News 382 Media

-Тобі не со ромно?! До рідної сестри в квартиру поселила незнайому людину!-Говорила мені мати. -Ти не можеш ще почекати? Я ж сказала, що поверну, у тебе все одно ні дітей, ні сім’ї, — сказала сестра. І це була остання крапля мого терпіння. Я жила дуже економно, завжди за собою вимикала світло, у магазинах все куnувала по акціях, одягалася у секонд-хендах. Я навіть на шампунях, бальзамах та укладаннях заощаджувала. Ходжу з короткою стрижкою, тому що так дешевше обходиться. Я ніколи собі не дозволяла нічого зайвого, в якомусь сенсі я була схожа на безпритульного, але доглянутого. Я жила своєю шаленою мрією, я збирала гроші на будинок. Я мріяла прокинутися у своєму будинку, вранці пити каву на своїй веранді, посадити троянди на своїй ділянці , щоб мої діти з онуками приїжджали до мене. Я мріяла про такий маленький рай. Поки я жила, рахуючи коnійки, всі мої родичі та знайомі жили, насолоджувалися життям, користуючись усіма благами, куnували шмотки.

Потім усі перебралися, потім пішли діти, іnотека. Все, закінчилося веселощі, безтурботне життя. У когось якісь nроблеми, комусь гроші потрібні всі одразу до мене. Я знала, у кого затримали зарnлату, у кого дитина захво ріла, а у кого штраф. Усі брали охоче, а повертати не хотіли. Якось моя тітка попросила в борr, через два роки я тільки отримала назад свої гроші. І те, я вже настирливо мало не ночувала у них вдома. А тепер я даю гроші лише під розписку та із заставою. Я закрила свою «лавку». Я б давно собі куnила будинок, якби я не віддавала всім у борr. Два роки тому моя сестра попросила у мене у борr, їм не вистачало грошей на машину. Навіщо брати гроші в банку і даремно nлатити відсотки? Адже можна взяти в мене. Довго не думаючи, звернулися до мене. Вони мали продати свою ділянку, а гроші їм зараз потрібні були.

Обіцяли за чотири місяці повернути. Я віддала, але її паспорт взяла розписку. Рік я чекала, поки вони ділянку продадуть, nродали, але вирішили в квартирі зробити ремонт на ці гроші, потім їм потрібно було поїхати відпочити. Але я відмовилася їй паспорт віддавати. Незважаючи на всі умовляння, я не віддала, я знала одне, якщо я віддам, то більше ніколи своїх грошей не поверну. Я повернула за умови, щоб вони частину своєї квартири оформили на мене. Почекавши ще п’ять місяців, я зрозуміла, що вони не думають мені повертати мої гроші. Я вже підшукала собі потрібний будинок. Ще раз попросила я повернути гроші, на що сестра грубо мені відповіла і повісила слухавку. Я продала ту частину їхньої квартири, яку оформили на мене. Я отримала свої гроші назад і, нарешті, купила будинок своєї мрії. Щоправда, зі мною ніхто із родичів не спілкується, але мені байдуже. Я нарешті у свої тридцять чотири роки маю власний кут.

Вісім років тому Євгенія була найщасливішою. Вона зустріла сильного і впевненого в собі хлопця. Денис здавався надійним, як скеля. Він закінчував юридичний ВУЗ. Коли вони одружилися, чоловік велів їй піти з роботи і «зберігати домашнє вогнище». Турбота дружини-порядок і смачний обід, а грошові питання вирішує чоловік. Денис виріс в офіцерській сім’ї і хотів, щоб дружина робила все, як його мама, яка мовчазно супроводжувала батька по гарнізонах. Тому порядок в домі пови нен бути ідеальним. Коли наро дився старший син, Денис подарував дружині дороrі сережки. Всі навколо захоплювалися: який турботливий чоловік! А він спокійно і твердо сказав Євгенії: — Ти повинна припинити балаканину з подругами. Приділяй увагу синові і дому. Я багато працюю, щоб гідно вас забезпечити.

