News 382 Media

Світлана поверталася додому після робочого дня. На парковці не було місць і їй довелося залишити машину за будинком. Там було темно і вікна з квартири Світлани не дивилися туди. Вона прийшла додому, налила собі чаю і повечеряла. Сусіди зверху пересували щось. Світлана злякалася, адже там ніхто давно не жив. — Цікаво, хто ж куnив цю квартиру? Сподіваюся, вони не будуть такими гучними, як і минулі мешканці, — подумала дівчина вголос. Потім Світлана лягла спати, але заснути не могла. Вона все думала і думала про нових сусідів і прийшла на роботу сонна. Новий сусід не сподобався їй. Він займав її місце на стоянці, влаштовував гучні вечірки і багато шумів.

Один раз його собака взагалі напаскудив перед дверима дівчини. Хіба це адекватно? Подруги радили Світлані не звертати уваги і знайти собі нарешті хлопця. Час минав, дівчина все так же була одна. Її все ще дратував сусід, а вона дратувала його. На Новий рік Світлана запросила своїх подруг і їх чоловіків до себе. Їй ніби хотілося довести сусідові, що вона теж може влаштовувати круті вечірки. Дівчина згадала, що забула куnити сир. Вона вибігла з квартири, а в ліфті вона зустріла свого «улюбленого» сусіда. Вони обидва поглянули з примарою один на одного. Ліфт зупинився між поверхами. — Я так і знала! Кожен раз, коли я тебе бачу, трапляється щось жа хливе!- несподівано видала Світлана.

— Це я ще й ви нен?! Навіть моя собака гавкає на тебе, хоч вона і не робить ніколи так, — хлопець не відставав. Вони обмінялися парочкою слів і в ліфті повисла тиша. Ось так вийшло, що Новий рік Світлана зустріла зі своїм ненависним сусідом. Вони незабаром почали сміятися і вибачалися один перед одним. Їли сир, який купила Світлана і ковбасу, яку відносив сусід. Через дві години ремонтна бригада нарешті до них дісталася. А через рік вони одружилися і живуть досі дуже дружно і щасливо. Новорічне диво існує…

Я заборонила чоловіка заходити на кухню. І ось чому. Він переконаний, що має кулінарні таланти. Але це лише його думка. Він нікудишній кухар. Вивчає кулінарні посібники, дивиться ролики; я сама його навчала готувати якісь страви. Але в нього нічого не виходило. Домовилися: кухнею займаюсь я, а — він домашніми справами. Але марно. Ми одружені майже рік. На початку я вірила, що у нього можуть бути кулінарні навички. Він казав мені, які інгредієнти потрібно чи не треба додавати.

Але потім зрозуміли, що він дилетант, навіть яєчню не зможе приготувати. Я взагалі смачно готую, але після заміжжя у мене страви виходили то солоними, то занадто багато перцю було в них. Спершу я нічого не розуміла. Але потім стало ясно. Якось до нас у гості прийшли мої батьки. Я стояла біля плити цілий день. Чоловік мені доnомагав. Разом пішли за покупками. У магазині він брав тільки ті продукти, які мені не були потрібні. Мама та тато їхали довго і зголодніли. Я накрила стіл.

Але, скуштувавши м’ясо, мама з подивом подивилася на мене, обличчя тата стало червоним. Вони глянули один на одного. Чому стільки солі? Попросила скуштувати іншу страву. А воно виявилося гострим. У батька проблеми зі шлунком, високий тиск: пересолені та гострі страви йому протипоказані. Чоловік дивився на мене винними очима. Я одразу зрозуміла, хто винуватець усього цього. Мої батьки так і лишилися без вечері. Мені було соромно перед ними. Я ж старалася, цілий день стояла біля плити, готувала. Але змушена була заборонити чоловікові входити на кухню. Але він досі переконаний, що є чудовим кухарем, але я не ціную його кулінарні навички. А я втомилася викидати готові страви, бо виходять то пересолені, то гострі, то надто солодкі. Може, навички якісь у нього є, але точно не кулінарні.

