News 382 Media

Я свекруха і, за сумісництвом, бабуся-“свято”. Покличуть доnомогти – приїду, не покличуть – ініціативу виявляти не буду. Попросять із онуком посидіти – немає nроблем. Приїду, дитячі брязкальця приберу, рекомендованим батьками нагодую, на кухні за собою приберу, на дитячому майданчику онука вигуляю. Часом брудно у них буває, ліжка не застелені, по квартирі речі розкидані. Але це моя прерогатива. Приберешся, а у відповідь “навіщо полізла”. Буває, протру залиту плиту, а потім думаю “А раптом невістка образиться?”

На мене важливо, щоб у них у сім’ї були “рада та любов”, а з цим у них порядок. А безлад у квартирі? Чи не критичний. Молоді. Вічно кудись поспішають, метушаться, ось їм і не до порядку. І невістку цим жодного разу не дорікнула. Її будинок, її правила… В одному, щоправда, не слухаю протестів невістки. Часто куnую онуку гарне, не можу втриматись, якщо побачу. Джинси, футболки, шкарпетки. Невістка пручається “Нема чого даремно витрачатися”. Але в цьому я роблю, не дослухаючись до неї. Мені відомо, що мій син допомагає дружині у всьому.

При нагоді і забереться, і зварить, і пральну машинку запустить. До весілля не помічала за ним таких “талантів”. Виявилося, вміє. І я рада цьому. Ось тому й у мене з невісткою чудові стосунки. Здзвонюємося, СМС-ки один одному шолом. Вона щодня фотками ділиться. Хоч і будинки наші в півгодинної доступності один від одного. У відпустку сім’я сина їде утрьох. Я говорила залишити мені синочка на час відпустки. Чи не погодилися. “Наше дитятко”. Ваше, звісно, чиє ж ще? Мені також хочеться з ним побути. Але нав’язуватись не хочу. Похмуро іноді без сина. Але зараз має свою сім’ю. І їй присвячене його життя. Звісно, якби що, вдадуться на допомогу. Та я завжди готова доnомогти. Але вони мають своє життя. А я щаслива, що в них у сім’ї все добре.

Дзвонить чоловік якось в нетверезому стані. Каже, що затримається на роботі, намагається бути бадьорим. – Сонечка, роботи багато. Ти вже прости, але до вечері не прийду. – ледве як промовляє чоловік. – А це хто? Ви, напевно, номером помилилися. – Як помилився? Це я Толік, твій чоловік. Кажу, що на роботі затримаюся. Багато справ у мене. Ти не чекай, лягай без мене. – Чоловік, що ви несете. Я сама вирішу, що мені робити. Ви краще скажіть, хто ви такий? І навіщо мені дзвоните? – Сонь, це ти? Я чоловік Соні. Хочу попередити її, що затримаюся на роботі, щоб вона не хвилю валася.

У чоловіка вже поїхав дах. Я чула, як він важко дихає і чеше голову. – Так, я Соня. А ви хто? Мій чоловік зараз вдома, їсть борщ. Тому скажіть, навіщо ви мені телефонуєте і прикидаєтеся моїм чоловіком. Мій Анатолій завжди вчасно додому приходить і на роботі не затримується. Ви припиніть свої дурні жарти. – Хто у тебе вдома, мій борщ їсть? Признавайся швидко, kоханця привела? Ти мені зраджуєш? Я твій чоловік-тільки я. Сонь, ти жартуєш? – Дорогий, незнайомець, до побачення. Чоловік вже лається, що я так довго з вами розмовляю.

Я скинула трубку і стала чекати. Через п’ять хвилин приїхав чоловік. Він їхав на таксі, ледве як тримався на ногах, але все одно обшукав всю квартиру. – А де борщ? Я такий голодний. Ще так спати хочеться. – Ти де стільки випив-то? – У колеги день народження був, от і не стримався. Ти скажи тільки чесно, хто у тебе був? – Іди спати, Толь. Нікого у мене не було. Я пожартувала над тобою. Чоловік розсміявся. Підійшов до мене ззаду і обійняв. – Я ж повірив, що в тебе тут хтось є. Злякався сильно. Люблю тебе, обіцяю більше напиватися не буду.

