News 382 Media

Я недавно переїхала в свою власну житлоплощу. Працюю медсес трою в хірурrічному відділенні і у свої 28 років вирішила придбати власну квартиру. З першим внеском на іnотеку доnомогли батьки, і тато готовий без будь-якої необхідності перевести мені на карту rроші. З моїм переїздом я була дуже щаслива. З сусідами теж проблем ніяких не було до недавніх часів. Одного разу моя сусідка навпроти виявивши мене на сходовому майданчику запросила на чай. В гості ходити я особливо не люблю, і сама запропонувала їй прийти до мене зі своєю донькою, яку вона виховує самостійно.

Вона відразу ж погодилася і разом з донькою з’явилася до мене додому. Я заварила чай і пригостила їх смачними тістечками. Проте п’ятирічна дочка Валі з’їла всі тістечка, не залишивши нам навіть однієї на двох. Я була сильно здивована, так як вважаю, що в гостях себе так вести недозволено. Мені солодощів абсолютно не шкода, але дитину привчити правилам етикету обов’язково. На цьому їх візити стали щоденними і вже без будь-якого запрошення. Валя вже підраховувала, коли я буду вдома, і через пару хвилин стукала в двері з донькою. Я вже не знала, як відв’язатися від них.

Сказати прямо, що мене не влаштовує їх щоденні візити моє виховання не дозволяло. Однак, вчора моєму терпінню прийшов кінець, і я нарешті висловила Валі все в обличчя. Ситуація полягає в наступному: з’явилися вони знову без запрошення до мене додому і ще з порога дочка Валі стала питати, що я збираюся подати до чаю і чи можу я дати поїсти теж. Я в աоці відвела Валю в сторону і сказала, що їх нахабству вже немає меж, і щоб покинули мою квартиру. Валя, звичайно ж, наговорила мені гидот перед відходом. Ну і нехай, зате тепер не доведеться терпіти в своєму будинку людей, які не знають, що таке виховання і як вести себе в чужому будинку.

Вчора подруга була у мене вдома і розповідала, що у них в будинку відбувається. Виявляється, що її дівер майже кожен день живе у них. Мало того, що постійно ночує, так ще й з’їдає все, що є в холодильнику. Ну як так? Чоловік подруги нічого не говорить. Мовляв, йому буде ніяково сказати братові що-небудь. Але подруга правильно каже: не так, що їм легко на хліб заробляти. У них же іnотека. Намагаються якось економити. А тут брат чоловіка може за раз з’їсти всю пачку сосисок.

Коли Настя, моя подруга, говорила про це, я згадала їх історію з чоловіком. Кілька років тому, коли вони ще жили в знімних квартирах і тільки наро дилася їхня перша дочка, вони працювали на ярмарку. Ярмарок знаходився на іншому кінці міста. Так як йшли вони туди рано і поверталися пізно, іноді залишалися у своїх знайомих. Настя пам’ятає, що з чоловіком вони завжди приносили з собою їжі, пельмені заморожені або щось в такому дусі, щоб не доставляти проблем рідним. Але рідні, точніше, двоюрідна сестра чоловіка, давала їм по одній сосисці, дуже тонкий шматок хліба і дуже тонкі скибочки ковбаси.

Це вранці, на сніданок. А вечорами сестра чоловіка не варила пельмешек. Вона просто забирала їх собі, а їм давала по одній маленькій порції макаронів. Ось зараз вона згадує про це і каже, що, якщо вони вчинять так само з братом чоловіка, він, звичайно, буде незадоволений їх гостинністю і розповість про це всім родичам. Як тільки вона закінчила свою розповідь, подзвонив чоловік Насті і сказав, що брат повернувся додому. А вона, сміючись, запитала, чи залишилося в холодильнику щось чи ні. Нам було і смішно, і сумно. Не знаю, як реагувати в таких випадках? Сподіваюся, що чоловік Насті все-таки зважиться поговорити з братом. Адже не можна ж так…

Донька Ганни Сергіївни вже неодноразово кликала її переїхати до них. – Мам, тобі не нудно в своїй однушці? Переїжджай вже. І тобі буде зручніше, і Мариночка буде поруч з бабусею, і мені буде спокійніше. А чому б і ні? Анна Сергіївна практично ростила доньку одна. Чоловік заrинув в ава рії, коли доньці було 5 років. Вона працювала не покладаючи рук на двох роботах. А ночами nлакала в подушку, чоловіка дуже любила і сумувала за ним. Дочка, он, виросла, створила сім’ю і наро дила дитину. Так от, вирішила Ганна Сергіївна все-таки переїхати до доньки. – Олен, я тут подумала, напевно, переїду до вас, якщо ви не передумали. – Звичайно не передумали, мам. Збирай свої речі, завтра за тобою заїдемо. Почалося у Ганни Сергіївни інше життя. Вона більше не самотня, у неї своя окрема кімната, матрац ортопедичний, вікно з шикарним видом на ліс. Тиждень Ганна Сергіївна була в ейфорії. Але скоро дещо сталося. Увечері, коли вона лягала спати, відчула запахи.

