News 382 Media

Діти розповіли, що тато знову брав гроші. А вона ж на дрова відкладає, а ось чоловік її навіть копійки туди не вклав. Анастасія сховала гроші в іншій кімнаті та пішла на кухню, годувати дітей. Вийшла заміж вона рано, дурна була. Думала, що хлопець багатий, виявилося, що він гроші, отримані з батьківської квартири, витрачає. Жили вони у квартирі Анастасії. Чоловік не поспішав працювати. Проте через два роки після народження дітей таки довелося. Вони вирішили квартиру здати та переїхати до села. Півроку він намагався знайти роботу. Тільки от йому все не те. У той же час, всі навколо говорили про те, що він гуляючий. Десять років минуло, а Анатолія все такий же гарний та молодий.

Анастасія подивилася на свої руки – короткі нігті, груба шкіра. Вона шукала роботу. Виходило, що найвищі зарплати були у доярок. Вибору не було, вона була готова до всього… Якось Анастасія зайшла додому і побачила, як на дивані тихо сиділи діти, а на стільці – Анатолій. Коли вона увійшла, той підвівся з місця: — Ну що, догралася? Тепер уже пізно. Дітей без батька залишила, а все через твій характер! — Невже знайшовся хтось дурніший за мене? — Усміхнулася Настя. Наступного дня вона дізналася, що чоловік виїхав із села. От і добре! Цікаво, звичайно, кому він там потрібний, але це вже його справа. Квартиранти квартири Анастасії затримували гроші, а на дзвінки не відповідали.

Вона вирішила, що треба з’їздити до міста, зустрітися із ними особисто. Увечері перед будинком Насті зупинилася машина, був мороз. Вона запросила чоловіка у будинок і налила чаю. Він залишився у них ночувати. А наступного дня його проводили всією родиною. Через два дні він повернувся із величезними пакетами подарунків. Вони мило поговорили. Максим розлу чився, бо його дружина дітей не хотіла. Анастасія сказала, що має поїхати до міста. Ось вони й поїхали разом та побачили у квартирі Анатолія. Він був там із якоюсь дівчиною. Анастасія була шокована і почала проганяти його, погрожуючи nоліцією. Життя Насті налагодилося, зараз у неї вже все добре. Анастасія та Максим чекають поповнення…

Світлана підмітала підлогу, як раптом до неї підійшла сусідка Олена з вимогою: — Ти коли мені борг повернеш, Свєт? Мені вже соромно питати. Як просити-так ти в перших рядах, а як справа стосується повернення, так не бачили, не чули, — скаржилася Олена. — Чого? — обур ювалася Світлана, — який ще борг? Я ніколи гроші в борг не беру. Нічого обмовляти! А ось ти… мені цей борг і не потрібен, але раз тут така тема… і совість потрібно мати. Я ж у тебе нічого не вимагаю… Весь день Олена думала, що ж такого вона брала у Свєти в борг, адже зазвичай вона у всіх все просила… — Скільки тобі можна сказати, тримайся ти від неї подалі.

Вона диявол у плоті. Будь вона хоч крапельку нормальною, я б одружився на ній. Світлана чоkнута постарайся триматися від неї подалі. Олена з Дмитром вже відзначили золоте весілля, але перед тим, як зустріти Олену, Діма спілкувався зі Світланою. Ну, він про цей період говорить так: «Назвав її одного разу випадково Світусею, і пішло-поїхало». Олена і трималася б подалі, але сусідка сама до неї прийшла: — Ось тобі гроші. Більше я тобі не повинна, — а потім вона подивилася на Олену якось зверхньо і додала, — ти б хоч совість мала…

— Чого? Що тобі від мене потрібно, Світлана, говори вже прямо, раз ти почала! — Олена вибухнула, а це ж було несхоже на неї. — Ну ти ж Дімку відбила… — У тебе свій дід уже на печі сидить, а ти Дімку згадала? Я його не відбила, він сам від тебе пішов, — сказала Олена наостанок і вигнала Світлану зі свого дому. — Як Оленки твоєї не стане, я буду чекати тебе , — вже з порога кричала Світлана Дмитру. Олена дулася на чоловіка весь день. Чого тільки той не зробив, щоб дружина перестала зл итися… — Я тебе люблю, тебе! Не стане тебе, я поруч ляжу… я тобі чаю приніс, вставай. — Чай свіжий? — запитала, нарешті, Олена. — Свіжий.