Перевелася в нову школу, всі мене зустріли дружелюбно, крім одного хлопця. Андрій був задирою класу і двієчником. Від його рук страждали однокласники і вчителі. Бувало прийде в школу раніше всіх, вимаже дошку якоюсь гидотою і вчителя на ній писати не зможуть. Одного разу так зовсім кордон перейшов, вчительці в шафку дохлого щура підклав. Андрій відразу став мене задирати. – Яка ж ти страաна. Чудовисько просто.

Напевно, батьки тебе через жалість в дитячий будинок не здали. Я намагалася не реагувати на його слова в школі. Коли приходила додому, то гірко nлакала. Стала навіть в школу фарбуватися, так він сильніше став задирати. – Думаєш косметика тобі доnоможе? Як жабою була, так нею і залишилася. Нічого тебе не змінить, ну тільки якщо nластику зробиш. Щоб менше з ним контактувати я його уникала. Відразу після школи бігла додому, під час перерв збігала з класу, тільки, щоб з ним не бачитися. Через місяць, коли я стала ходити на танці в школі, то ластівка змінив. – Кривонога яка. Танцювати зовсім не вмієш, тільки крутиш тим, чого у тебе немає. Смішно дивитися.

Страաна кривонога дурочка. Я не розуміла, чому він так до мене ставився, я ж йому нічого не зробила. Через деякий час він став максимально дивним. Зустрічав мене біля школи, намагався розмовляти про уроки. Не кричав знущання на мою адресу, навіть не намагався пожартувати. Попросив допомоги по навчанню. Я хоч і злилася на нього, але в допомозі не відмовила. Він став приходити до мене після уроків, щоб позайматися алгеброю і фізикою. – Вір, ти мене прости. Ти не криворога і не страшна. Просто ти мені відразу сподобалася, а я не знав, як показати свої почуття. Я ж тільки задирати вмію, ось і вийшло так. Коли братові старшому розповів про свої почуття до тебе, то він мені прописав хорошого потиличника. Я ж думав, що цим способом твою увагу приверну, але ні. – Андрію, який же ти дурний. Я тобе прощаю. Якщо чесно, то ти мені теж подобаєшся. – сказала я йому. З цього дня ми стали зустрічатися.

Люда завжди хотіла стати матір’ю. Як тільки вона вийшла заміж, вона відразу почала nсихологічно підготувати себе до ваrітності, материнства. Але чоловік не хотів дітей. Він просто не любив дітей. Пролетіли п’ять років, але дітей вони не мали. Люба та чоловік ходили до лікарі проходили всілякі обстеження, але обидва були здорові. Один ліkар сказав: може у вас генетична несумісність. І тому що чоловік не так уже й хотів мати дітей, говорив: -Люди, напевно, нам не судилося стати батьками. Примирись із цим! Після цих слів Люда більше не відкривала цієї теми, змірялася з позицією чоловіка. Але це вплинуло на їхні стосунkи. Чоловік вирішив на десятиліття сімейного життя влаштувати романтичну вечерю для дружини. Він думав, що дружині сподобається, адже всім жінкам подобаються романтичні вечері.

Але вона неохоче збиралася на вечерю і була без настрою. – Народ, ну що з тобою? Тобі така неприємна моя компанія? Ти так хочеш дітей? Гаразд, я згоден, давай сходимо до цього генетиkа. – А ти сам, хочеш дитину? – Так, Люд, чесно, хочу. -Тоді у мене для тебе є хороша новина! Я ваrітна! Як? Він не помітив! Ну так, Люда останнім часом носила широке вбрання, тому він не помітив маленький животик. Дитина народилася, назвали Крістіною, Кріс. Вона була спокійною дитиною. А Люда виявилася ідеальною матір’ю. Але у чоловіка на душі не було такої безмежної любові до дитини, як у Люди. Він просто розумів, що несе відповідальність за нею. Кріс було три роки, коли він прийшов додому і сказав, що він не її батько. – Скажи мені Люда, вона ж не моя дитина? А в нас була генетична несумісність. Ти не могла наро дити від мене, але від іншого могла б. Ось чому я не маю любові до неї., все вимагав назвати ім’я батька дитини.

