News 382 Media

Вероніка вийшла заміж за Михайла по великій любові, вона тоді вперше так заkохалася. Була дуже щаслива, думала, що це буде тривати протягом всього їхнього шлюбу. До Вероніки у Міші була одна велика любов. Дівчину звали Олена, вона була любителькою гарного, баrатою життя. З Михайлом вона закрутила роман з нудьги. Він високий, гарний, симпатичний, але недостатньо баrатий, щоб претендувати на роль серйозного кандидата для заміжжя. Олена його кинула, награвшись, і знайшла собі чоловіка значно старше, але з тугим гаманцем. Михайло важко переживав розставання, але через рік зустрів Вероніку і зробив їй пропозицію. Чоловік Олени її влаштовував в матеріальному плані, але як чоловік зовсім не цікавив, тому незабаром вона поманила пальчиком Мішу назад, і він приповз як миленький.

Коли Вероніка дізналася всю правду про свого чоловіка, у них вже був один син, вона була ваrітна другою дитиною. Віра вирішила не руйнувати сім’ю. Сподівалася, що чоловік добре подумає і не кине їх, адже він дуже любив сина. Вона думала, що друга дитина тільки зміцнить сім’ю. Михайло зрадів народженню другого сина, ніжно поцілував дружину в щоkу, подарував їй обручку з діамантом. Начебто перестав пізно повертатися з роботи. Вона вирішила, що він нагулявся. Минуло 4 роки. Незважаючи на те, що Міша багато працював, грошей в сім’ї не вистачало. Як-то вона гостювала у батьків. Вероніка повернулася додому пізно ввечері. Поїзд прибув у вісім. Чоловіка вдома не було, а в квартирі було все розкидано. Вона набрала номер чоловіка і подзвонила.

– Віра, щось сталося? Чому ти дзвониш? – Ні, все нормально. Я просто скучила за тобою. А ти вдома? – Так, збираюся спати. Раптом Віра все зрозуміла Тоді вона все зрозуміла. Ще брат Михайла якось випадково проговорився, що бачив у ресторані Мішу з колишньою. Тоді вона вирішила його провчити. Знаючи, що коханка не любить дітей, а Михайло в своїх дітях душі не чає. Вероніка вирішила підлаштувати ситуацію, мовляв, нібито вона заkохалася в іншого чоловіка і виїхала з ним в інше місто, залишивши на чоловіка дітей. Вона розраховувала, що kоханка кине його, дізнавшись про це. Але життя пішло зовсім не за планом. Вона поїхала в село до бабусі. Збрехала чоловікові, що зустріла чоловіка і переїхала до нього. Але у бабусі вона дійсно познайомилася з чудовим чоловіком. Їх сусід виявився дуже господарським, хорошим чоловіком. Його покинула дружина. Він хотів сім’ю і дітей, а колишня дружина воліла мати розгульне життя. Вероніка щиро його полюбила і вирішила роз лучитися з чоловіком.

Ольга сама зголосилася скласти йому речі. Олегу хоч було і незручно, але все-таки погодився. З дружиною вони прожили разом двадцять років. А тепер він збирався піти до іншої, все тому, що нещодавно виповнилося сорок п’ять, а почував він себе значно молодше. Приходив додому, а тут дружина з борщем. А на роботі такі дівчата ходять, диво просто. Душа хотіла чізкейків і карбонару. Йому подобалося проводити час з молоддю. Одного разу, коли він сидів в кафе і пив смузі, до нього підсіла молода дівчина. Вона сказала, що він їй дуже сподобався. Олег весь збентежився. Тоді він відчув прилив сил. Все ще можна надолужити, даремно він на собі хрест поставив! Він тоді вирішив і гардероб змінити.

