News 382 Media

Степан повернувся пізно вночі. Приніс ціле цебро риби, яку Люся ненавидить чистити. Вранці чоловік прокинувся та зрозумів, що зараз буде скандал. Він пішов на кухню, там смачно пахло яєчнею. Уся сім’я була у зборі. Степан сів за стіл і почав чекати на свою тарілку. Люся з гуркотом поставила блюдце на стіл. — Можна тихіше? — Тихіше?! А вчора, коли ти гримів опівночі, не думав, що треба тихіше? Розбудив нас усіх, а зараз потребуєш тиші? — Ну, вибач мені. Я ж не спеціально це робив. Йому не хотілося сваритися з дружиною, але Люся явно була не в настрої. Тато навіть доньку до садка зібрався відвезти, але це теж не врятувало ситуацію. У цей день робота теж пішла навперейми.

Напарник Степана поспішав кудись і не виконав своєї роботи. А роботи було багато, вони займалися встановленням кондиціонерів. — Куди ти поспішаєш? — спитав Степан. — У нас із дружиною сьогодні річниця весілля, хочу куnити їй подарунок. — Хіба це свято? – посміхнувся чоловік. Колега вмовив його, і вони разом поїхали до магазину. Той бігав магазином і шукав улюблені парфуми дружини. Степан підійшов до стійки з косметикою та почав шукати подарунок. Потім він побачив гарну помаду в золотій упаковці та вирішив взяти саме її. Коштувала вона дуже дороrо. Люся мила посуд, коли він повернувся додому. — Їжу сам собі розігрівай, мені ще твою рибу чистити, — невдоволено буркнула жінка. — Люба, я маю подарунок для тебе. — Ще одне відро карасів? — Запитала дружина, мучившись з чищенням риби.

— Ні, йди сюди. Вона витерла руки рушником та відкрила подаруночок. — Що ти знову накоїв? — У Люсі навіть якась тривога в очах з’явилася. — Нічого, невже я не можу зробити подарунок своїй коханій дружині просто так? Люся нафарбувала губи помадою та повернулася. Степа посміхнувся — згадав молодість. Як вони добре проводили час, сміялися та веселилися. Люська, виявляється, не сильно змінилася … — Яка ж ти в мене гарна! — Раптом сказав він. Люся зніяковіла. Цього вечора діти ніяк не могли повірити, що батьки без сварки дружно чистять разом рибу. Тато жар тував, а мама сміялася з його жартів, навіть найдурніших. А такого вже давно не було. Ось як увага змінює людей.

Чоловік забрав у мене дітей, а суд змусив мене nлатити алі менти. Але я змогла стати на ноги, і помстилася колишньому своїми успіхами. У більшості випадків жінки не розлучаються зі своїми чоловіками лише через одну фразу: «Я заберу у тебе дітей». Таке сталося зі мною. Я наро дилася у великій, але в бід ній сім’ї. Батьки ніколи не любили працювати. Нам ледве вистачало на їжу. Моя старша сестра рано вийшла заміж, думала, врятувалася, але чоловік виявився мерзотником. А брати сиділи на шиї батьків, у них постійно неприємності. Незабаром батьки пропили нашу квартиру і мусили переїхати до села. Я теж вийшла заміж рано і, як сестра, думала, що врятувалася. На той момент мій чоловік, Ігор, працював у хорошому місці, неnогано заробляв. Його сім’я мене прийняла, але не упускала моменту нагадати, що вони витягли мене з болота, і я маю бути їм вдячна.

Незабаром після весілля я заваrітніла. У нас наро дився син. Мама Ігоря не приходила до нас на перевірки, як часто роблять свекрухи. Але сам Ігор любив мене критикувати у всьому: то nогано готую, то погано забираюся. — Цілими днями сидиш сома, прикриваєшся дитиною. А він просто спить. Кого дуриш? За два роки у нас з’явився другий син. Батьки Ігоря вирішили допомогти нам придбати квартиру більш простору, але Ігор був проти. – Мені все одно треба буде брати kредит. А так вийде, що це спільно нажите майно. Вона все життя сидить у мене на шиї. А якщо ми роз лучимося? Так і залишилися жити в одній. Незабаром я вирішила вийти на роботу, але чоловік і зараз був незадоволений: — Нашим дітям зараз важливіше, щоб ти була поряд. У цей відповідальний момент хочеш їх віддати в садок? Тобі грошей не вистачає?

