Кожен божий день я проходила повз магазин квіткового, на якому висіла просто неймовірно жа хливо оформлена вивіска. Так як я спеціалізуюсь якраз на візуальній рекламі, вона кожного дня різала мені очі. Кольори не поєднувалися, напис був із граматичною помилкою. Якось після півроку страждань я не витримала і зайшла до цієї крамниці.
Власницею виявилася мила старенька, варто мені побачити її милий, рожевий чепчик, як я мимоволі розпливлася в посмішці і трохи зам’ялася. -Добрий день, вибачте, а хто вам вивіску робив? – Запитала я. Бабуся засмучено сплеснула руками. -Це мій покійний чоловік, вона мені теж не подобається. Але грошей немає, щоби поміняти.
Погляди в нас зійшлися, і я вирішила, що обов’язково безkоштовно зроблю їй нову вивіску. Через тиждень я її принесла, коли розкрила nлакат, бабуся застигла в німому захваті. Я потім неодноразово заходила, Ірина Ігорівна дуже мила жінка, завжди пригощає тепер мене чаєм і дарує свіжі квіти. Вона каже, що з новою вивіскою збільшився nродаж. Іноді так приємно зробити гарну справу.