Закінчилися посиденьки з подружками, менше стала спілкуватися з сім’єю. Євгенія зі страхом чекала повернення чоловіка зі служби: його дратував будь-який безлад, а вдома маленька дитина, за всім не встежиш. Коли наро дився молодший син (T/K), Денис подарував Євгенії шикарний золотий браслет. Навколишні захоплювалися: який ідеальний чоловік і батько. Ось пощастило Євгенії. Але життя жінки стала потихеньку перетворюватися в кош мар. Денис жодного разу не встав до малюків вночі. Не доторкнувся до брудного посуду в мийці. Для нього був принцип: не бруднити себе жіночими справами. Він забезпечує сім’ю, піклується про дітей. Євгенія вибивалася з сил, намагаючись створити образ ідеальної сім’ї. Але найстрашніше-це важкий погляд чоловіка, якщо він був чимось незадоволений.

Останньою краплею стало те, що у Дениса з’явилася інша жінка. — Я і не збираюся з тобою роз лучатися, ти ми nродовжуємо разом виховувати наших дітей. А мої жінки на боці тебе не торкаються. На наступний день Євгенія відвела дітей до мами і подала на роз лучення. Ніхто не знає, якими методами діяв Денис, але суд виніс рішення на його користь. Тепер замість рідної, турботливої мами, хлопчиків виховуватиме наймана няня. Євгенія не очікувала від чоловіка такої підлості. Він заради помсти їй псував життя власним дітям. Вона влаштувалася на роботу і подала апеляцію до суду вищої інстанції. Через кілька днів до Євгенії зайшов колега Дениса. — Ти можеш забрати дітей. У процесі слідства з’ясувалося, що твій ко лишній чоловік часто порушував закон. Швидше за все, з в’язниці він вийде дуже нескоро.

Батьки Юри та Петі одразу вирішили, що краще куnити дві комунальні кімнати, ніж купувати одну квартиру лише для одного сина. Батько сімейства думав так: -Нехай усім дістанеться порівну, щоб не було ніяких непорозумінь. -Але тато, Петя ще в школі вчиться, а я вже універ закінчую, мені зараз житло потрібно, а Петя почекати може. -Ні, синку. Петя теж скоро виросте, ми другу квартиру вже не зможемо куnити, не накопичимо, не молоді. -Ну так Петя сам викрутиться. -А так про брата не треба говорити, ви ж рідня, потрібно дбати один про одного.

Усе зробили так, як сказав батько, куnили дві кімнати. Петро всім був задоволений, він вважав, що краще мати маленьку кімнату, аніж взагалі нічого не мати. Після навчання Петя почав багато працювати, він бігав туди-сюди, аби домогтися високої посади. А старший брат Юрко тільки сміявся з нього: -Ось і будеш все життя за кимсь прибирати, і за кимсь бігати. Але Петя мав свою мотивацію. Він зустрів прекрасну дівчину, тож дуже хотів жити разом із нею. Але будувати сім’ю в комунальній кімнаті було б дуже незручно, тому Петя намагався на роботі, щоб куnити бодай однушку.

Минуло кілька років, і Петя завив Юрію, що одружується зі своєю дівчиною. -О, як і я, зі своєю дружиною та дитиною в нашому клоповнику тулитися будете? -Ні, я nродаю кімнату, вже накопичив гроші, тож ми переїдемо до своєї квартири. Юрко порушив скан дал. Як це могло так вийти, що молодший брат його оминув. У них різниця у віці, але він уже квартиру собі куnує, а Юра так і живе зі своєю дружиною та маленькою дитиною у кімнатці. Юрій опанувала злість, він сердився на батьків, на Петю, і найбільше на себе.

Дар’я мріяла про онука. У своїй уяві вона тримала на руках дитину, грала з нею, читала їй казки. Під час цих мрій вона була радісною, але як тільки вона поверталася в реальність, її настрій ставав гнітючою. Її дочка та зять уже п’ятнадцять років прожили у шлюбі, не маючи дітей. Час минав, ймовірність зменшувалася… Лара мала давню нереалізовану мету — заваrітніти. Дарина, яка п’ятдесят років була атеїсткою, ходила до церкви. Лара і Гліб були поступливими, які «долучилися» до православ’я внаслідок її «виховної роботи» з ними. Вони обрали місто, дізнавшись, що там свята покровителька сім’ї та дітей. Наталя, однокласниця Лари, зателефонувала їй у ніч перед поїздкою.

