Я довго намагалася налагодити стосунки зі свекрухою, але вона виявилася дуже прискіпливою. З того самого дня, як я переступила поріг її будинку, вона почала чіплятися до мене по дрібницям. Причому вся робота по дому лягла на мої плечі. Свекруха завжди знаходила привід вказати, що я роблю щось неправильно. А не так, на її думку, було абсолютно все. Я недостатньо ретельно прибирала будинок, погано прала і прасувала одяг, неправильно доглядала рослини. Їжа, яку я готувала, незмінно критикувалася: то пересолила, то нарізала неакуратно, то м’ясо недоварене, а іноді й зовсім заявлялося, що «такі страви у нас не їдять». Я намагалася не зважати на її зауваження, розуміючи, що їй складно змиритися з тим, що в житті її сина з’явилася інша жінка, яка тепер посідає чільне місце. Я сподівалася, що час все виправить, і вона мене прийме. Але краще не ставало. Одного разу я випадково почув її розмову з подругою, коли та прийшла в гості. Свекруха скаржилася на мене, називаючи лінивою, недбалою і нездатною справлятися з господарством.
Хоча весь день до цього я готувала частування, які вона сама попросила, і паралельно наводила лад у будинку. Мені було прикро до сліз. Увечері я розповіла про це чоловікові, але він тільки порадив набратися терпіння і не сприймати її слова близько до серця, посилаючись на її складний характер. Кілька разів я намагалася спокійніше реагувати, але не витримувала. Нещодавно стався випадок, який остаточно вивів мене з себе. З ранку я готувала сніданок, потім пішла на ринок за продуктами, повернулася додому, приготувала обід, зайнялася пранням та прибиранням. Поки я працювала весь день, свекруха лежала на дивані.
До обіду я забрала дочку з дитячого садка і зайшла дорогою до магазину купити чай, який вона просила. Коли ми повернулися, свекруха заявила, що я купила «не той чай» і маю повернутися до магазину, щоб його обміняти. Довелося йти назад. Пізніше я готувала вечерю для всієї родини – голубці. Коли все було готове, я покликала всіх до столу. Свекруха ж, з явним невдоволенням, сказала, що «на таку їжу дивитися неприємно», хоча вона її чекала півдня. Ці слова стали останньою краплею. Я взяла тарілку, що стояла перед свекрухою, забрала її зі столу і сказала: – Якщо моя їжа неїстівна, значить, і їсти її не треба. Якщо вмієте готувати смачніше, будь ласка, кухня у вашому розпорядженні. Свекруха була приголомшена, а я пішла до своєї кімнати. Я хотіла показати, що мої старання ніхто не цінує, що мені важко, а вона лише критикує. Тепер я міркую, чи правильно я вчинила? Може, варто було б інакше пояснити свої почуття? Чи змогла вона зрозуміти моє посилання? І як мені налагодити стосунки з мамою чоловіка, щоб нам обом стало комфортно?