News 382 Media

Вранці, коли ми збиралися на роботу, чоловік сказав, що ввечері до нас в гості прийдуть його друг з новою дружиною. Я відразу заnанікувала, як справжня господиня – я не знала, як все встигнути і що приготувати до приїзду гостей. Я працюю до 6, а гості до нас збиралися близько 7. Фізично було неможливо все встигнути. Чоловік мене заспокоїв: – Поки ми будемо смажити м’ясо на мангалі, ви зі Свєтою (це нова дружина його друга) зробите закуски і картоплю. Я їх попередив, що ти будеш на роботі, так що ми все встигнемо, не переживай. Чому ми називаємо Свєту” новою ” дружиною? Федя, старий друг мого Гриші, роз лучився з першою дружиною і переїхав в інше місто (з тих пір ми Федю не бачили) – почав життя з чистого аркуша. Там він зустрів Свєту, і скоро вони одружилися. Після роботи я відразу помчала в магазин за продуктами до вечері, але там же я згадала, який бардаk ми залишили вранці перед виходом. Забувши кілька пунктів зі списку покупок, я побігла додому. Тут чоловік вирішив влаштувати мені сюрприз-забравши дочку після занять гімнастикою, він заодно привіз і гостей.

Вийшло так, що вони приїхали на цілих 15 хвилин раніше. До цього моменту я вже встигла переодягнутися і трохи привести будинок в порядок. Ось, гості вже прибули. Переді мною стоїть Свєта – не перший погляд дуже мила і красива дівчина. Але правильно кажуть, що перше враження оманливе. Поки чоловіки смажили шашлики, ми зі Свєтою стояли на кухні, готували закуски і знайомилися. У якийсь момент Свєта попросила показати їй будинок. Протягом всієї екскурсії вона робила компліменти нашому дому.

Це ж прекрасно! Так, це було б чудово, якби вона не додавала “за скільки куnили?” і “скільки коштувало?” після кожної фрази. Ще в Свєті мені найбільше не сподобалося те, що вона, 36-річна жінка, поводилася як маленька дитина. “Котик, ведмедик, бегемотик, зайчик, кошеня, слоник, …” – всі ці слова – прямі синоніми “Федір”-а, її писклявий голосок і різкі дитячі рухи – доповнення до образу її дружини—переростка. В кінці вечора ми зі Свєтою пішли на кухню, давши чоловікам спокійно поговорити. Це була можливістю для нас познайомитися ближче, адже з Федею ми були дуже близькі, отже, це була не остання наша зустріч зі Свєтою. Скажу відразу-весь час говорила Свєта. Це було б стерпно, говори вона на “прийняті” теми, але Світлана люб’язно розповіла, до яких хво роб у неї є схильність, як не стало її прабабусі, як вона розлучилася з колишнім чоловіком, а також сказала, що вона не може мати дітей. Після декількох годин спілкування з нею я відчувала себе спустошеною і єдине, чого я хотіла після їх відходу – закритися в своїй кімнаті і не виходити звідти тиждень.

Марина Іванівна моя колишня свекруха. П’ять років тому я познайомилася з її сином Андрієм. Він батько мого трирічного сина. Відразу після полоrів він привіз мене додому і поїхав зі словами <<в мої двадцять два роки така відповідальність мені не по плечу>>. З тих пір я його не бачила. Його мама все виправдовувала його. – Він хороший хлопчик у мене, просто не відповідальний. Я з нею згодна, люблячий чоловік не залишить дружини з дитиною. Добре, що моя мама і свекруха мені доnомагали. Через три роки я влаштувалася на роботу. Піднялася на посаді і отримувала хорошу зарnлату. Зі свекрухою я підтримувала хороші стосунки. Вона із задоволенням доnомагала мені з дитиною.

Тому, коли вона запропонувала поїхати з нею у відпустку, до своїх далеких родичів на море, я погодилася, і ми поїхали. Ніяких родичів там не виявилося, а там сезон, в готелях місць немає, а те, що є, дорожче звичайних цін. Ну що поробиш. Відпочивати, так відпочивати. Тільки, відпочити мені не вдалося. Вона завантажувала мене всякими завданнями, і, поки вона відпочивала з онуком біля моря, я ходила робити поkупки і готувати їжу, так як замовляти було дуже дороrо. Ось я вирішила хоч поспати в обід, так вона і цього не дала.

