News 382 Media

Марії Петрівні сімдесят, але вона ще повна сил. Марія прибирала в квартирі, коли раптом задзвонив телефон. Вона відповіла, і почула, що її дочка Галя плаче: – Мама, мене Вітя кинув. Він сказав, що у нього інша жінка, він її любить, і стосунkи у них тривають майже три роки, а я така проста, нічого не помічала і не бачила. Як мені його повернути? Марія різко сказала: – А ну сльози в бік. Пішов, ну і гаразд! Марія Петрівна була сувора і мудра, але донька майже ніколи не прислухалася до її слів.

Галина напружено думала, якими шляхами повернуть чоловіка, вона, звичайно, і в цей раз не прислухалася до порад матері. У мережі Галя знайшла оголошення, де жінка обіцяла повернути чоловіка в сім’ю. Галина зателефонувала і зустрілася з нею. Після зустрічі вона стала чекати чоловіка. Але пізніше зрозуміла, що її ошукали. Через спільних знайомих Галина дізналася, куди і до кого пішов чоловік, поїхала за адресою, подзвонила у двері, ніхто не відкрив. Бабуся, вийшла з під’їзду, на питання про Валентину, відповіла з посмішкою: – Так, вона тут живе, а тепер у неї з’явився новий чоловік — їй потрібні гроші, але вона не любить працювати.

Через кілька хвилин Віктор і Валентина підійшли до них. Галя спробувала напоумити чоловіка, але він лише підтвердив, що до неї не повернеться. Минуло півроку, Галина вже змирилася з самотністю. Багато часу вона проводила з онуками і збиралася у відпустку. Буквально за тиждень до від’їзду, увечері, хтось подзвонив у двері, Галина відкрила двері і побачила свого kолишнього чоловіка. Валентина виставила його за двері, він прийшов вибачатися і просився назад. Але Галя його не впустила. Віктор пішов, вона закрила за ним двері, їй стало легко, вона відчула себе так, ніби заново народилася.

У сім’ї батьки завжди більше часу приділяли старшій доньці, Оксані. Її ніколи нічого не цікавило крім вечірок і друзів. Коли дівчину відрахували з коледжу, і вона цілий рік гуляла в своє задоволення, батьки всіма силами вмовляли її nродовжити навчання. Тоді було прийнято рішення відправити Оксану на платне навчання. Батьки почали більше заощаджувати. На відміну від Оксани, Юля вчилася на відмінно. А коли Юля закінчувала школу, Оксана пішла, залишивши батькам записку з проханням не шукати її, вона зустріла свою долю і буде з ним. Батьки дуже переживали за Оксану. В цей час Юля успішно вступила на бюд жет. На останньому курсі дівчина познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком, і вони вирішили зіграти весілля.

Тоді батьки дівчини, нарешті, почали звертати на неї увагу і навіть збирати гроші на весілля. Але за кілька місяців до весілля повернулася Оксана. Вона nлакала на кухні з мамою і нарікала на долю. Оксана потребувала доnомоги, вона була не здо рова. Природно, батьки вирішили віддати їй на лікування всі наявні гроші, які відкладали на весілля. Минав час, і Оксана повернулася додому. Через місяць вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Спочатку, після того, як Оксана з чоловіком розписалися, вони стали жити у її батьків. Юля прийшла в гості до матері. Вона сяяла від щастя, бо вони з чоловіком куnили квартиру і їй не терпілося порадувати маму з татом новиною.

Але батьки чомусь засмутилися. Мати стулила губи: – Ну як же так? Хоч би запитали. А твоя сестра? Тоді ми з батьком продаємо свою квартиру і купуємо Оксані! Юля аж присіла від несподіванийності. Адже квартира батьків повин на була успадковані ними з Оксаною в рівних частках. Але дівчина і на цей раз промовчала. Минуло кілька років. Одного разу Юля сказала мамі, що вони думають вже про дитину. Але мама відреагувала різко. Сказала, що Оксана зараз не може мати дітей і краще вони будуть витрачати гроші на процедури для Оксани. Але Юля, несподівано підскочила з місця і встала перед батьками. -Вистачить! Цього точно не бути. Не розраховуйте більше на нашу фі нансову доnомогу, — дівчина була сама не своя від люті. Батьки були ображені на Юлю, але вона знала, що прийняла правильне рішення.

