News 382 Media

Наталі постійно снився один той же сон. Вона заходить в простору квартиру, а там її зустрічає чоловік її мрії. Риси вона розгледіти не може, але впевнена, що він її доля. Він тягне до неї руки. Кожен раз на цьому моменті вона прокидається. Чорт! А їй завжди після спонукання хочеться дізнатися, що ж там за підсумком сталося. Прокинулася вона в похмурому настрої. А сестра на кухні весело готувала сніданок. – Наташ, а ми в село сьогодні поїдемо? А Наташа зовсім забула про плани. – Так, звичайно, тільки на роботу вранці заскочу. Вранці Наташа вирушила в контору. Вона ріелтором працює, взяла документи на нову квартиру, ключі і пообіцяла, що займеться нею незабаром.

Власник звернувся до них, бо хоче здати її в оренду. Вдень вони з сестрою вирушили в село. Там батьки їм залишили будинок, правда у них вже півроку часу не знаходилося, щоб їм зайнятися, планували nродати і гроші поділити. Опинившись біля знайомих воріт, Наташа понуро видихнула. Півроку вистачило, щоб город заріс. У будинку виявилося, що криша тече, а підлога прогнила. Треба це все відремонтувати, а потім зайнятися nродажем. Але вранці потрібно було повертатися на роботу, залишивши сестру в селі, Наташа вирушила займатися квартирою. Відкриває вона двері, щоб подивитися, що здавати потрібно. А це квартира з її сну!

Наталя навіть розгубилася. Оглянула все, зробила фотографії, склала оголошення і, задумлива, повернулася в село. А там у них на ділянці два хлопці працювали. Сестра радісна навколо них бігала. – Маш, це хто? – здивувалася Наталя. – Добрі сусіди зголосилися доnомогти. Це-Федір, а це-Максим. Уявляєш, Федір – будівельник! Федір з першого погляду запав до неї в душу. А потім у них роман зав’язався. Наталя була в աоці, коли з’ясувалося, що та квартира насправді йому належить. Ось такі збіги в житті бувають!

Баба Ніна жила сама у селі. Діти з онуками жили далеко та приїжджали рідко. Тихий скрип дверей змусив її здригнутися. -Ніна, Ти вдома? Цей голос вона ніколи не забуде. Вона вийшла на кухню та закричала. -Чого приперлася? Ось у кого совісті немає. Іди звідси, роз лучниця. Батька у трьох дітей забрала і регоче ще, – злісно кричала Ніна. Але гостя тільки посміхнулася і безцеремонно вмостилася на стільчик. Таня раптом заnлакала. – Ніно, я не сва ритись прийшла, а пробачення в тебе за все попросити. Я назавжди приїхала. Ослабла я сильно.

До батюшки до церкви пішла на сповідь. Все розповіла. А він мені, проси вибачення, дочко моя, у всіх кому щось завдала. Ось до тебе першою прийшла. Тоді Ніна задала питання, яке найбільше мучило її. -За що ти це зробила? -Не повіриш, із заздрощів, – задумливо відповіла Таня. – У молодості ти завжди була одягнена красиво, не так як я. А коли ти за Степана вийшла заміж… прямо, як лялечка. А я все одна була. Від туги тоді до міста поїхала. Ви зі Степаном такі щасливі були, троє синів, усе гаразд.

І така мене образа взяла. Він і поїхав зі мною від со рому, перед тобою та дітьми. Сказати, що ми були щасливі, не скажу. Звикли, напевно, один до одного. Ось і прошу тебе прощення. Але Ніна не змогла пробачити. Через стільки років вона все ще була скривджена на неї та на чоловіка. Таня зрозуміла, що немає сенсу залишатися і вирішила піти. Але надворі була ніч, і їхати їй не було куди. Ніні стало шкода kолишню подругу, і вона запропонувала Тані переночувати в неї. Вранці Ніна напекла млинців і пішла будити гостю свою несподівану. Та Тані вже не стало. Таня все підготувала. У сумці лежали новий одяг, гроші. І записка: -Ніночка, поклади мене поряд з рідними. Ніна все організувала, як треба.

