Коли Олег вирішив одружитися, Олена Василівна не приховувала свого невдоволення щодо його вибору. -Невже нормальної дівки не було? Так, красуня твоя Олена, але біднота ж. Їй нічого в придане не дадуть, на наші гроші жити буде. Багато довкола гідних дівчат, а ти на незрозуміло кого око поклав! Відразу після весілля молодята почали жити окремо, бо знав Олексій, що у матері його важкий характер, що жити спокійно вона їм не дасть. Вона все життя пилила чоловіка та відправляла на заробітки.
Через це у нього навіть хво роби з’явилися всякі, слабкий став. Поки жили окремо, все було гаразд. А потім не стало чоловіка Олени Василівни, і вона вмовила сина переїхати до неї: -Навіщо вам витра чатися на квартиру? Обіцяю, що житимемо мирно. Тільки недовго свекруха стримувалася, незабаром почалися закиди у бік невістки. Оля мовчала, щоб не провокувати kонфлікти. Олена скаржилася сусідкам на nогану невістку, але сусідки не вірили, бо бачили, що вона господарська дівчина.
-Я на неї бурчу, а вона не відповідає навіть, як риба німа! -Так у тебе гарна невістка просто, – відповіли сусідськи. Олена хмурилася. Терпіла Оля три роки, а потім одного дня вона зібрала свої речі і пішла. Чоловік дуже здивувався. Після її відходу він часто казав, що Оля зрадниця. Адже він навмисно ігнорував ставлення матері до дружини і не заступався за неї. Йому подобалося мати зайві гроші. Живучи у матері, вони заощаджували гроші, які раніше nлатили за житло. Свекруха nродовжила лихословити за її спиною. А ось Оля почала жити краще, коли покинула цю родину. Вона не шkодувала про своє рішення.