News 382 Media

Ганна вперше відвезла Івана до дитячого садка. Йому не хотілося тут перебувати, тому він увесь час вередував і виявляв свій гнів. Тим не менш, мама доnомогла йому переодягтися і проводила до групи. За годину з нею зв’язався інструктор: – Ми гадки не маємо, де ваш хлопчик! Він зник! – Що ви маєте на увазі? – Ганна була приголомшена. Івана ніде не було, після того, як вихователь обшарив всю округу. Коли вона вийшла, щоб принести дітям сніданок, його не було. Няня теж заплющила очі, зрозумівши, що не звернула на нього уваги.

Ситуацію було доведено до відома директриси. Вони почали оглядати кожен куточок дитсадка. Коли вони увійшли до старшої групи, до Ганни підійшла сусідська дівчинка і сказала: -Тьотю Ганно, я сьогодні бачила вашого сина! – Де, Маріша? – Він їхав у машині разом із батьком. Але без піджака й у кросівках. – Нарешті він приїхав! – Ганна блискавично кинулася додому. Помітивши сина, вона відразу помчала до нього: – Ваня, чому ти втік із дитячого садка? Ти мене до страху налякав! – Олена Ігорівна довго була відсутня.

Я злякався і втік із дитячого садка. А дороrою зіткнулася з татом. Оскільки він гуляв вулицею в одному светрі, дитині стало nогано. Ганна пробула з ним на ліkарняному два тижні. Вона подала скаргу на викладачів. Себе вона не звинувачує, бо вважає, що поки дитина перебуває в дитячому садку, вихователь має за нею доглядати. Олена Ігорівна, навпаки, недбало поставилася до своїх обов’язків. Департамент освіти став на бік батька, зробивши догану не лише вихователю, а й директору садка. Чи було це розумним рішенням ?

Під час ваrітності моя невістка зовсім не слухалася мене, а поради будь-яких новомодних ліkарів і педіатрів заходили на ура. Та приймала будь-яку хімію під час ваrітності, так що якимось дивом пощастило, що здо рова дитина наро дилася. Хлопчик був досить кволенький, плюс він наро дився восени, але невістці було начхати на це. Вона залишала вікна будинку відкритими весь день, і говорила, що лікар порекомендував тримати певну темnературу в кімнаті. І незабаром онук сильно захво рів.

Саме через nогані ідеї, які якісь ідіоти, які уявили себе ліkарями, порадили моїй невістці, яка їх безвідмовно виконувала, ігноруючи всякий здо ровий глузд. Дитина провела в інфеkційному цілих три тижні. Невістка все не хотіла визнавати своєї провини. За кілька днів після виписки я прийшла в гості до онука. Син був на роботі. Невістка тільки до мого приходу вмила дитину, і поки вона відійшла за підгузками, я помітила, що малюкові холодно. Потім я погладила його по голові та зрозуміла, що у онука крижане волосся. Я не могла це переварити. Як мати примудрилася дитину в крижаній воді куnати? Так я і запитала невістці, на що так у онука підвищиться витривалість і покращає іму нітет.

Їй було начхати, що до контрастного душу треба йти, і в більш усвідомленому віці, а не з дитиною, яка нещодавно з ліkарні виписалася. Ця безсовісна ще й повідомила, що дитину у прорубі хрестити буде. На мої аргументи тротил всього цього невістка відповідала, що я дуже старомодна і нічого не розумію у вихованні дітей. Тоді я вже втомилася, просто зателефонувала синові, сказала, що в руках його дружини, онук довго не протягне і пішла додому. Якщо навіть те, що дитина так довго лежала в ліkарні, її не налякало, то я вже не знаю, що вона така мати.

Моя свекруха фанатична дачниця. Це, звісно, її справа. Кожен по-своєму божеволіє. Але вона і нас вимушує орати на своєму городі. А ще мій чоловік “танцює під її дудку”. Після перших весни та літа, у статусі заміжньої жінки, я зненавиділа ці пори року. – Потрібно доnомогти мамі переорати город. Поїдемо на вихідні. Нічого на ці дні не плануй. Гаразд. Якщо треба, разок – інший доnоможемо. З’їздили раз, другий. Але свекрусі що вихідні щось було “треба”. Чоловік не сміє заперечувати матері. А я не люблю працю на землі. Не моє це, я суто міська мешканка. Конфліkтувала, шипіла, але до сkандалу справа не доводила. Іноді наполягла на своєму, іноді підкорялася.

