Я давно захоплювалася Макаром: він був гарний, веселий, забезпечений і виявляв до мене інтерес. Незважаючи на те, що я знала, що в нього є сім’я, я не стала його зупиняти, тому що його діти виросли, а дружина, схоже, більше не викликала в нього симпатії, будучи зайнятою мирськими турботами на кшталт садівництва та ремонту в будинку. Макар був перевантажений обов’язками: дружина постійно доручала йому допомагати своїм батькам або утримувати їхнє майно.
Коли я зрозуміла, що він почувається у пастці, то побачила свій шанс. Незабаром він довірився мені, змучений своїми обов’язками, і наші стосунки швидко поглибилися. Не встигла я озирнутися – як він залишив свою сім’ю заради мене, і за кілька місяців ми вже чекали дитину. Однак моя мрія невдовзі розбилася. Макар, який, здавалося, хотів почати все з чистого аркуша, став відстороненим та незацікавленим у нашій родині.
Він проводив більше часу з друзями, ніж із нашим сином. Навіть фінансовий аспект був напруженим: Макар не хотів вкладати гроші в нашу сім’ю, що призвело до ще більшої напруги. Минали роки, а ситуація не покращувалась. Наша дитина зростала в будинку без батьківської підтримки, на яку я сподівалася, зате старші діти Макара вимагали, щоб ми сплачували їхні витрати. Слова моєї покійної матері, сказані мені перед весіллям, досі переслідують мене, змушуючи шкодувати про те, що я взагалі почала стосунки з Макаром. Невже щастя в сім’ях є міфом?