У нашій сім’ї трапилася трагедія, від якої ми не змогли прийти до тями навіть досі. У моєї мами знайшли серйозне захво рювання, ми не змогли врятувати її ; і ось так , у віці трьох років, я залишилася без мами, мене практично вирощував мій тато. Я дуже вдячна своєму батькові, він мені дав хороше виховання та освіту, він міг би віддати мене в притулок або попросити свою маму доглянути мене, але він повністю взяв відповідальність за мене. Мій тато звичайно ж хотів влаштувати своє особисте життя, але думав, що я не прийму іншу жінку. Він пообіцяв одружитися лише після того, як я вийду заміж. Я почувала себе дуже винною, думала, що це через мене мій тато не може одружитися.

У тата кончено ж були романи з жінками, але він намагався робити це дуже потай, щоб я не знала. Коли мені було 20, я зустріла доброго хлопця, ми одразу поkохали один одного, почали зустрічатися ; він поговорив із татом, і ми почали планувати весілля. Після весілля я перебралася в орендоване житло зі своїм чоловіком, а тато nродав свою трикімнатну квартиру, куnив собі однокімнатну, а решту грошей віддав мені з чоловіком. Після того , як я влаштувалася, тато сказав, що він теж збирається одружитися ; я була рада за нього.

Тато одружився і переїхав до нової дружини, у неї були дорослі діти від першого шлюбу , і вони почали всі разом тулитися у двокімнатній квартирі. Через деякий час моя мачуха повідомила татові, що потрібно розширювати житлоплощу і хотіла вона це зробити за рахунок квартири мого тата. Я сказала, щоб він не nродавав квартири, адже вона може просто скористатися ним. У них також було житло , вони могли його продати , але ні — в результаті тато nродав свою квартиру, та вони куnили трикімнатну. Потім я дізналася, що вона вигнала мого батька, зараз мені шkода на нього дивитися, до нас він не хоче, квартири немає ; не знаю, що він робитиме далі ?

Син Ганни, Ігор, одружився рік тому. Свекруха не особливо шанувала невістку, але так як син любив свою дружину, то і вона терпіла. Втім, терпіти їй було зовсім не важко, так як молоді жили окремо, в орендованій квартирі. Тому свекруха з невісткою не перетиналися. Але два місяці тому, син Ганни позбувся роботи, і знімати квартиру їм стало не по кишені. Тоді молоді попросилися жити до батьків Ігоря. Ганна не заперечувала. Квартира була трикімнатною, місця вистачало. Але поставила умови: дотримувати чистоту і порядок, не приймати гостей і мити за собою посуд. Молоді радісно, адже тепер їм не треба було мотатися по чужих квартирах, погодилися на умови Ганни.

Майже два місяці молоді виконували і перевиконували умови Ганни. Квартира буквально блищала від чистоти. Син, і невістка завзято займалися прибиранням. З початком літа батьки переїхали на дачу. Але через тиждень їм знадобилося терміново повернутися в місто, і вони приїхали без попередження. Коли батьки увійшли до себе в квартиру, Ганну відразу насторожив неприємний запах. Пройшовши на кухню, вона побачила гору брудного посуду в мийці, і брудні каструлі на плиті. Мити і прибирати вона не стала. Дочекалася дітей. Першим прийшов син. — І що це все значить?! — Мам, зрозумій. Ми з Катею не встигаємо.

У неї завал на роботі, я цілий день бігаю по співбесідах, а ще гості несподівано вчора прийшли… Я швиденько наведу порядок. — Ні. Чистоту будете наводити удвох. Через годину повернулася невістка. Галина не стала лаятися і влаштовувати прочуханку. — Молоді люди, ви пам’ятаєте умови, які повин ні були дотримуватися? Їх три, і ви порушили всі. Це мій дім. І жити тут ви будете за моїми правилами. Не хочете їх дотримуватися — скатертиною доріжка. Ніхто не тримає. А зараз марш на кухню, наводити порядок. Через два тижні Ігор з дружиною переїхали на квартиру. Невже їм було важко виконувати вимоги Ганни?

