News 382 Media

Дівчина, сусідка Сергія по купе, відчужено дивилася у вікно. А він, слідчий-початківець, намагався вгадати, що у тієї сталося? Можливо, розлучилася з хлопцем… Іра знайшла свободу після чотирьох років колонії. Її банально підставили. Зникла велика сума rрошей з сей фа, яку виявили в її сумці. Як вони там опинилися Іра не могла збагнути. Вона сподівалася на чоловіка, але і він відвернувся. Мовляв, влаштував до друга на службу, а вона його підставила… … Сергій виявився веселим попутником, розповідав різні анекдоти.

Потихеньку дівчина «відтанула» і вони стали активно спілкуватися. Однак біль в очах Іри не йшла. — Іра, розкажи, що тебе так турбує. Можливо, я зможу доnомогти. — сказав Сергій. — Не ображайся, але мені не хочеться про це говорити. І доnомога мені не потрібна. — впевнено відповіла та. Ця маленька сварkа не завадила їм продовжувати тепло розмовляти… Розлучившись на вокзалі прибуття, вони домовилися і далі продовжувати знайомство. Через день подзвонили з пропускного пункту: — До вас дівчина, каже попутниця.

Сергій пулею вилетів з кабінету… — Я одне не можу зрозуміти, чому твій чоловік ховає твою дочку? — уточнив Сергій, коли Іра детально розповіла свою історію. — Підозрюю, що справа у спадщині Олечки. Мій батько відписав їй квартиру у спадоk. А вона коштує купу rрошей. — Відповіла Іра. — Ясно. Тепер все зійшлося. Тебе ж материнства не позбавили? — запитав він. — Ні. — Я вирішу твою nроблему. Але сама нічого не роби. — Дякую.

Сказала Іра крізь сльо зи. Сергій поселив Іру у себе на квартирі, а сам почав розшук у її справі. Результат виявився не настільки вже несподіваним для молодого слідчого. Іру підставили чоловік і його друг, шеф дівчини. — Я дещо нарив на твого колишнього. Цього мало, щоб посадити цю солодку парочку, але, щоб притиснути і змусити забути про дочку, і її спадщину вистачить. — Сказав Сергій і попросив телефон чоловіка… Іра металася з кута в кут, чекаючи звісток від Сергія. Відчинилися вхідні двері. Вона метнулася в хол. Там стояли Сергій і Оленька…

Мені 62 роки, і я живу разом з сином Олегом, якому вже 40. Вдовою я стала давно, майже 17 років тому, і весь цей час син був зайнятий своїм бізнесом та кар’єрою. Жінок та дітей у його житті не було, він був зосереджений на роботі. Але кілька місяців тому Олег сказав, що познайомився з дівчиною на ім’я Анжеліка на сайті і закохався. Звісно, я була в захваті! Нарешті дочекалася, що скоро буду няньчити онуків. Ми домовилися, що в неділю я приготую святкову вечерю і син приведе свою обраницю в гості. Мій син – успішний бізнесмен. У нього своя компанія з вантажних перевезень, квартира в місті, кілька престижних автомобілів. Навіть будинок, де ми живемо, він купив сам. До того ж він дуже гарний чоловік!

У неділю я приготувала свої найкращі страви, гарно накрила на стіл і стала чекати на Олега з його подругою. Коли я побачила Анжеліку, ледь не знепритомніла від шоку. Ви не уявляєте, що за «диво» стояло переді мною: на вигляд років 16, худа, а з її відвертої сукні ледь не випадали величезні груди. Довге чорне волосся, накачані губи, які виглядали неприродно на її маленькому обличчі. У мене був шок від цієї вульгарності! – Мамо, познайомся – це Анжеліка, моя дівчина, – представив її син. Анжеліка простягла мені руку і спробувала фамільярно поцілувати мене в щоку. — Як приємно познайомитися з вами, Олег стільки про вас розповідав! — писклявим голосом сказала вона. Я ледве видавила з себе: «Галина Федорівна. Проходьте за стіл».