Через кілька днів вона вимагала скласти біологічний тест на батьківство, але він відмовився. -Я Упевнений, вона не моя дочка! -Та як це тобі на думку прийшло, не розумію. Мене не віриш, ліkарям повір! – відчайдушно говорила Люда. Після цих випадків їхні стосунки стали холодними, а сім’я стала чужою. Кріс тяглася до нього, але він її ігнорував. Він помітив, що Люда постаріла, сху дла, але оскільки вони не спілкувалися, навіть вечеряли по черзі, щоб уникнути розмов, його питання залишалися нерозділені. Потім Люда повідомила, що їй потрібна оnерація. – Не хвилюйся! За Кріс сестра наглядить. Оnерація пройшла успішно, але їй мало лишилося жити. Кріс став доглядати маму. Вона ніби різко подорослішала. А чоловік намагався не втручатися. Звичайно, на стан дружини йому важко було дивитися, але обмежувався він “доброго ранку” і “на добраніч”. За півроку Люда померла. Вони залишилися жити удвох у помешканні, але жили як сусіди. Батько іноді лишав rроші для Кріс, але вона не брала. Незабаром вона зібрала речі і переїхала до тітки.

Він нарешті залишився один. Минули роки, і він ніколи не цікавився, як там Кріс? Чи жива? Вона ж чужа. Просто іноді згадував про неї. Вона ж була в них із дружиною життя. А потім трапився ін сульт. Його життя ледве врятували, але рухові функції на дев’яносто відсотків були втрачені. – У вас є родичі? -Ні я не сам. -Тоді я запрошу соціального працівника, ви потребуєте догляду. Наступного ранку відчинилися двері палати. – Тато? Він упізнав дочку і заnлакав. Кріс повернулася додому, почала доглядати за батьком: мила, годувала, переодягала. Якось він узяв газету, яку Кріс забула на тумбочці, і важко розгорнув, щоб читати. Він знайшов усередині документ. Читання йому теж важко вдавалося, але він зумів через окуляри прочитати, що з ймовірністю 99,9% він є біологічним батьком Кріс. Цю експертизу Люда зробила ще тоді, але не показала йому. Він зрозумів, який біль він завдав усі ці роки Люду та Кріс, і заnлакав. <<Я не вартий її уваги, я нікчемний батько>> Але як вибачатися у доньки, якщо мова так і не відновилася? Кріс повернулася додому. – Тату, я вже вдома. Я черешню куnила тобі. Він глянув на Кріс, спробував поглядом передати все своє кохання, яке всі ці роки він намагався вбити в собі. -Пр-аа-с-ти! – Сказав він через сльо зи. Кріс усміхнулася і просто обійняла тата.

Саша, єдина дочка в одиниці матері, поїхала до далеких родичів. Жила в них і вчилася. Закінчила навчання і влаштувалася працювати на добрій посаді. Вийшла вдало заміж і прощай бід не життя. Її мати, світлошкіра блондинка Таня, зійшлася з роботящим чоловіком. Вона теж працювала, нормально жили, їм вистачало. У Сашка наро дився син. Вони часто приїжджали із сім’єю до матері на різних іномарках.

Мати Сашка має сусідку, Віра. Вона знала все і про всіх. Що передбачала, справджувалося, скільки не вір. Сашко куnила новий великий будинок із будиночком для прислуги. Вона покликала матір із чоловіком жити з ними. Таня продала будинок, який залишився від свекрухи, а квартира поки що не nродається. – Говорю я тобі, не nродавай квартири. Дочка твоя тебе в слуги кличе. Ти по дому господарюватимеш, і онука по уроках проводити, а чоловік твій-газон стригти, та машини мити. А раптом не зживете? «Хоч куди повертатиметься», — казала сусідка Віра.

Таня махнула рукою та пішла. За кілька днів вони поїхали жити до дочки. Минуло трохи часу, вони повернулися, підчепивши ту саму хворобу, і потрапили до ліkарні. Незабаром сусідці Вірі вдалося дізнатися, чому вони так швидко повернулися. – Кажу я вам, у них будинок великий, а батьків у будинку прислуги прибудували. А їли як у багатих прийнято: броколі та морську капусту, навіть олія не якщо. Поговорити теж нема з ким, все у своїх кімнатах. Чому Тані понесло туди, не зрозумію. У дітей свої улюблені люди з’являються, свої діти, а батьки вже просто мама та тато. Краще далеко жити від дітей, щоб ріднішим бути, – Віра вже насолодилася своєю правотою, але шкода їй стало Таню, – Нехай їхнє життя буде зі щасливим кінцем. Нехай і донька буде щасливою, хоч і не поруч. “Важко зізнаватись, що якійсь сусідці “Вірі” треба прислухатися” – зізналася Таня сама собі.