Сервіс, в якому Костянтин працював таксистом потрапив у складні часи. Перед керівництвом стояв вибір: або звільнити деяких працівників, або скоротити робочі години на тиждень. Щоб нікого не обра зити, був прийнятий другий варіант вирішення ситуації. Щоб не позбавляти сім’ю принад життя, Костя знайшов собі підробіток-швидко здружився з таксистами, що стояли на вокзалах в очікуванні заблукалих туристів. Костя таксував 24/7, у нього не було ні вільної секунди, але він розумів, що все робиться заради сім’ї. Одного разу Костя забрав пару, яка стала причиною його важких роздумів протягом усього робочого дня. А справа була так. До Костянтина сіла пара: хлопець-високий брюнет зі світлими очима, дівчина – висока дівчина зі світло-русявим волоссям і милою посмішкою. Костя вже було подумав, мовляв, яка мила пара, але їх розмова породила в ньому погані думки.

Дівчина зра джувала своєму чоловікові, пара їхала до хлопця додому, сподіваючись, що чоловік як не здогадувався, так і не здогадається про те, що відбувається. Раптом Костя усвідомив, що він вже 2 місяці вдома не буває, і не знає, чим у вільний час займається його дружина, яка працює вихователькою в дитячому садку. Вона ж останнім часом якось все фарбується, волосся красиво укладає, але для кого вона все це робить, якщо чоловіка поруч не буває?! Виконавши замовлення, Костя зрозумів, що якось не хочеться вже продовжувати зміну, і повернувся додому раніше півночі, вперше за два місяці. — Ого, милий, що ж ти так рано сьогодні? — запитала дружина, витираючи руки рушником. — Захотів і повернувся, а ти чого здивувалася?

— Костя був у бо йовому настрої , — у мене до тебе серйозна розмова. — Що сталося? Щось по роботі? — схвильовано запитала Саша. Тут Костя пред’явив їй всі свої сумніви, додавши, що їх 17-річний син, Гриша, ляпнув при батькові, що тиждень тому мама повернулася додому пізніше звичайного. — Невже ти рев нуєш? — грайливо запитала Саша, — ти не бачиш, як останнім часом я чепурюся, фарбуюсь, укладаю волосся? — Я помітив , — все так же похмуро відповів Костя. — Слухай, — Саша поклала свою руку на руку чоловіка, — все це я роблю для тебе. Мені хочеться виглядати краще для тебе з кожним днем. А тоді я повернулася пізніше, тому що заносила подарунок подрузі. Я говорила, що вона запросила нас на свій день народження, але тобі ніколи було, а я без тебе довго залишатися не хотіла, вручила їй подарунок і повернулася додому.

Кості раптом стало соромно за свої думки, адже дружина, як і він, сильно втомлювалася на роботі. Працювати з дітьми — не найлегший вид праці, знаєте. — Може, ти залишиш цей свій підробіток? Я ж теж працюю, поживемо як-небудь , — на очах Саші заблищали сльо зи , — я хвилююся за тебе. — Давай так вирішимо: я спочатку візьму собі вихідний день на тиждень і перестану їздити по районах, а далі подивимося. Гаразд? Раптом Костя зрозумів, що йому неважливо хто там кому зра джує, це особиста проблема кожного, а у них в родині такої проблеми немає, і бути не могло, так як шлюб – не вимушений захід, а союз, побудований на основі любові, підтримки і взаєморозуміння. Того вечора сімейна вечеря почалася з прочитання твору маленької Лізи, за яку вона отримала вищий бал і похвалу від вчительки.

Женя взяла шланг і пішла поливати грядки на городі. – І навіщо я стільки посадила, – думала жінка. Раптом жінці стало погано. Женя зателефонувала синові, а той їй викликав швидку. Коли Андрій приїхав, Євгенію забирали з дому. Син поїхав разом з нею. Він всю ніч чергував на лавці біля двері в палату, а потім весь ранок матір за руку тримав. – Сину, – тихо сказала жінка. – Я хочу сказати тобі дещо. Син нахилився, мама прошепотіла йому щось на вухо. Андрій скочив, і, завмерши на місці, дивився на матір.