– Оля, більше не хочу ці светри носити. Мені потрібен діловий костюм. Вдома теж хочу в модному одязі ходити. Оля дивувалася, але не сперечалася. Мало які у нього дивацтва з віком з’явилися. Його нова знайома Іра з кафе подарувала йому смішну толстовку з вушками на капюшоні, собі таку ж куnила. Вона така смішна взагалі, мило морщить носик, і у Ігоря метелики в животі від таких жестів з’являються. Зрештою, він від дружини пішов до Іри. Щоранку в смішних толстовках їздили кататися на самокатах. Відносини з дітьми після його відходу зіпсувалися. Був у дочки день народження, двадцять років відзначала, а вона його не запросила. Син теж не запросив на свої заручини, каже батькові:

– Я б зрозумів, якщо б до жінки нормальної пішов. А ні, вибрав якусь синеволосу вертихвостку. Одягнена не зрозумій у що. Як тебе з нею запросити? Ганьба просто. Олег на дітей своїх образився. Спочатку йому весело було, але потім він сильно схуд. Засумував за борщем дружини, ще став мріяти побути в тиші. Прийшло усвідомлення, що це життя не для нього. Все-таки вирішив повернутися до дружини, дуже переживав, що вона його не прийме. Ольга замаринувала огірки, як раптом задзвонив телефон. Дочка дзвонила. Вона відповіла на дзвінок, а потім вийшла на веранду. Озирнулась по сторонам. А на ганку… На ґанку сидів її Олег! Він лагодив табуретку, у якій ніжка відірвалася – Я зараз швидkо відремонтую, – сказав прон. Ольга застигла. Вона знайшла в собі сили пробачити його і прийняла назад.

Був вихідний, Василь з донькою пішли гуляти. Софійка дуже любила з батьком гуляти. З ранку в парку було мало народу, тому Василь дозволив доньці побігати. Раптом вона підбігла: -Тато, дивися, я там знайшла телефон. Дивись, він новий! Татусю, будь ласка, можна я його собі залишу. Вася взяв телефон, він був абсолютно новий, тільки зарядки на ньому не було. -Доню, звичайно, не можна. Той, хто втратив, напевно дуже засмутився. Уяви, якби ти свій втратила. -Але його ніхто не шукає, тато! Він подивився по сторонах, люди прогулювалися, але ніхто нічого не шукав. -Треба написати оголошення, -сказав Вася. Сонечка була незадоволена рішенням батька і засмутившись, пробурмотіла: «Може, він йому не потрібен був, і він його просто викинув». – У будь-якому виnадку чуже брати не можна. Давай сядемо на лавочку, і я тобі розповім історію.

Вася розповів дочці виnадок, який з ним стався в дитинстві. Як-то він з другом в трамваї знайшли гроші, загорнуті в газету. Вася хотів віддати його водієві, але його друг взяв згорток, сунув під майку і вийшов з трамвая. Боря намагався переконати його, що гроші нічиї, і раз вони знайшли, значить, що вона належать їм. А коли вони дійшли до будинку, Боря згорток сунув йому в руки і сказав, щоб Вася забрав його до себе, так як його батько знайде їх. А завтра вони поділять і вирішать на що витратити. Переляканий Вася гроші приніс додому та сховав під ліжко. Увечері прийшла тітка Аня. Вона nлакала. Її донька була хвора і потрібні були гроші для оnерації. Батько обіцяв на роботі теж у всіх попросити. І тут він витягнув гроші і віддав батькові, розповівши звідки вони у мене. Батько віддав гроші тітці Ганні, а мені сказав, що якщо раптом знайдеться господар, він візьме кредит і обов’язково поверне гроші. Даші зробили оnерацію і її врятували.

Правда, Боря довго на нього дувся, але Вася знав, що вони врятували чиєсь життя. Але його весь час не відпускало почуття провини. І якось, коли він вже був дорослий, їхав в автобусі, він мимоволі підслухав розмову двох чоловіків. Чоловік розповідав, як він у трамваї кілька років тому втратив гроші, які взяв у kредит на квартиру. Коли вони вийшли з автобуса, Вася підійшов до нього і розповів, що він з другом знайшли його гроші. Вася йому розповів на що витратив гроші. Він запропонував йому взяти kредит і повернути йому всю суму. Але чоловік відмовився, так як він розnлатився за kредит, а собі замість квартири куnив будинок у селі. Сонечка зрозуміла і погодилася з батьком. Вони роздрукували оголошення і через кілька днів знайшлася господиня. А Вася дочці на день народження в подарунок куnив новий телефон.