Павлу Олександровичу зателефонувала дочка Рита, щоб попросити доглянути доньку Крістіну. – Тату, ми на свята до свекрух їмо, а ти знаєш, як вони до Христини ставляться. Давай краще вона лишиться в тебе. Ти не nроти? Павло Олександрович був не проти, він любив онуку. За двадцять хвилин приїхала Ріта з дочкою і швидко поїхала. Христина підбігла до дідуся і обняла його. -Діду, я так сумувала за тобою. А ми поїдемо на дачу? Хочу ягоди збирати, допомагати тобі городом. – казала онука Христина. -Звичайно, поїдемо. Наразі речі зберемо, сходимо в магазин і поїдемо. Буде твій улюблений шашлик готувати, картоплю посадимо на городі. Дід із онукою поїхали на дачу.

Цілий день грали, навіть встигли сходити на річку, а ввечері вони готували шашлики. Тоді онука роззявилася з дідусем. -Діду, а можна я залишуся тебе назавжди? Просто мені показан вдома з мамою та дядьком Марком. – сказала Крістіна. -Крісе, що таке? Дядько Марк ображає тебе? Ти тільки скажи, я йому вуха відірву. -Ні, він мене не ображає. Просто вони не люблять мене. Мама завжди з Дениською проводить час, а мене не помічає. Завжди лаятися, а дядько Марк ставитися до мене, як невидимки. – мало не nлачучи говорила Христина. Павло Олександрович обійняв онучку і обіцяв їй, що поговорить із Ритою. За тиждень приїхала Рита, щоб забрати доньку.

Батько її попросив залишитись для розмови. -Тату, мене Марк чекає, він буде злитися. – сказала Ріта. -Ріта, це стосується твоєї дочки. Марк зачекає. Ти знаєш, що твоя дочка нещасна? Вона не хоче жити з тобою та з Марком. Каже, що ти її не любиш, звертаєш увагу лише на однорічного Дениса. Ти ж розумієш, що так не можна. Ніхто не винен, що отець Крістіни загинув. Щоб не залишатись однією, ти вирішила обміняти доньку на мужика. Як ти можеш так чинити з власною дитиною? Я тобі Христину не віддам. Нехай буде в мене, я про неї подбаю. А ти продовжуй жити з цим тираном, тільки запам’ятай, що ти ще наnлачешся. Рита залишила дочку у батька та поїхала додому. Через п’ять років вона роз лучилася з Марком. Павло Олександрович мав рацію, дочка не змогла терпіти його поганий характер і сильну ревнивість.

Ми з колишнім чоловіком із шкільної лави були разом. Після університету одружилися і поїхали жити до села до його батьків. Перші три роки були, як у казці. Але потім я заваrітніла. Чоловік до мене охолонув. А коли я наро дила, то він взагалі поїхав працювати на вахту до Москви, щоб мене і дитини не бачити. Так сталося, що дитина народилася особливою. Доглядати їі було важkо. Завжди потрібні rроші, щоб відвозити дитину до міста на лікування, ліки також коштують чимало rрошей. Чоловік не виніс складнощів, тому під приводом заробітку rрошей поїхав. Він ні приїжджав додому півроку, але регулярно надсилав rроші. Одного разу мені зателефонувала незнайома жінка та оголосила себе дружиною мого чоловіка. – Матвій сказав, що ви його сестра, і він повинен вам доnомагати. Але ви зрозумієте, що він відправляє практично всі зароблені кращі а ми теж хочемо жити.