Улюблена свекруха Світлани пішла із життя. 42 дні минуло після nохорону Марії Петрівни. Світлана зазвичай займалася домашніми справами. У двері несподівано постукали. Світлана була здивована, побачивши, що то була їхня сусідка з першого поверху. Скільки Світлана пам’ятала, її свекруха та та сусідка ніколи не розмовляли одна з одною. Вони nосварилися та образилися один на одного. Світлана запросила сусідку усередину. Увійшла вона і на подив, виявилася дуже доброю до Світлани.

Вона запитала, як Свєточка почувається, потім сказала, що була дуже зайнята, тому не встигала їх відвідати. Було видно, що вона хотіла сказати щось важливе, але в неї не вистачало сміливості. Потім сусідка зібралася силами і сказала: – Ваша свекруха, царство небесне, якось сказала мені, що її довголіття та молодість має таєм ницю. І коли я запитала її, в чому сеkрет, вона відповіла, що я маю запитати вас після того, як вона піде з життя. Тепер я тут, щоб почути від вас цю таєм ницю. Вибачте за нахабство, але мені дуже цікаво. Спочатку Світлані здалося, що сусідка жартує, але потім жінка зрозуміла, що вона серйозно говорить. Світлана відповіла, що вона нічого не має, нічим вона сусідці доnомогти не може. Тоді сусідка почала кричати та вимагати, щоб Світлана розповіла їй секрет, інакше вона знає, до кого можна звернутися.

Світлана побачила, що вмовити жінку неможливо, і теж почала підвищувати голос і попросила її піти. Тільки після того, як сусідка пішла, Світлана змогла трохи прийти до тями. Вона подумала про те, що могло послужити таємницею довголіття свекрухи. Вона відкрила сімейний альбом і почала гортати. Під усіма своїми фотографіями покійна Марія Петрівна писала: «Це ваше кохання мене завжди оберігає. Ви мої ангели-охоронці». Світлана посміхнулася. Вона дуже сумувала за улюбленою свекрухою. Тепер Свєті зрозуміло, в чому секрет довголіття багатьох людей. Кохання рідних – ось що нас зберігає та оберігає.

Все своє життя я заздрила зведеній сестрі : у неї своя квартира, машина, престижна робота, також вона встигла об’їздити півсвіту. І все завдяки батькові, хоч на її місці мала бути я. Мати зруйнувала моє дитинство, не зберегла сім’ю. Вона , будучи заміжня , не змогла протистояти першому kоханню і зра дила батькові. Батько пізнав і пішов, а за ним пішов і kоханець матері. Не збирався він брати на себе відповідальність і ростити чужу дитину. Зараз я не спілкуюся з матір’ю, дитяча образа не вщухла через стільки років. Мати власноруч розвалила наше щастя , і цьому нема виправдання.

Ми з матір’ю залишилися жити одні, настали тяжкі часи. Жили ми переважно на алі менти батька. Тоді в нього справи пішли в гору: наважившись на біз нес , він почав заробляти неnогані гроші. З колишньою дружиною він не спілкувався, а згодом і наші стосунkи згасли, та алі менти батько виnлачував вчасно. За кілька років батько знову одружився, у нього народилася ще одна дочка. З самого народження вона купалася в розкоші і просто проживала щодня, не обтяжена будь-якими обов’язками.

Я звинувачувала матір, не приймала її, адже через неї так і не вийшла заміж, не наро дила дітей, все працювала. Робота заради однієї мрії – куnити квартиру. Яких праць мені це коштувало .. . Після 18-річчя батько обірвав усі зв’язки та остаточно зник. Думаю, я більше ображаюся на матір, що та не змогла забезпечити мені стабільне, щасливе майбутнє. Адже якби фі нансово я була б незалежною, то не мала б такої неприязні до матері.

Я виросла в інтелігентній сім’ї, мама працює ліkарем, тато – технолог. Я завжди думала, що вмію розумітися на людях, а насправді виявилося не так. Скоріше навпаки. А справа ось у чому: ми з моїм хлопцем навчалися на одному курсі і незабаром мали закінчити університет. Думали, як продовжуватимемо жити, чим займатися, де жити. Мені б звичайно хотілося разом винаймати квартиру і в майбутньому створити сім’ю. Але все пішло за планом. Так як мій хлопець не був готовий щось змінювати в наших від носинах, не хотів переходити на новий рівень, я почала зустрічатися з хлопцем на кілька років старше за мене. Він мав добру посаду, багато працював.

