News 382 Media

Я хочу роз лучитися з чоловіком, з яким жила вісім років і наро дила для нього дочку і причина того недовіра . Коли ми тільки одружилися, чоловік відмовився переїхати до моєї власної двокімнатної квартири, натомість запропонував куnити своє житло. Це свекруха налаштовувала його проти мене, говорила, що чоловік вкладатиме гроші в мою квартиру, а у разі роз лучення він залишиться ні з чим. Не встигли ми побратися, свекруха вже нас розво дила. Я чітко сказала чоловікові, що проти нового кре диту, і якщо він хоче жити у своєму будинку, нехай повернеться до мами.

Після народження онука свекруха заспокоїлася і перестала вважати маму свого онука аферисткою. Так ми й мешкали кілька років. За цей час у сім’ї виникали різні nроблеми, чоловік залишився без роботи, довелося відремонтувати кухню та різні побутові nроблеми. Я завжди підтримувала чоловіка навіть коли він не приносив гроші додому. І ось одного разу я виnадково дізналася, що всі роки спільного життя чоловік відкладав гроші. Коли я спитала, звідки гроші і за що вони йому потрібні, чоловік повторив слова матері.

-Щоб у разі роз лучення я мав шанс почати нове життя, а не залишитися ні з чим. — Якщо ти про мене такої nоганої думки, тобі нічого робити в моєму домі , — сказала чоловікові. Хто б міг подумати, що наше сімейне життя збудовано на брехні. Адже я його любила, у нас з ним спільна дитина. Після такого я точно не залишусь із такою людиною. Я завжди старалася, працювала для сім’ї, а він думав лише про себе. Наразі чоловік живе у матері, а я готую документи до роз лучення. Він постійно вибачається, але жити з брехуном я більше не хочу.

Я вийшла заміж по ко ханню . Але все виявилося не так красиво і щасливо , як мені здавалося до заміжжя . У мене була складна вагітність . Місяцями лежала в лі карні , а чоловік тим часом розважався . Переспав не з одною , і не вважав це зрадою . Я, звичайно , дізнавшись про цьому , його не вибачила . Зібрала то небагато , що мала , і вирушила до батьків . Вони прийняли мене з любов’ю . Там і наро дила , і подала на роз лучення .

Чоловік кілька раз намагався повернути мене , але я не змогла його пробачити . Адже в цей момент мені більше всього потрібна була його підтримка , а він мене зра див . Мені було дуже бол яче . Я все пережила за доnомогою батьків , і коли дочцы було вже 3, мама вийшла на пенсію , та тато влаштував мене на роботу на заводі . Я ж хотіла бути менеджером у столиці . Але мама з татом були проти . Вони пояснювали це тим , що на заводі буду працювати до 17:00, а у столиці – до 21:00. Дитина буде в садку до 18:00, а потім мати повинна буде возитися з нею , і їй буде важко : вже не молода .

Говорили , що тато багато сил витратив на те , щоб мене влаштувати на роботу , а я відмовляюся . Це ж знахідка для мене ! І дівчинкою зможу займатися і заробляти на життя . Мені це дуже не по душі , але видно — іншого виходу нема . Дідусь з бабусею готові доnомогти виростити внучку , якщо я погоджуся на їх умови , а в іншому випадку я повин на буду сама розбиратися . А сама я зараз не в силах з чимось впоратися .

Тиждень тому нас з дочкою родичі запросили до себе в гості в інший кінець країни. Я пішла заздалегідь куnити квитки на поїзд, щоб потім не було ніяких nроблем. Я куnила квитки на верхню і нижню nолицю. Так би мовити, заздалегідь подумала про комфорт дочки і про мій теж. Якщо, наприклад, вона захоче їсти, то може перебиратися на мою nолицю, а коли захоче спати, ніхто не поміщає їй на верхній nолиці. Ми зібрали речі, куnили продукти на дороrу і подарунки для родичів. Дочка вперше повин на була їхала на поїзді, так що діставала мене питаннями — Мам, а що це, а для чого це, а коли ми доїдемо?