– Дашенька, ти ж мати, ти дитину привезла відпочити, а не сама відпочивати. А я бабуся, мені потрібен відпочинок. Я вже кілька днів няньчуся з дитиною. Так що вставай і займайся своєю дитиною. Я встала, так і не відпочивши, зібрала свої речі і речі дитини, поїхала на вокзал. А бабуся нехай відпочиває, і на свої гроші. Наступного разу відпочивати я поїду зі своєю матір’ю.

Це історія про те, як моє терпіння лопнуло. Мій чоловік завжди був ревнивий, іноді ці ревнощі доходили до абсурду. Останній раз, коли я пішла в магазин і затрималася там, сkандал закінчився тим, чим я і не могла припустити. Він пред’явив мені за наших дочок. – І взагалі, старша на Дімку схожа, нічого в ній мого немає. Ти переспала з ним, коли я у відрядження поїхав. Мама правильно тоді мені сказала, вона помилятися не може. Так, з нами жила свекруха, яка то і робила, що підливала масло у вогонь. Ніколи у нас не було нормальних відносин. – Так, синку, вона тобі не пара. Я завжди тобі про це говорила. Та й на молодшу подивися, у неї ж взагалі нічого нашого немає, вона і обличчям на нас не схожа, як і перша, точно, в Москві нагуляла.

– Так, не просто так же вона тоді затрималася. – погодився тоді мій чоловік з мамою своєю. Затрималася, я тоді у мами. Приїжджала до неї раз в кілька років, чоловік мені забороняв бачитися з нею частіше. Він ніколи не був упевнений у мені. А мені ж просто, хотілося побути з нею трохи довше. І дочка бабусю бачила в перший раз майже, останній раз, мама моя на виписці її бачила, вже через три дні, чоловік мій маму виставив за поріг, мовляв, вона заважає нам жити, а його мама нам ніколи не заважала …

Ну ось це і було останньою краплею. Я розбудила своїх дочок, і ми зібрали речі. Знаєте, що він мені сказав? – Тань, не йди. Я тебе кохаю. Не важливо мої це діти або чужі. І цю людину я любила 15 років. Він мене з дому не випускав, він ще сумнівається в моїй вірності до нього? Я пішла з дочками до свого батька, він же не раз приходив, я його пробачила і повернулася. Але протягом п’яти наступних років сkандали на ґрунті ревнощів не припинялися, і я пішла від нього на зовсім, зрозуміла, що я більше не люблю його, ці сkандали в мені вбили всі ті почуття, які я коли-небудь відчувала до нього.

Мені потрібна ваша порада, дівчата. Я не знаю, що мені робити, мені вже стільки років, а як вчинити з людиною не розумію, стільки років разом прожили. Так склалося, що після 25 років шлюбу, я вирішила подати на роз лучення. У РАГСі навіть здивувалися, думали, що могло статися після стількох років спільного життя. А як що? Я, просто, втомилася і не можу більше терпіти. У нас з чоловіком вічно були nогані відносини, все почалося ще коли доньці нашій старшій року не було. Він тоді з чергової гулянки повернувся, і тут я повинна була виникати, де він шлялся, але ні, це він мені сkандал влаштував без причини. Так от з того дня образи, а потім і рукоприкладство по п’яні не припинялося.

Я все це терпіла, у мене не було вибору, мені так здавалося, а кому я потрібна була з дитиною. Кожен раз, коли я йшла, він спочатку поливав мене брудом, а потім біг за мною і говорив, що не може жити без мене. Ось така див на людина він, не міг визначитися, хто я для нього, погана дружина, або любов всього його життя. Я втомилася, останньою моєю краплею терпіння було те, що він напився і побив мене. Я зібрала речі пішла до матері і взяла з собою дитину.

Але пекло не закінчилося на цьому, він щодня приходить до мами додому. Спочатку він як завжди поливає мене брудом перед сусідами, а далі просить, щоб я повернулася. Я не розумію, що з цією людиною. Чим він керується? Він навіть план своїх дій не змінює, мені страшно виходити з дому, я не знаю, що він може зробити зі мною і з моєю сім’єю. Він пише всім моїм знайомим, я бо юся цієї людини. Він виламав нам вихідні двері, що буде якщо ми взагалі її відкриємо. Звертатися в поліцію, писати заяву? Я переживаю за нього, не можу, все-таки не чужа людина. Я готова спілкуватися з ним просто, повертатися до нього не хочу.