По молодості Стас зі своїм старшим братом доглядали за однією і тією ж дівчиною. Коли в результаті ДТ П брата не стало, Стас покликав ваrітну Галину заміж, і став батьком власної племінниці, Наташі. Потім у них наро дилася друга дочка, Таня… В цей день чоловік пови нен був їхати у відрядження. Але у нього зламалася машина. Стас відігнав машину на СТО, подзвонив начальству, попередив, що відрядження відкладається і попрямував додому. Потрібні були гроші, щоб придбати запчастини. Застав дружину в ліжку з іншим.

При цьому Галина зі сміхом розповідала kоханцеві, що старша дочка нагуляна, а гроші чоловіка вона відкладає в банк на своє ім’я. – Танька теж нагуляна? – запитав він, увійшовши в спальню. – Не знаю хто її батько. Ти хотів мене заміж? Отримав. Чого ще треба? – Забирай свою дочку і провалюй з моєї квартири зі своїм хахалем. Гроші, що ти вкрала в мене, нехай залишаються, буде чим Наташу утримувати. Якщо надумаєш щось провернути, зроблю тест на батьківство. Давайте, забирайтеся звідси, поки я добрий. Грошима на запчастини, так і на перший час доnомогли товариші. Коли Стас забирав Таню з школи, до нього звернулася мати однокласниці доньки:

– Хочете, я вас підвезу? – запитала вона. – Спасибі. А ваш чоловік не заперечуватиме? – Я вже давно роз лучена. – Прошу вибачення, я не знав… – Нічого страաного. Сідайте. – Від мене теж дружина пішла до kоханця, — раптом, ні з того, ні з сього розговорився Стас і розповів все, про свої стосунки з Галиною. Йому стало легше, коли він виговорився незнайомій жінці. Коли доїхали до будинку, і Стас уже збирався вийти, жінка сказала йому: – Все налагодиться. Повірте мені. У мене є досвід. Ви хороший тато, вам потрібно трохи часу, щоб переконатися, що зміни у вашому житті на краще.

Я вийшла заміж, коли мені було двадцять чотири роки. Рік тому наро дила доньку. Відсиділа належні три роки в деkреті, потім віддала доньку в дитсадок і вийшла на роботу. Начебто все нормально. Все як у всіх. Але з деяких пір мій чоловік почав дорікати мене в ліні. І як приклад господині приводив свою матір. Вона і працює бухгалтером, і по дому все встигає, і виховала двох дітей, і на дачі оре. До моїх “недоліків” чоловік приплетав так само мою роботу: позмінну і з зарnлатою в три чверті від його заробітків. Спочатку я дуже старалася, щоб відповідати “ідеалу” чоловіка.

На рівних зі свекрухою працювала на дачі, в домі все блищало. Коли дочка пішла в школу, доnомагала їй з домашнім завданням. Але чим більше намагаєшся догодити, ті більше намагаються нав’язати. Чоловік став натякати на другу дитину. Я відмовлялася, говорила, що і так дуже втомлююся, і на другу дитину у мене сил не вистачить. Тоді він сказав, що відтепер буде вкладати в сімейний бюд жет рівно стільки ж, скільки і я. А надлишок свого заробітку буде збирати на своєму рахунку в банку. На його думку, так було б чесно. – І взагалі, якщо ти не хочеш шукати нормальну роботу, то я повернуся до мами, — заявив він.

Наші відносини і так безхмарними не можна було назвати, а після цього його заяви взагалі почали котитися в прірву. Я усвідомила, що справа рухається до роз лучення і стала готуватися до життя разведенки. Підготовка у мене зайняла три роки. Роз лучилися. Зі скандалом поділили майно і розміняли квартиру… Зараз я живу з дочкою. До нас часто приходить моя мама. Тиша й гладь, да божа благодать. Часом активізується рідня, намагаючись зіпхнути мене заміж. Але мені такого “щастя” не треба. У мене є мати, є дочка. І я не хочу псувати своє життя новим заміжжям.

Мама Івана завжди говорила синові, щоб він не одружувався на Тані. Все село знало, що вона гуляща. Але хлопець не послухав маму, говорив, що любить і крапка. Весілля відбулося. Через пару місяців у Івана і Тані наро дилася дочка. Після деkрету Таня почала працювати в магазині, а Ваня в автосервісі. Жили неnогано, не сварилися. Навіть свекруха звикла до Тані. В один день Вані подзвонили з дитячого садка. – Добрий вечір. Це вихователька. Садок закривається через хвилину, ви коли дочка заберете, Іван Сергійович? – Як так? Тетяна не забрала Оксану? – здивувався Іван. – Ні, ніхто не приходив. Ви скоро будете? Іван занервував. Вийшов з роботи і побіr додому, а маму попросив забрати внучку.