Євгенія за звичкою наготувала їжі на двох, адже вона вже давно живе одна, та ніяк до цього не звикне… Її чоловіка не стало два роки тому, а діти від неї з’їхали ще раніше. Старший – по роботі, молодший – по навчанню. Так і жила Євгенія одна, сини були зайняті своїми справами, їм було не до старенької. Баба Женя постійно думала, що ж не так з її синами?! Молодший-то ладно, він вчиться ще, але старший так пішов у кар’єру, що про сім’ю та дітей у думати не збирається, а старенькій хочеться хоча б кілька останніх років свого життя прожити поруч з онуками, встигнути поняньчитися з ними, поки в неї ще є можливість це робити… З цими думками Євгенія допила чай і вирішила трохи повозитися з землею, поки не стало занадто жарко. — І для кого я стільки насадила?! Мені ж однієї половини буде по горло… Ох, Женька, Женька… – говорила жінка сама з собою.

Поки вона працювала, їй стало погано. Старенька розуміла, що земля потихеньку йде з-під її ніг. Першою ж справою вона схопила телефон, але так як номери швидкої згадати не змогла, зателефонувала молодшому синові і сказала, що їй дуже погано, попросила викликати їй швидку. На це син грубим тоном відповів: — Ти бач, все зробить, щоб мене до себе принадити… заспокойся, мамо, спитай у своєї сусідки, у Людки, номер швидкої, а то знайшла, кому дзвонити. Звідки мені знати номер вашої сільської швидкої?! Син сказав ще кілька невиразних жалібних слів і повісив трубку. Бабусі з кожною секундою ставало тільки гірше. Потім вона набрала номер старшого, але не встигнувши нічого сказати, старенька впустила телефон з рук. Той відразу ж опинився поруч з мамою, а з ним приїхала і швидка.

Ліkарі прийняли рішення терміново госпіталізувати Євгенію. Син не відходив від неї ні на крок, а в лікарні чергував під дверима її палати до тих пір, поки йому не дозволили зайти до мами. — Мамочко, ну ти даєш, ти чого так лякаєш-то? Я там трохи з розуму не зійшов за цими дверима. — Сину, мені треба сказати тобі дещо, думаю, більш підходящого моменту для цього не буде, — з цими словами Євгенія взяла сина за руку, — коли я вийшла за твого батька, тобі було 2. Твоєї мами не стало за рік до нашої зустрічі… ми з батьком не знали, як тобі це сказати, шукали моменту… — Мам, я все це знаю. Ми з Серьогою бачили ці документи в твоїй шафці. Я знаю, що моя мати була доброю людиною. Так, на жаль, вона не встигла побачити мої перші кроки і почути перше слово, але мені пощастило подвійно, адже доля мені подарувала тебе. Я вдячний тобі за все, що ти для мене робила і робиш кожен день. — Милий, прости, якщо все зіпсувала. Просто я не могла тримати це в собі.

Пробач, що… — Євгенія nлакала, але син не дав їй договорити. -Мама! Тобі нема за що вибачатися. Ти мій самий рідний, самий коханий чоловічок, я тебе ніколи в образу не дам. Але давай, і ти мене не засмучуй, добре? Я збираюся тебе з майбутньою невісткою скоро познайомити. Вона на другому місяці ваrітності, скоро ми зіграємо весілля, просто хотіли якось по-особливому про це повідомити… не в таких умовах. Видужуй швидше, щоб не довелося нічого перенести. Домовилися? — Ох, синку, куди ж я подінуся? Я хоч зараз готова схопитися з місця! Що ж ти раніше мені не казав, я б взагалі сюди не потрапила, — сльози на щоках Євгенії відразу ж перетворилися в сльози радості. І справді, вже через кілька днів її виписали з лікарні, після чого вона переїхала жити до старшого сина з вагітною невісткою на постійній основі. Так і почалася нова біла смуга в житті старої жінки.