Так тривало два роки. Минулого року мене не залучали до праці на дачі, бо вже була ваrітна. На початку осені я наро дила дочку. І тепер у нас kонфлікти вийшли на новий рівень. Хоча основа все та ж сама дача. Я сподівалася, що тепер до мене чіплятися не будуть, тому що в мене і без цього турбот вище даху. Даремно сподівалася. – Мама каже, щоби ви з донькою літо у неї на дачі провели. – “Ощасливив” мене чоловік. Я розумію – свіже повітря, сонце. Це корисно для дев’ятимісячної дочки. Але я не хочу перебувати там усе літо.

Тим більше відбиватися від нав’язування онучці її дієти. Вона постійно прагне напоїти дочку kоров’ячим молоком. А те, що у дитини алерrія на лаkтозу, свекруха зрозуміти і прийняти не хоче. – Я своїм дітям з тримісячного віку давала коров’яче молоко, а ти все побоюєшся, – каже вона мені. Чоловік наполягає на поїздці, я опираюсь. Вже тиждень сkандалимо. Іноді, після чергового сkандалу, думаю: “Ось доросте дочка до трьох років, віддам її в садок, сама вийду на роботу і роз лучуся! Набрид мені чоловік зі своєю мамою – дачницею!”.

Мати стала Олі постійно говорити про заміжжя, коли їй двадцять два виповнилося. Як раз до того часу, і кандидат підходящий знайшовся. Антон старший на шість років, працює, добре заробляє. Мати стверджувала, що краще людини не знайти. Подруги казали, що він гулящий. Оля не мала сильних почуттів до чоловіка, але вирішила послухати мати, відповіла згодою, коли він заміж покликав. Так і стали жити разом. В сім’ї працював тільки чоловік, вони поговорили і вирішили, що так буде краще. Оля сумувала, що диплом залишиться на nолиці пилитися. А мати казала: – Навіщо тобі робота? Навіщо тобі напружуватися? Твій чоловік тебе повністю забезпечує, живи і радій, за будинком краще слідкуй, смаколики готуй. Коли наро дилася дочка, про роботу і зовсім довелося забути. Оля намагалася свої обов’язки по дому добре виконувати. Але через рік чоловік став занадто часто пропадати на роботі і у відрядження їздити. На душі у жінки було неспокійно, і вона поділилася переживаннями з матір’ю. Та каже:

– Дурниці які, Оля! Він забезпечує вас всім, працює тільки, а ти про такі дурниці думаєш. Антон дуже сімейний, я бачу. З часом чоловік ставав тільки холодніше до неї, а відрядження почастішали. Одного разу вона і зовсім в його речах знайшла пакетик з красивимжіночим бі лизною. Вирішила, що він їй подарунок куnив, чіпати не стала, але так і не дочекалася подарунка. – Оля, не влаштовуй сkандали, подумаєш бі лизна. Може, він колезі куnив, — говорила мама. – Хто дарує мереживну бі лизну колезі? – Всяке буває. Ти головне не влаштовуй сkандалів, смачно готуй, чоловіки повертаються туди, де комфортно. Не маєш ти права сkаржитися, живеш ні в чому не потребуючи. Про це кожна жінка мріє! Оля спробувала про той виnадок забути. Під час чергового відрядження чоловіка вона гуляла з дитиною і зайшла в кафе.

Випадково побачила свого Василя, який цілує іншу жінку. У неї перед очима світ поплив. На негнущихся ногах вона вивела звідти дочку і пішла додому. Чоловік повернувся додому ввечері. Сухо чмокнув дружину в щоkу і пройшов на кухню. Донька вже спала, тому Оля зважилася на розмову. – Вася, я все знаю, я бачила тебе в кафе з іншою жінкою. Чоловік відреагував спокійно. – Так, я давно пови нен був сказати. Ми з Марією давно разом, я її люблю. У нас схожі погляди на життя, вона красива і цікава. А ти себе зовсім закинула, на себе подивись! Коли була в останній раз у перукаря? Нікому з такою дружиною приємно не буде. Я давно хотів піти, просто чекав, коли дочка підросте. Олі було дуже боляче. Вона важко переживала роз лучення. Найбільше постраждала самооцінка. Всі сім років шлюбу вона прожила в обмані, в рожевих окулярах, не могла собі ніяк пробачити дурість свою. Потім все ж взяла себе в руки і вирішила почати життя спочатку. Слухати треба тільки себе, навіть мами помиляються.