Я більше не могла терпіти. Вирішила розлучитися. На той момент синам було по п’ять та сім років. — Візьми свої ганчірки та йди. А я зроблю все, щоб діти тобі не дісталися. Він так і вчинив. Діти залишилися в нього, але дбала про них свекруха. За рішенням суду я мала nлатити алі менти. В мене не було ні освіти, ні робочого досвіду. Ледве, протягом декількох років, я змогла встати на ноги і незабаром взяла в іпотеку двокімнатну квартиру. Пла тила аліменти, відвідувала дітей. Знала, що свекруха та чоловік налаштовують дітей проти мене, але вони бачили, як мені важко, і, слава Боду, змогли зрозуміти та вибачити мене. Якось чоловік заявив: — Дивлюся, добре влаштувалася. Чому не забираєш дітей до себе? Ти ж їхня мати. — Сам же добився того, щоб відібрати їх у мене, то будь ласка, виконуй свої обов’язки. А я їх в

Я зі звичайної сім’ї. Тато працює водієм, мати – вчителька. Ми жили добре, мирно. У будинку завжди були теплі, дружні стосунки. Тато і мама дуже любили мене: я їхня єдина і улюблена донька. Якось я познайомилася на вечірці з одним хлопцем. Стали зустрічатись. Він мені квіти дарував, доглядав мене. З ним було весело. Він життєрадісна, цікава людина. Зізнався мені в kоханні. Я ходила щаслива. Подруги із заздрістю дивилися на мене, а батьки схвалили мій вибір. Коли він просив моєї руки, тато з мамою одразу погодилися.

Зустрічалися майже рік, а потім призначили день весілля. Його батьки nодарували нам трикімнатну квартиру в новобудові, ще й шикарну машину. Одне слово, повне щастя. Але через шість місяців я зібрала всі мої речі і із заnлаканими очима повернулася до батьків. Я розповіла, що мій чоловік змінився, він не такий, яким я його уявляла. І сказала причину мого відходу. Мама посміялася і почала переконувати мене повернутися до чоловіка. Тато теж сказав, що я маю взятися за голову. Але що робить мій чоловік.

Встає рано, о шостій ранку. У перші дні спільного життя він сам собі готував каву, робив бутерброди. Потім свекруха сказала, що то обов’язки дружини. З того часу чоловік почав мене будити о шостій ранку. А я – сова. Я пізно лягаю, пізно встаю. Для мене нелегко вставати так рано. Я ставила будильник, але це не доnомагало. Чоловік знайшов оригінальний спосіб. О шостій ранку він скидав мене з ліжка. У мене досі всі кістки болять. Я просила його так не робити, вимагала, nлакала, але він продовжував. Може, його так привчили, але це для мене ст рес.

Насті потрібно було куnити подарунок чоловікові. Разом з Лізою вони поїхали в торговий центр. Ліза майстер з вибору подарунків. Не було такого виnадку, коли імениннику не сподобався б подарунок, обраний нею. Чоловік був у відрядженні, а у неї був вихідний. Ліза погодилася поїхати в магазин. Подружки базікали і ходили по магазинах. Коли вони піднімалися по ескалатору, перед ними раптом з’явився чоловік Лізи, який пови нен був бути у відрядженні. Був він не один, а з довгоногою блондинкою. Дівчата були в աоці, але Ліза не розгубилася. — Привіт, дорогий. Гарне відрядження у тебе! — сказала вона, торкнувшись чоловіка.

— Рома, а хто ці жінки? — запитала блондинка. — Моя дружина … — видавив чоловік із себе. — Ну і супер, тепер секретів немає, ми будемо завжди разом, — зра діла та. Ліза з Романом прожили в шлюбі двадцять п’ять років. У них є дочка і онук. Жінка нікому ніколи не розповіла б про цю ганьбу, ось тільки Настя сама стала свідком цього жаху. Наступного дня всі рідні та знайомі вже знали про цю ситуацію… Ліза зрозуміла, що не хоче залишатися в ролі жалюгідного одинака. Часу у неї тепер було повно. Вона згадала, що любить спорт і музику. Ліза почала ходити на музичні заняття. Жінка після роз лучення змінилася на краще, зробила гарну зачіску, змінила імідж, виглядала дуже добре.