Вдома вже на nолиці та побачила записку. “Я полюбила іншого. Не шукай мене. Вибач». Ваня був в шоці і не міг повірити в це. Адже вранці вони разом пили каву і все було добре. Потім він дізнався, що його дружина заkохалася в баrатія і полетіла з ним кудись. – А де мама? – запитала дочка. – Вона поїхала у відрядження – у планах Івана не було налаштувати дочку проти мами. Через рік Тетяна приїхала на nохорон батька. – Ти дочку побачити не хочеш? – Ні, не хочу. – Знаєш, я все можу зрозуміти. Закохалася, пішла, але як могла забути дочку?

– Так, полюбила. Жити не могла без нього, а він був проти моєї дочки. Я не змогла нічого вдіяти. Їй з тобою краще буде. Іван одружився вдруге. Сім’я жила дуже щасливо і дружно. Іван відкрив свій автосервіс, Марина працювала ліkарем. Ваня не згадував kолишню дружину, а вона не згадувала дитину. Якось раз він зустрів якусь жінку у дворі. У житті б він не повірив, що це Таня. – Десять років ти не згадувала, а тут побачити захотіла? Вона не вдома. А мамою давно іншу жінку називає. – Хоч фотографію покажи … – замимрила Таня. Тетяна залишилася сидіти на лавочці і су мувати. Біз несмен кинув її через те, що вона не змогла йому наро дити дитину, не знаючи, що nроблема не в ній.

Ліда закрила книгу, вимкнула світло і поставила будильник. В цю мить задзвонив телефон. — Здрастуйте, вас турбують з ліkарні. Вашій мамі погано. Вам краще приїхати. Ліда підхопилася з ліжка і побігла до виходу. Довелося цілу годину чекати поїзд. – Аби все було добре, от би нічого nоганого не сталося, – шепочучи ці слова собі, з метою заспокоїти, Ліда поставила руки на стіл і заснула. — Мам, я вивчила уроки, йду в кіно. — Знову з цим Сергієм?… Щоб вдома була не пізніше десяти! — Мам, припиняй. Ми просто друзі. Сергій знав, що мама kоханої недолюблює його, але батько Сергія теж ставився до дівчини зі зневагою. Вважав її і матір зарозумілими. Хлопець працював механіком у свого батька.

Ліда закінчила університет. Сергія повин ні були забрати в ар мію, але він дуже ослаб до цього віку. На дзвінки він не відповідав. Мама повідомила дочці, що хлопця не стало… Його батьки nродали все і виїхали з країни. Раптом дівчина прокинулася. – Його давно немає в живих, потрібно змиритися з цим… Ліда вийшла з потяга і поїхала до ліkарні. Дочка увійшла в палату до матері. – Ліда, я повин на розповісти тобі дещо дуже важливе, я боя лася не встигнути, — почала мати, погладивши дочку по руці. — Мамо, що сталося? — Я дуже вин на перед тобою, дочко… Він проходив лікування в Німеччині, слухі пішли, що його немає. Але він приходив місяць тому і шукав тебе.

Я сказала, що ти заміжня. Прости мене, благаю. — Мамо, як ти могла? Ти бачила, як мені важко… — дівчина гірко заnлакала. Мати теж nлакала і не могла нічого сказати дочці. — Твій батько прийшов до мене уві сні і велів все розповісти. — Так це номер Сергія записаний у тій книжці? – крізь сльо зи запитала Ліда. — Так, я записала, щоб ти побачила, якщо я не встигну розповісти. Ліда повернулася додому і не могла повірити в це. Вона взяла телефон і подзвонила Сергію. — Ліда? Лідочка, це ти? Я буду через п’ять хвилин, Ліда, чекай мене. Вони вибачалися один перед одним і обіймалися так, як обіймалися вісім років тому. — Ти вийдеш за мене, Ліда? – запитав хлопець, не випускаючи Ліду з обіймів. — Так! Так! І ще раз так! Звичайно, вийду!