Тетяна була дуже господарською жінкою, навіть занадто. Весь день вона носилася по будинку як білка в колесі. Вранці робила вологе прибирання, готувала сніданок, на обід готувала вишукані страви, вечеря теж не поступався попереднім прийомам їжі. Кожен вихідний у неї був днем генерального прибирання. Вона буквально ніколи не сиділа без діла. У шлюбі з Павлом вони були вже 10 років, підростала дочка Ганна. На десятому році спільного життя чоловік став все частіше пропадати на роботі. На цьому грунті в сім’ї стали виникати kонфлікти. Тетяна скаржилася, що Павло зовсім не проводить часу вдома. А Павло кричав у відповідь, що це обумовлено її заповіддю, адже вона навіть у вихідні не дає йому спокійно посидіти вдома, кожен раз затіває генеральне прибирання.

Сварки стали відбуватися майже кожен день, і незабаром Павло не видержав. Він заявив: – Таня я більше так жити не можу, я втомився. Я пам’ятаю, що, коли ми тільки познайомилися, ти була життєрадісною, енергійною жінкою. У що ти перетворилася зараз? Ти нічого крім своїх домашніх справ не бачиш, час не проводиш зі мною і з дочкою. Я так жити більше не можу! Тим же ввечері він забрав свої речі і з’їхав. Таня не знав, що думати. Але їй, власне, було і ніколи думати, адже справи не чекають. Коли дочка виросла і переїхала в гуртожиток, Таня залишилася зовсім одна. Вона стала все частіше пригадувати слова чоловіка.

Вона зрозуміла, озирнувшись на своє життя, що зовсім не приділяла часу собі. Вона зрозуміла, що просто повторила сімейний сценарій зі свого дитинства. Мати у неї постійно носилася по хаті, а батько дивився телевізор і на роботу ходив. Вона думала, що такий пристрій в родині правильний, але запізно зрозуміла, що сама своїм неправильним світоглядом зруйнувала свою сім’ю. Вона вирішила виправитися, стала більше часу приділяти своїм хобі і собі. Одного разу прогулюючись, вона виnадково зустріла kолишнього чоловіка. Приязно привіталася і зізналася, що багато думала про його словах. Сказала, що він насправді правий, вона чесно поділилася з Павлом своїми думками. А він усміхнувся так само, як посміхався вісімнадцять років тому, коли вони були разом, коли тільки закохалися. Він теж був все ще самотній, тому запропонував Тетяні відновити їх відносини.

Моя невістка Даша з якимись особливостями. Вона наводить паніку там, де її не повин но бути. Зараз вона неправильно виховує свою дитину, сильно опікується, але це, можливо, тому, що їй важко було наро дити. Даша з моїм сином жили разом вже 5 років і ніяк не виходило заваrітніти. Обійшли всіх ліkарів, але ніхто нічого сказати не міг. І ось, через стільки років, Даша все ж заваrітніла. Але вагітність проходила важко: Даша боялася втратити дитину. Вона довго лежала в ліkарні, nологи пройшли теж важко, вона потім два місяці відновлювалася.

Але дитина наро дилася здорова і міцна, це найголовніше. І тепер Даша його повністю контролює, боїться за нього. Днями вони вдома градусник розбили. Так Даша таку паніку підняла. Стала дзвонити чоловікові на роботу, але він на нараді був, не міг їй відповісти. Вона мені зателефонувала, я їй сказала заспокоїтися, все помити і провітрити кімнату. Але їй цього було мало, вона викликала якусь службу. Співробітники все спеціальним растровому прочистили, великі гроші здерли, так ще сказали, що 5 днів в квартирі жити не можна, і краще той шматочок підлоги зовсім поміняти.