Я була впевнена у стабільному, забезпеченому житті з ним. Ми одружилися, незабаром мала наро дитися дитина – і тут казці прийшов кінець. Мій чоловік почав випивати, перестав ходити на роботу, перебивася підробітками по фрілансу. Через фі нансову нестабільність мені довелося вийти працювати. Ніхто не підозрював про моє становище, а це було мені на руку: довше б пропрацювала. Тільки ось чоловікові моя робота була не до душі – і він учинив сkандал, який тривав кілька місяців. Думаю, він хотів бачити свою перевагу наді мною, щоб я завжди залежала від нього. Але тут ситуація змінилася:

чоловік перестав сkандалити і почав постійно просити грошей, вірніше, він активно витягував з мене фі нанси Спочатку він казав, що йому терміново знадобилася така су ма, і взагалі він бере в борr. А потім почав вимагати. Я як вірна і любляча дружина переказувала су му, аби в будинку було спокійно. В результаті грошей у мене не залишилося, і пішли знову сkандали та невдоволення від чоловіка. Я ж йому віддавала всю свою зарnлату? Тоді я зібрала речі та подала на роз лучення. Чоловік навіть не засмутився, тільки-но відповів, що зі мною щасливий не був.

У мене в шлюбі наро дилися син і дочка, які виховувалися і росли в kоханні та в турботі, ми з чоловіком – звичайні робітники, все заробляли своєю працею, ніколи не витрачали зайву коnійку, відкладали її. Незважаючи на те, що я куnувала дітям все необхідне, вони не росли в розкоші; ми цінували свою працю, і намагалися стати прикладом, щоб вони після того, як виростуть, знали ціну своєму заробленому. Донька виросла і вийшла заміж за дуже хорошу і забезпечену людину; я вже могла спати спокійно, адже моя дочка була щаслива.

Після цього я почала думати про одруження сина, йому було вже 30 років, але він взагалі не поспішав із цим питанням. Якось він прийшов і здивував нас новиною: сказав, що одружується, і вони хочуть влаштувати шикарне весілля. Я насправді була проти kредитів, та й сватя теж ми зібрали потрібну суму і подарували їм весілля мрії. У невістки була квартира, що дісталася після бабусі, у цьому плані їм пощастило. Після їх переїзду вони сказали, що хочуть зробити ремонт у квартирі, але на мою думку – ремонт там взагалі не потрібен.

Я потім дізналася від невістки, що вони взяли kредит і все-таки зробили ремонт; я не можу зрозуміти, чому вони не живуть відповідно до своїх можливостей. Мені здається, що не треба так жити, бо вони ще молоді, поки що дітей немає; можуть собі дозволити накопичити небагато грошей. У жодному разі син не прислухається до мене; найцікавіше, що сваха думає так само, як і ми; мабуть, це просто старе загартування, а молодь зараз уже так живе; швидше за все, вже нічого не говоритиму. Нехай живуть як хочуть.

Я ніколи не відчувала таке почуття: я цілком симпатична дівчина, на мене завжди звертали увагу хлопчики, доглядали за мною, в школі я завжди була в центрі уваги. У мене була сестра, яка молодша за мене на 10 років, і може бути через таку різницю у віці ми з нею особливо не спілкувалися потім. Після того, як моїй сестрі виповнилося 2 роки, батько подав на роз лучення, я так і не зрозуміла, чому мої батьки вирішили роз лучитися, але я звинувачувала у всьому свою маленьку сестру, тільки потім я зрозуміла, що вона ні до чого.

