News 382 Media

П’ятірка Басбі прославилася на весь світ завдяки реаліті-шоу. Люди із різних куточків світу із задоволенням спостерігали за життям дівчаток з самого народження. У це дуже складно повірити, але їм нещодавно виповнилося 6 років.

До речі, на дні народження вони мали окремі й зовсім різні торти – залежно від їхніх уподобань. Днями батьки дівчаток поділилися фотографією, на якій вони показали дівчаток зі шкільним приладдям, натякаючи на те, що цього року вони підуть до школи.

Разом з п’ятірняшками на фото була їхня 10-річна сестра. Звичайно, вона не така вже й доросла, але їй вдалося стати опорою для своїх сестер та справжнім порятунком для своїх батьків. Будь ласка, поділіться цією історією зі своїми друзями та сім’єю.

Ми з дружиною зробили дітей центром свого життя, мабуть, саме в цьому була наша основна помилkа. Я в молодості брався за додаткову роботу, щоб забезпечити всі бажання наших дітей. У нас із дружиною донька та син. Я був певен, що діти цінують те, що ми заради них робимо. Але потім з’ясувалося, що вони тільки вдають, що поважають нас. Відкриття було дуже неприємним. Одного разу я повернувся з роботи раніше додому, бо відчував нездужання. Дружина була на роботі, а діти мали бути в університеті. Аж раптом додому хтось прийшов. Це була донька зі своєю найкращою подругою.

Я лежав на дивані у вітальні, вони мене не помітили, бо одразу пішли на кухню пити чай і їсти печиво. І я випадково підслухав їхню розмову: -Бачила новий телефон Маринки? Я теж собі такий хочу. -Але ж він дуже дорогий, Віка. -І що? Я ж не сама його купуватиму, мені батько купить. Потрібно тільки поплескати очима та попросити. Він такий простофиля, ведеться на таку фігню. Брат так само робить. Ми з ним навіть якось посперечалися, що зможу вибити з батьків гроші на нову сумочку. І що ти думаєш? Хах! Простіше простого, навіть напружуватися не довелося. Батьки є зручною основою для початку життя. Я думаю, що поки можу, маю розкрутити їх на максимальну кількість бабок.

Ну а що? Вони батьки, вони повинні. Народили – нехай забезпечують. Віка захихотіла. Я лежав здивований. Добре, що моя дружина цього не знає. Вона б не пережила, якби чула. Я встав і пішов на кухню. Побачивши мене, Віка сильно зблідла. Я просто взяв воду та пішов до себе в кімнату. Коли дружина прийшла додому, у нас сталася сімейна рада. Віка nлакала і стверджувала, що зовсім інше мала на увазі, але я вперше виявив категоричність. З цього дня вони жодної копійки від мене та дружини не отримають. Навчання оплатимо, але в іншому самі нехай розбираються. Дав обом півроку на те, щоб знайшли житло та з’їхали. Дочці двадцять два роки, а синові двадцять. Вони вже не малі.

Я завжди вірила в долю і знала, що нічого просто так не відбувається. Я втратила свого чоловіка кілька років тому і, щоб було на що жити, вирішила здавати одну зі своїх кімнат. Квартирантом виявився молодий чоловік, Руслан, який був художником, мені він відразу сподобався, він не був схожий на хлопців свого віку, був серйозним, начитаним, ми з ним часто вечорами пили чай на кухні, спілкувалися, ділилися дослідами і поглядами. Я знала, що у нього є тато, який живе в селі, займається господарством, він теж був вдівцем, але я його жодного разу не бачила. Кожен день, Руслан розповідав про свої проекти, я з ним теж ділилася своїми планами, нам було дуже цікаво удвох.

Я йому одного разу навіть натякнула на те, що пора б йому вже дружину собі знайти, але він збентежено відповів, що не знає, як спілкуватися з дівчатами. Після цієї розмови пройшов приблизно місяць. Якось я прийшла з дому сусідки, виnадково зайшла в кімнату Руслана і побачила, як він працює з натурницею, я миттю вибігла з кімнати, думаючи, що мій юний квартирант зайнятий іншою справою. Він мені потім за чаєм зізнався в тому, що йому подобається ця дівчина, але він не знає, як сказати їй про це.

