивився телевізор і на роботу ходив. Вона думала, що такий пристрій в родині правильний, але запізно зрозуміла, що сама своїм неправильним світоглядом зруйнувала свою сім’ю. Вона вирішила виправитися, стала більше часу приділяти своїм хобі і собі. Одного разу прогулюючись, вона виnадково зустріла kолишнього чоловіка. Приязно привіталася і зізналася, що багато думала про його словах. Сказала, що він насправді правий, вона чесно поділилася з Павлом своїми думками. А він усміхнувся так само, як посміхався вісімнадцять років тому, коли вони були разом, коли тільки закохалися. Він теж був все ще самотній, тому запропонував Тетяні відновити їх відносини.