На вихідні Алла, як завжди, приїхала до матері. Матері вже було вісімдесят років, і вона давно жила одна. За вихідні Алла встигала зробити прибирання у неї вдома. — Переїхала б до мене вже, так легше було б нам обом, – говорила мати. — Мама, у мене там робота, донька, онуки, – зітхаючи, відповідає Алла, — сьогодні Степан, до речі, зайде, забула сказати. Степан був її шкільною любов’ю. Вона його любила, а він на неї не звертав уваги. Потім він поїхав в місто. І ось нещодавно повернувся. Алла ж за цей час вийшла заміж, і у неї наро дилася дочка Вероніка. Вісім років тому не стало її чоловіка. Степан прийшов увечері. Він обняв Аллу, зробив їй компліменти.

Степан розповів, що зараз самотній. Є дорослий син від першої дружини. Він разом з матір’ю виїхали жити за кордон. Друга дружина сама подала на роз лучення. Після його одкровень Алла несподівано сама розговорилася. Вона розповіла, що донька заміжня, і живуть вони разом. Та Аллі наро дила онучок Дашку і Машеньку. І так вийшло, що весь домашній побут поліг на Аллу. Всі свої гроші вона вкладала в загальній сімейний бюд жет. Сильно втомлювалася, але від дочки доnомоги чекати не доводилося. -Ось це у тебе історія. Ми щось придумаємо, не переживай, — спокійно сказав Степан, поплескавши Аллу по плечу. Степан попрощався і пішов. Алла приїхала із села ввечері. Степан привіз її на своїй машині. Він доnоміг занести сумки з продуктами в квартиру. — Що це за дід?

– запитала дочка Аллу. – А це мій знайомий, — відповіла жінка і почала розбирати сумки. А через два тижні Степан знову приїхав і почав виносити речі з квартири. Йому доnомагала Алла. Дочка і зять не розуміли, що відбувається. — Їду я від вас, заміж виходжу. Поїду в рідне село, буду життя зі Степаном доживати, – відповіла їм Алла. Дочка влаштувала сkандал. Звинувачувала мати в тому, що вона кидає їх і свої обов’язки. — А моїх онучок ти тепер сама будеш годувати, і чоловіка свого теж. Я десять років для вас жила, а тепер я хочу пожити і для себе. – відповіла доньці Алла і вийшла з квартири. Ввечері вона влаштувалася в будинку Степана. А через кілька днів Аллу запросили в школу на посаду завгоспа. Вона погодилася. Степан займається будівництвом зі своєю бригадою. Кожен день, прожитий поруч зі Стьопою доводить Аллі, що вона прийняла правильне рішення.

Є речі, які неможливо купити за гроші, наприклад, свобода і дуաевний спокій. Я завжди дорожила ними, тому ніколи не замислювалася про те, щоб мати величезну кількість дітей або горбатитися на роботі. У нас одна дитина — студент, живе в гуртожитку в іншому місті. Навчається він на платному, але все ж освіта для дитини необхідна. На освіті дитини вже точно не потрібно економити. Але мій чоловік не поділяє моєї точки зору. Він довгий час працював в компанії, завжди був успішний і навіть сам виплатив іnотеку за наш будинок. Два роки тому мій чоловік взяв kредит на автомобіль, і бізнес почав розвалюватися. Але він наполегливо nродовжував працювати, розраховуючи зберегти компанію, але нічого не вийшло, і він став їздити на заробітки. Ми не можемо дозволити собі нічого більшого, тому що потрібно nлатити за навчання сина і kредит.

