News 382 Media

Сім’ї Тітових довелося зіткнутися з великим rорем. У Максима і його дружини Олени вже було троє дітей, коли вона заваrітніла трійнею. На сьомому місяці ваrітності у неї виявили страաний діаrноз — злоякісну бо лезнь. Ліkування під час ваrітності організувати було неможливо, тому до кінця терміну вона сильно ослабла і навіть народити сама не могла. Зрештою, на операційному столі жінка воліла віддати своє життя в обмін на три життя. Так Максим став батьком одиначкою шістьох дітей.

Нелегко чоловікові доводилося, але він дуже старався. Йому допомагала мама, яка залишалась з дітьми, коли чоловік був на роботі. А потім журналісти зняли про нього репортаж, який побачили багато людей. У чоловіка з’явилися шанувальниці, які стали писати йому листи. Максим сходив на кілька побачень, але жінки його розчарували, більшість з них були зовсім непридатні для сімейного життя, а чоловік хотів знайти матір для своїх дітей і хорошу дружину.

Але одного разу його зачепив лист від жінки, яку звали Ганною. Анна висловлювала захоплення його стійкістю і писала слова підтримки. Він написав їй у відповідь, зав’язалося листування. Незабаром вони пішли на побачення. З першого погляду чоловік зрозумів, що Ганна дуже гарна жінка. Незабаром народилася спільна дочка. Ганна каже, що бути матір’ю такої кількості дітей непросто, але головне вміти правильно організувати свій час, тоді навіть час на відпочинок можна знайти.

Катя сиділа і дивилася на чоловіка. «Невже це все? Як же так?. Вона ще раз глянула на Віктора і зважилася сказати. – Вікторе, я… – її перебив телефонний дзвінок. – Вибач, треба відповісти, – сказав Віктор. Він схопився і почав розмовляти, додаючи: «так, кошеня» і «звичайно, сонечко». «Все – таки це дійсно все…» — зітхнула Катя. Претензій до Віктора у Каті не було. Ділити особливо було нічого. Розлу чилися швидко. Перший раз Катя повернулася додому і відчула розча рування. Вона почула, як у замку повернувся ключ – це повернулася зі школи донька. Марія дуже важко переносила відхід батька. Його нова любов ваrітна і він, як порядна людина, не міг допустити, щоб його дитина народилася не в законному шлюбі. Ще давно вона влаштувала його працювати у своєму офісі.

Там він і знайшов свою нову жінку. Катя поспішала на обід. Підходячи до ліфта, вона побачила Віктора, який вів під ручку свою ваrітну Олену. Але день був вдалий, їй дали відпустку. — Маша, привіт! Що робиш? – увірвалася додому Катя. — У мене для тебе сюрприз. Завтра ми з тобою летимо у відпустку! Днів на 10. Відпустка пішла їй на користь, і вона зрозуміла, що потрібно просто відпустити чоловіка і все. Вони з подругою Олею стали розбирати фотографії разом. На одній фотографії була Катя з хлопцем. — Це моя перша любов. Його звали Олег, і ми закохалися один в одного з першого погляду. Нам було по 16 років. Він був з Києва і взагалі випадково потрапила до нас в табір. Мої батьки мене забрали раніше з табору. Зв’язок обірвався.

Пізніше Катя заявила подрузі, що звільняється і починає нове життя. Минав час. Життя Каті більш-менш налагодилося, і вона звикла жити тільки з донькою. Але одного разу прийшов Віктор. —Вона мене не любить. Їй потрібна була тільки дитина і штамп в паспорті. Я зараз живу у мами. Може ми… знову… — Ні, — голос Каті став жорстким. — На данийй момент я не готова… Через місяць Оля запропонувала подрузі нову роботу. Катя пішла на співбесіду і її взяли. У цей момент Катя зрозуміла, що зовсім відпустила Віктора і готова до нових відносин. Одного разу вона побачила в офісі знайоме обличчя. — Катя? Це ти?! — запитав він. Катя підняла очі і миттєво впізнала в ньому свого Олега. Вона посміхнулася цьому чоловікові і раптом зрозуміла, що сама доля вела її до цієї зустрічі і розлу чення з чоловіком було неминучим.

Чорт. Спека. Ненавиджу. — Ганно Анатоліївно, а можна ми побігаємо у дворі? — Ні! Гаркнула якось занадто грубо. Ну вже вибачте, погода не розташовує до люб’язностей. Знехотя відкрила одне око. Відразу натрапила на двох жалібних, дитина надула губи, а слідом ще дюжина губ маленьких надулася. Чорт. Працювати в дитячому садку прикольно, але не влітку. Дітям на спеку плювати, вони рухатися люблять. А я вми раю як викинутий на берег дельфін. Ну або кит, коротше, як будь-яка тварюка до цього непристосована. — Давайте краще книжку почитаємо! — Не хочемо книжку! — закричав малюк, заплющивши очі. — Хочемо гуляти! Бігати! Грати! Знаєте, що може бути гірше спеки? Спека в купі з дитячою істерикою. Його інші дитячі голоси підтримали. Ох вже ці дрібні революціонери.