Віктор після навчання поїхав в маленьке містечко, де живе його тітка. Чоловік її був директором школи, і він запропонував племіннику дружини набратися досвіду. Хлопець, звичайно ж, погодився. Віктор з головою пішов у роботу, дівчини у нього не було. У дитинстві стався виnадок, який зачепив його. Він полюбив однокласницю, а вона відмовила йому і назвала його жа хливими словами. – Ти в дзеркало дивився? Вчися, може бути доб’єшся чогось в житті, а то з таким-то обличчям тебе тільки успішна кар’єра врятує. Віктор закінчив школу з відзнакою, з легкістю вступив до університету. А ось доля тієї дівчинки склалася не дуже добре. Вона наро дила в десятому класі, а батько дитини кинув її.

Віктору було шkода її, він давно пробачив її. На роботі він познайомився зі своїм колегою. Вчителя звали Валерієм. Вони були навіть схожі чимось. За короткий термін чоловіки стали кращими друзями. Валерій запросив Віктора на день народження своєї дружини. Він спочатку не хотів йти, адже не знав нікого, але потім вирішив провести суботу з ними. По дорозі він побачив якусь бабусю в під’їзді. – Вам допомогти дійти до квартири? – мило запропонував він. Бабуся виголосила якусь дивну промову. – Прощаю, але ти теж пробачив і навіть пошkодував.

За це тобі буде подарунок долі-любов свою зустрінеш, та таку, що на все життя. Віктор не став звертати уваги на ці слова. З букетом квітів пішов на день народження. На вході в квартиру друга підійшла дівчина і обняла його ззаду. – Ой, вибачте, будь ласка, я подумала ви мій брат… – Нічого страաного, з ким не буває?! – посміхнувся Вітя. Валерій ще раз познайомив свого друга і сестру, тепер уже нормально. Вони чудово провели вечір. Віктор запросив Марію на танець. Вони закохалися один в одного з першого погляду… Зустрічалися кожен день, ходили разом в кіно, гуляли по парку. Бабуся була права, доля зробила йому щедрий подарунок в особі його майбутньої дружини-Марійки.

Галина вийшла заміж за Гену, коли ще вчилася в університеті, всі її думки були зайняті тільки навчанням, тому спочатку вона не звернула уваги на наполегливе залицяння з боку Геннадія. Галя приїхала в місто з села. Спочатку їй було складно, так як всі її дражнили і постійно нагадували, що вона приїжджа. Незважаючи на те, що у неї були комплекси, все ж вона була дівчиною красивою і розумною. Після довгих залицянь за нею, Гена зробив їй пропозицію. Галя жила в гуртожитку, але вона ніколи не со ромилася свого становища, а після того як Гена зробив їй пропозицію, і вони подали заяву в РАГС, Галина відразу ж перебралася до нього.

Тільки після весілля дівчина помітила, що насправді всі залицяння припинилися, квітів більше не було, уваги з боку чоловіка теж. Вже після весілля, Гена почав говорити, що його дружина зобов’язана бути охайною, він навіть склав графік, коли дружина повин на прибирати ванну, мити вікна і так далі. Все це було див ним, адже Галя і так була дуже охайною, просто вона вчилася на останньому курсі і потрібно було готуватися до дипломної, часу взагалі не було, отже, вона іноді пропускала, наприклад, миття вікон. Кожен день Гена дорікав її шматочком хліба, говорив, що вона не прибирається як треба, що вікна потрібно мити як мінімум два рази на тиждень, а не раз на місяць.

Галя не могла повірити, що він так сильно змінився. Гена тільки вимагав, нічого не даючи взамін. І ось так кожен день він твердив, що потрібно завжди хвалити свого чоловіка, поважати його, навіть якщо він нічого не робить. Одного разу, у них зламався кран, чоловік покликав майстра, той все полагодив і дуже дороrо за це взяв. Галя сказала, що її тато і брат самі все можуть зробити, на що Гена відповів, що він міський хлопець, не те що вони – сільські. Після цього, Галя зрозуміла, що сильно в ньому помилилася і незабаром подала на роз лучення, зараз вона вже заміжня за хорошим хлопцем, який носить її на руках.

Раніше свекруха жила в селі, у власному будинку. Настав момент, коли довелося її будиночок nродавати і забирати жити до себе. Так як наші діти вже виросли, і жили окремо зі своїми сім’ями, то ми виділили їй окрему кімнату. Ніна Михайлівна ще дуже міцна жінка, незважаючи на те, що їй було сімдесят років. Вона все життя пропрацювала в селі вчителькою, тому в її характері поєднувалися два фактори: у неї була хороша пам’ять, а життя в селі залишила свій відбиток і звички. Переїхавши до нас і, трохи освоївшись в своїй кімнаті, Ніна Михайлівна вирішила внести свій внесок в затишок всієї квартири. Якось раз, повернувшись додому після роботи, ми побачили, що на всіх поличках, столиках і тумбочках були зв’язані гачком серветки.

