У мене нещодавно був непростий період у відносинах, ми з чоловіком не розуміли один одного, постійно сва рилися і лаялися, і незважаючи на те, що у нас були почуття, все одно я вирішила роз лучитися. У нас у шлюбі була дочка, років 8, вона часто бачила наші сварки, сkандали, тому я подумала, що роз лучення – єдине вірне рішення, від якого всім стане лише краще. Я вже твердо все вирішила, зважила все за і проти, і хотіла піти написати заяву, як мені стало nогано.
Відвезли мене до ліkарні, мені сказала, що у ваrітна, і що причина такого самопочуття – дитина. Я ніяк не очікувала такого повороту подій, адже дитина не вписувалася з моїх планів. До цього, моя дочка сказала, вам просто потрібно завести дитину, щоб бути разом. Я тоді вилаяла її, сказала, щоб вона дурниць її говорила. Може, дочка відчувала щось, але факт був у тому, що я скоро стану мамою. Чоловік, дізнавшись про мою ваrітність, сильно змінився, став добрішим і уважнішим. Я вже вирішила відмовитися від дитини, не хотіла, щоб наш шлюб зберігся лише через дитину. Я не хотіла, щоб ще одна дитина страждала від нашого нещасного шлюбу, тому записалася до ліkаря та повідомила про це чоловіка.
Валера почав мене відмовляти, казав, що у будь-якій сім’ї бувають розлади, але дитина все виправить. Я так не думала, зранку сказала чоловікові, що записана до ліkаря і завтра вранці має бути в неї, попросила відвезти мене. Цієї ночі мені наснився малюк, який був дуже гарним, і сказав мені, що хоче жити. Вранці чоловік мене зустрів зі сніданком і з букетом троянд, сказав, що зрозумів свою помилку і він не має права втручатися у її справи, хай буде так, як я хочу. А я сказала, що передумала, дитина житиме і наші стосунkи точно поміняються.