Мій брат Олексій був ходячою проблемою у дитинстві. Він був байдужий до навчання, безрозсудний у всьому іншому і ніколи не допомагав по дому. Наша мати часто нарікала на його норовливість. Після школи Олексій вступив до художнього училища, але кинув його на другому курсі через небажання продовжити навчання. Згодом він почав багато курити та пити. Він з’їхав від батьків, працював вантажником і почав зустрічатись із Василиною, яка поділяла його шкідливі звички.
Якось Олексій повідомив нам, що Василина вагітна, але має намір відмовитися від дитини. Наша збожеволіла від цієї новини мати дала зрозуміти, що ні про яке переривання вагітності й мови не може йти. Василина народила-таки дитину, кинула її і зникла … Загалом, як і очікувалося. Ми взяли дитину до себе, назвали її Олею і спробували змусити Олексія взяти на себе відповідальність за дочку. Брат чинив опір, але батьки вмовили його провести час з Олею, і це дало свої плоди… Через півтора року Олексій одружився з жінкою, дуже схожою на Василину. Після весілля вони взяли Олю до себе. Спочатку вони виглядали, як нормальна сім’я, і в них навіть народилася ще одна дитина, проте через три роки п’ятирічна Оля в жаху з’явилася біля наших дверей, сказавши, що її брата забрали незнайомці, і що вона не хоче, щоб її теж кудись віддавали.
Нам стало відомо, що Олексій з дружиною залишили дітей без нагляду в парку і через це втратили опіку над ними. Олексій намагався реабілітуватися, але після кожної спроби повертався до своїх старих звичок. Ми з батьками вирішили виховати Олю та її брата, навіть не думаючи про участь їхніх батьків у цій справі. Сьогодні племінники живуть та радіють своєму життю. Оля навчається у третьому класі, її брат – у дитячому садку. Вони розумні, добре виховані діти, і ми їх просто обожнюємо. Хто знає, може, так і мало бути…