Ганна завжди була дуже прив’язана до своєї молодшої сестри Марії і захищала її від будь-яких негараздів. Тому, коли Марія оголосила про своє швидке весілля з Вовою, Ганна відчула тривогу. Вова здавався гарною людиною, але все відбувалося дуже швидко, і Ганна побоювалася, що її сестра не бачить повної картини. “Марія, ми можемо поговорити?” – Якось увечері почала Ганна, коли вони залишилися наодинці. “Звичайно, що трапилося?” – Марія подивилася на неї з усмішкою. “Я просто… я переживаю за тебе. Ти впевнена, що добре знаєш Вову?
Все відбувається так швидко,” – з деяким ваганням промовила Ганна. Марія спочатку здивувалася, а потім її обличчя потемніло. “Ганно, я люблю Вову. Мені здається, ти просто не можеш порадіти за мене,” – гостро відрізала вона. “Я рада за тебе, просто хочу, щоб ти була обережна. Мені здається, Вова може і не бути тим, ким здається,” – спробувала пояснити Ганна, відчуваючи, як напруга між ними зростає. “Я доросла і можу приймати свої власні рішення. Мені не потрібен твій нагляд”, – різко сказала Марія, і між сестрами почала витати ворожість.
Розмова закінчилася, не привівши до порозуміння. Ганна почувала себе спустошеною. Вона лише хотіла захистити сестру, але натомість посварилася з нею. У наступні тижні перед весіллям атмосфера між сестрами залишалася напруженою. Весілля пройшло добре, і згодом Ганна побачила, що Вова справді любить Марію. Вони були щасливі разом, і хоча початкові сумніви Ганни не зникли повністю, вона зрозуміла, що головне для неї – щастя Марії. Марія та Ганна повільно знайшли шлях назад до колишнього порозуміння, усвідомивши, що їхня сестринська любов здатна подолати будь-які розбіжності.