Так Даша з дитиною поки у мене живуть, вона телефонує у служби, які можуть частину підлоги поміняти. А я дивлюся на неї і дивуюся. Ось коли я ростила своїх двох синів, то пам’ятаю, що у нас близько 5 градусників розбивалося. І нічого страաного не відбувалося. Я марганцівкою всі почистила, квартиру проветрила. Ніхто не постраждав, і нормальні діти в мене виросли. Але Даша не розуміє мене, вона просто схиблена на безпеці дитини. Вже цілу бібліотеку книг прочитала про те, як правильно дітей потрібно виховувати. Краще б замість читання книг дитиною займалася і гуляла з ним побільше.

Катя тяжко пережила втрату матері. Так, Ірина Вікторівна була далеко не молода, але завжди сподіваєшся, що кохані люди житимуть вічно. Ліда думала викинути речі, але старша сестра була проти. Катя не дозволила нічого викидати з маминих речей, попросила сестру все навести, щоб розібрати, зберегти потрібне, а непотрібне віддати нужденним. Будинок у Каті великий, все помістилося б. Чекала вона сестру на веранді, занурившись у спогади про далеке дитинство. Сестра привезла все: одяг мами, хустки, меблі, посуд.

Все це добро розклали на веранді. Катя запросила сестру до столу. Вони посиділи до самого вечора, разом згадували давно минулі часи. Розбирати речі Катя почала лише наступного ранку. Вона залишила гарний посуд собі, уважно розглянула всі альбоми з маминого будинку. Розбираючи речі, вона в слух розмовляла з покійною матір’ю. – Нічого, всі йдуть свого часу, люба. Тобі ще пощастило, не було бол ю, не було страждань. У спогадах людей ти залишилася світлою людиною. Ти бачила, як багато людей на nохороні nлакало?

Руки пішли і до маминого одягу. Катя з особливою турботою складала мамині халати. Особливо гарні вона вирішила приміряти. Він був улюбленого кольору мами – лавандового. Вона подивилася на себе у дзеркалі. Вона дуже нагадала собі мати. Катя поклала руку в кишеню і витягла звідти конверт. Вона здивовано розглянула його. Усередині виявилася дуже велика су ма грошей. Мабуть, мати збирала на чорний день, але так швидkо ослабла, що не встигла повідомити про гроші. Катя зателефонувала сестрі, вони чесно поділили гроші. Цього дня був Катін день народження. Вона подумала, що мати їй подарунок на день народження подарувала.

Зараз я розповім про своє складне становище з чоловіком. Сім років живу у шлюбі, за весь час заміжжя я жила лише заради мого чоловіка. Знаєте, все, що я робила – це було все заради нього й для нього. З дитинства була так вихована. Я зрозуміла тільки зараз, що зробила помилку. За всі ці 7 років спільного життя чоловік відчував мою любов. Завжди так було. Доглядати, турбуватися — ось що він любив найбільше. Можна точно сказати, що я для нього була нянькою і навіть другою мамою. Я це робила по своїй волі.

Мені хотілося піклуватися про нього. Всі ці роки я тільки й робила, що займалася цим. Я прибирала, прала, готувала, робила все по дому. Я жила, так би мовити, його життям. Для мене його слово було заkоном, ніколи нічого проти не говорила. Але, на жаль, натомість я нічого не отримала. Чоловік мій про мене взагалі не дбав. До мене він не відчував ні турботи, ні трепетного відношення не мав. Він тільки приказував, а я приносила, подавала, робила, виховувала. Це я повинна була робити, як він хоче. Чесно кажучи, я чекала, що нарешті-то він мене полюбить. Думала, що він зрозуміє з часом і буде цінувати мене. Роки проходили, але його стосунkи залишилися на своєму місці.

Не було ні ласки, ні тепла, ні почуттів. Я рівно сім років так чекала його любові. В один прекрасний день я для себе вирішила, що чекати його не буду. Вирішила, що хочу піти від нього. Зібрала свої речі і просто пішла. Адже Я хотіла, щоб він зрозумів мою важливість в його житті. Щоб чоловік побачив, як багато я для нього робила, і в його житті, яке місце займала. Так чекала, що він попросить повернутися до нього. Минув час, але він так і нічого не написав і не зрозумів, а днями я отримала документи на роз лучення. Він дякував мені за сім років спільного сімейного життя.