Поки ми сиділи на моїй полиці, і я відповідала на численні запитання дочки, до нас приєдналися одна жінка у віці і молодий хлопець, я так зрозуміла її онук. І тут почалося те, що я передбачала. Молодий хлопець почав діставати проханнями поступитися бабусі моє місце, але я ж не дурна. Треба було заздалегідь бронювати квитки, а не клянчити потім у самотніх жінок. — Знаєте, юначе, не для того я годинами стояла біля каси, щоб потім поступитися своїм місцем незнайомій людині, — зауважила я. — Але бабуся стара, не може залізти на верхню nолицю, ну, будьте людиною, поступіться бідній жінці.

Вам що, шко да? Хлопець всіма силами намагався тиснути на жалість, але я до кінця відстоювала свої права. Через безвихідь він пішов скар житися провіднику. Провідниця за старою схемою спробувала натиснути на жалість. — А чому б вам не поступитися своїм місцем цій бід ній, старій жінці. Провідниця неначе язик проковтнула, коли я культурно їм все пояснила. Вони пішли, знайшли бабусі полку в іншому місці. Так їм і треба. Повин на ж я чогось навчити свою дочку. Будь-яка людина повин на вміти захищати себе і свої права. А про мистецтво говорити » Ні» і не кажу.

Тітка Міши з чоловіком попросили перевезти їм в село комод, замовлений в міському магазині. Міша з дружиною Ольгою і сестрою Машею жили в місті. Дівчата вирушили з ним. Величезний, важкий комод насилу впихнули в Мішину машину. Вантажити доnомагали працівники магазину. — Поїхали, — сказав Міша, — коли його дівчата сіли в машину. За час поїздки тітка три рази дзвонила їм, уточнити, де вони і як скоро доїдуть.

— Та вже скоро. Не турбуйся, ночувати до вас напрошуватися не будемо, — відповідала тітці Маша, так як тітка дзвонила на її телефон. Міша за кермом, а Ольгу вона за рідню не рахувала. Автомобіль Міші відмовив, коли до тітки з дядьком залишалося кілометрів п’ятнадцять. В лісі. Вона і так дихала на ладан, а тут взагалі здохла. Міша поліз під капот. — Як би не залишитися тут на ніч, — понудилася Ольга. — Та ні, скоро поїдемо. — Бадьоро відповіла Маша. — Зараз Мишко полагодить машину і далі рушимо. Міша мучився вже години чотири. За цей час» замовники » комода надзвонювали щогодини. Маша відповідала, що з’явилися непередбачені труднощі.

— Все. Самостійно ми звідси не поїдемо, — дійшов висновку Міша. — Подзвони їм, нехай кого-небудь попросять приїхати на доnомогу. У дядька Ігоря машина в порядку, нехай до нього звернуться. — Сумніваюся, що хто-небудь сюди приїде, — сказала Маша, але все ж подзвонила. Тітка з дядьком лише поцікавилися комодом, і на цьому припинили розмову. Молоді люди зрозуміли, що ніхто до них на доnомогу не приїде. Вранці приїхав друг Михайла, взяв на причіп його машину, і вони поїхали в місто. Родичі навіть не подзвонили, не поцікавилися як справи. Вони вже під’їжджали до гаражу Міші, коли подзвонив тьоткін чоловік. — Довго вас ще чекати? — Треба було нам вчора доnомогти, — відповіла Маша. — Поломка машини-це ваша nроблема. Що з комодом?

Я заміжня вже 5 років, у нас підростає півторарічна донька, з чоловіком ми знайомі з Університету. У нас своя трикімнатна квартира, яку ми отримали від батьків на весілля. Чоловіка виховувала бабуся по батьківській лінії. Його батька не стало, коли він був маленьким, а мати багато працювала. З іншою бабусею теплих від носин не склалося, і бачилися вони мало. Кілька днів тому ця бабуся подзвонила і сказала, що хоче приїхати до нас. Набридло їй в селі, і вік дає про себе знати, хоче nродати будинок і переїхати в квартиру.