Протягом двох годин ця особа не затуляла рота. У неї не було жодного такту. Вона розповіла, що їй 22 роки, працює адміністратором у ресторані, а її батьки живуть десь у глибинці на Закарпатті. Вона приїхала до столиці у 17 років, щоб «підкорювати» місто, і залишилася. Зараз винаймає квартиру на Троєщині з подругою і зустріла справжнє кохання — мого Олега! Чим більше я слухала, тим сильнішим ставав мій шок. Весь цей час син дивився на неї дивним поглядом, ніби вона його зачарувала. Якоїсь миті мені навіть здалося, що в неї є циганське коріння. Коли Анжеліка пішла у ванну, Олег запитав мене: — Мамо, правда ж вона божественна?

— Синку, прошу тебе, виклич їй таксі. – Що трапилося? Тобі погано? – Ти не бачиш, як мені погано весь вечір? Ти що, не помічаєш? Вона тебе зачарувала? Ти дивишся на неї, як на ікону! Ти збожеволів? Вона як відьма, у неї навіть погляд недобрий. Синку, проганяй її, вона тільки за твоїми грошима і гарним життям женеться! — Мамо, ми з Анжелікою кохаємо один одного, і я збираюся зробити їй пропозицію. Мені 40 років, я фінансово забезпечений, настав час створювати сім’ю. Адже ти цього так довго чекала! Скоро з’являться онуки, ти станеш чудовою бабусею!

— Олеже, я не благословлю цей шлюб. Вона полює на таких, як ти! Будь ласка, розплющ очі! Виклич їй таксі і нехай іде з нашого будинку. У цей момент Анжеліка повернулася до кімнати. Те, що син зробив далі, не вкладається у голові. — Мамо, дякую за вечерю. Я поїду до міста, поживу поки що на квартирі. Коли ти змиришся з моїм вибором, дзвони. Він узяв Анжеліку за руку, поцілував мене і пішов, грюкнувши дверима. Люди добрі, підкажіть, що робити? Як уберегти свого єдиного сина від цієї аферистки? Вона згубить йому все життя. Я не хочу, щоб мій син прожив своє життя з цією Анжелікою. Хочу, щоби вони розійшлися!

Все життя я допомагала іншим. З 15 років почала працювати, тому що мамі було важко одній тягнути братів. Потім влаштувалася на завод, де у 18 років носила цебра з цементом і сильно підірвала здоров’я. Пізніше вступила до будівельного технікуму і після його закінчення почала працювати за спеціальністю. Саме там і познайомилась із Анатолієм. Ми швидко одружилися. За рік у нас народився син Віталік. Однак невдовзі я вже пошкодувала про свій вибір – чоловік почав пити, ми постійно сварилися, а потім він почав піднімати на мене руку.

У результаті я втекла до мами та залишила їй сина, а сама поїхала на заробітки. Багато років я надсилала гроші матері, допомагала їй і братам, а також відкладала на квартиру. Згодом вдалося купити житло, і син переїхав туди. Віталік вступив до престижного вузу, про що я завжди мріяла, бо сама не здобула гарної освіти. Я готова була віддати будь-які гроші на його навчання. Але на третьому курсі син вирішив покинути університет, сказавши: — Мамо, ці дипломи вже нікого не цікавлять. Я стану бізнесменом, тільки так можна заробити у нашій країні. Я не заперечувала, адже молодь краще розуміє, що до чого.

Я дала йому гроші, щоб він відкрив свою справу. Спочатку все йшло непогано, але потім знадобилося дедалі більше коштів. І я не відмовляла, намагалася підтримати його. Одночасно доводилося допомагати і мамі з братами, у них теж не ладналося. Мене дуже турбувало, що я зовсім мало відкладаю для себе. А потім син вирішив одружитися. Звичайно, я сплатила і весілля, але після цього вирішила поговорити з Віталіком: — Сину, я вже достатньо всім допомогла. Тепер хочу трохи назбирати для себе на старість. — Звичайно, мамо, так і треба! – відповів він. — Але гроші надсилатиму тобі на зберігання.

