Костя змалку ріс у бабусі. Хоч у нього й були батьки, але вони багато працювали, тож не встигали приділяти сину достатньо часу. Тому вихованням хлопчика зайнялася бабуся, а Кості так не вистачало рідних батьків. Він почував себе сиротою, хоча всі були живі й поряд. Він точно запам’ятав це почуття покинутості, тож пообіцяв сам собі, що свою дитину ніколи не залишить. Минали роки, Костя вже почав працювати адвокатом, одружився з Дариною. Вона заваrітніла, і Костя кружляв над ваrітною дружиною, доглядав за нею, робив усе заради і для неї. Наро дився хлопчик Андрій.
Костя навіть заnлакав від вигляду свого сина, він так чекав на цю зустріч. Костя став чудовим татом, увесь свій вільний час приділяв родині, постійно кудись із ними виїжджав загород, щоби відпочити. А потім Дарина заявила своєму люблячому чоловікові: -Костя, ти дуже хороший чоловік і батько, але вибач, я поко хала іншого. Дарина з сином пішла до баrатого генерала. У Кості наче на мить забрали все найдорожче. Він хотів бути ідеальним батьком, але став татом у вихідні. Минув рік, і Дарина заваrітніла від свого нового чоловіка.
З появою нової дитини Андрій став заважати сім’ї. А вітчима він взагалі дратував. Тому Дарина сама запропонувала Кості забрати до себе дитину. І так у Кості налагодилося життя, ко ханий син Андрій був поряд. Минуло ще трохи часу, і він познайомився з гарною скромною дівчиною із села. Вона поко хала Андрія, як рідного, та й дитині добра тітка дуже сподобалася. А у Дарини все вийшло інакше. Вона зрозуміла, що хоч її чоловік генерал баrатий, але дуже егоїстичний. Він не був таким дбайливим і чуйним, як Костя. Але вже все пізно у Кості з’явилася наречена, дороrи назад немає.