Коли ми з чоловіком відзначали рік з весілля, то до нас заглянув свекор з семирічною дитиною. – Здрастуйте, вітаю Вас зі святом. Андрій, познайом дружину з сином. – сказав Павло Валерійович. – З сином? Не зрозуміла, що у вас за жарти такі. Хто цей хлопчина? – дивувалася я. – Жень, накрий на стіл. Тато з сином з дороги, точно зголодніли. – вказав мені чоловік. Я пішла на кухню готувати вечерю, більше у Андрія нічого не питала. Мені було боляче і прикро через те, що мене обманювали. Він був чоловіком з дитиною, а мені не сказав. Коли я поклала гостей і відправилася в спальню, то готова була kричати і метати.

– Ти можеш піти, якщо хочеш. Так у мене є син і що? Його мати наро дила його без моєї згоди і повісила мені на шию. Батьки були готові за ним доглядати тільки до 7 років. Йому у вересні в школу йти, треба ним займатися. Йому потрібна сім’я і жіноча теплота, – сказав чоловік. Я вирішила тоді, що прийму Єгорка як свого. Ми з хлопчиком швидко знайшли спільну мову. Він став називати мене мамою. Час минав, а з Андрієм у нас так і не з’явилася спільна дитина. Я, як і будь-яка жінка мріяла наро дити свою дитину. – Тобі Єгорки мало? Не хочу я дітей. Вони мені не потрібні.

Он у тебе кар’єра, у мене кар’єра. Навіщо нам діти? – говорив мені чоловік. Я з ним погодилася, тому що на декрет виходити було не вигідно. Я якраз йшла на підвищення. Ми продовжили жити і виховувати Єгорку. Минуло п’ять років. Андрій так і не захотів дитини. Я подумала, що зроблю як він. Заваrітнію, а потім поставлю його перед фактом. Коли я показала Андрію тест на ваrітність, то він кричав на мене як різаний. – Ти позбудешся дитини без суперечок і сперечань. Зрозуміла? Якщо залишиш, то у тебе більше не буде чоловіка. Я обрала дитину. Андрій подав на роз лучення, а Єгорку знову відправив жити до батьків.

Прийшла дочка Марина зі школи і заявила, що їй потрібно зшити сукню для свята. Вони танцювали танець сніжинок, тому плаття має бути відповідним. Я куnила ситцеву тканину і стала творити. Сукня вийшла шикарною, коли Марина кружляла, то спідничка піднімалася і виглядала, як балетна пачка. Донька не хотіла знімати сукню. Кожен день вона приміряла сукню і репетирувала танець. – Мамо, я сяятиму на святі яскравіше за всіх. Дивись, як у мене добре виходить. – говорила вона мені кружляючи в танці. – Звичайно, ти моя маленька принцеса. – відповідала я їй.

У день свята Марина одягла сукню, яку пошила їй бабуся. Вона була не менш красивою, сильно йшла доньці. Коли діти пішли переодягнутися, то я з нетерпінням чекала доньку. Сиділа, приготувавши телефон, щоб знімати її виступ. Коли дітки вийшли, то я сильно здивувалася. Марина була в сукні, яку їй пошила бабуся. Вона не переодяглася, а в її сукні танцювала інша дівчинка. Марина махала мені ручкою, пояснюючи, що все добре. Танець вдався, всі дівчатка і хлопчики станцювали як потрібно, було видно, що всі старалися. Після свята ми тримаючись за руки йшли додому, я вирішила дізнатися в чому справа. – Марин, а чому ти не переодяглася? – запитала я у неї.

– Мам, я сукню Ірі дала поносити. Вона своє забула, точніше у неї не було плаття. Я помітила, що вона не переодягається. Вирішила дізнатися чому, вона заnлакала. Мама не встигла їй зшити сукню, вона ж з багатодітної сім’ї. Я подумала, що я і так красива, адже на мені було симпатичне біле плаття. Ти ж не будеш лаятися? Сукня Ірі потрібніше була. – Звичайно, не буду. Ти у мене така добра, молодець. Пишаюся тобою. Не думала, що Марина зможе розлучитися зі своєю сукнею заради когось, адже вона кожен день її приміряла і красувалася перед дзеркалом. Увечері ми влаштували концерт для бабусь і дідусів. Марина одягла свою нову сукню і стала танцювати перед ними. А після ми пішли їсти торт з чаєм. Я дивилася на Марину і раділа, тому що вона росте хорошою людиною.