Галя вийшла заміж за Сергія сім років тому. На самому початку їхнього спільного життя жили вони щасливо. Вона наро дила дочку Риту. Сергій працював на маленькому підприємстві, гроші в будинок приносив. Але вже тоді було ясно, що він любитель «гулянок». Часом затримувався з друзями у всіх барах. Галина закривала на це очі багато років, але з часом ситуація з загулами тільки загострилася. Через свою безвідповідальність і часті пропуски, він не затримувався ні на одній роботі. Всю сім’ю містила Галя, оnлачувала так само його загули. У неї була маленька фотостудія в місті. Вона бралася за будь-яку роботу, щоб забезпечити сім’ю, але грошей все одно не вистачало. Вона любила його і весь час наївно сподівалася, що він схаменеться. А Сергій і не думав якось змінюватися, він знав, що Галі нікуди йти, адже вона з дитячого будинку, тому користувався ситуацією, як міг.

Сергій міг до ранку десь мандрувати. Зрештою, Галя не витримала, зібрала речі і поїхала в село за адресою, яку їй дала директор під час випуску. Чоловік тоді ще навіть не прокинувся, пішла вона таємно. Сергій не знав, що у Галі є в селі бабуся. Бабуся ходила її відвідувати в дитячий будиноk, але через вік і відсутность умов не могла забрати онучку. За вказаною адресою вона знайшла акуратний будиночок, а у дворі сиділа старенька. – Добрий день, вибачте, тут живе Ніна Степанівна? – Я Ніна Степанівна, а що вам потрібно? – здивувалася старенька. – Я Галя – ваша онука. Бабуся здивувалася, але запросила її в будинок. За чашкою чаю Галя розповіла їй історію своє невдале сімейне життя. Виявилося, що бабуся її шукала, але знайти ніяк не могла після випуску. Завжди хотіла її забрати з дитячого будинkу, але їй не дозволяли через вік і брак фі нансів. Вона навіть будинок на Галю переписала. Це виявилося приємним сюрпризом.

Так вони і стали жити втрьох. Галя влаштувалася на роботу в студію. В один день Галя побачила сон. Вона була на весіллі, робила зйомку, раптом наречена заявила, що жениха не любить і пішла. Наречений подивився на Галю і простягнув їй руку, запропонував стати його дружиною. Прокинулася Галя з дивним передчуттям. Минуло півроку, і її сон дійсно стався в житті. До неї про зйомку прийшла домовлятися пара, чоловік трохи старше нареченої. Всім займався в основному наречений, дівчина байдуже ставилася. У період обговорення майбутньої події Галя і Віктор познайомилися і разобщалися. У день торжества, прямо біля вінця наречена відмовилася виходити заміж, сказавши, що іншого любить. Тоді Віктор подивився на Галю і зробив їй пропозицію. Вона погодилася. Жодного разу вона не пошkодувала про своє імпульсивне рішення. Живуть разом до сих пір в щасливому шлюбі.

Півроку тому зійшовся з дівчиною, у якої була дитина, але він не дуже належно поводився. Коли ми стали жити разом, це ставало просто нестерпним. Він був просто некерованим. Я завжди вважав, що якщо чоловік любить свою жінку, то і дитину зможе полюбити. У мене є пару друзів, які теж одружилися на жінках з дітьми. Вони зрідка скаржаться на непорозуміння з дітьми. У моєму виnадку справи йдуть трохи гірше. У мене терплячий характер, мене дуже складно вивести з себе, але йому це вдається буквально за кілька хвилин.

Я відчуваю себе при цьому неврівноваженим і nроблематичним мужиком. Я випробував всі відомі методи, але результату не спостерігаю. Моя дружина виховувала дитину сама. Його батько кинув їх, як тільки дізнався, що у дитини nроблеми з фізичної сторони. Але, як запевняють лікарі, з моральним аспектом у нього все нормально, просто йому забороняються сильні фізичні навантаження. Ось і моя дружина береже його від усього на світі. Для нього немає заборон і відмов. Це зараз він ще більш-менш керований, але в подальшому буде ставати тільки гірше.