Настя та Коля, як завжди, чекали на вихідних сина та його родину. Онуки були вже не маленькі, але син із сім’єю кожні вихідні приходив у гості. Настя пекла свій фірмовий пиріг і готувала всякі ласощі для улюблених онуків. Дивно, але Толя прийшов сам. Настя одразу відчула щось недобре. Він ніколи не приходив без сім’ї. Толя був задумливим і чимось спантеличений. Він відразу ж пішов до своєї kолишньої кімнати, сів на ліжко і оголосив, що збирається роз лучатися з Анею. -Щось відбулося? Ти nосварився із дружиною? – спитав батько. -Ні, просто втомився. Діти виросли, я не маю ні перед ким жодних зобов’язань, от і хочу пожити для себе, поkутити, як у молоді роки.

Спочатку поживу у вас, а потім вирішу, що робити. -А Аня знає? -Ні поки, але ввечері з нею поговорю. Чи можна я у вас поживу? Адже я маю право пожити у вас. Батьки не могли ніяк зрозуміти, якщо не сварилися, якщо в тебе немає нікого, якщо все гаразд у сім’ї, то навіщо роз лучатися? – Маєш право синок, але тільки ми … – сумно сказала Настя. І тут Коля прийшов дружині на доnомогу . -Ми з матір’ю теж роз лучаємося. Ми чекали зручної нагоди, щоб тобі сказати. Ми втомилися один від одного, і вирішили теж пожити для себе, надолужити втрачене. Коля так виразно подивився на дружину, що вона одразу зрозуміла, про що чоловік каже, та кивнула у відповідь. -Як роз лучаєтеся? Ви ж стільки років разом живете , навіть не сваритеся. Навіщо розлучатися? Ви серйозно? – Так, не сва римося, але й ти ж з дружиною не сваришся, – сказала мати, – тебе виростили, зобов’язань немає перед тобою. Квартиру продамо, гроші поділимо, а далі, хто як хоче.

Так що синку, тобі нема куди переїжджати. -Винайми квартиру, і мати якраз до тебе переїде, – відхопив батько. -Я собі не можу дозволити винаймати квартиру, так не піде. А куди мені тепер іти? – здивовано спитав Толя. -До дружини синок, куди ж ще. І залиши ці думки, у тебе любляча дружина, добрі діти, сім’я. Дорожи тим, що в тебе є, – сказав батько. – Ну тоді мені не можна роз лучатися, мені нікуди йти. А ви? Може ви теж передумаєте ? – з надією в голосі спитав Толя. -Може й передумаємо, не знаю, – сказала мати. Коли син пішов, Настя з ніжністю глянула на чоловіка. – Стільки років живу з тобою, але все одно не звикну до твоїх жартів. Ти так серйозно сказав, що роз лучаємося, навіть я повірила. Чоловік розсміявся, обійняв дружину. Вони разом сміючись, пішли на кухню пити чай.

Володимир та Олексій були шкільними друзями. Вони ніколи не втрачали зв’язок, навіть перебуваючи на великій відстані один від одного, адже Олексій жив у іншому місті, і вони бачилися нечасто. І ось, зустрівшись у місцевому кафе, хлопці згадали минулі часи. – Володю, пам’ятаєш тітку Васю? Яка вона у нас кумедна була … – Олексій згадав господарку будинку, в якому вони жили, будучи студентами. – Звичайно пам’ятаю. Вона ще так смішно нас синочками називала. І щоразу так, ніби вона справді нашою мамою була… Вже дорослі чоловіки згадали ще кілька сцен Василіса. Вони згадали, як вона таємно перевіряла їхній холодильник. Хлопці спочатку ображалися, а потім зрозуміли, що вона перевіряє, чи є там їжа. Хлопці згадали і те, як тітка Вася залишала картоплю, моркву для супу та пару цибулин біля дверей хлопців, так ненав’язливо, щоб вони не ображалися.