Боюся тримати їх у себе – раптом вкрадуть. В Італії такі випадки трапляються. Син погодився, і я продовжувала час від часу надсилати йому значні суми. Звичайно, іноді допомагала й надалі, адже у нього народилися діти. Так минуло шість років, і я вирішила повернутись додому. Дуже втомилася і хотіла нарешті побути з онуками, поки вони ще малі. Я планувала купити невеликий будиночок на околиці, щоби діти могли приїжджати на вихідні. За моїми розрахунками, за ці роки мало накопичитися близько 40 тисяч євро – на будинок і на спокійну старість. Але коли я попросила сина дістати заощадження, він передав мені тонкий конверт, у якому було лише 8300 євро.

— А де решта грошей? – Запитала я, не вірячи своїм очам. Син стояв, не знаючи, що сказати. — Ну, Оля кілька разів просила небагато, я казав їй брати 100-200 євро… – почав він. – А зникли тисячі, – перебила я. Ми дочекалися приходу невістки, і як тільки я поставила їй питання про гроші, вона буквально напала на мене. – А що ви думали? Ви виховали нікчемного сина, який не здатний заробити, а мені треба справлятися. За що дітей годувати, як їх одягати? Це ваша провина, що Віталік такий, от і платіть. Мені хотілося плакати. Я забрала гроші, що залишилися, і поїхала до мами. На прощання сказала: — Я більше нікуди не поїду! Не хочу! І грошей ви більше від мене не отримаєте. Але й у мами я виявилася нікому не потрібна. Вона живе з братом та його дружиною, які теж користувалися моєю добротою.

Вони зраділи моєму приїзду, розраховували на мої гроші, але я не дала жодної копійки. Коли я розповіла їм про ситуацію, вони натякнули, що місця для мене не мають. У розпачі я почала шукати житло у селі. Зрештою, я купила маленький будиночок за 4000 євро. Подумала, що краще мати хоч щось, аніж нічого. Засадила невеликий городик. А потім познайомилася з сусідом Миколою. Він удівець і незабаром запропонував жити разом. Я погодилась. Син іноді дзвонить, питає, чи не планую я знову їхати до Італії, бо дружина загрожує розлученням. Але я не хочу – достатньо того, що я стільки років пропрацювала, не живучи нормально. Тепер я хочу спокою на старості. Хіба я не заслужила на це? І не можу пробачити невістці, що вона брала гроші без мого відома. Як би ви вчинили на моєму місці?

Нещодавно я дізналася, що моя хрещена вирішила розлучитися після 30 років спільного життя. Ця новина шокувала всіх, адже у них з чоловіком спільне майно, троє дітей та онуки. Що могло підштовхнути 56-річну жінку на такий крок? «З самого початку нашого шлюбу я поєднувала роботу з домашніми справами. Вдень офісний працівник, а ввечері — домогосподарка. Прибирання, готування, прання, домашні завдання з дітьми. Я думала, що згодом стане легше, але цього не сталося. Допомоги від чоловіка я так і не дочекалася.

Його турбував лише телевізор та рибалка. Якось я захворіла і не змогла зайнятися будинком. Михайло повернувся з риболовлі, зазирнув у холодильник та не знайшов їжі. Він тут же накинувся на мене з докорами: — Могла б бодай картоплі насмажити! Ти ж цілий день пролежала в ліжку! — Може, ти сам приготуєш вечерю, і я поїм разом з тобою? – Запропонувала я. — А навіщо ти мені тоді взагалі потрібна, якщо я сам готуватиму? – Огризнувся Михайло. Ці слова мене дуже зачепили. Я вирішила більше не терпіти таких образ.

Якщо чоловікові настільки все одно на мене, нехай сам піклується про себе. Він навіть не уявляє, скільки обов’язків лежить на мені, бо не помічає їх. Думаю, багатьом жінкам знайоме це почуття, коли твою роботу вдома ніхто не цінує. З мене вистачить. Настав час пожити для себе». Діти звинуватили матір в егоїзмі. Вони вважають, що вона сама розпестила батька, і тепер не повинна кидати його одного. Їм здається, що про це треба було думати раніше. Я розумію свою хресну, але не впевнена, чи варто одразу розлучатися. Може, варто поговорити з чоловіком та спробувати знайти компроміс? Як ви вважаєте, що порадити їй? Що ви скажете про таке рішення?