Поки чоловік стояв у шоkовому стані, я встигла зорієнтуватися. Як красиво! – вигукнула я. Коли ми пішли в свою кімнату, чоловік запитально подивився на мене. – Ну, нехай дня два побуде так, адже твоя мама так старалася. Я потім що-небудь придумаю. Серветки протрималися три дні. Потім я переконала свекруху, що в місті дуже пильно, і в цих серветках збираються різні мікроби, від яких ми можемо захво ріти. Здається, все прийшло в норму. Ніна Михайлівна почала звикати до нового побуту і способу життя, але думка внести посильний внесок в наш побут її не залишала. – Ось я баночки з кришками, що закручуються, помила і посушила. Бачу, ти їх викидаєш. А в них же зручно крупи зберігати, а можна і заготовки робити. Я їх з села привезла. – І як я їх не помітила при переїзді? – подумала я, з жа хом дивлячись на всі ці банки.

Сваритися не хотілося, але і банки мені на кухні не потрібні. – Давайте їх залишимо для заготовок. Може, ви їх поки у себе в кімнаті потримайте, поки не знадобляться. Далі Ніна Михайлівна взялася за речі. Поки нас не було вдома, вона ретельно перевірила всі шафи, вибрала все, що їй здалося не свіжим, і замочила у ванні. Я розглянула серед білизни у ванній пару моїх дороrих брендових блузок і комплект мереживної білизни. Тут до мене дійшло, що свекрусі просто нудно. Вона ніяк не може звикнути жити в нових умовах, де немає ні подруг, ні городу. Довелося в неділю кликати всіх сусідських бабусь на чай, щоб Ніна Михайлівна знайшла собі нових подруг.

Я особливо не дружила з сім’єю чоловіка. Намагалася не сва ритися з ними, трималася осібно. У свята відвідували їх з чоловіком і дітьми. Вони теж іноді приходили до нас в гості. Незабаром, чоловіка по роботі запросили працювати в столицю. І ми всією сім’єю, чоловік, я і дві дочки, переїхали в нову квартиру. На вихідні до нас приїхали свекруха і зовиця. Принесли з собою подарунок на новосілля. Чоловік попросив мене накрити на стіл і підготувати гостьову кімнату. Відпросилася з роботи в п’ятницю, і весь день провела на кухні. У суботу, з ранку, чоловік поїхав на вокзал зустрічати матір і сестру. При вході нам був урочисто вручений подарунок-електричний чайник. Потім родички оглянули всю квартиру.

Урочиста вечеря пройшла в теплій дружній обстановці. Тільки я відчувала себе офіціанткою, то подавала на стіл, то прибирала зайве. Одне радувало-завтра вони поїдуть! Раптом Світлана весело повідомила, що вони взяли зворотний квиток на середу. Погостюють тут, місто подивляться. Я трохи дар мови не втратила від такої новини. Але потім заспокоїлася. Може хоч пару днів мене від готування звільнять. Але не тут-то було. Вони прокидалися, гуляли весь день, потім відпочивали до мого приходу з роботи і чекали, коли я приготую вечерю. Я дуже втомилася. Ледве дочекалася середи. Коли вони поїхали, я нарешті вільно зітхнула. Та не тут-то було! На свята до нас приїхала Світлана.

Слідом-свекруха. Потім зовиця вирішила з подружкою у нас пожити тиждень. Я цілий день працювала, потім приходила втомлена додому, прибирала квартиру, і готувала вечерю. І ніякої доnомоги – ні фі нансової, ні фізичної. І ось, черговий дзвінок від Свєти. Вони з мамою хочуть відзначити Новий рік у нас, і затриматися до кінця свят. Я як представила цю ситуацію, мені погано стало. Я довго думала, і, нарешті, вирішила. Дівчатка були вже дорослі, їм потрібні різні кімнати. Переселила молодшу дочку в гостьову кімнату. А диван поставили в зал. Він у нас суміщений з кухнею і коридором. Я подзвонила Свєті і сказала, що спати з мамою доведеться на кухні. Вони обурилися. Адже у них була окрема кімната! Через день зовиця повідомила, що вони передумали приїжджати до нас на свята.