– Слухай, а давай куnимо тортика, сходимо до неї, га? У нас же все одно є кілька вільних хвилин, правда? – Запропонував Вова. Піднявшись з тортом на другий поверх, чоловіки ніби стали тими 18-річними хлопцями, які тільки в цих стінах звикали до самостійного життя. – А ти пам’ятаєш, яке у неї по батькові було? – Запитав Олексій, вже стоячи біля дверей. Поки хлопці згадували, бабуся відчинила двері, прийняла букет квітів та тортик, і раптом несподівано заnлакала. – Олексію, Вовочку! Синочки! – Вона обійняла хлопців, як рідна бабуся. 20 років сильно позначилися на бабусі, її було прямо не впізнати… Олексій та Вова і не розраховували на те, що баба Вася їх згадає. У будинку все було так само: старі кухонні меблі із зеленим відтінком, холодильник із 60-х, старий стіл… Єдине, що змінилося в будинку – клейонка на столі. – Вов, є розмова, вийдемо? – Заявив Олексій і звернувся до бабусі , – ми вийдемо на хвилиночку, скоро повернемося.

Стоячи перед під’їздом, Льоша запропонував скинутися та відремонтувати будинок баби Васі. Вова, звісно ж, погодився. – Цікаво, чи у неї є родичі взагалі? Вона так ніжно нас синочками називає … а в неї ми нікого не бачили. – Ви про Василину Петрівну? – Один із сусідів встряв у розмову , – У неї нікого. Рідних немає, чоловіка не стало ще 40 років тому, а діти… у неї було два сини, їх теж не стало через нещасний виnадок. Вона мало не зжила сама себе. Із нею два студенти жили 20 років тому приблизно. Ось вони, можна сказати, і врятували бідну. Чоловіки повернулися до будинку, де на них чекав смачний чай із тортом. Вони відремонтували весь будинок власним коштом. Баба Вася дивилася на все, що відбувалося, і nлакала від радості. Вона все повторювала: «Дякую, синочки!», а коли чоловіки пішли, бабуся подивилася на них і тихо прошепотіла: – Синочки, бережіть Вовку з Льошею. Вони славні хлопці, дякую їм.

Одного разу під час прогулянки в парку зі мною познайомився хлопець. Ми добре провели час разом, а потім обмінялися номерами телефонів. На наступний день він подарував мені букет квітів і запросив сходити в кіно. Після цього у нас почався бурхливий роман. Через рік ми поїхали разом відпочивати, де мій хлопець подарував мені обручку. Вже незабаром ми зіграли весілля. У мене завжди були нормальні стосунkи з його батьками. Вони особливо не лізли в наше життя з порадами, тому я їх щиро поважала.

Однак нещодавно ситуація змінилася. Батько чоловіка, свекор, знайшов собі іншу жінку і поїхав з нею в невідомому напрямку. Свекруха була морально не готова до такого удару. Вона дуже важко перенесла зраду свого чоловіка. Тому ми з kоханим вирішили часто її провідувати і відвідувати. Вона говорила, що їй шалено самотньо залишатися одній в квартирі. Тому вона попросила сина іноді залишатися у неї на ніч. Мене почала напружувати ця ситуація. Потім я зробила серйозну помилку. Запропонувала, щоб свекруха іноді приїжджала в нашу квартиру. Вона приїжджала до нас 5-6 разів на тиждень і сиділа з нами до пізнього вечора.

Але останнім часом свекруха все частіше знаходила різні приводи, щоб залишитися ночувати в нашій квартирі. Вранці вона любила дивитися, як я готую їжу і вічно робити мені якісь зауваження. Однак на цьому дивацтва не закінчувалися. Потім свекруха поміняла штори, поки нас не було вдома. Сказала, що так буде відчувати себе комфортніше у нас вдома. Після цього моє терпіння лопнуло. Мій чоловік мене підтримав. Ми з ним вирішили знімати їй квартиру в сусідньому будинку. Тепер вона переїхала в нову квартиру, і чоловік ходить до неї, відвідує практично кожен день. Добре, що все так закінчилося. Я довго не змогла б терпіти на хабство своєї свекрухи.