Вирішили продати квартиру, але спочатку її потрібно було підготувати до цього. Деякі меблі можна було просто викинути, наприклад, дитячу стінку дитини, якій понад тридцяти років, вона дісталася нашому синові ще від його старшої сестри. Діти її активно експлуатували, тож вона точно непридатна для продажу. Однак спочатку я вирішила, що може комусь її віддати, аніж одразу викинути. Є багато сімей, де немає грошей навіть на полицю дитині, не те що на стінку.

У стіні є шафа для одягу, шафа для книг, секретер. І ще висувний стіл, який мої діти майже не використовували. І я про це написала в соцмережі, що безкоштовно віддам меблі, але лише самовивозом. Оскільки квартиру потрібно скоріше звільнити, написала в оголошенні термін у три дні. Написали мені кілька людей, особливо наполягала одна жінка на ім’я Ніна. Вона писала, що її дитина живе у порожній кімнаті, бо вони не мають коштів. Я одразу ж відправила їй знімки стінки, вказавши усі дефекти. Чесно все розповіла, що меблі старі та далекі від ідеального стану.

Однак вона захоплювалася, запевняючи мене, що все чудово, її все влаштовує і вона обов’язково забере її через три дні. Я вирішила допомогти цій жінці, перейнявшись її проблемами. Після неї мені писали ще кілька людей, які були готові забрати стіну відразу. Однак я ж вже пообіцяла, тож усім відмовляла. Через три дні Ніна кудись зникла. Я написала їй на четвертий день, але вона не відповіла. Зателефонувала вона мені тільки о п’ятій годині вечора і почала обурюватися, що я її потурбувала на роботі. Я поставила їй питання з приводу стінки, чи вона її забиратиме. І вона мені відповіла, щоб я її привезла до неї, бо вона не знайшла машини.

Мене таке нахабство шокувало. Я написала їй, що в мене немає вантажівки і немає вантажників, і що в оголошенні вказано самовивіз. Це була єдина умова, яку я вказала. У Ніни чи то не було настрою, чи вперше, найімовірніше, вона дзвонила мені в нетверезому стані. Проте зараз жінка розмовляла інакше. Коли я запитала її, чи не обставила вона кімнату дитини за ці дні, то вона тільки щось пробурчала. Мені стало ясно, що їй не потрібна стінка, або, якщо вона навіть потрібна, вона не збирається докладати жодних зусиль для свого сина. Я закінчила розмову.

Мені пощастило, що з’явилася ще одна людина, яка побачила оголошення тільки зараз, зателефонувала і запитала, чи є ще стінка. Я сказала, що ще є і знову пояснила, що меблі старі. Однак чоловік запевнив мене, що нічого страшного їм привезли онуку з міста. А меблів для неї немає, тож підійде все. Приїхав через годину, з дружиною і молодим чоловіком. Вони глянули на стіну і залишилися задоволені. Завантажили меблі в причіп машини і поїхали, залишивши мені коробку цукерок на подяку, хоча я казала, що нічого не потрібно, але вони наполягали.

У кожній родині є любителі обіймашок, і ті, хто ненавидить цю дію. Звичайно, це залежить від особистих уподобань тієї чи іншої людини. Одні люди виявляють прихильність за допомогою добрих слів і милих жестів, інші люблять обійматися і притискатися до тих, хто їм дорогий.

З самого народження мала Нова була ласкавою дівчинкою. Вона любила притискатися до своїх батьків, бабусь і дідусів і практично до всіх, хто був готовий виявити по відношенню до неї трохи ласки. Тому коли народилася її молодша сестра Інді, дівчинка з нетерпінням чекала, коли в неї підросте ще один кандидат для милих обіймашок.

Однак Інді виявилася не такою ласкавою, як її старша сестра. Коли Нова лізла обійматися, Інді просто відштовхувала її. У цьому немає нічого поганого: адже маленька Нова була надто мала, щоб зрозуміти бажання сестри.