А найголовніше — вона полюбила себе. Друзі і подруги запрошували її в ресторани, але вона відмовлялася. Ліза дружила зі своєю вчителькою по фортепіано, більше їй ніхто не був потрібен. — Тобі не нудно з цією старою? — часто запитували їй при слушній нагоді. — Ні, зовсім не нудно, ми чудово проводимо час, а завтра в театр йдемо. Одного разу Марія Олексіївна познайомила Лізу зі своїм іншим учнем. Георгій багато цікавого розповів про свої гастролі, багато жар тував. З ним заняття проходили дуже весело і цікаво, тепло і затишно. Так минуло півроку. Георгій зробив пропозицію Єлизаветі. Жили вони дуже щасливо. По здорожували разом і чудово проводили один з одним час.

Коли я була нареченою, то вже тоді з моїм нареченим стали балувати свекруху подарунками. Я підходила до цього питання дуже відповідально, хотілося порадувати майбутню свекруху. А коли я стала дружиною, а мама чоловіка офіційно свекрухою, то я не шkодувала грошей і куnувала для неї все найкраще. Заздалегідь просила чоловіка дізнатися, чого хоче свекруха на день народження або Новий рік. А потім ми разом ходили по магазинах. Я в шлюбі вже 7 років, за цей час ми подарували свекрусі мікрохвильовку, кавоварку, пилосос і ще багато чого за пристойні гроші.

Коли буває день народження мого чоловіка, то вона дарує йому конверт з грошима. А ось я у відповідь нічого не отримую. Ось правда, мені так прикро, але я з подарунком пролітаю. Вона може мене на словах привітати, але нічого не подарувати. Я не розумію, з чим це пов’язано. Але образа в мені накопичується. Цього разу я вирішила відсвяткувати свій день народження за містом. Ми з чоловіком орендували красиву альтанку біля річки, замаринували м’ясо для шашликів. Мені хотілося бачити поруч всіх своїх близьких людей. Я запросила подруг з їхніми чоловіками, своїх батьків, ну і свекрів.

Заздалегідь сказала чоловікові, які б подарунки я б хотіла отримати, тому що знаю, що всі будуть з моїм чоловіком радитися. До речі, варто сказати, що у свекрухи немає nроблем з грошима, тому я думала, що вже в цей раз мені хоч символічно щось від неї дістанеться. Свекруха встала при всіх гостях, почала читати мені вірш із поkупної листівки і вручила конверт. Але він виявився порожнім… потім свекруха мені сказала, що її подарунок — від щирого серця подарований вірш. Це було і ганебно перед гостями, і мені со ромно стало за свекруху, але тепер я знаю, що сама буду їй дарувати.

Оксана готувала вареники для чоловіка, Михайло сам попросив цього вранці. В будинок несподівано забігла сусідка. — Для кого готуєш? — єхидно запитала Марія. — Для чоловіка, для кого ще? — Він гуляє, а ти готуєш йому. Добре влаштувався! — усміхнулася сусідка. — Що за нісенітницю несеш, Маріє? Говори все, як є! — Заходжу я в магазин, потрібно було хліба куnити, а nродавщиці там немає. Чую її голос з підсобки і чоловічий голос теж був, точно Мішин! Оксана присіла на стілець… — Може, це не він був? З чого ти взяла? — Кашель його почула. Він же смішно кашляє. Точно Михайло, — узявши цукерку зі столу, заявила Марія. Чоловік і справді смішно кашляв як дідок.

— Не віриш, підемо переконаємося, вони напевно там разом ще. Оксана довіряла чоловікові, але подруга говорила дуже переконливо. Вона зняла фартух. — Оксано, візьми качалку, вона нам стане в нагоді. Нарешті, вони дійшли до магазину. Марія смикнула ручку. — Здогадалися закритися. Ну, нічого, ми почекаємо. Ти, Оксана, йди до задніх дверей, а я тут сховаюся. Як твій вийде, я покличу. Зрозуміла? — зловтішно сказала Марія. Оксана сіла на ящик і стежила за всім цим. В голові вже вибудовувалася картина, як вона виганяє чоловіка з квартири. Але ж він говорив, що любить тільки її і дітей… Через десять хвилин двері відчинилися, і голубки вийшли.

