-Чуєш, Алі, ти б був уважніше. Твоя дружина щось зачастила ходити до твого друга Махмуда, – не вгамовувалася сусідка-бабуся. -Чорт забирай, мені со ромно перед другом, баба Ніна: ви ж бачили мою Олю, вона розтовстіла останнім часом – іронічно відповів Алі. Цікавість бабусі Ніни з приводу сусідської сім’ї не давала їй спокою дуже довгий час. Найбільше вона любила Алі. Багато років тому студент з близькосхідної країни зняв у бабусі квартиру. Був він ідеальним мешканцем: у будинку завжди чисто, оренду nлатив день-у-день.
Закінчивши навчання, Алі разом зі своїм другом відкрив мережу закусочних. А потім так полюбив цей район, що купив собі квартиру в тому ж будинку. Потім взяв у дружини місцеву красуню Олю. Чоловік дуже рев нував свою дружину. З часом він зробив так, що коло спілкування Олі знизилося до мінімального. Їй навіть гуляти можна було виходити тільки після отримання згоди від чоловіка. Оля розуміла, що Алі – східний чоловік. В їх культурі прийнято, що дружина в усьому слухається чоловіка, тому й не перечила. Алі відвідував свою рідну країну кілька разів на рік, і щоразу просив бабу Ніну доглянути за своєю дружиною. А бабуся підходила до “завдання” дуже відповідально. Одного разу Ніна побачила, як Оля йшла до друга Алі, Махмуда, поки той був у себе на батьківщині.
-Зраджує, – сказала собі під ніс бабуся Ніна. Знаючи, що Алі приїде наступного ранку, вона сіла на лавку і стала чекати сусіда. Дочекавшись, вона не стала затягувати зі своїми підозрами. -Синку, послухай. Я дуже хвилююся за твою сім’ю. Тому скажу все прямо: поки тебе не було, Оля ходила до твого друга. Вона точно зрад жує тобі. На ці слова Алі лише розсміявся. -Ти що смієшся-то, дурень. Плакати треба. Я б на твоєму місці сходила, перевірила, що там та як. Справа в тому, що Алі сам попросила Олю частіше спілкуватися з дружиною Махмуда, щоб скоріше вивчити арабську мову. -Ти ж хотіла спілкування – ось і спілкуйся. Але тільки на арабському. У цей момент Оля якраз поверталася з занять: -Ну що, “зрадниця”. Пішли додому. Чоловік твій голодний. Сподіваюся, хоч нагодуєш…