Звичайно, Інді ще не знала про користь обіймів. Згідно з даними Центральної Дитячої лікарні Лос-Анджелеса, обійми мають низку переваг: створення здорового почуття особистих кордонів, заохочення спокою та розслаблення, а також покращення м’язового тонусу та кровообігу. Обійми також сприяють поліпшенню легеневої та імунної функцій, сну, зниженню тривожності та стресу, зменшенню дискомфорту при прорізуванні зубів, зняттю закладеності носа, колік і емоційного стресу, а також зміцненню травної, кровоносної та шлунково-кишкової систем.

Якось мала Інді все-таки вирішилася на обійми. На превелике щастя, мама дівчаток встигла записати цей чарівний момент на відео. Побачивши, як Нова вперше обіймає свою сестричку, ви просто не зможете не посміхнутися. Обов’язково подивіться цей чудовий ролик та не забудьте поділитися ним зі своїми друзями!

Як правило, ніхто не стає великими сім’ями за один день, але іноді обставини складаються абсолютно несподіваним чином. Щось подібне сталося з містером і місіс Янг. Коли жінка завагітніла і народила дитину, вони вже були опікунами чотирьох дітей. І через деякий час Максін виявила, що знову вагітна. На цей раз четвенятами!

Вони стали чоловіком і дружиною всього вісім років тому, у 2016 році. Максін завжди хотіла забрати дітей з дитячого будинку. Вони заповнили документи і змогли отримати опіку над своїми двома дітьми. Через короткий час їм зателефонували з соціальної служби і запитали, чи можуть вони взяти ще одну дитину з тієї ж родини? І Максін погодилася, не питаючи Джейкоба. Троє дітей – це вже велика робота, вона знала це, але як вона могла розлучити дітей, коли на їх частку вже випало стільки страждань?

На цьому історія не закінчилася, тому що тепер замість трьох братів і сестер їх було четверо. Незабаром телефон задзвонив знову, і в їхній сім’ї з’явилася четверта сестра. Максін зізналася, що, коли дівчинка з’явилася в їхній родині, це був найщасливіший день. Вони з малятком сильно полюбили один одного і стали близькі. Її звали Еллі. Це сталося, коли пара чекала свого первістка: вони намагалися завести дитину протягом двох років, але нічого не виходило, а потім їм пощастило. Так, в родині вже було четверо прийомних дітей, яких відразу ж усиновили, а це означало, що тепер вони були повноцінною частиною сім’ї Янг.

Але це було ще не все! Через деякий час після того, як вони офіційно всиновили чотирьох дітей, пара виявила, що у них буде ще одне поповнення. Але це була незвичайна вагітність. Лікарі були шоковані, дізнавшись, що жінка носить під серцем чотирьох дітей! Пара зрозуміла, що у них вже було п’ятеро дітей, а тепер їх буде дев’ять! Лікарі турбувалися про здоров’я Максін, але в липні вона народила абсолютно здорових дітей.

“Я думаю, що багато людей, у яких дев’ять дітей, перебувають в іншому віці”, – сказала місіс Янг. “У нас дев’ять дітей віком до восьми років, і це звучить дивно. І восьми нашим дітям ще немає 5 років! Ми з Джейком весь час сміємося над цим, тому що одного разу у нас буде по дитині в кожному класі середньої та старшої школи”.

“Отже, в нашій щасливій багатодітній родині дев’ятеро дітей: Ейдан (8 років), Паркер (5 років), Коннор (4 роки) і Еллі (3 роки), а також син Генрі (2 роки) і тримісячні четверняшки Бек, Сайлас, Тео і Сесілія”.

Нелегко приділяти кожній дитині потрібну кількість уваги і любові, але старші діти роблять все можливе і перетворюють будинок, повний хаосу, в будинок, наповнений любов’ю. Як говорить сама Максін про їхнє оточення: “Наше місце безумовно дуже хаотичне, але в той же час гарне!”. Будь ласка, натисніть КНОПКУ ПОДІЛИТИСЯ, щоб поділитися цим відео зі своїми друзями та родиною.

