Нещодавно в моєму житті відбувся інтригуючий поворот подій, який припускає, що, можливо, втрутилася доля. Прогулюючись одного разу своєю вулицею, я помітила літню сусідку, яка в глибокій задумі переглядала якісь папери, сидячи на лавці. Ця мила жінка, з якою я час від часу розмовляла, здавалася надзвичайно стривоженою. Підійшовши до неї, я зрозуміла, що вона переймається рахунками за комунальні послуги. Її поганий зір посилював її біди. Бажаючи допомогти, я запропонувала провести її до банку, щоб сплатити рахунки.
Поки ми йшли, занепокоєння жінки наростало. Оскільки в неї залишалася лише частина пенсії, вона запитувала себе, чи вистачить їй до кінця місяця. Належна сума була значною. В мені щось заговорило в той момент, і я вирішила допомогти їй, сплативши всі її рахунки. Я взяла її гроші, сплатила рахунки за допомогою своєї картки і повернула більшу частину грошей, запевнивши її, що рахунки були значно нижчими, ніж очікувалося. Радості її не було меж. Втративши чоловіка і не маючи дітей, ця жінка жила одна. Я поклялася допомогти їй, подала з нею заявку на отримання субсидії і почала часто відвідувати її, приносячи частування, які вона дуже любила, наприклад, шоколадні цукерки.
Одного разу, повертаючись із роботи, я застала її розмовляючою з хлопцем на лавці. По знайомству з’ясувалося, що це її племінник Олександр. Незважаючи на початковий скептицизм щодо його намірів, Олександр виявився чудовим хлопцем. Він відшкодував мені витрачені гроші, і, на мій подив, у нас виявилося дуже багато спільних рис, включаючи нашу професію. Наше спілкування тривало навіть після його відходу. Потім знову повернувся Олександр, цього разу із пропозицією руки та серця. Тепер я не можу не замислюватися, чи була ця чарівна серія подій простим збігом чи благословенням згори…