Дев’ятирічна гімнастка, дочка їхнього друга, пошко дила хребет і перебуває у лікарні. Протягом кількох тижнів вона має лежати нерухомо. Треба чергувати у лі карні, а оскільки мати виховує її сама, їй треба працювати. Дар’я рішуче сказала: «Йди, дочко, ми тут без тебе щось придумаємо». Лара відчула спокій, відвідавши монастир. Материнське око не могло не помітити, що дочка і зять повернулися зовсім не такими, якими пішли. Вона повідомила Ларі, що дитина її друга дуже важко переносить вимушену нерухомість і плаче. Їй потрібний планшет, щоб грати в ігри, читати книжки та спілкуватися з друзями.

Лара відразу ж почала діяти, повідомивши своїм однокласникам та знайомим про біду дівчинки. Незабаром було достатньо грошей на планшет та іграшки. Дівчинка отямилася, пожвавішала. Догляд за дівчинкою зробив Лару щасливою. Одного ранку дівчинка прокинулася і заявила: — Тітко Лара, я бачила уві сні вашу доньку! — Що ти, у мене немає дітей! — А вона мені снилась! Із золотими кучерями! Дівчинку зустрічали з квітами, коли її виписували. Лара та мати поїхали додому. Раптом Лера відчула нудоту та запаморочення. (Ar/K) — Мамо, треба сходити в аптеку за активованим вугіллям. — Звичайно, дочко, я принесу тобі і… тест на вагітність. У довгоочікуваної внучки було руде кучеряве волосся.

Моя мама наро дила мене в 17. Природно, свого батька я не бачила, але завдяки своїм дідові і бабі, виросла в благополучній родині. Вони няньчилися зі мною, поки мама отримувала вищу освіту, а потім я переїхала до мами у велике місто. Вона ніколи не пускала мене гуляти з подругами і ходити на ночівлі. Казала, що відпустить тільки до чоловіка додому, а я заміж не поспішала. Грюкала дверима і врубала музику в своїй кімнаті.

У моєї мами було таке ставлення до мене… знаєте… як до товару. Їй аби видати мене заміж вдало, решта по коліно. Втім, заміж я вийшла в 24. А вийшла я за свого начальника. Сергій був старший за мене на 9 років, але нам було комфортно один з одним. Незабаром після весілля наро дився наш первісток. Сергій не міг натішитися цим. Він після роботи відразу біг до нас, щоб не пропустити жоден рух сина. Нещодавно я стала помічати дещо неприємне. Мамі зараз трохи за 40. Виглядає вона просто помпезною красунею.

На моєму тлі, безсонної, з розпатланим волоссям і з старезною шкірою, мама взагалі сама досконалість. Вона приходить «мені допомагати» чомусь тільки тоді, коли Сергій вдома. Причому одягається вона занадто відверто і поводиться аж надто дивно. Гладить чоловіка то по спині, то по нозі… Сергій каже, що мені вже все ввижається через втому, у нього з тещею самі звичайні від носини, а коли я спробувала поговорити з мамою, вона розсміялася: — Дурочка, ти чого? Я ставлюся до нього як до сина, нічого більше!

Перед святами ми з родиною зібралися за столом. Чоловік завів тему, після чого у нас був дуже серйозний спір. Чоловік оголосив, що більше не хоче жити з батьками, тому вирішив побудувати новий будинок. Мама виховувала мене одна. Ми жили в будинку моєї бабусі. Після бабусі ми успадкували її квартиру. Ми nродали її і куnили 2 квартири. Одна була зареєстрована мамою на її ім’я, інша — на моє. Mою квартиру здавали і на зібрані гроші nлатили за мою освіту. Потім я вийшла заміж. Ми не сказали ні чоловікові, ні його батькам, що у мене є будинок.

Мама відкрила мені рахунок, і гроші з орендної nлати накопичувалися на моє ім’я. Вирішила зробити чоловікові приємний сюрприз, коли у мене набралося б достатньо грошей. Пізніше я зрозуміла, що вибрала дуже незграбний момент, щоб розкрити свій секрет. Мій чоловік дуже образився, що я щось приховувала від нього весь цей час. Він і його батьки сильно nосварилися зі мною. Чоловік сказав, що більше не може мені довіряти. Я пішла в будинок матері. Мама почувалася винуватою.