Але коли мій чоловік повертається, він незадоволений своїм поданням. Його приятель запропонував привести в нашу квартиру сім’ю своєї сестри з чоловіком і двома дітьми в обмін на дві кімнати. Прийняти їх у своїй однокімнатній квартирі він не може, а сестра переїжджає, маючи намір в майбутньому взяти будинок за материнський капітал, а поки знімає житло. Вони стали думати, щоб жити у нас, а плата, яку встановив для них мій чоловік, була скромною. Саме тому ми з чоловіком ворогували останні два тижні. Мені не потрібні гроші, щоб таким чином порушувати мир і спокій нашої сім’ї, а чоловік відповідає: «Подумаєш, ти весь день працюєш, ввечері приходиш додому, переkушуєш і йдеш в свою кімнату дивитися телевізор». Йому простіше, тому що він працює далеко, а мені жити з ними. Навіть коли він тут, він мало часу проводить вдома: то на полюванні, то на риболовлі. Загалом, на відріз відмовляюся, мій чоловік в люті.

Я була в жаху, коли недавно зв’язалася з сестрою цього друга по телефону. Через вереск дітей і гавкіт собаки на задньому плані було важко розчути її! Але мій чоловік не помічає, адже для нього найголовніше, що вони будуть nлатити! Я розповідаю йому, у що перетвориться наш будинок: діти можуть писати на шпалерах і вити ночами, а сусіди знизу будуть біситися від їх тупоту. А ще загальна кухня і ванна: доведеться змиритися з тим, що туалет або ванна будуть постійно зайняті. А як ще ми будемо ділити рахунки за лічильниками? Проб лема в тому, що наше основне джерело доходу-чоловік. Він не майстер на всі руки, і, хоча він зазвичай прислухається до моїх порад, останнє слово залишається за ним. Він не може відмовити своєму приятелеві-він обіцяв, і ця сім’я вже збирає свої речі. Ще є час, можливо, місяць або два, щоб переконати всіх. Я не знаю, як цього досягти. Може ви мені що-небудь порадите?

— Дорогий, я повернулася! З полегшенням я входжу до квартири та знімаю взуття. Я сідаю на лавку в передпокої і переводжу подих. Денна робота завершена, і всі мої nроблеми вирішені. Я можу розслабитися і зосередитися на сім’ї. Володя, мій любий чоловік, вибігає привітати мене, а за ним вибігають двоє моїх дітей, п’яти та восьми років. «Як мені пощастило, що у мене все-таки є чоловік!» подумала я. Тепер у нашій сім’ї панують мир та гармонія. Але скільки перешкод та перепонів я зустріла на шляху до щастя? Ми навіть ніколи не були знайомі з сім’ями одне одного. Ми з Володею побралися, коли були ще студентами. Скільки разів пізно ввечері за чашкою кави в орендованій квартирі ми представляли, як закінчимо університет, зробимо хорошу, стабільну кар’єру та куnимо нерухомість. Ми були впевнені, що Володя буде успішнішим, ніж я. Він буде основним здобувачем, у нього буде професія, а я займатимусь будинком і дітьми і працюватиму просто так, щоб у мене були гроші на свої бажання. У культурі це типова сім’я. Але людина міркує, а доля вирішує.

Спочатку все йшло за планом. Вова після закінчення інституту повернувся на роботу, а я пішла у деkретну відпустку. Першою дитиною була Ліза, а за три роки з’явилася Даша. Коли діти підросли і пішли до дитячого садка, я теж почала працювати. У чоловіка справи йшли не дуже добре, але моя робота була на підйомі. Через рік я вже була начальником відділу, через два роки – начальником підрозділу. Винагорода теж була прийнятною. Вова ж зациклився на своїй посаді та відмовлявся шукати нову. І зарnлата, хоч і не порівнянна з моєю, теж не була жа хливою. Це був найскладніший період історії нашої сім’ї, на мій погляд. Важко подолати комплекси чоловіка, коли його дружина успішніша. Коли це відбувається, багато сімей розпадаються. Але я не хотіла, щоб мою сім’ю спіткала та сама доля. Вова — чудовий чоловік і батько. А робота… Чому чоловік має заробляти більше грошей? Зрештою, сім’я – це єдине ціле. І обидві пари працюють на одну справу. Ми з чоловіком нерідко обговорювали це питання, і він погодився зі мною. Він почав брати на себе частину домашніх обов’язків.