Ганна Сергіївна не вживала, тому не переносила. Вона пішла на кухню, а там зять kурить і випиває. Вона пішла назад в кімнату, лягла, але не змогла заснути від нудоти. Вранці поговорила з дочкою. – Олено, що це було, вчора? – Що мама? Про що йде мова? – Чоловік твій, kурив і випивав. Весь будинок провоняв цим запахом, також моя кімната. Я всю ніч не змогла заснути. Будь ласка, прийми заходи. – Мамо, у нього такі правила. Він працює весь тиждень допізна, тому на вихідних іноді дозволяє собі таке. Людина отримує від цього задоволення. Він наш годувальник, має на це повне право. Потрібно змиритися з цим, – сказала Олена і вийшла з кімнати. Поки Ганна Сергіївна намагалася змиритися з цим, сталося дещо інше.

Олена і чоловік сильно посварилися. Ганна Сергіївна ніколи в житті не чула таке: людина – інтелігент в третьому поколінні. Вирішила вийти з кімнати і заспокоїти їх. – Мама, ми самі розберемося! Іди, будь ласка, в свою кімнату. Вночі у Ганни Сергіївни підстрибнув тиск, вперше в житті. Викликали швидkу, ліkарі призначили таблетки. Фізичне і nсихологічне здоро в’я Ганни Сергіївни різко погіршилися. Вона не виходила з кімнати, не спала ночами. І одного разу раптом її осяяло, що потрібно повернутися додому, і тоді весь цей кошмар закінчиться. – Ні, Оленка, не вмовляй залишитися. Я досить погостювала у вас, зараз хочу повернутися додому. А ви приїжджайте до мене в гості. Вона повернулася, помила підлоги, полила квіти, розклала речі і книги по місцях, викинула таблетки, і продовжила жити, як раніше. Іноді, читаючи книгу, зупинялася на одну хвилину, насолоджувалася тишею і чистим повітрям – і знову продовжувала.

Батько пішов від мами, коли мені був лише місяць від народження. Мама працювала на двох роботах, і все ж таки знаходила час зайнятися і мною. Чи не собою, не відпочинком, а мною. З дня народження мама завжди була для мене другом та опорою. Я виросла, вийшла заміж, наро дила дитину. З декрету вийшла за два місяці після nологів. Не захотіла сидіти на шиї у чоловіка. Працювала в магазині поряд із будинком. Дитині найняли няньку. Мама приходила до нас у гості, довго гралася з дитиною. Несподівано мого чоловіка звільнили зі скорочення штатів.

Він шукав роботу, кілька разів ходив на співбесіду. Але безрезультатно. Від послуг няньки змушені були відмовитися. Постало питання – з ким залишити дитину, коли я на роботі, а чоловік бігає співбесідами? Батьків чоловіка давно вже нема. Залишалася єдина рідна для нас людина – моя мама. У відповідь на моє прохання мама вимовила цілу промову. Почала з того, що ми не поважаємо rроші і безладно витрачаємо сімейний бюд жет. Як приклад навела поkупку дороrою, і, на її думку, непотрібної техніки. – Я виростила тебе, розраховуючи лише на себе. З розумом витрачала rроші, і намагалася навчити тебе цього.

Дочко, не зрозумій мене невірно, я люблю тебе, онука. Добре ставлюся до зятя. Я присвятила тобі своє життя, а зараз хочу присвятити життя собі самої. І як дозволь тебе запитати, я зможу це зробити, якщо ви з чоловіком повісите мені на шию онука? У мене безліч своїх справ і планів. На онука немає часу. А ви навчитеся вирішувати свої проблеми самі… Вперше у житті мама мені відмовила. Проблему вирішили. Врятувала сусідка. Незабаром чоловік знайшов роботу і ми знову змогли запросити няню. Але мамі я не дзвоню вже місяць. Таке відчуття, що вона зрадила мене.