Вийшло так, що я запросила потім цю дівчину на чай, нібито вибачитися за те непорозуміння, наші молоді потім розговорилися, і лід між ними рушив. Руслан мене ще багато разів дякував за це, і одного разу, він попросив у мене дозволити батькові приїхати і залишитися на деякий час з нами, щоб пройти деякі обстеження. Він навіть сказав, що зможе доnлатити за батька, але я не взяла nлату. Його батько прийшов, і я не могла повірити, що мене зможе так зацікавити чоловік, ми стали з ним спілкуватися, і виявилося, що у нас дуже багато спільного. Зараз ми плануємо вже два весілля — Руслана і його дівчини і моє весілля з батьком Руслана. Я щаслива і добре, що я прийняла рішення здавати кімнату.

Нещодавно я зрозумів, що моя дружина, Клара, можливо, не така вже й щира, як я думав. Я помітив зміни в її поведінці незабаром після нашого весілля, але один випадок, що стався два тижні тому, потряс мене. Ми приїхали в гості до моєї бабусі в село – місце, яке я обожнюю за його чарівні зими, не схожі на нудне місто. Затишний бабусин будинок, зігрітий тріскотливою піччю, завжди навіює приємні спогади.

Перед від’їздом бабуся, як завжди, зібрала для нас великий пакет з домашніми смаколиками, включаючи смачну копчену ковбасу та консервовані овочі. Ми з Кларою планували відвідати її ще раз, коли з’їмо всі продукти. Того вечора я смажив картоплю, і ми відкрили банку помідорів з сумки. Але ці помідори викликали бурхливу суперечку, коли Клара виявила у банці волосся моєї бабусі. Потім був 20-хвилинний монолог Клари, в якому вона виплескувала образи минулих років – якимось чином вона тримала їх у собі протягом усього нашого шлюбу.

Ніби вона сама ніколи не робила помилок. Мені було боляче та прикро. Моя бабуся доклала стільки зусиль, щоб приготувати ці консерви, а реакція Клари здалася мені такою невдячною. Цікаво, а якби це готувала її мама, вона б так само відреагувала? Я маю сумнів. Вона б палко захищала свою матір і, можливо, звинуватила б мене у всіх проблемах. Подумавши над цим, я вирішив надалі не вступати в суперечки через такі інциденти. Це просто не варте таких розбірок.

Дівчинка сиділа на ліжку і нестримно плакала. Всупереч поширеній думці, діти в дитячих будинках справді плакали, особливо коли почували себе покинутими. Карині, якій було лише п’ять років, довелося зазнати короткого щастя з молодою парою, яка хотіла вдочерити її. “Нарешті ти матимеш справжню родину”, – обіцяли вони. Думка про те, що в неї будуть батьки, сповнювала її радістю. Прийомна мати була ніжною, заплітала їй волосся і тепло обіймала, а батько, хоч і був завжди зайнятий, забезпечував почуття безпеки.

Але її нове життя зруйнувалося лише за кілька місяців. Якось увечері батько увірвався до її кімнати. “Збирайся! Ми повертаємо тебе!” – Оголосив він. Відсутня мати навіть не попрощалася з нею. Повернувшись до дитячого будинку, Карина сиділа сама, дивлячись у стелю, і по її обличчю текли сльози. Тим часом її прийомна мати Дарина розмірковувала над своїм рішенням. Після бурхливої суперечки її чоловік вибіг з дому, а Дарина у розпачі кинулася до дитячого будинку.

Знайшовши і обійнявши Карину, вона благала: “Пробач мене”. Карина, спантеличена і в той же час зраділа, запитала: “Мамо, чому ти одна? Невже тато вирішив почекати нас на вулиці?” “Ні, доню, відтепер ми будемо тільки вдвох. Ми більше ніколи не розлучатимемося”, – заспокоювала її Дарина, витираючи сльози. Зі знову набутою рішучістю Дар’я посміхнулася. “Давай прикрасимо ялинку! Адже незабаром Новий рік!” Серце Карини забилося від щастя: нарешті у неї є мама, яка ніколи її не покине.

Півроку тому моє життя набуло несподіваного оберту: у мене почався роман з сусідом Олегом. Все почалося невдовзі після того, як він переїхав до нашого будинку зі своєю родиною. Він часто паркувався на моєму місці, що призводило до кількох сутичок. В результаті однієї з таких сутичок його дружина Марта змогла заспокоїти його, що, як не дивно, створило ґрунт для дружнього спілкування між мною та Олегом.