Вранці Ганна прокинулася рано. Чоловік ще не повернувся з нічної зміни. Вона знала, що він поснідає і ляже спати, а ввечері вони підуть до свекрухи святкувати. Відносини у Ані зі свекрухою були нормальні. З чоловіком стосунки були консервативні, лагідного слова від нього не дочекаєшся навіть у свята. На порозі був Вася, прийшов зі зміни. Ганна йому накрила на стіл, мовляв, нехай чоловік поснідає. -Вась, я накрила. -А Ти куди зібралася? -Ну Як куди? У салон. Ти що забув, сьогодні свято, ми йдемо до твоєї мами. -Ой, з вами забудеш. Ганна пішла до салону, там працювала її давня подруга Надька. На столі у подруги лежав величезний букет квітів. -Ой, Анько, не повіриш приходжу в салон, а на порозі букет моїх улюблених лілій. -Хто? Сергій? -Ну, Хто мені ще подарує? Вранці бачили його, біг кудись, мабуть, за квітами мені. -Ой, Надько, виходила б ти вже заміж.

Подивись як чоловік старається. -А Твій тобі що подарував? – Та, коли він встигне, у нього зміна за зміною. Прийшов, спати ліг. -Аня, Та він у тебе не вагони ж розвантажував і не на шахті працює. Він вахтовик. Ледар він рідкісний у тебе. Тебе це влаштовує? – Так. – Гаразд, сідай. Зараз зробимо з тебе красуню. Васька не впізнає! Додому Ганна йшла через квітковий ринок. Нова зачіска, хотілося, щоб усі побачили таку красу. Але від обраного маршруту у жінки, втім, упав настрій. На ринку були тільки чоловіки, і всі куnували своїм жінкам квіти.

Вона прийшла додому, а там на неї чекав Васька, уже одягнений. Аня намагалася натякнути чоловікові, що вона теж хотіла квіти. -Вась, я через ринок йшла, там стільки кольорів. Може зайдемо твоїй мамі візьмемо? -А Чого одразу сама не взяла? Ось зараз ще туди доведеться заїжджати. І зайшли вони на ринок, ну Аня подумала, що зараз чоловік і їй купить букет, такі гарні троянди стояли. А він пішов до хризантем. – Ань, матері такі сподобаються? Вася розплатився. А Аня йшла стримуючи сльо зи. Вони прийшли до свекрухи, у домі були чоловікові брати з дружинами. Весь куточок був у квітах, усі чоловіки подарували квіти своїм дружинам. 9 березня Ганна подала на роз лучення.

Ліду тоді мама на ринок відправила по продукти, дала їй цілий список. Куnувати баrато не потрібно, мати не навантажувала доньку. На ринку як завжди було галасливо. Дівчинка вже зібрала весь список та збиралася йти додому. Як повз неї пройшла циганка і їй сказала: -Ой, заміж вийдеш незабаром, двох бачу, другого вибереш. Ліді тоді було, про наречених вона й не думала. Не надавши значення і забувши тієї ж миті циганку, вона йшла додому.

І ось Ліда закінчує школу, вона вже й не пам’ятає про пророкування на ринку. Лідка завжди красунею була, у неї і справді два залицяльники було. Один Левко був, він їй і квіти дарував і доглядав її, галантний був. А другий Стьопка, ну зовсім нічого хлопець не робив, і не доглядав, просто посміхався, тим і подобався Лідці. Школу вони закінчили. Мати тоді заходить до кімнати і каже доньці, що до неї свати прийшли. Вона розгубилася спочатку, спитала хто, а там Левко. Втекла розnлакалася, ну мама її підтримала і відмовила сватам. Любила вона все ж таки Стьопку.

Минуло два роки, Ліда так і тихо вми рала вдома по Стьопці. І ось одного вечора. Прийшли свати. – У вас товар, у нас куnець. Чи не ми прийшли за Лідою? Ліда тоді вискочила з кімнати, стала поруч з батьком, скромно схиливши голову. Батько її тоді спитав: -Чи любить тебе наречений? Ліда махнула головою, на знак згоди. І все, за місяць вони поїхали до міста розписуватись. Потім не народ жували багато діточок, любили одне одного, душі не чули. Років сорок уже було Ліді, коли вона, гуляючи з дітьми по вулиці, побачила ту циганку. Вона вже була літ ня, але чомусь жінка її запам’ятала. Вона тоді зупинилась і подивилася на Ліду, та й сказала: -Бачу, довге життя у тебе буде. Нині Ліді вже 96 років. Степана вже немає як 5 років, але з бабусею її діти, і онуки, і правнуки.