У нас із чоловіком власний бізнес, нашому синові десять років, на жаль, він не пересувається самостійно, лише на інвалідному візку. Коля напрочуд розвинений хлопчик, а лікарі дають шанс на одужання, за ним потрібен постійний догляд, але ми з чоловіком працюємо і не завжди можемо бути поряд. Саме тому ми вирішили найняти няньку для сина, вже більше місяця шукали відповідну кандидатуру, проте ніхто нас не влаштовував.

Ми жили в достатку, двоповерховий будинок завжди підтримували в чистоті і шукали людину, яка б допомагала не лише із сином, а господарювала по дому. Так, на деякий час ми попросили нашу родичку, щоб вона стежила за Миколою, поки ми були на роботі, але жінка не могла працювати довгий термін. Якось, повертаючись з роботи, ми побачили на зупинці біля будинку літню жінку. На вулиці була завірюха, а бідолаха сиділа на холодному і мерзла.

Чоловік запропонував зупинитися та підвезти незнайомку, я привітно погодилася. Ми вийшли з машини та побачили заплакані очі жінки. — Доброго дня. Останній автобус уже поїхав, ви дарма тут сидите, тільки мерзнете, — сказав чоловік. – Синку, я не чекаю автобуса, просто мені нікуди йти… Дочка вигнала мене з дому, а старший син на заробітки поїхав, його дружина мене не любить і навіть не хоче бачити.

Я вже нічого не чекаю, просто сиджу і думаю, чим заслужила на таке ставлення своїх дітей. Ми з чоловіком переглянулись і мовчки вирішили, що заберемо незнайомку до себе, вона чомусь з першого погляду викликала довіру. — А знаєте, ви вже дочекалися — ми запрошуємо вас до себе, у нас в будинку багато місця, і ми якраз шукаємо няню для нашого сина, він в інвалідному візку, за ним потрібен догляд, та й по дому нам допомагатимете, — — сказала я.

Бабуся глянула на нас добрим поглядом і представилася Ніною Петрівною. Дорогою до будинку баба Ніна розповіла, що одна виховала двох дітей, поставила їх на ноги. Старша дочка рано вийшла заміж і народила їй трьох онуків, її чоловік ніколи не любив тещу і завжди сварився із дружиною через неї. Син баби Ніни знайшов собі жінку, яка миттєво стала главою сім’ї, вона не любила маму чоловіка та не дозволяла йому з нею спілкуватися.

Останній рік для пенсіонерки був важким, бо вона переїхала до дочки, а її чоловік ображав дружину, дивився на неї косо та казав, що вона їх лише об’їдає. Сьогодні вранці баба Ніна не витримала, коли дочка із зятем накинулися на неї та почали звинувачувати у всіх своїх бідах, вони вигнали її з дому. Мені стало шкода жінку, бо я бачила, що має добре серце.

Наш Коля відразу порозумівся з бабою Ніною, вона колись працювала вчителькою математики, тому підхід до дітей знала. Ми виділили їй простору кімнату і щомісяця платили зарплату за догляд за сином та домашні справи. Баба Ніна за рік стала повноцінним членом нашої родини; Микола називав її бабусею, вони разом гуляли, вона водила його на гуртки.

Ми були приємно вражені, коли наш синочок підвівся на ноги, а все завдяки бабі Ніні, вона займалася з ним щодня, мотивувала його. З часу нашої першої зустрічі минуло два роки; діти баби Ніни кілька разів приходили до нас, вибачалися у мами. Вона простила їм, але повертатися не хотіла, казала, що тепер її сім’я це ми.

Якось, повертаючись із роботи, Інна на кухні помітила контейнери. — Мамо, звідки у нас стільки контейнерів? Чиї вони? -Це контейнери нашої сусідки Ліди із сорок дев’ятої квартири. Віднеси їх і передай, що я вдячна. Інна поставила ще кілька запитань, і мама розповіла, як вона познайомилася із сусідкою. — Мені було нудно одною, вирішила спуститися та посидіти на свіжому повітрі. Там і познайомилася з Лідою. Вона покликала мене і почастувала. Інні чомусь здавалося, що все було не так. Але треба було віддати контейнери. Вона постукала двері.