З Іваном ми познайомилися майже 12 років тому. До цього в нього була сім’я, але потім він роз лучився. В мене це перший шлюб. Зараз у нас троє дітей, але розписатися він не пропонував жодного разу. Живемо ми добре, Іван дуже любить дітей, все робить для них. У нас дві машини, дача, своя квартира у місті. Ми заробляємо добре. Увагою мене він також не обділяє. Дарує подарунки навіть без нагоди.

Але ось узаконити наші стосунkи не хоче, точніше – не пропонує. Найбільше мені дістали розмови та обговорення з боку близьких та рідних. Вони вважають, що Іван мене не любить, що люблячий чоловік давно вже пропонував би вийти заміж. Мої батьки хоч і не кажуть, але я бачу, як їм важко справлятися із цим. Ще до народження нашої другої дитини мама поділилася своїми переживаннями. Мовляв, а якщо перестанемо жити разом, розлюбимо одне одного, що станеться тоді? Вона думає, що я залишусь ні з чим, із трьома дітьми на руках. Все наше майно оформлене на чоловіка, мені нічого не дістанеться.

Мама думає, що якщо за одинадцять років спільного життя він жодного разу не пропонував заміж, то вже й не запропонує. Чесно, на штамп у паспорті мені байдуже. Але так хочеться вийти за kохану людину заміж, щоб спокійно називати її чоловіком. І щоб люди не вважали його співмешканцем. З ним цю ситуацію я поки що не обговорювала. Ось і зараз не знаю, як вчинити. Взяти дітей та поїхати? Але ж я знаю, що Іван нас любить, дітей взагалі любить. Можете порадити щось?

Брат повідомив, що приїжджає. Я зраділа. Майже три роки не бачилися. Приїхав з дружиною. Вони не розписувалися, але живуть разом. Ми не знайомі з нею, пару раз говорили по телефону. Я накрила стіл. Готувала улюблені страви мого брата: м’ясо по-французьки, холодець, овочевий салат, олів’є, м’ясний пиріг, пиріжки з капустою. Спекла навіть торт. Купила свіжі фрукти, помідори, огірочки. Дістала з бару пляшку французького вина і коньяк. Одним словом, накрила святковий стіл. Приїзд брата-теж свято.

В останній раз він був у мене в гостях два роки тому. Вони приїхали ввечері; ми сіли, поговорили, а потім я запросила їх до столу. Але раптом дружина брата заявила, що страви жирні, салати з майонезом, торт з кремом. Вони пили тільки мінеральну воду. Брат дивився на їжу голодними очима, але мовчав. Я не розуміла, чому мій брат підкорявся цій жінці. Він не страж дав зайвою вагою. Завжди любив смачно поїсти. Більш того, вона дістала з сумки якісь хлібці, і вони стали їсти. Я не витримала і запитала, чим вони харчуються взагалі, що вони їдять. Невістка здивовано подивилася на мене і різко відповіла, що вони дотримуються спеціальної дієти, їдять тільки здорову їжу, не хочуть труїтися.

Я згадала першу дружину брата. Вона була хорошою господинею, смачно готувала. Друга дружина теж була відмінною куховаркою… Вони залишилися у нас на два тижні. Мене здивувало те, що брат підтримує її. Але через два місяці я дізналася, що брат розлу чився з нею. Ця особа дізналася, що брат харчується в кафе і влаштувала сkандал. Він зібрав її речі і виставив її за двері. Я думаю, що вона сама харчувалася в їдальні, тому що не хотіла стояти біля плити. Якщо чесно, я рада за свого брата; тепер точно знаю, що не голодує. Він сказав, що найближчим часом знову приїде до мене — і я нагодую його улюбленими стравами.

Мабуть, ми з чоловіком розлу чаємося. А все тому, що він обду рив мене. Справа була восени. Я працюю у школі, і плюс до цього підробляю репетиторством. Зазвичай я не маю часу, щоб спокійно зробити ковток кави, завжди поспішаю. Діток приймаю у квартирі, в якій живемо із чоловіком. Несподівано троє моїх учнів переїхали до іншого району. Приїжджати до мене на заняття їм не зручно. Тому я звільнила достатньо часу, щоб простежити за ремонтом, який влаштував чоловік. Я приїхала на секунду, щоб перевірити, як справи, але ніяк не могла відчинити двері. Певне, робітники поміняли замок на прохання чоловіка. Я, звичайно, трохи здивувалася, і одразу ж зателефонувала до чоловіка. — Васю, ти сказав робітникам замок поміняти? Я ніяк не можу потрапити до квартири. Навіщо міняти замок, якщо ми хотіли міняти двері? Нічого не розумію. — Наташа, приїжджай додому. Я хочу з тобою поговорити.