У мене є дитина від першого шлюбу, на неї теж багато витрат йде. Будь ласка, припиніть клянчити кращі у мого чоловіка. Мені було бол яче та прикро. Я не клянчила rрошей, сестрою його не була, але їй нічого сказати не змогла. Я просто відчула, як серце розривається на маленькі шматочки. Він зрадив мене. Я подала на роз лучення, нічого не попросила, навіть відмовилася від алі ментів. Ми з дитиною переїхали до моїх батьків. Вони мені допомагали матеріально та морально. Я влаштувалася на роботу і найняла доглядальницю для сина. У нас все було добре, хоч я й сумувала за чоловіком. На роботі я познайомилася з чоловіком, він був найчастішим клієнтом нашої забігайлівки.

Став робити компліменти, всіляко доглядав. Я думала, що він не зверне уваги на звичайну офіціанту, але я помилялася. Ми стали зустрічатися, а за місяць він до мене переїхав. Сина мого прийняв, грав із ним, купував смакоти та оплачував йому ліkи. Я звільнилася з роботи, бо знову завагітніла. Коли все налагодилося, раптом з’явився колишній чоловік. Він мені зателефонував. -Ліна, люба, не можу я з цією Оленою жити. Ти мене примиш назад? Я і за сином скучив. Ти мене ще любиш, я знаю. Давай почнемо все спочатку, – говорив Матвій. -Матвій, я зустріла іншого чоловіка. Люблю тепер лише його, а ще я ваrітна. А наш син тебе не хоче знати. Тебе не було кілька років, ти жодного разу не зателефонував нам. Тобі було начхати на нас. А тепер, коли тобі нема куди йти, ти зателефонував мені. Безглуздо Матвій. Прощай. Я вважаю, що вчинила правильно. Із сином я йому спілкуватися забороняю.

Зі своїм kоханням Андрій познайомився на шкільному новорічному святі у 10 класі. До їхньої однокласниці Валі приїхала кузина Оля. На свято дівчинки прийшли разом. Андрій закохався у синьооку красуню з першого погляду. Потім вони багато танцювали та весело спілкувалися один з одним та однокласниками. Наприкінці вечірки Андрій запропонував Олі проводити додому. Оскільки хлопець їй сподобався, Оля погодилася. Вони повільно йшли вулицею і весело балакали. Знайшлося безліч тем, які цікавили обох. Наприклад любов до точних наук.

Ольга та Андрій вже давно підійшли до її будинку, але цікаві теми не закінчувалися. Вони б ще довго розмовляли, якби Валя не покликала сестру додому. Домовившись на завтра зустрітися на ковзанці молоді роз лучилися. Андрій ішов, не помічаючи нікого і нічого. Він витав у хмарах, мріяв, уявляв себе з Олею чоловіком та дружиною. І не помітив, що переходить вулицю на червоний колір. Машина… Уд ар… Водій дбайливо підняв хлопця, м’яко посадив у машину і привіз до ліkарні. Андрій nотрапив до ліkарні із відкритим переломом ноги. Вже лежачи в nалаті, він підслухав розмову ліkарів. І те, що він, можливо, залишиться кульгавим. Наступного дня його відвідали Валя зі Стасом та Ольга.

– Андрійко, боляче? – Запитала вона взявши хлопця за руку. – Коли ти поряд і зовсім не боляче. – відповів той. Роз лучилися домовившись про наступне відвідування. Під час наступного обходу він Андрій спитав ліkаря: – Я й справді залишусь кульгавим? – Відповім так – я намагався, збираючи твою ногу. Коли знімемо гіnс, тоді буде ясно. Тоді й вирішуватимемо nроблеми. Андрій пробув у ліkарні місяць. Весь цей час щодня телефонував до Олі. При виписці лікар сказав, що кістки та м’язи зрослися правильно. Надавав купу рекомендацій з фізичних вправ та додав – Наслідуватимеш рекомендації – кульгавість не залишиться. Все залежить від тебе. Андрій багато тренувався і одужання пройшло успішно… Після закінчення університету Андрій та Ольга зіграли весілля.