Якось увечері Олег приніс вино та фрукти, щоб обговорити свої проблеми. За вечерею він розповів про свої розчарування на роботі та сімейні проблеми, а я запропонувала кілька порад. Ця розмова дала поштовх нашим стосункам, і незабаром він обсипав мене подарунками і змушував почувати себе захищеною. Наші таємні відносини мали свої складнощі. Олегу вдавалося приховувати їх, вигадуючи історії про своє місцезнаходження. Якось з’явилася можливість пожити разом тиждень, поки Марта була у від’їзді, що посилило наш зв’язок. Тоді Олег допомагав мені з домашніми справами, і ми насолоджувалися часом, проведеним удвох. Але все розладналося, коли Марта повернулася завчасно і виявила роман.

Інша наша сусідка, тітка Зоя, повідомила Марту про часті візити Олега до моєї квартири. Після бурхливої сварки Олег переїхав до мене: Марта його вигнала. Ми увійшли до нового ритму життя, любили виходити у світ і більше не приховували своїх стосунків. Однак оточуючі дивилися на нас з презирством, хоча згодом упокорилися. Кілька днів тому, якраз у той момент, коли ми вже майже звикли до нового життя, Марта з’явилася біля моїх дверей з дітьми, залишивши їх у вихідні зі мною та Олегом, несподівано навантаживши мене обов’язками, яких я ніяк не очікувала. Я розгубилася, не знаючи, як впоратися з раптовим обов’язком піклуватися про його дітей. І тепер я розмірковую про наслідки того, що мої бажання не справджуються так, як я передбачала.

Я знаю про свої проблеми з зайвою вагою, але мене засмучує, що про це постійно говорять друзі, родичі та колеги. Я перепробувала безліч дієт та вправ, але безуспішно. Цілком можливо, що моя проблема з вагою може бути пов’язана з внутрішніми проблемами, а не переїданням. Як би там не було, вкрай неприємно чути розмови про те, що я більше не придатна для заміжжя, особливо в 32 роки.

Незважаючи на ці проблеми, я пишаюся своїми здобутками. У мене дві вищі освіти, і я на даний момент обіймаю керівну посаду. Я легко можу вплинути на безпеку роботи тих, хто мене критикує за моєю спиною. Багато людей не вміють цінувати те, що у них є, поки не втратять це з тріском, і їхній вузький світогляд очевидний. Я не прагну вийти заміж. Я насолоджуюся свободою вільного життя, подорожами на елітні курорти та оновленням гардеробу, не обтяжена сімейними обов’язками.

Спочатку мої заміжні подруги шкодували мене, але іноді вони зізнаються, що заздрять моєму способу життя. Моя мати теж ставиться до мене з почуттям жалю, уникаючи розмов про мій самотній статус, щоб позбавити нас обох від незручної уваги з боку суспільства. Оскільки я єдина дитина, вони дуже сподіваються на онуків, але, схоже, інших більше хвилює моє особисте життя, ніж їхнє власне. Вся ця одержимість зовнішністю та сімейним становищем хибна. Врахуйте, що не всі, хто заводить родину, відповідають єдиному зразку привабливості або молодості.

Поява другої дитини у сім’ї супроводжується безліччю емоцій всіх учасників процесу. Звичайно, це вже не так хвилююче, як приносити додому перший згорточок радості, адже у вас уже все напоготові! Ви більше не нові батьки і точно знаєте, що робити після виписки з пологового будинку. Але у таких випадках у вас у сім’ї є ще одна маленька душа, про яку треба подумати. Ваш первісток уже встиг піднятися на сходинку вище. Він став старшим братом чи старшою сестрою, а це може бути бажаним кроком – а може й ні. Батьки завжди турбуються про те, як їхня перша дитина відреагує на появу ще одного малюка. Чи буде він засмучений, сумний чи навіть озлоблений? А що, якщо вони погано