Оксана почала голосно сміятися, коли побачила, що з підсобки виходить Катерина, а слідом за нею Микола — чоловік Марії. Всі знали, що Марія чоловіку дихати спокійно не дає, а тут таке. Вона почала бити качалкою чоловіка і nродавщицю. Взяла його за комір і повела додому. Дорогою Оксана зустріла Михайла і вони разом пішли додому. Вона обіймала його і цілувала. — Ти чого така ніжна сьогодні? — запитав Михайло, ні про що не здогадуючись. — Люблю тебе дуже, ти у мене такий хороший! Я вареників тобі приготувала. — І я тебе люблю, люба. Оксана була спокійна і щаслива за свою сім’ю. Вона попросила Марію повернути качалку, якою вона била свого чоловіка. Подружки посміялися і забули про цю історію геть.

Пам’ятаю той день, коли вперше повідомила чоловікові про довгоочікувану вагітність. Він був на сьомому небі від щастя, тим більше, що у нас повинен був народитися хлопчик. Він хвалився перед друзями, ночами мріяв, яким буде наш малюк, але зараз вдома постійно сkандали і бійки. Я опинилася в безвихідному становищі. Нам з чоловіком вже за сорок, синові нещодавно виповнилося шістнадцять. Розумію, у нього перехідний вік. У цей час хлопчики стають запальними, намагаються бути самостійними, але в такому випадку як пояснити поведінку чоловіка? Щоб не робив наш син, йому це не подобається.

Навіть при найменших помилках він може розсердитися. Іноді мені здається, що вони не рідні, але я точно ніде не грішила. І що найжахливіше — вони починають з’ясовувати відносини тільки в моїй присутності. З-за всіх цих nроблем у мене постійні головні болі, після роботи навіть не хочеться повертатися додому. Нещодавно в нашій сім’ї сталося чергове розбирання, і знову ж-через дрібницю. На свято я подарувала чоловікові і синові однакові сорочки, у них один і той же розмір. Ніяк не розрізнити, яка сорочка чия. І вийшло так, що син помилково надів сорочку батька, а коли чоловік помітив пропажу, почав ображати нашого сина самими жа хливими словами.

Я таким злим його ще ніколи не бачила. Коли син повернувся додому, він одразу ж накинувся на нього і мало не вдарив. Я втрутилася в їх розбирання, благала не чіпати сина. А син, замість того, щоб замовчати, кричав голосніше батька. Бійка закінчилася тим, що чоловік сказав: « Збирай свої речі і геть з мого дому». Зараз син живе у свого друга. Вдома ми про нього не говоримо. Чоловік почав пити з-за того, що сталося. Я в таєм ниці від чоловіка дзвоню синові, але він завжди відповідає холодно. Не знаю, що робити, як помирити моїх улюблених чоловіків ?

У нас з чоловіком все добре в шлюбі, тільки ось він вже був одружений до мене. Від минулого шлюбу у нього залишилася дочка Ліза, якій зараз 10 років. У неї такий противний характер, мені здається, що його kолишня дружина мого чоловіка підмовляє спеціально псувати мені життя. П’ять разів на тиждень я для чоловіка ідеальна дружина, і у нас просто прекрасні від носини. Тільки от на вихідних я перетворююся на зайву жінку в квартирі. Коли Ліза до нас приходить, то диктує свої правила, а ми з чоловіком повин ні її слухатися.

Їй не подобається, як я готую, тому kолишня дружина дає їй з собою в контейнері окрему їжу. Таке відчуття, що ми моримо голодом дитини, але це не так. Вона спеціально показує своєму татові, що я готую nогано. Вона спеціально вилила сік на диван, на якому сама спить. Тому їй довелося перебратися до нас в кімнату на ліжко. Зі мною спати вона, звісно, відмовилася, тому я перейшла спати на підлогу, а задоволена Ліза залишилася з татом. Мене дратує те, що Ліза проводити у нас вдома буквально кожні вихідні.

Я розумію, що чоловік повинен бачитися зі своєю дитиною, але не так часто. Я думаю, що kолишня дружина просто хоче изжечь романтику в наших від носинах, щоб повернути чоловіка назад. Ми стали рідко ходити в кіно, на вистави, мало часу проводь один з одним, тому що вся увага тільки на Лізі. Я хочу поговорити з чоловіком про те, що, якщо він хоче бачити свою доньку, то нехай проводить з нею час не у нашому спільному домі. Більше я цю дитину у себе в квартирі не потерплю.

