Лідія Степанівна провела неспокійну ніч після того, як пізно ввечері зателефонував її онук Антон та попросив перевести тисячу гривень на його картку. Вона намагалася зв’язатися зі своєю дочкою, зятем та Антоном, щоб зрозуміти, в чому справа, але виявила, що всі їхні телефони відключені. Незважаючи на відсутність ясності, вона перевела гроші, але не могла заспокоїтися та заснути. Тієї безсонної ночі, розмірковуючи про своє життя, Лідія раптом виявила паралелі між нею і своєю дочкою. Обидві вони зіткнулися зі схожими труднощами у відносинах зі своїми партнерами і в результаті виховували своїх дітей поодинці.
Лідія закінчила лише восьмий клас, коли почала допомагати матері з братами та сестрами, зрештою вийшла заміж і народила Олю, яку виховувала одна після того, як чоловік пішов від неї до іншої жінки. Будучи матір’ю-одиначкою, Лідія невпинно працювала, виконуючи різні доручення та продовжуючи свою освіту, щоб прогодувати Олю, яка весь цей час жила з бабусею та дідусем. Зрештою, важка праця Лідії окупилася: вона знайшла хорошу роботу і змогла винайняти квартиру. Однак, незважаючи на свій успіх та подальшу участь у тендерній комісії з будівництва, що значно покращило її фінансове становище, вона завжди зберігала незалежність, воліючи вирішувати проблеми грошима, а не емоційною залученістю.
Лише коли Лідію відправили на пенсію, до неї дійшло, що її стосунки з дочкою та онуком завжди були поверховими та визначалися швидше фінансовими операціями, ніж сімейними узами… Але наступний ранок виявився особливим: приїхали Оля, її чоловік Денис, Антон та кілька подруг. Вони прийшли з тортом та частуваннями, сподіваючись приємно провести з нею час. Незважаючи на те, що онук був ще школярем, йому теж хотілося зробити якийсь внесок у покупку подарунків. Під час вечері Оля вибачилася за відсторонену офіційність їхніх стосунків, пояснивши, що, на думку всіх, Лідія віддавала перевагу незалежності. Всі гості запевнили її у своєму коханні та повазі, незважаючи на формальності. Згодом Лідія стала знаходити радість у відносинах зі своєю сім’єю, цінуючи спілкування та їхню присутність більше, ніж будь-які матеріальні блага. Тим не менш, вона, як і раніше, була готова підтримувати їх фінансово, коли це було необхідно, з радістю і повністю приймаючи свою роль в житті своєї сім’ї.