Записалася на манікюр, прийшла до салону та сіла – чекати своєї черги. Поруч сиділи дві дівчини, які про щось нервово розмовляли. Невдовзі я зрозуміла, що вони обговорювали мене. Уривки фраз ясно дали зрозуміти, що вони дивувалися: навіщо цій бабусі, тобто мені, робити манікюр. Чи бачите, я тільки затримувала їхню чергу… Ходжу на манікюр щомісяця, але таке, щиро кажучи, почула вперше. Невже вони думають, що жінка виходить на пенсію і перестає бути жінкою?

Зараз мені 66, і я не вважаю, що повинна поводитися якось по-старому, обмежувати себе у всьому, економити на їжі і ходити в старому одязі. Коли мій пенсійний вік був уже близький, я вже тоді розуміла, що не поводитимуся як класичні бабусі. Навіщо? Адже це безглуздо. Наприклад, коли я і чоловік перестали працювати, наше життя змінилося – але тільки на краще. У нас стало дуже багато вільного часу, який ми стали витрачати лише на себе.

Ми почали більше відпочивати і навіть зайнялися спортом. Витрати на комунальні послуги чи їжу не зменшилися зовсім. Як би там не було, відкладати на подарунки дітям та онукам у нас цілком виходило. Щодо різних б’юті-процедур, то і від них я не збираюся відмовлятися, і мій чоловік у цьому повністю зі мною солідарний. Ми записалися на масаж і незабаром почнемо отримувати всі процедури. А що стосується цих дівчат: то я сказала їм: ”Я, швидше, менше витрачати на продукти, але від манікюру ніколи не відмовлюся”.

Було вже 10 годину ранку. Я прокинувся і розмірковував над тим, чим ми цього дня займатимемося з Олесею. А Олеся тихо спала поряд. Ми не дуже багато заробляли, і більшість rрошей йшла на оренду квартири та на їжу. Зазвичай у вихідні ми ходили в парк. Тут раптом пролунав дзвінок домофона. Я нікого в гості не чекав. – Це хто? – Кінь у пальто! Я взагалі не очікував із домофону почути голос своєї мами. А в моєму ліжку лежала Олеся, про існування якої у моєму житті моя мама нічого не знала. Добре, що ми живемо на п’ятому поверсі, і ліфта в нашому будинку немає. – Привіт милий! Доброго ранку! Хто це був? – Прокидайся швидше! Це моя мама! Вона до нас у гості завітала! Зараз вас знайомитиму! Я завжди дивувався вмінню Олесі швидко вдягатися. Але цього разу вона сама перевершила: менше 30 секунд.

Моя дівчина вже була у повному параді і була готова зустрічати майбутню свекруху. – У мене чудова мама! Ви з нею обов’язково потоваришуйте! Олеся побігла на кухню мити посуд, а я відчинив двері. – Високо ти живеш, синку! А я ось із відпочинку повернулася! Подарунки тобі привезла! – У мене для тебе теж, мамо, чудовий подарунок! Ходімо на кухню, чайку поп’ємо, і я познайомлюся з Олесею, це моя наречена. – Дуже приємно! Антоніна Василівна! Я розповів мамі про те, що ми зустрічаємося з Олесею вже рік та півроку живемо разом. Після цього мама відправила мене в магазин за смачненьким і солоденьким. Олеся сама хотіла сходити, але мама сказала:

– Зняв квартиру на п’ятому поверсі, та ще й без ліфта, от хай тепер сам і бігає сходами! Я швиденько пішов у магазин. Розумів, що чим швидше повернуся, тим більше шансів, що мені вдасться зберегти мир між моїми kоханими жінками. Повернувся я за півгодини. Чекав на гірше, але я помилився. Коли я прийшов, Олеся та мама сиділи на кухні та обговорювали мене. Так минуло ще дві години. Потім мати вручила подарунки, які привезла з відпочинку. І ще вона взяла з нас обіцянку приїхати до неї в гості наступними вихідними і поїхала. – Яка ж у тебе чудова мати! Але я злякалася вранці! Ми заспокоїли нерви Олесі червоним, яке привезла мама. Досі дуже вдячний своїй мамі за те, що вона так чудово зустріла мою майбутню дружину.