Що це за непокора авторитету з малих років? Мимоволі вирвався втомлене зітхання. -Добре… Випустила малюків у двір. Знайшла приємну тінь, щоб перед очима були, але при цьому уникнути прямих сонячних променів. Вже представила як в м’якому кріслі розтечуся, а тут телефон подзвонив. Скинула незнайомий номер, але абонент був чортовськи нав’язливим. — Чого треба?! — А твій чоловік тобі зра джує. Він не у відрядженні, а у мене сьогодні. Знаєш, чим ми займемося? Ти повинна здогадуватися-в голосі жінки дзвеніли звитяжні нотки. — Жінка, не дзвоніть мені більше. Ідіть займатися своїми справами, не ставлячи мене до відома. І скинула трубку. Як мені можна змінювати чоловік, якщо у мене його немає? Дурниця якась. Номером помилилася дамочка.

Фиркнувши. Дзвонять тут всякі. На що вона розраховує? Сім’ю чиюсь зруй нувати хоче. Господи, чого жінкам ось спокійно не живеться? Заведуть романи з одруженими всякими, потім ще інтриги всякі будують, сім’я руй нують. Дуреnи, одним словом. Дамочка в своїх задумах була наполеглива. Ще рази два подзвонила. На третій я вирішила її провчити. Відмінний кандидат на те, щоб свій поrаний настрій вилити на неї, краще не придумаєш. — Ти, здається, мене не зрозуміла. Твій чоловік, зараз у мене, і ми плануємо бурхливу ніч! — Письмово? — Що?!- сторопіла співрозмовниця.

— Письмово плануєте? Раджу записувати в окремий блокнот по пунктах, щоб нічого не забути і вийшло дійсно бурхливо, і починати раджу з nози наїз ниці. Це епічно. Мій чоловік взагалі це любить, якщо що. Запанувала пауза. — Ти нормальна?! Він тобі зра джує! Він каву до мене ходить пити. — Чудово, то-то я думаю, що менше грошей на каву витрачаю. Може ти ще на вечерю його залишиш? Мені готувати лінь. А те, що змі нює, це не страաно. Зміни в природі-це нормально. У нас якраз шлюбний договір. Все майно мені залишиться-в разі його зра ди. Відмінна змі на в моєму житті! Вже записала наш з тобою діалог на диктофон, щоб факт зра ди легко було підтвердити в су ді. Бувай! Про позу наїз ниці не забудь! І вимкнула. По обличчю розповзалася єхидна посмішка, а настрій став кращим. Ну а що? Навіщо в чужі сім’я лізти.

В Антона народилася донька. Він уже рік був одружений із коханою дівчиною. Вони жили з батьками, але мріяли про свій дім. На сімейній раді вирішили, що Антон поїде до столиці на заробітки. Наразі їм дуже потрібні були гроші, бо Олена сиділа у декретній відпустці. Антон зібрався і з бригадою поїхав. Роботи було багато, він дуже втомлювався. Втомлювався так, що ввечері навіть не міг телевізор подивитися. Потім звик, налагодив свій графік. За першої ж нагоди дзвонив дружині, він дуже за нею і за донькою сумував. Незважаючи на те, що він був молодший за своїх робітників, його на роботі дуже поважали. Він стежив, щоб усі вчасно виходили на роботу, з докором дивився на тих, хто під ранок повертався після нічних пригод.

А вони виправдовувалися: -Молодий ти поки що, потім з роками ти теж будеш по ба бам ходити. А нас вчити не треба, сім’я це святе. Він мовчки, осудним поглядом дивився на них. Але у долі свої подарунки, і вона всіх нас перевіряє на міцність. У їдальні, де працювали робітники, так само працювали дві куховарки. Одну звали Дарина Семенівна, а її помічницю звали Еля. Еля працювала помічницею, їй було років з двадцять. Вона була висока, струнка, з рудою косою, дуже приваблива дівчина. Вона була веселою дівчиною, а її посмішка наповнювала кухню світлом. На кухні завжди було тепло та затишно, завжди пахло смачно. Елю всі робітники любили і заглядалися на неї, але Дарія Семенівна всіх попереджала: -Полізете до неї, будете мати справу зі мною, а одружені, тим більше – повз мене.