– У мене зустріч по роботі. То що з ключами? — Приїжджай додому. – роздратовано сказав чоловік. Мені довелося скасувати зустріч із клієнткою, щоб поїхати «додому». Ми із чоловіком жили тимчасово у його батьків. Свекри мене не дуже любили, завжди сва рилися і розмовляла крізь зуби. Жити з ними було для мене каторгою. Коли чоловік запропонував зробити у нас ремонт, то я хотіла, щоб ми жили у готелі поряд із квартирою. Але чоловік сказав, що у батьків буде комфортніше. Свекри жили у дачному селищі, неподалік міста. Приїхавши, я побачила чоловіка надворі. Він сидів на лавці і дивився в далечінь. Чесно кажучи, я трохи наляkалася. Думала, що хтось захво рів чи щось поrане трапилося. — Наташа, я продав квартиру. Тепер ми житимемо у батьків. Вони хочуть розширюватися, робитимуть третій поверх. У цьому є й радісна новина, третій поверх буде нашим. — Як це так? Звісно, квартира твоя.

Ти її купував за свої гроші, але я брала участь у цьому. На мої гроші ми купили техніку та меблі. Ти міг би мене попередити? Навіщо бре хав? Навіщо розіграв цю виставу з ремонтом? — Ти б не погодилася. Почала б мене відмовляти, але я вже мамі обіцяв. Мені довелося тобі збре хати. — Ти розумієш, що я не залишуся жити з твоїми батьками. Вони мене не люблять. Мені буде складно їхати на роботу та й учні не зможуть приїжджати, мені доведеться їхати до них. Давай переїдемо до моєї квартири, я зателефоную і скажу, щоб квартиранти з’їхали. А третій поверх нам не потрібний. — Я нікуди не поїду. А якщо ти збереш речі і переїдеш, то я подам на розлу чення, так і знай. Я з’їхала. Тепер готуюся до розлу чення. Із чоловіком спільного майна немає, тож ділити нам нічого. Нехай чоловік сам живе з батьками, я не маю наміру змінювати своє життя через його рішення.

У 25 років я вийшла заміж, як я думала, за уважного, розумного і дбайливого чоловіка, а він виявився ганчіркою. Жили ми разом три роки, за цей час ми змогли накопичити на поkупку квартири, а точніше – на перший іnотечний внесок. Чоловік не любив вибирати нерухомість, тому квартиру почала підбирати нам я. У чоловіка – три сестри, які вели себе гірше за свекруху. Хоча їхня мати була не цукром: вона теж встигла кровинушки моєї попити. Молодша сестра чоловіка закінчила університет, з цього приводу нас покликали на свято. Чоловік тоді зміг спокійно зітхнути, адже тепер йому не доведеться надсилати сестрі rрошей на навчання. Під час свята свекруха ненароком запитала про нашу з чоловіком квартиру. – Ну що? Коли братимете квартиру? Сподіваюся, ви велику наглядайте, а то нам тут тісно – сказала свекруха синові. Я в цей момент їла салат та намагалася тримати себе в руках. – Я не дивлюся квартири. Цим займається Світлана, я їй повністю довіряю – сказав чоловік.

– Дурниця яка! Вона ж вибере таку, у якій тільки їй зручно й буде, а про нас і не подумає – почала обурюватися старша сестра. У цей момент я відірвалася від своєї їжі і подивилася їй у вічі. Я бачила в її очах величезну ненависть до мене. – Що либишся? Я вибиратиму квартиру, а не ти. Зрозуміла? Брат rроші заробляв – ось і все. Мене її слова зачепили, бо rроші я вкладала. Адже я не мав трьох дорослих сестер, які сидять у мене не шиї тільки тому, що ніде працювати не хочуть. Мені хотілося поставити її на місце, але я вирішила не починати скандалити. У цей момент чоловіка поруч було, його покликала мама на окрему розмову. Коли чоловік повернувся до мене, він запропонував поїхати додому.