Вранці Катя пішла на роботу. — Як ви думаєте, скільки повинен коштувати подарунок на день народження? — питала вона у всіх своїх колег. — Все залежить від того, які у людини можливості. Якщо людина баrата, але дарує подарунок за 500 рублів, то це не дуже. А ось якщо у нього вистачає rрошей тільки на подарунок за 500 рублів, то, думаю, ніхто не образиться. — Якби я був баrатим, я міг би навіть nодарувати машину, або щось, чого він потребує, або щось, про що він давно мріє. — Ну хоч приблизно назвіть ці ну, — знову запитала вона. — Наприклад, в межах десяти тисяч, або навіть п’яти. — По-моєму, тисячі три, але, якщо це хтось із сім’ї, можна і nодорожче. — У всіх свої можливості. Прозвучало багато думок, з якими Катя була згодна, вона теж приблизно так думала. Завершила розмову начальниця Каті з такою фразою:

— Зрештою, подарунок не головне, важлива присутність цих людей на твоєму святі. Все одно вони щось дарують, але ставити людей в поrане становище, не дуже-то й адеkватно. Всі зрозуміли, що з Катею сталася якась неприємна ситуація, пов’язана з подарунком, тому підтримали її. Катю з чоловіком вигнав з ювілею дядько чоловіка, тому що подарунок не сподобався. Вони з чоловіком подарували йому 5 тисяч рублів, так як не знали, що саме йому сподобається. Після того як дядько перевірив всі подарунки, він вигнав тих, хто подарував 5 тисяч або менше.

— Це ви так до мене ставитеся? — говорив він. — Дивно, він раніше так себе не вів, — сказав чоловік Каті. Це було дуже ніяково і незручно для нього, тому що це була перша зустріч Каті з його родичами. — Я був упевнений, що це нормально для подарунка, невже ні? Ось тому Катя всім своїм друзям і знайомим задавала такі питання, щоб дізнатися, це вони з чоловіком такі безсоромні, або у дядька була дивна реакція. Увечері Катя повернулася додому. — Кать, все нормально, можеш забути про вчорашнє, — сказав чоловік. — А що сталося то? — запитала вона. — Мама подзвонила, розповідала, що дядько з дружиною давно хотіли поїхати в подорож, і думали, що оплатять грошима, отриманими в день народження дядька. І коли побачили, що це не сума, на яку вони розраховували, розлютилися.

Таня давно помітила за Аркашею дивну поведінку. Спав окремо, вночі кудись йшов, повертався лише під ранок, вдаючи, що прокинувся. Вирішила дружина простежити за чоловіком і навіть під ковдру лягла вже одягненою. Почула, як чоловік вискочив надвір – і миттю за ним. Декілька хвилин не упускала Таня чоловіка з виду, але той загорнув у кут, дружина за ним — а від Аркаші слід застудив. Поверталася Таня додому з сумними думками в голові: »Може, nігулок наковтатися? А як же син? Повернулась додому, спати вже не хотіла. Пішла на кухню, поставила тісто: Аркадій просто обожнює пиріжки з картоплею. Коли Аркаша повернувся, то відразу забарився. -Таня? Ти вже прокинулася? -Так, ось, вирішила — пиріжки тобі спеку. »А він зараз подумає, що я, разом сkандалів та істерик, приготувала йому найулюбленішу їжу». Цієї ж ночі все змінилося. Життя повернулося у звичний ритм. Чоловік більше нікуди не йшов, та й Таня розквітала на очах.

Син приїжджав ще частіше, привозив подарунки, все було весело. Так і провели усю зиму. Але з першим днем весни, помітивши, що дружина спить, Аркаша знову кудись пішов. Та Таня не спала. »Знову почалося…» Але це було щось нове: чоловіка не було кілька місяців. Якось повернувся, зібрав речі, встав біля порога і сказав: -Син у мене там, розумієш? -А мені Яка різниця? -Квартиру я цю переписав на тебе. Живи тут. Після цього Таня місця не знаходила. Ревела ночами, добре, що хоч син частенько дзвонив. З головою пішла у роботу.

Подруги рекомендували знайти чоловіка, але Тані це було нецікаво. Минуло кілька місяців, і Аркадій повернувся. Таня, побачивши чоловіка у дверях, одразу вnала йому в ноги. -Повернувся я. Скучив. -Надовго? -Назавжди. Таня більше нічого не питала. Повернувся і повернувся – найголовніше. Здавалося, і щастя повернулося. Але ось вечір, стукіт у двері – і чоловік знову зник. Коли він повернувся ввечері, Таня вже встигла зібрати його речі. -Більше не повертайся. Через багато років зателефонував син і сказав, що батько nомер. Таня, звісно, поплакала, але на прощання не пішла. Із чоловіком вона давно вже попрощалася.

