Мені тридцять п’ять років. Кілька років тому я розлучився з дружиною. Ми разом прожили десять років. З часом почуття згасли, і ми вирішили, що нам краще розійтися. Дітей у нас не було, тому нас швидко розвели. Одна спільно нажита квартира залишилася мені, а інша Олені. Взагалі ми мирно розійшлися. Півроку тому я познайомився на сайті знайомств з симпатичною жінкою. Дуже мені хотілося жіночої ласки. Вона моя ровесниця. Ми дуже приємно спілкувалися, і я незабаром запросив її на побачення. Світлана справила дуже позитивне враження. Ми стали зустрічатися. Мене напружувало тільки те, що Світлана зовсім не кликала до себе додому.
Це здавалося дивним. У неї була квартира своя, але чомусь зустрічалися ми завжди у мене. Я не проти, просто її небажання було якимось підозрілим. Через півроку вона зізналася мені, що від першого шлюбу в неї є дочка, якій чотирнадцять. Мені не сподобалося те, що вона приховувала це від мене, але я простив її. Незабаром ми вирішили з’їхатися. Але її дочка виявилася справжнім монстром у спідниці! Її дочка в присутності матері вела себе як зразкова дівчинка, але, коли ми залишалися з нею наодинці, перетворювалася на злобну фурію.
Вона нешанобливо до мене ставилася і грубила, якщо я робив їй зауваження, вона потім скаржилася матері. І Світла приходила до мене з претензіями, що я ображаю бідну дівчинку. Я всіляко намагався знайти до неї підхід, але нічого не вийшло. Іра нахабно намагалася нас розсварити. У нєї відмінно виходило маніпулювати матір’ю і тиснути на її жалість. Ми розійшлися через півроку. Світлана серед спільних знайомих поширює чутки, що я ти ран якийсь.