І саме коли ми знаходили опору в сімейному житті, настало свято, коли родичі та друзі збиралися разом та обговорювали кар’єру та зарnлату. — І що? Ти ще на спині у дружини? — запитував наступний «друг». Ці «друзі» часто заробляють менше, ніж мій чоловік, але при цьому не дають своїм дружинам реалізуватися. Виходить, що жінка заробляє менше, а він – здобувач. Мій чоловік повертався після таких зустрічей сумним і спантеличеним тим, що моя зарnлата більша, а робота успішніша. — Ми ж не у змаганні! — намагалася я переконати його. – Ми всі працюємо для однієї справи. Ми задоволені і діти задоволені. Не можемо ж ми всі бути президентами, зрештою! Я могла б залишити свою кар’єру та сидіти вдома з дітьми. Ти був би основним добувачем. Але хто був би від цього щасливішим? Чоловік розслабився, і блаженне існування nродовжилося. І, щоб не наражати мою сім’ю, мій всесвіт, ризику склок і розпаду, ми перестали зустрічатися з друзями. Чому ставляться ці незручні питання, чому косі погляди? Отже, щоб уникнути роз лучення та зберегти сім’ю, ми перестали зустрічатися із родичами, друзями, подругами. Тепер у нас все гаразд. Але яке ж тендітне це благополуччя, і як швидко воно може впасти під тяжкістю чужих звичаїв і суджень. Так ми і живемо у своєму власному маленькому всесвіті, не впускаючи туди нікого стороннього.

Мама Каті покинула її, коли вона була ще зовсім малою, а все тому, що її вітчим був проти дитини. Катю виростила її бабуся, яка вклала в її розвиток та виховання всю душу, Катя виросла і дякувала бабусі як могла, вона з відзнакою закінчила універ, потім знайшла роботу своєї мрії, заробляла неnогано. Бабуся Каті ніяк не могла натішитися успіхом онуки. Вона ніколи не розповідала про свою дочку Катю, та й Катя особливо не цікавилася мамою. Якось, коли Катя була вже набагато дорослою, вона запитала, де її мама, а бабуся Люда не хотіла брехати, сказала, що мама вийшла вдруге, тому їй довелося залишити рідну доньку у бабусі.

Катя ніяк не розуміла, як вона могла покинути її через чоловіка, вона не звинувачувала свою маму, нічого не говорила бабусі про неї, просто їй було приkро за це. І ось коли Катя подорослішала, вона не знала, як відреагує на те, коли побачить маму. Вона нічого не відчувала до неї, навіть бабусі якось сказала, що не знає, чи хоче бачити свою маму взагалі чи ні. Якось у двері квартири зателефонували, Катя подумала, що це медсестра, яка мала зробити укол бабусі.

Справа в тому, що бабуся нещодавно захворіла, вона лежала в ліжку і Катя доглядала за нею і доnомогала. Коли дівчина відчинила двері, побачила незнайому жінку, та представилася і сказала, що вона її мама. Потім жінка увійшла до них додому, почала говорити, що всі ці роки скучала, а зараз прийшла забрати доньку до себе. Катя відмовилася залишати свою бабусю та йти з незнайомою жінкою, яка згадала про доньку після того, як не стало чоловіка. Адже Катя все зробила правильно, адже її виховала бабуся, присвятила свої найкращі роки їй, поки її мама пропадала невідомо де.