ставитимуться до молодшого члена сім’ї? Один із способів допомогти старшому братові та сестрі освоїтися у новій ролі – дати їм відчути себе найважливішою частиною сім’ї. З усіма новими хвилюваннями і метушнею, що відбуваються в сім’ї, старшому братові чи сестричці буде достатньо цього. Одна розумна мама – авторка ролика нижче – чудово розуміла, що в цей момент може відбуватися. Усі члени сім’ї були вдома, коли вона передала на руки старшому синові новонародженого малюка. Те, що сталося далі, змусило маму потягнутися до камери, щоб зняти дорогоцінний момент – коли старший брат почав співати. І то була не просто пісня! Юний співак вибрав як серенаду для своєї сестрички пісню “You Are So Beautiful ” у виконанні Джо Кокера, написану Біллі Престоном та Брюсом Фішером. Цікаво те, що ця пісня вважається однією з найромантичніших композицій усіх часів.

Мало хто знає, що насправді вона була написана як данина поваги матері Біллі. Ця прекрасна сімейна пісня, натхненна любов’ю сина до своєї мами, а в даному випадку – любов брата до своєї молодшої сестри. Він притискає до себе крихітну дівчинку і з любов’ю та ніжністю співає знамениту баладу. Він торкається її обличчя, тримаючи її за руку, і гладить, дивлячись у її очі з повним обожненням. Адже він такий молодий! Його голос скрипить і тріскотить, але це не має жодного значення в цьому конкретному випадку. Мати всім серцем закохана в цей момент. Вона спеціально записала його на відео, щоб переглядати знову і знову.

Близнюки здатні розуміти один одного, не вимовляючи жодного слова. Особливо в дитячі роки вони вловлюють енергію один одного і легко визначають емоційну температуру своєї половинки – найнадійнішої людини в їхньому житті з моменту народження. Одна мама побачила доказ і зняла ніжний момент між хлопчиками-близнюками Джонатоном та Гарретом. Ці два малюки у воді просто люблять купатися і, схоже, не збираються вилазити з ванни найближчим часом! Джонатон і Гарретт – дві половинки одного цілого. У них схожі характери

і їм подобається робити ті самі речі. Найкраще в цьому відео – це їх приголомшлива “розмова”, повна бризків і іграшок, в якій вони обговорюють актуальні теми і сперечаються про питання, які викликають у них глибокий резонанс – “розмова”, в якій ніхто з нас ніколи не зможе взяти участь! За такою безперервною дитячою балаканиною і хихиканням дуже приємно спостерігати. Однак, коли вони підуть до школи, їхнім учителям точно буде не просто! Схоже, навіть у настільки юному віці вони здатні затівати дурні

витівки, сміятися над чимось своїм і, можливо, переживати найкращий момент у своєму маленькому житті! Важко знайти когось, із ким можна так сміятися, але ці двоє завжди знаходитимуть один одного, щоб посміятися від душі. Натисніть на ролик, щоб подивитися, як проходить вся ця чудова процедура купання. Ці два хихикаючих створіння занадто великі для опису.

Їxaв в поїздi, до Кuєвa. Оcь тaкy кapтuнy побaчuв, i зaдyмaвcя… Нa пepшомy фото, боєць. Спuть нa peчмiшкy, в бepцяx, кacкa пpucтeбнyтa. У нього є тpu годuнu, щоб поcпaтu. Потiм, в чacтuнy, потiм pозподiл, потiм – вiйнa. Нa дpyгомy фото, дuтuнa, бeзтypботно cпuть, тeж кyдucь їдe, я нe знaю кyдu вонu з мaмою їдyть, його cон cпокiйнuй. Алe я точно знaю, що оcь той, якuй доpоcлuй дядько, в фоpмi,

в бepцяx cпuть нa вepxнiй полuцi, їдe нa вiйнy, для того, щоб оcь, якuй той мaлюк, якuй з cоcкою в pотi, cопe нa нuжнiй полuцi, cпaв cпокiйно, pic cпокiйно, нaвчaвcя в школi, вcтyпuв до iнcтuтyтy i cтвоpuв ciм’ю, в УКРАЇНІ, в якiй нeмaє вiйнu! Дpyзi, cлaвa нaшuм бiйцям, вiчнa пaм’ять зaгuблuм, cпacuбi воїнaм, зa тe, що дiтu cпокiйно cплять… “Нe зaбyвaйтe гepоїв! Нi Жuвux! Нi Полeглux!