Ми з Вадимом одружені вже 6 років, і ми маємо майже 3-річного сина. Я знаходжусь у декретній відпустці, але незабаром планую повернутися на роботу. Мій чоловік завжди був єдиним годувальником сім’ї, але нещодавно наші фінанси зменшилися, бо він почав матеріально підтримувати своїх батьків. Я розумію, як важливо допомагати старим – але ж не на шкоду потребам найближчої родини!
Батьки Вадима, які вийшли на пенсію, живуть досить комфортно у власному будинку та господарюють. Незважаючи на це, вони все ще покладаються на мого чоловіка у фінансовому плані, хоча у нас є маленька дитина, про яку потрібно дбати. Мої батьки, незважаючи на скромний достаток, ніколи ні про що не просять і навіть допомагають нам з продуктами та одягом для сина.
Щоразу, коли я намагаюся обговорити наші фінансові пріоритети, чоловік наполягає на тому, що це його гроші, і він розпоряджається ними так, як хоче. Це здається несправедливим, особливо коли під час свят наш холодильник порожній, а стіл його батьків ломиться від страв. Я все більше розчаровуюсь, оскільки здається, що він ставить у пріоритет своїх батьків над нагальними потребами нашої родини. Тепер я турбуюсь про наше майбутнє і почуваюся обділеною увагою у своєму шлюбі.