Ми з Ромою зустрічалися чотири роки. Вже почали планувати весілля, думали одружитися наприкінці травня, але мене по роботі відправили у відрядження на місяць. Весілля довелося трохи відкласти. Спочатку я засмутилася, але тепер розумію, що Бог мене від фатальної помилки застеріг. Поки я була у відрядженні, ми майже щодня розмовляли, розповідали один одному про свої повсякденні справи. Рома казав, що дуже сумує та мріє мене побачити. Одного вечора під час звичайного зідзвону ми почали обговорювати деталі майбутнього весілля, обговорили список гостей, вид декору та церемонію.
Коли закінчили, Рома побажав мені на добраніч, але забув вимкнути телефон. І раптом я почула у слухавці до болю знайомий голос. То був голос моєї найкращої подруги! Я мимоволі дослухалася. Катя з Ромою почали висміювати мої слова, а потім і мою зовнішність обговорювати. Потім розмови змінилися стогонами. Я була в шоці, сльо зи котилися по щоках і руки тремтіли. Я ніколи не думала, що дві такі рідні людини можуть мене зрадити.
Вранці я зателефонувала Ромі і сказала, що між нами все скінчено. Він почав на мене кричати, що я така жалюгідна жінка не маю права кинути його перед весіллям. Я просто вимкнула. Подругу я скрізь заблокувала. І взагалі незабаром переїхала до іншого міста, щоби з ними не зустрічатися більше. Зараз моє життя налагодилося, я ним задоволена. Дуже рада, що не пов’язала своє життя з такою нікчемністю. Займаюся саморозвитком, вкладаюсь у себе і щиро вірю, що зустріну ще свого принца.