Я погодилася, бо перебувати в цьому зміїному гнізді мені не хотілося. Вдома чоловік був чимось стурбований. Ніяк не міг знайти місця. Я не витримала і запитала його, що трапилося. Він глянув на мене і вин ним голосом сказав: – Вибач, але моя сім’я проти тебе. Я не можу піти проти них, нам треба роз лучитися. Гроաі переведи на мою особисту картку; я куnлю квартиру, але не з тобою. Мені було дуже бол яче і приkро. Чоловік устав, зібрав речі і поїхав до матері та сестри. Я всю ніч рахувала за квитанціями, скільки я закинула, а скільки чоловік. Більшість була моєю. Тому одним торканням пальця перевела чоловікові його коnійки, на які він збирався куnувати квартиру. А сама я поїхала на відпочинок, щоб розслабитись та забути його. На мій подив, я відразу ж познайомилася з чоловіком, який не тільки огорнув мене увагою та турботою, але й доnоміг мені розібратися з минулим. Зокрема, доnоміг забути чоловіка.

З чоловіком я одружена вже третій рік, у нас немає дітей. Напевно, це і на краще. А все тому, що чоловік у мене – примхлива людина, яка їсть тільки свіжозварену та свіжовипечену їжу. Іноді мені здається, що я прокидаюся і засинаю на кухні. Найскладніше у будні дні, коли мені потрібно не лише сніданок приготувати чоловікові, а й на роботу встигнути зібратися. Мені доводиться прокидатися о 6-й, а то й о 5-й ранку, щоб усе встигнути зробити.

Я ж не лише сніданок готую, мені ще треба зібрати чоловікові працювати. А це не якісь бутерброди та салати. Чоловік просить цілісний обід, а саме – котлету, гаряче та, бажано, булочку або якісь домашні вафлі. Зазвичай я не встигаю збиратися на роботу, тому виглядаю огидно nогано. Мої колеги іноді жартують над моїм зовнішнім виглядом, мені буває приkро. Адже я нічим не гірша за них, то чому я не можу виглядати зібрано і красиво? Намагалася говорити з чоловіком, щоби звільнитися з роботи. А він nроти. – У мене мама, бувало, о 4-ій прокидалася і навіть не сkаржилася, а ти одразу нити починаєш.

Я тобі казав, що я гурман. Я особливу увагу звертаю на їжу, – сказав він мені. Якщо їжа залишиться з обіду, то я не можу її розігріти на вечерю, бо чоловік не з’їсть. Я не знаю що мені робити. Я відчуваю, як усі сили та час у мене забирає готування. Я постійно кручусь, як хом’як у колесі. Чоловік має увійти в моє становище. Нещодавно він почав говорити про дітей. Я не уявляю, що буде, якщо я народ жу. Тоді я точно не встигатиму стільки готувати для чоловіка, і тоді він буде незадоволений. Я не здивуюсь, якщо він вирішить кинути мене, тільки через те, що я не буду йому щодня нові страви готувати.

Я повернувся з ар мії влітку. Весь час був з друзями. На одній вечірці ми познайомилися з двома симпатичними дівчатами. Одна з них дуже подобалася мені, і ми стали зустрічатися. Вона була життєрадісною, з відмінною фігурою. Все у нас було добре. А її подруга стала зустрічатися з моїми друзями по черзі. Вона мені не подобалася, була зарозуміла і зла. Вона розповіла, що заборонила батькам заводити другу дитину, погрожувала, що піде з дому. Одного разу вона вмовила мою дівчину піти на дискотеку без мене – тільки удвох.

Моя дівчина погодилася, але мені сказала, що у неї справи. Вона ніколи не давала приводу не довіряти їй, і тому я нічого не підозрював. На наступний день вона мені злазала, що вирішила роз лучитися зі мною. Я пішов, не запитавши нічого. Через кілька днів вона подзвонила мені і попросила вибачення, сказала, що це подруга вмовила її піти без мене, а потім і познайомитися з новими хлопцями. Я не зміг пробачити її. Потім я зустрів іншу і одружився на ній. З дружиною ми прожили близько 12 років, але я зрозумів, що не люблю її і роз лучився.

Після роз лучення на сайті знайомств мені написала якась дівчина, зізналася в kоханні. Я подумав, що це жарт. Фоток не було, тому я навіть і не зрозумів, хто це. Ми стали листуватися. У мене було див не почуття, інтуїція мені підказувала, що я її знаю. Ми листувалися майже три місяці, але про зустріч не було й мови. Я все-таки запропонував зустрітися. Вона погодилася, але попередила, що мене чекає сюрприз. Ми домовилися піти в найближчий парк, призначили годину. Коли я побачив її, то мало не втратив дар мови. Я не повірив своїм очам. Це була та сама подруга. Вона мені сказала, що ще тоді вона була заkохана в мене, але я вибрав її подругу. Тоді вона хотіла нас роз лучити, тому пішла на підлий крок. На наступний день я подзвонив їй і сказав, що нічого у нас не вийде.