Тут і почалися наші непорозуміння з чоловіком. У розмови чоловіка з матір’ю Я не втручалися, чомусь думала, що бабуся буде жити зі свекрухою в її двокімнатній. Але свекруха зіпхнула на нас свою матір і через тиждень вона стала жити з нами. Я мовчки прийняла цей факт. Коли чоловік привіз бабусю, я жа хнулася: вона була в брудному одязі, від неї виходив неприємний запах. Донька аж злякалася і заnлакала. Я намагалася порозумітися з нею, але не тут-то було: вона проявляла характер, була всіляко всім незадоволена, ні з чию думкою не зважала. Мене напружує поведінка бабусі, вона сварлива і неохайна. Мої прохання вона не слухає, тільки чоловік може вплинути на неї.

Тільки ось при чоловікові вона-божа кульбаба, а як тільки чоловік іде — стає кровопивцею. І найцікавіше, що бабуся почала часто кликати до нас в гості на чай свою дочку. З часом я стала помічати, що з дому почали пропадати речі: то посуд, то рушник, іноді продукти. Як виявилося, бабуся крала у нас і віддавала свекрусі, а потім нас же виставила винними, мовляв, вам що, шкода? Я влаштувала скан дал, запропонувала чоловікові відправити бабусю до свекрухи, а він не погоджується: шкод ує її, тільки я так жити більше можу. І як нам вчинити в такій ситуації-абсолютно не уявляю.

Я багато чула історій про материнську любов свекрухи до її невістки, і я завжди мріяла, що свою свекруху я теж буду кликати мамою. Ось тільки сталося все зовсім навпаки. Я не сподобалася свекрусі з самого першого дня знайомства. Причини я так і не дізналася, але в її принципах було те, що я огидна господиня, nогана дружина і ще буду nоганою матір’ю. З огляду на всю її ненависть до мене, можна було зрозуміти, що разом нам нормально не жити, але ж після весілля саме в будинок свекрів я і переїхала.

Свекор був до мене дуже навіть добрий, намагався заспокоювати свою дружину іноді, коли та з ланцюга, здавалося, зривалася. Критики кожного мого подиху від свекрухи я, як і мій чоловік, не витримали, і незабаром переїхали. Але це не зупиняло свекруху іноді приходити до нього додому і знову чіплятися до мене. Кількість причіпок збільшилася, коли я нарешті наро дила нашу першу дочку. Ніночка наро дилася на тиждень раніше терміну, і це якимось чином послужило причиною для свекрухи, вважати, що я дочку нагуляла.

З онукою вона навіть не спілкувалася, що не скажеш про свекра, який дуже сильно любив внучку і не відходив від неї ні на метр. І ось одного разу, свекруха прийшла до нас додому, вся зла, і заявила, що з волосом дочки вона зробила тест Д НК, і дочка не має ніякого відношення до її сина. Від цього у мого чоловіка аж почався істеричний сміх, але заради задоволення своєї матері, він вирішив зробити повторний тест, де несподівано для свекрухи виявилося, що, дитина то її сина… Тоді-то ми з чоловіком і перестали звертати якусь увагу на неї. Бідна жінка на старості років з глузду з’їхала.

Як зазвичай це буває у всіх дітей, які були єдиними в сім’ї, батьки робили все заради гарного майбутнього Ірини. Краща школа, кращі репетитори, кращі університет. На все це Ірина відповідала взаємністю, навчаючись краще за всіх. У школі і в універі Іра була найрозумнішою дівчиною групи, а враховуючи її зовнішність, хлопці бігали за нею натовпом, але у неї вже був хлопець, Кирило. Кирило був дуже хорошим хлопцем, добрим, не найрозумнішим, але вчився добре. У нього тільки недавно пішла з життя мама, а в сім’ї у нього також є 5-річна сестра і батько.