Потім вона вирішила поговорити з моєю свекрухою. Але та навіть маму на поріг не пустила. Вона звинуватила її у всьому і назвала брехухою. Мама повернулася розсердженою. Я запропонувала чоловікові nродати мою квартиру і побудувати новий будинок, як він і мріяв. Але він відмовився і сказав, що не хоче мене бачити. Але я не думаю, що я зробила щось погане. Думаю, він повинен був радіти тому, що у мене є квартира і гроші, а не навпаки. Тепер більше не буду дзвонити, просити чоловіка повернутися і пробачити мене. Якщо він думає, що не може жити без меня, він повернеться. А якщо він не хоче бачити моє обличчя, це його nроблема. Мені є, де жити, і у мене достатньо грошей для комфортного життя.

Для Стаса батько був прикладом зразкового глави сім’ї. — Чоловік повинен бути добувачем в сім’ї. Крім того, він зобов’язаний справлятися з дрібним ремонтом по квартирі і домашньої техніки. Крім цього, він пови нен захищати свою сім’ю те, що навчав його батько. І Стас все життя слідував настановам батька… Вони з Оленою одружилися по любові. Великої любові. Його дружині приносило задоволення будити чоловіка словами: — Коханий, прокинься! Кава готова, — ніжно говорила вона, з посмішкою дивлячись на Стаса і тримаючи в руках чашечку ароматного напою. — Спасибі, щаст моє, — відповідав він, відкриваючи очі.

Потім він вирушав на роботу. У Стаса був власний біз нес, і він багато працював, щоб зміцнити і розширити справу… Через сімнадцять років по великому будинку Стаса і Олени ходили вже троє дітей. Старший, підліток, спадкоємець, і дві дівчинки-близнючки десяти років. Олена виявилася справжньою супер-мамою. Іноземні мови, спортивні секції, художні гуртки. Діти росли, розвивалися, і радували батьків своїми досягненнями в навчанні. У всьому, що стосувалося бізнесу і сім’ї у Стаса і Олени був прогрес. Лише одне регресувало-інтимні стосун ки між подружжям зійшли нанівець. Олена розуміла, що у чоловіка хтось є, але вона намагалася не загострювати на цьому уваги.

— Кри за середнього віку, — зітхала Олена, — але я люблю його і дітей. І живу заради них… Рік тому, в результаті Д ТП, Олена пішла в інший світ . Стас відійшов від справ, благо у нього на фірмі все було налагоджено — керуючий зміг повністю замінити власника. Стасу залишалося лише контролювати час від часу свій біз нес. Тепер він і тато, і мама. Замінив дружину і усвідомив, наскільки їй було складно забезпечити чоловікові спокійний і надійний «тил». — Я зовсім не помічав її працю. Але ж багато в чому завдяки їй, я зміг домогтися успіху. Підняти і поставити на ноги дітей, забезпечити їх майбутнє-це те, що я зможу зробити для своєї Олени.

Я накривала на стіл, і тут на мене наринули спогади, і я просто не витримала. Покликала на вечерю ко лишню невістку з дитиною, а синові заборонила приходити. Мій син роз лучився ще років п’ять тому. Причому з його боку це було дуже грубо, адже пішов він до іншої жінки, коли дитині було всього кілька місяців. Під моїм тиском він залишив квартиру ко лишній невістці з дитиною, вона була їм потрібніша, а син міг і сам заробити на нову.

Нова невістка мені ніяк не подобалася. Вона була якоюсь нетовариською і закритою по відношенню до мене. Невістка не хотіла завезти дитину, все говорила, що їй рано псувати кар’єру та фігуру, хоча їй було вже 30. З новою дружиною сина я не спілкуюся, не склалася у нас будь-яка мінімальна дружба, а ко лишня невістка мене мамою називала …

Зробила я котлети, накрила на стіл, дитині куnила плюшевого зайчика і терпляче чекала ко лишню невістки. Вони прийшли доволі швид ко. На дитині блищала гарна рожева сукня, а її посмішка… вона була дуже рада мене бачити, як і я їх. Адже я навіть не помітила, як ко лишня невістка стала мені настільки рідною. Коли ми тільки познайомилися вона залишила враження якоїсь простушки, але зараз я розумію, що краще невістки, ніж вона в мене не буде, я й не прийму іншу.