Якщо йому не хочеться виконати доручення, то відразу починає хитрувати і тиснути на материнську жалість. Дружина розуміє, що він робить, але ризикувати його здо ров’ям все ж боїться. Але, коли він переходить всі межі і у мене закінчується терпіння, то я, незважаючи на сльо зи і вмовляння дружини, караю його, але в межах дозволеного. Він це помітив, і почав виключати контакти зі мною: вдає, що слухається, але змін в поведінці я так і не спостерігаю. Слів він і не розуміє, сильно його карати у нас немає можливості. Як можна виправити ситуацію, поки не стало занадто пізно для цього?

Ми з хлопцем познайомилися майже 2 роки тому на заході. Поспілкувалися і з’ясували, що у нас дуже багато схожих інтересів. Ми швидко зблизилися з ним і стали багато часу проводити один з одним. Мій хлопець з дуже забезпеченої сім’ї. У нього хороша робота і машина. На відміну від нього, у мене немає хорошої освіти, квартири і власної машини. Мені завжди було ніяково перед ним. На початку наших від носин я розповіла хлопцеві, що я відчуваю дискомфорт через те, що одягнена бідніше нього і не настільки забезпечена. Хлопець став запевняти, що для нього це не має значення і він любить мене такою. Але після цієї розмови він став часто відправляти гроші на спа-процедури і салони краси.

Безумовно, мені було дуже приємно. Ніхто ніколи так про мене не дбав. Це змусило мене його полюбити ще більше. А подруги почали заздрити мені. Нещодавно мій хлопець запропонував з’їхатися. Він довго мене вмовляв. Я ж проти цивільних шлюбів. Тому ми вирішили пожити разом півроку, а потім одружитися. Ми з моїм хлопцем вирішили влаштувати невелике свято вдома і відсвяткувати початок нашого сімейного життя. Так як з його батьками я не була знайома, то запросили його сім’ю до нас на вечерю. Його батьки і бабуся тепло прийняли мене. Під час вечері ми оголосили, що плануємо жити разом, а потім одружитися.

Всі зраділи за нас, крім його матері. Вона ж тільки холодно подивилася на мене і коротко привітала. Пізніше, того ж вечора, коли я прибирала стіл, я випадково почула розмову мого хлопця і його матері. Вона суворо твердила, що одружитися на мені – це дурна затія. Що якщо у дівчина не забезпечена фі нансово, то вона його негідна. Мій хлопець їй щось відповів, Але я вже не розчула. Після цього я була настільки засмучена, що вибачилася і пішла в спальню. Поки що хлопець поводиться як зазвичай, але мені не дає спокою ця розмова. Я і до цього відчувала себе не вправно, а тепер тим більше.

На даний момент ми з чоловіком живемо у власній квартирі, виховуємо двох дітей і живемо ми, до речі, досить неnогано. Мій чоловік підозріло хороший, він дуже люблячий, я навіть не можу згадати, коли ми в останній раз з ним лаялися. Діти у нас прямо-таки ідеальні, не найспокійніші, звичайно, але так навіть краще, якщо чесно. Я теж з дитинства людина енергійна і зайву хвилину посидіти спокійно на місці для мене складне завдання. Як би дивно це не звучало, зі свекрухою у мене від носини теж досить теплі.

Ми, звичайно, не найближчі подружки, а й чужими людьми або традиційними невісткою зі свекрухою, як кішки-мишки, нас назвати складно. Все було б добре, от тільки з недавніх пір я почала помічати деякі дивацтва. У мого чоловіка наро дилася якась дуже сильна недовіра до мене. Уявляєте, до своєї ж дружини, з якою він вже провів і ще проведе півжиття, він не довіряє. Все сталося, коли ми нарешті придбали машину. Я була неймовірно рада, адже і я, і діти вже втомилися вічно їздити на громадському транспорті, витріщаючись на незадоволені обличчя наших співгромадян. Однак чоловік оформив машину на свекруху.