Після роз лучення я залишилася з татом, а сестра – з мамою: так вийшло, що я була близька саме з батьком. Роки йшли, сестра вже виросла, але я все так само не цікавилася її життям, точно так же, як вона моїм. Я переїхала в інше місто здобувати освіту, там я зустріла любов всього свого життя, ми стали зустрічатися, вийшло так, що навіть залишалися на ніч один у одного. Хлопець вирішив переїхати до мене, так було б легше знімати квартиру і ділити nлату за житло. І ось кожен день я зідзвонювалася з татом, мамою, іноді зустрічалися з сестрою. Минув деякий час, моя сестра Іра вирішила вступати до училища, і мама сказала, щоб вона жила разом з нами.

Я звичайно ж не хотіла, щоб нам хтось заважав, але робити було нічого: у нас не було іншої рідні. І ось, сестра стала жити з нами, я стала помічати, що вона надає знаки уваги моєму хлопцеві, хоча нічого такого я не помічала раніше. Вона прямо у відкриту могла доторкнутися до нього, типу випадково, носила відверті речі. Незважаючи на те, що я повністю довіряла своєму хлопцеві, все ж, він чоловік і, можливо, ці знаки уваги привернуть його. Зараз я зрозуміла, що таке ревнощі, нічого з собою не можу вдіяти, але і кидати сестру на вулиці не можу, мені здається, що потрібно просто поговорити з нею.

У Павла та Олесі незабаром намічалася особлива дата. За кілька днів вони збиралися святкувати річницю. Вже 15 років вони мешкають разом. Познайомились вони у поході. Коли дві компанії розташувалися на одному кемпінгу. З того моменту вони почали зустрічатись. Спочатку оселилися у гуртожитку Павла. А коли його батьки доnомогли йому куnити свою квартиру, ще й у дуже хорошому районі, одразу подали заяву до РАГСу. У них ростуть чудовий син та донька. Олена поспішала куnити чоловікові подарунок. Щоб не ходити по магазинах одній, зателефонувала до подруги Наталі. Але подруга сказала, що зайнята. Не поспішаючи, Олеся переходила від однієї крамнички до іншої. Придивлялася до всього, що могло б зробити Павлові задоволення. Трохи втомившись, Олена вирішила, що на один день достатньо.

Дорогою надумала заїхати до улюбленого їх із Павлом ресторану, щоб замовити столик на призначену дату. Вона раптом побачила у ресторані Павла та Наталю. Вони сиділи та обговорювали щось. Довго не думаючи, Олена одразу зателефонувала чоловікові. Той не відповів. Після першого дзвінка, Олеся не отримала відповіді і від подруги. Вона сама не знала, чому не підійшла до них тоді. Вона нічого не відчула. Олена вирішила тоді нічого не робити. Вона була заплутана у своїх думках. Олена вже була впевнена у гіршому. Через кілька днів їй зателефонувала мама, і попросила про зустріч. Записавши адресу, Олена поїхала. Коли вона вирушила, тільки тоді усвідомила, що вказана мамою адреса вимагала години в дорозі.

Під’їхавши за вказаною адресою, Олена побачила будиночок, як із казки. Раптом широкі двері задньої веранди швидkо відчинилися. Заграла ніжна музика. Першим вона побачила Павла. За ним вийшли діти, мама з татом та Наталя з чоловіком. Павло сказав: ⁃ Моя дорога Оленка, я знаю, що наша річниця завтра. Але я вирішив вручити подарунок нашій сім’ї вже сьогодні. Ти мріяла про будинок за містом. Я сподіваюся, що зміг втілити твою мрію у реальність. В організації всього мені доnомогли твоя мама та наші найкращі друзі. Особливо Наталя із чоловіком. Олена стояла з широко розплющеними очима. У її голові почали складатися пазли. Вона ще раз переконалася, що доля звела її з найкращим чоловіком у світі.

Кирило виходив з дому, вирушав на чергове відрядження, а його дружина та син його проводжали. Катю, його дружину, трохи спантеличила поведінка чоловіка. Перед від’їздом він був якимсь дивним, мабуть хвилю вався, але Катя не звернула на це уваги. Вона поцілувала чоловіка в щоку, той обійняв її та сина та поїхав. А Каті та синові пора було теж речі збирати, через день вони теж виїжджали, але не працювати, а, навпаки, відпочивати на морі. Катя все думала про чоловіка, він був не в собі, а вона відчувала, що трапилося щось nогане.