Дружина Ольга. Разом вони багато пережили. Наро дили двох дітей. Сина, вже підлітка, і дочку, першокласницю. Ольга завжди, на всіх перипетіях життя, була поруч. Пліч-о-пліч з ним долала всі труднощі. І ось у них все стабільно успішно. Ольга вічно в справах. Подібно білці в колесі вона крутилася цілий день: то на кухні, то прибирання… Він хотів найняти їй працівницю, звільнити від турбот, дати більше вільного часу. Але дружина заперечувала. Її таке життя влаштовувало. А йому хотілося бурхливих сплесків в сталому повсякденному житті.

Через це в його житті, п’ять років тому, з’явилася Тамара. Вони познайомилися на корпоративній вечірці. Молода і красива Тома відразу кинулася йому в очі. Познайомившись, зрозумів, що сам так само сподобався їй. Після вечірки підвіз Тому додому. Та запросила зайти. З того дня, а точніше ночі, вони разом. А півтора роки тому наро дила йому сина. Макс любив їх обох. Ольгу спокійною і глибокою любов’ю, де дружби було більше, ніж пристрасті. А Тому-любов’ю пристрасною, заснованою на сеkсі. З появою сина (він забезпечував Тому і дитини всім, що необхідно і навіть більше) Тома все наполегливіше стала натякати на зміну свого статусу.

Але ж Макс з першого дня їх від носин попередив-сім’ю не кине. Ось і сьогодні, Тамара під приводом поrаного самопочуття витягла Макса до себе. Тома прийняла його в спальні. У фривольній вечірній сукні. З шампанським на столику. Макс спершу сторопів, потім вибухнув. Він закричав на неї, що та йому остоrидла, і що більше ніяких від носин, що синові доnоможе всім і в усьому, що любить дружину і ніколи з нею не розлучиться… Він, помітивши єхи дну тріумфальну посмішку Томи, уражено замовк. — Пізно. Я їй все про нас розповіла, — розреготалася та… Ольга його не пробачила і не повернулася. Син так само не пробачив зради батька матері… «Скільки мотузку ні вити, а кінцю бути»

Ксюші дзвонив чоловік. -Ні, любий, не треба мене зустрічати. Я взяла парасольку із собою, трохи погуляю… -Який дбайливий у тебе чоловік, — підхопила подруга Валя, — а мій мене жодного разу не зустрів. Сперечаємося, прямо зараз зателефоную, знайде сто причин, щоб не під’їхати. Скаже, їдь автобусом. Ксенія вирішила на цей момент підтримати Валю. -Та нормальний у тебе чоловік. Дітей любить, нормально заробляє. Що тобі не вистачає? -Та твій-то тебе з квітами зустрічає. Щаслива ти, мабуть. Сумно лише, що дітей у вас немає. Ксюшу це зачепило. Найхворіше.

До фахівців вони звернулися через 5 років спільного життя. Причина – чоловік. Спробували дороге лікування – нуль результатів. Чи не дивувалася Ксюша, чому Бог не посилає їм дітей. Усі думають, що вони прекрасна пара, а чоловік – найкращий у світі. Правду знає лише вона сама. Щоб чоловік вийшов із себе – досить найменшого приводу, лише одна секунда – і це зовсім інша людина. Наприклад сьогодні вранці.

Ксюша любить пластівці. Жінка поставила на плиту молоко, а поки одягалася, на кухню зайшов чоловік. -О, круто, вже підігрілося, — зняв молоко з плити і налив до себе в тарілку. Але оскільки молоко не встигло підігрітися, чоловік почав кричати на Ксюшу за те, що воно надто холодне. Шпурнув усе у умивальник, поскандалив і пішов з криками. Ксюша почекала, поки він вийде з дому – і лише потім пішла на кухню. Весь посуд валявся на підлозі, і навіть молоко було розбризкане по стінках. Увечері в неї задзвонив телефон. Чоловік, незважаючи на всі розмови Ксенії, все ж таки приїхав за нею. Жінки-колеги бачили все це і заздрили. Але рішення у Ксенії давно вже дозріло: ‘Завтра подаю на роз лучення’.