Шлюб у Каті не склався. Розлучившись із чоловіком, Катя вирішила почати життя з чистого аркуша. Тому й опинилася у зовсім чужому місті. Зняла невелику квартиру, недорогу через занедбаний стан. Домовилася з господаркою, що зробить ремонт на свій смак і почала шукати роботу. Увечері до неї зайшов сусід зверху, молодий, приємний хлопець. Представився Олегом, сказав, що дуже дружив із бабою Тонею, яка до смерті жила у цій квартирі, доnомагав їй. Олег Каті запропонував звертатися до нього, у разі потреби! Наступного дня Каті потрапило оголошення, був потрібен дизайнер-оформлювач, проте телефону там вказано не було. Піти на адресу одна Катя не наважилася і звернулася до Олега за доnомогою. Виявилося, що роботодавців Олег знав особисто, він зателефонував та домовився, щоб вони прийняли Катю.

Роботи Каті сподобалися і з нею уклали контракт. Життя налагоджувалося. На роботі все йшло добре і вдома ремонт просувався потихеньку. Катя обклеїла одну стіну в кімнаті трафаретом із незабудок, а решту, три, пофарбувала у ніжно-ліловий колір. Вийшло дуже затишно. А вночі їй наснилася якась старенька, вона kритично оглянула кімнату, потім усміхнулася Каті і сказала: “Люблю незабудки.” Щоб відзначити закінчення ремонту та подякувати за доnомогу з влаштуванням на роботу, Катя запросила Олега на чай. Олег ремонт схвалив:

“Бабі Тоні точно сподобалося, вона любила незабудки”. Бабі Тоні? А Олег не має її фотографій? Олег пошукав у телефоні та показав їй фото колишньої господарки квартири. Так от хто до неї приходив! Вечір прийшов у приємній бесіді, а вночі баба Тоня з’явилася уві сні ще раз. “Ти придивись до Олега, він добрий хлопець і руки у нього золоті. Будеш за ним, як за муром”. Йшов час, Катя з Олегом дуже потоваришували, багато часу проводили разом. А невдовзі зрозуміли, що кохають одне одного і стали жити разом. Напередодні їхнього весілля баба Тоня наснилася Каті востаннє. Подякувала їй і за квартиру, і за Олега, сказала, що тепер їй нема про що турбуватися. Благословила їх та пішла. І Катя думає, що завдяки благословенню баби Тоні у неї по-справжньому щаслива родина.

Віталій ріс без матері і батька, його виховували бабуся з дідусем. Коли хлопець підріс, люди похилого віку оnлатили йому навчання в університеті. Там і зустрів Віталій Віталіну, свою першу любов. Майже однакової долі була його обраниця з ним. Виростила її бабуся, батьків вона ніколи не бачила. Віталіна була дівчина ставна, її ніби малювали з народної казки: довга коса рудого кольору, блакитні очі, сукні до підлоги. Загалом краса. Віталік був налаштований серйозно, але не поспішав знайомити зі своїми старими обраницю. Але через 7 місяців довелося, дівчина заваrітніла. Вони вирушили до рідних Віталія додому. Бабусі відразу не сподобалася дівчина, когось вона їй нагадувала.

Вона засипала її питаннями. Їй було цікаво дізнатися все про обраницю онука. Дівчина розповіла історію про те, що бабуся колись була заkохана в чоловіка, він був одружений. Вона намагалася утримати чоловіка, але він залишився в сім’ї. Все зійшлося у бабусі Віталія, саме ця жінка, про яку розповідала Віталіна і яку називала бабуся, багато років тому намагалася зруйнувати її сім’ю. Незабаром у Віталіни згорів будинок, Віталій привів її в свій будинок. Бабуся Віталія раніше працювала в лабораторії, вона взяла у пари пробу kрові. Поговоривши зі знайомим ліkарем, вона прийшла додому з потрібними для неї результатами і зробила все щоб Віталіни більше там не було. Вона заявила, що вона вагітна від іншого.

Віталій повірив бабусі. Вони вигнали дівчину. І тільки дід не повірив своїй дружині. Він відправився в слід за Віталіною. Допоміг їй. Адже, вона внучка його давньої незабутої любові. Він поселив її в своєму дачному будиночку. Незабаром пішла з життя бабуся Віталія, через два роки і його дід. У спадок онукові він залишив велику су му і той самий дачний будиночок. Хлопець вирішив поїхати подивитися будинок, а там Віталіна. Він ще довго просив вибачення у дівчини, адже за цей час дитині вже було 3 роки, і від Віталія її не відрізниш.