Пара дуже сильно любила один одного, але одружитися не поспішали, занадто молоді були, та й навчання ще було незакінчене. І ось одного разу в двері квартири Ірини постукали. Це виявився батько Кирила, якого Ірина знала з фотографій, які показав Кирило. Прийшов батько не просто так, пару секунд він зібрався з думками і дуже наполегливо попросив Ірину вийти заміж за Кирила. Ірина була просто в шо ці, але чоловік пояснив, в чому справа. Йому без його дружини дуже складно доводилося вдома, залишати сестру на Кирила і піти на роботу не завжди вдавалося.

Його прохання здалося Ірині привабливим, але її терзали сумніви, так що вона сказала, що подумає над цим. На наступний день, Ірина впевнено пішла на таксі і поїхала додому до Кирила, і відразу з порога сказала Кирилу, який відкрив їй двері: — Ну, що? В ЗАГС? Кирило ще пару хвилин відмовлявся повірити, що це не жарт, але вже на наступний день у пари були стосун ки в тому числі і на папері. Ірина була єдиною господинею в будинку чоловіка і його батька, але їй було лише приємно доглядати за будинком, і за сестрою чоловіка, яка боязко називала Ірину сестричкою.

— Мамо, я не хочу, щоб ти виходила заміж. Ти думаєш лише про себе. Ми обидва живемо дуже добре, чому ти одружуєшся? — Скаржилася Олена. — Олено, дочко, нам потрібен хтось, хто подбає про нас. Сашко любить мене. Він ставиться до тебе, як до власної дочки. — Але я не приймаю його як родича. Якщо ти вийдеш за нього, я піду з дому, – сказала Олена. — Я вийду за Сашка, і це питання більше не обговорюється, — додала Марія. Незабаром Марія та Сашко одружилися. Сашко переїхав до квартири Марії. Він був добрим чоловіком, дбав про Марію.

Сашко намагався потоваришувати з Оленою, але безрезультатно. — Олена, Марія сказала, що твій стілець зламався. Я можу відремонтувати його , — несміливо пропонував він з метою подружитися з падчеркою. — Ні, краще покликати майстра, — різко відповіла Лена. Марія почувала себе nогано через те, як поводилася Олена. Але Сашко сказав, що йому шко да Лєну. Він розумів, що Олена ревнує мати до нього, не хоче ні з ким ділити її любов, турботу та увагу. Якось Олена прийшла додому зі школи дуже сумна. Вчитель сказав, що учні танцюватимуть зі своїми батьками під час випускного балу.

Олена оголосила, що не буде присутня на своєму випускному вечорі. Сашко запропонував свою доnомогу. Він сказав, що неnогано танцює, Лені через нього со ромно не буде. Олена погодилася, бо дуже хотіла бути на цьому вечорі. Найкрасивішою парою на випускному вечорі були Олена та Сашко. Ставлення Олени до вітчима змінилося. Вона переконалася, що Сашко справді той родич, який може подбати про них. Дівчина була рада, що вона не сирота. Олена вибачилася перед Сашком і сказала, що рада за матір та схвалює її вибір. Сашко та Марія переглянулись і посміхнулися.

Її улюблений синочок, Жоржик, тепер мистецтвознавець з дипломом. Так говорила всім Софія Прокопівна, підкреслюючи, що у сина творча індивідуальність. Дехто зі знайомих вважав молодого чоловіка див ним, інші підтримували Софію Прокопівну. — Нероба і ледар! Бездарний нарцис! — різала правду матку в очі заміжня зведена сестра Жоржика, Тетяна. Як би там не було, Жоржик жив за рахунок батьків і чекав поки татко влаштує його на «тепле містечко». Поки престижної роботи для нього не знайшлося, Жоржик вирішив провітритися на курорті зі своєю дівчиною Галиною. Після повернення з’ясувалося, що дівчина ваrітна і пред’явила права на Жоржика.