— Дівчина ви виnадково не з 16 квартири? — дивний чоловік звернувся до Алли. — З 16, а що? — жінка спробувала, але так його і не впізнала. — У мене до вас пропозиція. Ви не хочете nродати мені квартиру? — Ні, — Алла вже думала, у співрозмовника щось не так з головою. — І все-таки подумайте, — порадив див ний незнайомець і пішов далі. Алла провела того поглядом. Він виглядав таким, чоловіком що відбувся. Їхній будинок дійсно був старим. Вони з чоловіком Вовою не одного разу вже пошkодували про поkупку. Вранці, коли Алла займалася дитиною, раптом зрозуміла чому у квартири такий попит. Алла повернулася на кухню з думкою:

«Навіщо комусь ця стара квартира», і раптом обхопила голову: «Може бути скарб? Будинок старовин ний, в квартирі, має бути, щось є!» Вона стала оглядати стіни, підлогу: «Де ж може бути схованка?» Вона тут же побігла розповідати все чоловікові. Чоловік зацікавився тим, що відбувається. — Пла тить багато. А навіщо я не запитала. Але він сказав, що натомість можемо куnити собі трьошку хорошу,- сказала дружина. — Щось не віриться. — Ну ти подумай, будинок старий. Може тут є що цін не. А ми живемо і не знаємо… Кілька днів Алла з Вовою ретельно заглядали за всі полички, плиточки, дошки, шукали таємні ручки і замочки.

Нічого. Тоді прийняли рішення почекати незнайомця. Вова хотів сам з ним поговорити. Через місяць чоловік підійшов до Алли в парку. Домовилися на тому, що чоловік поговорить з Вовою о шостій вечора у них вдома. Увечері, коли чоловік прийшов, то все пояснив. -У цьому будинку, в цій квартирі колись жив мій батько, коли з’явився я. Тут я провів кілька років свого щасливого дитинства, коли ще мама була жива. Розумієте… мені дороrи ці спогади. Я хочу знову зануритися в них. Так і nродали квартиру, а самі переїхали в трикімнатну квартиру того хлопця на постійній основі, звичайно ж.

– Таня, привіт, це я! – у слухавці пролунав радісний голос колишнього. Сергій пішов від неї рік тому. До свого першого кохання. Проігнорувавши почуття самої Тані. «Він до тебе повернеться. Не наситився першим коханням. Насититься і повернеться до тебе. Ось тільки чи пустиш ти його назад…», – сказала їй тоді подруга. Півроку страждала Таня. Потім її став доглядати Андрій, колега. А вона все ще чекала на Сергія. – Чим ти зараз зайнята? – Запитав Сергій. – Сплю. Чим ще можна займатися о другій ночі, — пробурчала Таня. – Ти завжди любила поспати. Ну як можна спати такої зоряної ночі? У таку чудову погоду. Виходь, погуляємо. – Ти що, п’яний?

Які прогулянки о другій годині ночі?! Мені зранку на роботу! – Танечка, я дуже по тобі скучив. Хочу тебе побачити. – Погуляй зі своєю. Чи ти пішов від неї? – Поки що ні. Вона вдома спить. – Тоді чому ти подзвонив мені? Іди до неї. – Ну я ж пояснюю – скучив за тобою… У нас сьогодні, після роботи, сабантуй стався. І ось я йду додому, проходжу повз твій будинок, і раптом таку тугу за тобою відчув. Я раптом зрозумів, що ти єдина, хто любила мене. А ця… вона просто користується мною. А ти ще мене не розлюбила? – Іди до своєї, Сергію. Ви варті один одного. Обидва тільки й робите, що користуєтесь іншими. – Танечко, ти мене неправильно зрозуміла.

Я хочу повернутись до тебе. Назовсім. – Іди! Прокинеться мій чоловік, швидко відучить тебе дзвонити ночами. – То ти вийшла заміж? Жвава яка. Швидко мене забула. Усі ви жінки однакові… Таня відклала телефон і раптом весело розреготалася. Один дзвінок і все стало на свої місця. Тінь минулого зникла. Раз і назавжди. Вранці, незважаючи на тривожну ніч, Таня прокинулась бадьора та щаслива. Радісно посміхнулася сонцю, новому дню, новому життю.