Одного вечора моя онука Дар’я зателефонувала мені, щоб попроситися переїхати до мене. Вона завжди була відповідальною, розумною і намагалася підтримувати свою багатодітну сім’ю, де грала роль другої мами. Це було важко поєднувати з навчанням та підтримкою себе у формі. Особливо важко стало, коли її мама попередила, що за подальших заперечень вона відправить Дар’ю до дитячого будинку. Дар’я у сльозах попросила мене приїхати за нею, і я одразу поїхала до сусіда за допомогою у транспорті.
Прибувши на місце, я виявила, що вдома немає дорослих, лише діти. Дар’я зустріла нас і привела на кухню, щоб не будити молодших. Вона поділилася, що її мати знову вагітна і вимагає від неї турботи про нову дитину, що загрожує її навчанню. Я обняла внучку і вирішила забрати її з собою, щоб дати шанс на нормальне життя.
Після довгих переговорів та сварок з дорослими ми досягли того, щоб Дар’я могла виїхати з нами. Тепер вона щасливо готує нам сніданок, радіючи новій свободі. Ця історія змушує задуматися про складність вибору у житті та про те, наскільки важливо іноді втрутитися, щоб допомогти близьким почати жити краще.