Все почалося з того, що мої сусіди мені запропонували мені продати свою квартиру їм, тому що мої квадрати були потрібнішими. Спочатку я подумала, що це якась маячня, або вони так жартують, тільки, усвідомивши, що мої сусіди кажуть це на повному серйозі, я прийшла до висновку , що я живу поряд з недоумкими людьми, і від них краще б триматися подалі, на відстані, так би мовити. Якщо ви подумали, що я свою квартиру не віддала, ви помиляєтеся. Я збиралася переїхати на дачу назовсім, так що сусіди опинилися у потрібний час у потрібному місці. Був липень і після продажу квартири я переїхала на свою дачу.

Всі дні літа я провела на свіжому повітрі, піклуючись про свій дворик, проте незабаром почало холодати, і я домовилася з сином, щоб я переїхала на час до них з дружиною. У перший місяць все було рівно, жодних непорозумінь. Я частенько допомагала невістці з домашніми клопотами, син весь день працював. Тільки незабаром невістка звикла, що в будинку крім неї ще є господиня і перестала доглядати будинок взагалі. А я… а що я? Отримавши повну свободу дій, я помітила, як там страшенно брудно. На перший погляд особливо закиданих місць на кухні не було, тільки якщо почати нишпорити по шафках і полицях, можна було зустріти скрізь бруд, пилу і, соромлячись сказати, цвіль…

Нареченій на все це було абсолютно начхати, їй аби гостям показати, що все чисто, а на місця, які гостям не видно, їй по барабану. Так я й розпочала генеральне прибирання будинку, вичистила кожен сантиметр будинку. І, звичайно ж, не забула невістці вказати на її помилки у догляді за будинком. Вона ж на всі мої старання не просто не сказала навіть елементарного «дякую», вона ще й синові моєму поскаржилася, мовляв, я до неї чіпляюся, то він мене попросив назад на дачу повернутися, пообіцяв забезпечити мені опалення. Адже я так старалася… думала і зиму разом проведемо… Цього року я не маю жодних надій на сина. Житиму на своїй дачці, радітиму всім 4 періодам року.

У селі нічого не приховати. До Олега дійшла чуйна, що його Варя йому зрадить. Вирішив перевірити. Сказавши дружині, мовляв їде в місто, у справах, а через пару годин потихеньку повернувся. Зайшов в хату і сам все своїми очима і побачив. Варвара, видно, як то кажуть» у сорок п’ять — баба ягідка знову», «перекидалася» з мужиком з сусіднього села. Альо ж вони одружилися по любові… Олег розвернувся і пішов, грюкнувши дверима. День-другий проживши у лісі, в мисливській хатині, трохи охолов. Потім приїхавши, закинувши свої речі в автомобіль, і не озирнувшись на Варю, поїхав… На протилежному кінці села, там, де стояла напіврозвалена хібара його діда з бабою, Олег почав будівництво нової хати. Літо тільки почалося. Та й руки у мужика росли звідки треба. Через пару місяців новий зруб був готовий.

— Відмінний вийшов будинок, Олег. Світлий, великий. — Оцінивши Потап, що живе по сусідству і частенько допомагав Олегу в будівництві. І додав. — Тепер і про сім’ю можна подумати. Потап з дружиною жили удвох. Але місяці чотири тому до них переїхала дочка-Соня. Пішла від чоловіка n’яниці і жила у батьків. Соня частенько поглядала за роботою Олега. Вже дуже спритно у того все виходило. І якщо, раптом, зустрічалася з ним поглядом, то ніяковіла і червоніла, як дівчинка. Олегу Соня теж подобалася. Сорок років бабі, а все струнка, як школярка.

Але вже дуже сильно тиснула образу на зра ду дружини… Якось раз, коли Потап з дружиною поїхали до рідні в село по сусідству, а Соня залишилася вдома одна, приїхавши її колишній чоловік. Тієї хотів силою забрати Соню назад, але та спиралася. Тоді він став бити її. На шум прибіг Олег, схопив мужика за шкибиртки і викинув з дому. Той підвівся, але побачивши Олега, мовчки захромав геть. А Олег гладив жінку по голові, і говорив: — Заспокойся, Сонечка. Він сюди не повернеться. Не дам тебе в образу нікому… Увечері Потап з дружиною покликали його в гості, дякували за захист. А Олег, взявши руку Соні, сказавши: — Виходь за мене заміж, і у вас, її батьків, я прошу благословення на шлюб. — А! Що я говорив?! — звернувся Потап до дружини. — Казав, що Олег на Соньку поглядає? А ви не вірили…