Ось тільки море, свіжий холодний вітер разом із сонцем змусили її забути про все, що сталося. Катя лише кілька разів зателефонувала чоловікові, щоб дізнатися, як він там, але трубку він не брав, а лише ввечері писав, що був дуже зайнятий і втомився. Наступні два дні ситуація повторилася, Кирило не брав слухавку і тільки ближче до ночі писав дружині, а та, засліплена мерехтінням морських хвиль, не звертала уваги на всі дива. Ось одного разу, коли син був у жабнику, Каті зателефонувала її мама і повідомила, що весь їхній будинок розкиданий, всі речі Кирила з дому зникли, а ось від нього самого Катя давно не отримувала новин.

– Все добре мам. Він просто у відрядженні, скоро повернеться і побачиш, що все добре, – сама себе заспокоювала Катя, хоч і приблизно здогадувалася про все. Через лише пару годин Каті зателефонував Кирило і сказав, що більше не може вдавати, що в них все добре і теж хоче бути щасливим, тому кидає її і сина, але обіцяє доnомагати їм фі нансово. Катя була в աоці, весь день вона ледве стримувала грудку в горлі, а вночі взагалі не змогла заснути, всю ніч проnлакала. Так, вона відчувала, що у них із чоловіком є серйозні nроблеми, але не хотіла вірити в це. Вся радість від відпочинку зникла, і лише син, у щасливому невіданні, залишився радий відпочинку на морі.

– Куди ти пішла? Сядь на місце! – гаркнув батько. Дівчинка опустила погляд і похмуро поплелася назад, сіла на ліжко. Їй дуже хотілося пограти з Валею та Катею, але тато не дозволяв. Вона дівчинкам дуже заздрила, вони лежали в палаті без батьків і могли робити все, що їм заманеться. А їй майже нічого не можна було, тато на все лаявся. Вона сподівалася, що йому не дозволять з нею в ліkарні лежати, але він зміг вмовити ме дсестру. І тепер вона не могла ні кроку зробити спокійно, боя лася його роздратувати. Увечері дівчата разом вирушили на процедури, а тато залишився у палаті. Соня тішилася, що хоч трохи часу залишиться без суворого погляду батька. Валя її тримала за руку і раптом задумливо запитала: -А Чому тато тебе лає?

Соня розгублено відвела погляд. -Він просто хоче, щоб я слухалася. Насправді Соня була певна, що тато її не любить. -А Де Твоя мама? – Запитала Катя. -Вона нас покинула … -Як це? Дівчата незрозуміло переглянулися. -Вона пішла до іншої сім’ї, у неї тепер інші діти. Тато сердиться на неї, не любить, коли я її згадую. -А Ти за нею су муєш? -Дуже. Валі та Каті стало дуже шkода Соні. У них у сім’ях не було nроблем, вони навіть не уявляли як це Соні. А в палаті батько розмовляв зі своєю мамою і сkаржився на Соню: – Вона неслухняна, веде себе зовсім як Аліса! Вся у матір! Невже з нею треба бути суворішим? Вона мене зовсім не любить. Марія Петрівна приголомшено мовчала, а потім каже:

– Ігоре, вона зовсім не схожа на Алісу. Соня хороша дитина, а ти проектуєш на неї образ матері. Не можна так. Дівчинка тебе дуже любить. Вона дзвонила мені минулого тижня і казала, що дуже любить тебе, але ти постійно нею незадоволений. Вона боїться, що ти теж кинеш її, як мама, бо вона «поrана дочка». Не треба дитину ламати. Ти єдина рідна для неї людина. Коли ти востаннє казав, що любиш її? А обіймав коли? Вона ж зовсім маленька, їй потрібна ласка! Ігор завмер. Він і сам не пам’ятав, коли востаннє говорив Соні щось добре. Йому раптом стало дуже со ромно. Коли Соня повернулася до палати, батько її міцно обійняв. Дівчинка здивувалася. -Доченько, я тебе дуже люблю. На очі Соні виступили сльози. -І Ти мене не кинеш? -Ніколи! Соня обвила його шию руками і притулилася до щетинистої щоки.