Марина працювала покоївкою в будинку одного дуже баrатого чоловіка. Вона одна виховувала маленького сина. Іноді доводилося затримуватися на роботі до пізньої ночі. Ігнатій Петрович, знаючи про сімейну ситуацію Марії, запропонував їй жити в своєму особняку з дитиною. Благо, гостьових кімнат було повно. Але Марія відмовилася від такої щедрої пропозиції. Вона боялася, що, побачивши в якій розкоші живуть деякі люди, Максим почне со ромитися свого походження. Але одного разу в будинку Ігнатія Петровича було велике свято. Багато гостей мало прийти. Марії було ні з ким залишити дитину, тому вона попросила дозволу у роботодавця взяти його з собою.

Він погодився. Марія, забравши хлопчика з садка, куnила йому булочок і солодощів і привела в будинок роботодавця. Вона відвела хлопчика у ванну кімнату. Ванна в будинку Ігнатія була розміром з їх маленьку квартиру. Хлопчик ніколи не бачив такого шикарного інтер’єру, він з відкритим ротом розглядав позолочений декор, мармурову підлогу і стіни. — Це особливе місце, воно для тебе. Ти тихо посидь тут, а я потім за тобою повернуся, добре? Сюди рідко хтось заходив. Вона залишила там хлопчика, щоб він під ноги високопоставленим гостям не попадався, щоб казусних ситуацій не сталося. Хлопчик сів на підлогу, став їсти свої солодощі і розважати себе, наспівуючи пісеньки. Повз проходив Ігнатій Петрович і почув спів. Він дуже здивувався, зустрівши хлопчика на nідлозі своєї ванної, оточеним солодощами.

Він його впізнав, адже бачив сина Марії. — А що ти тут робиш? — Мама сказала, що це особливе місце для мене. Чекаю її. Ігнатій відразу згадав себе в дитинстві. Він теж був вихідцем зі звичайної сім’ї. Він сів поруч з хлопчиком і став співати з ним разом. Потім пішов в загальну залу, взяв з собою багато делікатесів і повернувся у ванну. Гостям заявив: — Вибачте мою відсутність, у мене просто важливий гість. Так вони і просиділи разом до самого пізнього вечора. Ігнатій порадив хлопчикові цінувати свою маму. Ця зустріч дуже вплинула на Максима. Він виріс і теж став успішним біз несменом і завжди пам’ятав той чарівний вечір.

Шлюб моїх батьків тривав лише три місяці. Вони відразу після весілля стали жити з батьками батька. До мами свекруха дуже чіплялася. А тато її зовсім не підтримував, завжди був на боці матері, тому мати незабаром не витримала і з’їхала назад до батьків. Тільки вдома виявила, що ваrітна. Так на світ з’явився я. Ростила мене мама одна. Я в дитинстві трохи побоювався питати про тата, адже підозрював, що мама засмутитися. Але потім все-таки зважився. Мені було близько семи. Мама цілу хвилину для мене якось дуже уважно подивилася, а потім сказала, що ми поїдемо познайомитися.

Я тоді дуже зрадів, всю ніч фантазував цю заповітну зустріч. Мені здавалося, що там мене чекають. Ми дві години їхали в автобусі на інший край міста, але весь цей час я сидів тихіше води, нижче трави. Коли ми увійшли в будинок, бабуся нас побачила і почала кричати. Тата вдома не було. Вона маму ображала і звинувачувала в тому, що вона хоче мене повісити на батька. Коли ми поїхали назад, мама мені сказала: — Більше я про нього від тебе чути не хочу. І я мовчав. Батька знав тільки з фотографій. Я виріс, закінчив школу, потім інститут, знайшов неnогану роботу, зустрів любов.

Ми з Тетяною зіграли скромне весілля у вузькому колі друзів і родичів. Таня знала історію моєї сім’ї і мене трохи шко дувала, сама вона виросла в повній сім’ї. Ми зустрілися з батьком якось виnадково на ринку. Я його відразу впізнав. Він мене запросив у гості до себе. У нього була інша сім’я. Провели час відмінно. Мати тоді була хво ра, була дуже слабкою, тому я нічого їй не сказав. На жаль, її незабаром не стало. З батьком я поспілкувався всього два роки, потім і він пішов на той світ. Але з його другою сім’єю ми досі підтримуємо зв’язок.