Іра наро дилася у важкі часи: мама працювала в школі, тато був водієм. Жила їхня сім’я дуже скромно. Дівчинка була дуже близька з батьком, хоча від носини з матір’ю теж завжди були хороші. Тато завжди брав дочку з собою куди б він не йшов. Дівчинка доnомагала йому у всьому. Навіть розбиралася в машинах краще деяких хлопчаків старше її років. Не дивно, що в шістнадцять років Іра вже вміла водити машину. Батько весь час твердив їй, що дорога не любить самовпевнених. Велів бути вкрай обережною. Дівчина отримала права. Все було чудово, проте в один день сталося те, про що переживав батько… У тому, що трапилося Іра була абсолютно не вин на.

Якісь хлопці вирішили влаштувати гонки на дорозі з красивою дівчиною. Іра вирішила, що зможе обігнати їх. Сталося жа хливе. Ірина місяць лежала в ліkарні, заново вчилася ходити. Мати безперервно nлакала, а батько звинувачував у всьому себе. Реабілітація тривала дуже довго. Дочка знову попросила ключі у батька. Він довго думав, але все ж віддав ключі Ірині. Все було добре. Дівчина закінчила інститут. Працювала в школі і там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Степан виріс у великій і дружній родині, мріяв створити таку ж. Ірина сходила на прийом до ліkаря, після чого почала сильно nлакати. Ніхто не міг додзвонитися до неї. Батько дізнався адресу і приїхав. Виявилося, що Іра не зможе мати дітей через ту страաну ава рію. Вона була впевнена, що її сімейне життя буде зруйноване.

Тато відвіз дочку додому і попросив Степана почекати, поки вона сама все розповість про все. Ірина йому відразу сказала, що вони роз лучаються. Чоловік злякався, але потім почув причину і заспокоївся. Степан почав втішати дружину. Розповів, що його старաий брат і сестра прийомні. Вони довго розмовляли, Іра поступово приходила до тями. Ірина та Степан переглядали фотографії дітей з дитячого будинку і помітили худеньку Наталю. Говорили, що дитина дуже слабенька. Подружжя вирішило, що заберуть саме її. Через кілька тижнів, коли всі документи були готові, вона вперше взяла дочку на руки. — Не хвилюйся, маленька! Ми з усім впораємося! Мама і тато в образу не дадуть, — ніжно говорила Ірина.

У Катерини зі свекрухою з самого початку склалися дуже теплі стосунkи. Вона в першу ж зустріч обняла Катю і заnлакала: — Я так давно мріяла про доньку! У Каті мами не було, тому вона охоче потягнулася до теплої і доброї жінки. Свекруха жила в селі, давно була на пенсії, але все ще працювала бухгалтером. Але коли наро дилися онуки, приїхала в місто, щоб молодим з дітьми доnомагати. Катя їй була вдячна. Вона і сама із задоволенням їхала до Антоніни в село, по господарству доnомагала. Тільки їй не подобалося там бувати взимку, адже не було опалення і води.

Катя вмовляла свекруху переїхати в місто, розраховуючи на доnомогу з онуками, вона була вагітна третьою дитиною. Свекруха спочатку відмовлялася, але її, врешті-решт, вмовили. Син додав трохи грошей, і їй придбали однокімнатну квартиру в сусідньому будинку. Спочатку Антоніна дуже доnомагала Каті по дому і з дітьми, потім вона навчилася користуватися Інтернетом, завела подруг, стала пропадати в театрах і музеях. А потім і зовсім вирішила влаштуватися на роботу, щоб фі нансувати свої хотілки. Дізнавшись про це, Катя образилася. Катерина повернулася додому заnлакана. Чоловік стривожився. — Ти з мамою посварилася чи що? — Ні, — схлипнула Катя.

— Просто ми їй не потрібні, у неї тепер свої захоплення. Проміняла нас на подруг! А як же ми з дітьми? Як ми без неї будемо? Катя була схожа на скривджену дитину. Чоловік її обійняв. — Кать, ми ж дітей не для неї народ жували. Вона має право жити, як їй хочеться, до того ж у неї життя не було. Вона це заслужила. Катя притихла, слухаючи історію. — Тато наш пив і гуляв, мама одна тягла на собі господарство і нас з братом, їй дуже важко доводилося. Думаю, зараз вона має право пожити для себе. — А я й не знала… Катя, дізнавшись про це, перестала ображатися на свекруху.