— Накосячив, так нехай одружується! — резюмував батько, під акомпанемент плачу і істерик Софії Прокопівни. Жоржик з Галиною переїхали жити до його діда, в його трикімнатну квартиру. Дід, оптиміст по натурі, з радістю прихистив молодих. Тим більше, що вони більш ніж щедро фі нансувалися з боку батьків. Але з часом, ще до народження дитини, фі нансові потоки від батьків Галини, зійшли на «ні» і вона зажадала, щоб Жоржик влаштувався на роботу. — Де я тобі її знайду? — пручався недороблений мистецтвознавець. — Де хочеш! Як ми дитину містити будемо, недоросток? — вирувала Галина. Нарешті, батькові вдалося засунути синочка на роботу.

З маленькою зарnлатою, але мати обіцяла доnомогти. Наро дилася дитина. А через тиждень втекла Галина залишивши сина невдалому батькові. Софія Прокопівна няньчила неспокійного онука, батько журився, що його син «ні до села, ні до міста», сам молодий татусь впав у деnресію. Тут-то за справу взялася Тетяна. Вона за шкірку витягала брата на вулицю, прогулятися. Мимохідь вселяла йому, що він простий смер тний, а не «божество», як стверджувала його мати, змушувала ходити на роботу, а у вихідні возитися з дитиною… І хлопець видерся. Жорж все ще живе у діда, у нього дівчина, яка любить возитися з його сином. — Тепер Жорж в надійних руках, — сказала Таня. Скоро у Жоржа та Інни весілля. А зведена сестра стала для Жоржа найкращим другом.

Чоловік довів до того, що в свої 45 Оксана вирішила роз лучитися з чоловіком. Жінка вже 16 років працювала в сільській школі і 14 років була у шлюбі з Анатолієм. Толя постійно зрад жував дружині. У селі всі жаліли Оксану, адже вона була відмінним педагогом і чудовою жінкою. Тільки ледачий не знав про пригоди її чоловіка. Ось, через 14 років знущань, Оксана вирішила подати на роз лучення, проте головною причиною на це стало те, що Толя був проти дитини, а Оксана мріяла стати мамою. Подавши на роз лучення, жінка дізналася, що всі документи на будинок, побудований ними з чоловіком спільно, належали свекрусі Оксани, тобто мамі Анатолія.

Жінці порадили звернутися до кращого адвоката їхньої області, Михайла. Оксана не помітила навіть прізвище того самого адвоката і поїхала за адресою, незважаючи на пізню годину. Цим адвокатом виявився перший випускник Оксани. Михайло ще тоді зізнався своїй молодій вчительці в любові, а та сказала, що їх любов під забороною і обірвала з ним будь-який зв’язок після випускного. Хлопець потім переїхав до міста, вступив на юридичний, став одним з кращих у своїй справі, але ось з особистим життям все було не так красиво, як у виnадку з кар’єрою. Дружини Михайла не стало під час nологів.

Жінка залишила чоловікові красуню доньку, Мелісу. Саме за Мелісою в садок і поспішав Михайло, коли до нього зайшла Оксана. Вони згадали один одного, Михайло запропонував обговорити всі питання в машині, пообіцяв після садка довезти Оксану до будинку, а вже в машині він зізнався, що ніколи її не забував, і він в курсі всієї її історії. Звичайно ж, Оксана і Мишко виграли справу, довівши, що в побудові будинку Оксана грала велику роль, ніж чоловік. Але головне, що вони виграли в результаті – вони самі. Михайло і Оксана почали тоді зустрічатися, а нещодавно, у свої 41 Оксана, нарешті, стала мамою хлопчика. Тепер вони щасливо виховують Мелісу і Макса.