— Здрастуйте, Лідо. Мама попросила передати контейнери і сказати вам «дякую», — сказала я жінка, яка відчинила двері і представилася Лідою. — А сама не хочеш дякувати мені? — Іро нічно відповіла вона. — За що дякувати? — Зди вовано запитала я. — За те, що регулярно годую твою матір. — А навіщо ви це робите? У нас холодильник сповнений продуктами. — Ага, безсо ромна! — сказала вона і грюкнула дверима. Я так розсер дилася. Швидко пішла до мами роз’яснити ситуацію. -Мамо, ти знову за своє? Навіщо ти обма нюєш сусідів і кажеш, що я залишаю тебе без їжі? Дивись, холодильник повний. Я не розумію логіки твоїх дій. -Я нічого не розповідала. Ти поми ляєшся. — Тоді чому Ліда теж накинулася на мене? Мені доведеться найняти доглядальницю для тебе.

Залишати тебе однією вже небезnечно. — Няньку найняти? Ти маєш такі гроші? Треба було виходити заміж. Тоді б чоловік заробляв, а ти залишилася б зі мною. Такої відповіді Інна точно не очікувала. Після цього ще кілька сусідів дорікали Інні. Лише одна сусідка, Марія Василівна, розуміла, в чому ж справа. Вона добре знала Інну і те, що вона ніколи б так не вчинила з мамою. Вона погодилася посидіти із мамою, коли Інна буде на роботі. Мама спробувала сkаржитися Марії теж, яка її погана дочка, але Марія перетинала такі розмови. Вона, навпаки, хвалила Інну і намагалася довести, що багато дітей для своїх батьків не роблять навіть половини того, що робить Інна для своєї мами.

Догляд за руками після 50 років стає пріоритетом, адже з часом шкіра рук починає старіти швидше, ніж обличчя. Тому важливо регулярно проводити процедури догляду, щоб руки виглядали доглянутими і молодими.

Якщо відвідування салону не входить у ваші плани, необхідно забезпечувати шкірі рук належний догляд удома. Негарне покриття на недоглянутих руках лише підкреслить вікові зміни.

Чого потрібно уникати: У наш час жінки часто виглядають молодшими за свої роки, але є деякі обмеження. Яскраві кольори лаку, як правило, не йдуть зрілим дамам.

Перевантажений дизайн манікюру з об’ємним декором та стразами може бути недоречним. Якщо нігті слабкі та ламкі, важливо приділити увагу їхньому зміцненню. Використання накладних нігтів чи нарощування рекомендується лише зрідка.

Переважними формами є овал і м’який квадрат, а гострі нігті виглядають неактуально. Вибір кольору: Вибір кольору лаку залежить від смакових уподобань, але є прості правила, які варто враховувати:

Уникайте кислотних, яскравих тонів;
Будьте обережні з холодними відтінками;
Теплі та стримані кольори – оптимальний вибір.

Червоний колір: Якщо хочеться додати яскравості, класичні відтінки червоного – ідеальний вибір. Вони підходять для будь-якого віку, головне підібрати правильний відтінок залежно від кольору шкіри.

Для світлої шкіри підійдуть холодні червоні відтінки, а для шкіри з теплим підтоном – рожево-червоні та коралові. Рожевий колір: Рожевий лак – універсальний вибір, але важливо вибирати правильні відтінки.

Для зрілих жінок не підійдуть дуже яскраві рожеві тони. Карамельні відтінки: Карамельний тон – відмінний вибір для будь-якого віку, особливо для повсякденних образів. Вони виглядають стильно та благородно.

Коричневий колір: Коричневий підходить як для основи, так і для доповнення манікюру, особливо в повсякденних образах. Ідеї дизайну :При виборі дизайну манікюру перевагу слід надавати стриманим варіантам.

Класика, така як френч або манікюр з лункою, тримається на вершині популярності. Геометричні візерунки додають строгості та стилю. Використання блискіток і втирок допустиме, але в помірній кількості, щоб не перевантажувати образ.