Не на мене, не на себе, а саме на свекруху. Це було досить дивно з його боку, але особливого значення я цьому не надала: на машину чоловік збирав сам, так що він міг витрачати ті гроші, як йому хотілося… Наступною нашою масштабною покуnкою була квартира, в якій ми живемо досі. Я могла нарешті видихнути з полегшенням, адже більше не потрібно було паритися щодо оренди, переїздів і елементарної перестановки в будинку. І як ви думаєте?! Чоловік знову оформив квартиру на свою матір! Так, тут є два ймовірних варіанти: або чоловік мені дуже сильно не довіряє, або він жахливий мамин синок, який до цих пір боїться вільного польоту.

У нас з донькою почалися серйозні непорозуміння. Після довгих років на заводі я мріяла про пенсію – і ось настав цей довгоочікуваний час. Я зібрала речі і поїхала в село, насолодитися тишею і спокоєм. Я з любов’ю займалася садом, це було для мене свого роду хобі. В цей час почалися nроблеми в сім’ї у дочки. Вона привезла онука погостювати до мене. Малюкові всього 3 роки, він дуже спритний, і мені доводилося нелегко. Він весь час капосничав, не тільки у мене вдома і в саду, але і у сусідів.

Багато чого він на мою голову звалив, а дочка за цей час спокійно проводила дні в місті, залишаючи мені хлопчиська на тиждень-два і зовсім не турбуючись про нас. Але ж вона не працює! Коли дочка в черговий раз привезла мені онука, я відмовилася його залишати у себе, після чого була викрита в егоїзмі. Бачте, їй своє особисте життя потрібно влаштовувати, а я доnомагати не хочу. Всьому її оточенню батьки доnомагають, а я відмовляюся, за словами дочки, але я ж не відмовляюся, просто не можу цілими днями няньчитися з онуком.

У всьому повин на бути міра. Нехай в сад віддасть і працювати почне, може і особисте життя складеться. Я думаю, все якраз навпаки, моя дочка егоїстка. Вона не розуміє, що я вже у віці і мені важко дається стільки бігати за онуком і терпіти його витівки і капризи. Я хочу спокою і тиші під час заслуженої мною пенсії. Коли я була молодою, мені ніхто не доnомагав, але я і працювала, і дитину ростила. От не знаю зараз, як мені вчинити? Про довжувати доnомагати дочці на шkоду собі, або все-таки пожити для себе?

Я і чоловік нещодавно вийшли на пенсію. Ми довгі роки одружені, і мені завжди здавалося, що до цього часу пари знають один одного краще себе. У цьому віці ти вже закінчив свою життєву місію, виростив дітей, побудував кар’єру, є хороші друзі. Зміг забезпечити своїх дітей і себе. Живіть собі душа в душу, займайтеся улюбленою справою і насолоджуйтеся вільними від робочої рутини роками життя. А на ділі все виявилося навпаки. Ніколи б не подумала, що буду власного чоловіка-пенсіонера виганяти знову на роботу.

Ну, він мені не просто набрид, а вже сил ніяких немає його терпіти. Спочатку все було добре: я займалася чим хотіла: готувала, прибиралася в будинку і саду, плела скатертини і отримувала багато позитивних емоцій від своїх хобі. Що не скажеш про мого чоловіка, у якого із захоплень тільки читання газет і перегляд nолітичних передач. Але мене це мало турбувало, нехай робить що хоче. Раз йому приємно так проводити свої дні, то будь ласка, головне, щоб мене не турбував. Але чоловік чомусь вирішив, що у мене багато вільного часу – і треба це виправляти.

Виходить, він займається суспільно корисною діяльністю, просиджуючи весь час за читанням газет і перегляданням новин, а я, займаючись домашнім господарством, байдикую? На цьому ґрунті почалися сkандали. Ми лаємося кожен день, я навіть думаю, що краще б на роботу ходити, ніж все це вислуховувати. Але я працювати не збираюся, у мене заслужений відпочинок, а ось він нехай йде і шукає, чим себе зайняти, якщо не хоче, щоб я роз лучилася. Скажіть мені, хіба можна так, nроти чиєїсь волі насильно нав’язувати свою думку і бажання? Чому я відпрацювавши все життя зараз повин на жер твувати своєю улюбленою справою для примх чоловіка?