Одразу без зарплати поїдете додому. Чоловіки посміхалися і навіть не намагалися до неї чіплятися. Жартували, що Дарина всіх наречених прожене, а бідна дівчина у дівках залишиться. На цьому жарти закінчувалися і всі йшли у своїх справах. Антон спочатку не дивився на неї. Але молодість і цікавість взяли нагору. Антон сам і не помітив, як почав заглядатись на Елю, йому все подобалося в ній. Їжучи, він краєм ока спостерігав за нею. Чим більше він дивився на неї, тим більше вона подобалася йому. Він упіймав себе на тому, що з нетерпінням чекає, коли треба в їдальню. Він з досадою думав, що йому подобається інша. Раніше він уявити не міг, як можна любити одразу двох жінок. А зараз сам опинився у такій самій ситуації. Його мучило сумління, адже він любив свою дружину. Антон любив свою дружину, він не припускав собі думки про зраду, та й Еля була милою дівчиною.

Він не хотів нікого кривдити, але про неї не переставав думати. Якось, повертаючись із гуртожитку, він побачив на зупинці Елю. Підійшов він до неї: -Ну як справи? Куди поспішаєш? – спитав Антон. -Ой, навіть не питай, заяву до РАГСу подали, заміж за Васю виходжу. Останній місяць тут попрацюю та поїду до себе. Еля усміхнулася своєю прекрасною усмішкою. -Це добре, щастя тобі, — сказав Антон. Якраз під’їхав автобус, Еля схопилася в автобус і помахала йому ручкою. Антон відчув і досаду, і полегшення. Він цього ж дня подав заяву та поїхав додому. Скучив він дуже по сім’ї. Краще заробляти менше, але бути поряд із сім’єю. Важко жити далеко від сім’ї та без коханої людини. Дружина дуже зраділа, адже дочка підростала, а батьки мають бути поряд. Дитині потрібний батько.

У мене є невелика квартира, яка дісталася мені у спадок від бабусі. Вона мені була особливо не потрібна, і я зв’язалася з моєю подругою-ріелтором. Квартира була стара, на ремонт грошей не було. Я щиро сумнівалася, що хтось зацікавиться нею. Подруга запевняла, що, якщо поставити хорошу ціну, то вона нормально здасться. Так і вийшло. Я поставила невелику ціну, і на наступний день подруга привела на перегляд одну сім’ю. Приїхали чоловік з дружиною і п’ятирічна дитина. Сім’я була дуже спокійною та інтелігентною.

Нам вони сподобалися, і ми вирішили відразу підписати договір. На даний момент квартиранти живуть там вже шість років. Я цілком задоволена ними. Ніколи не чула жодних скарг від сусідів. Я навіть зробила їм тимчасову реєстрацію. Адже таких адекватных і ввічливих квартирантів нелегко знайти. У цій квартирі я практично не з’являлася. Сім’я платила регулярно зідзвонювалися раз в місяць. Я не знала, як вони живуть, поки одного разу не відвідала своїх мешканців. Чомусь я думала, що за шість років вони обаштували будинок по-своєму. Але була здивована, коли дізналася, що нічого в цьому будинку не змінилося — за шість років.

В квартирі не з’явилося жодної нової речі. Вони всі також їли з бабусиного старого посуду, висіли старі фіранки на вікнах і навіть не було нових рушників. Я розумію, що в чужій квартирі не хочеться вкладатися в обстановку. Але тут вони живуть не один рік. Коли я спробувала делікатно запитати у дружини, вона сказала, що у них і так немає грошей. Казала, що працює тільки чоловік. Вона сидить з дитиною, відводить його в школу, на гуртки і готує. Хоч дитині 11 років. А на питання, чому не заробляє сама, вона відповіла, що заробляти гроші повинен чоловік. Якщо вона піде працювати, то чоловік сяде їй на шию. Заміжня жінка працювати не повинна.

Не так важлива кількість друзів, як їх якість. Деяким людям щастить по-своєму, адже у них хоч і мало друзів, але вони перевірені часом, і їм можна спокійно довіряти. Ось тільки у мене зовсім все навпаки. Справа в тому, що друзів у мене повнісінько, ось тільки я їм навіть невеликий секретик довірити не можу. Наприклад, у мене в дитинстві в сім’ї обстановка була досить напружена, адже батьки постійно сва рилися. Тоді я про це розповіла одній подрузі, яку я вважала своєю найкращою подругою, проте ж, на наступний день, всі мої однокласники вже знали, що мої батьки розлу чаються.

Так тривало до самого закінчення універу. Я іноді помічала всякі обра зливі речі з боку подруг на мою адресу, але прощала, адже інших подруг у мене просто не було… Минуло багато років з того моменту, як я закінчила Універ, але зв’язок з тими подругами я все ще тримала. І ось одного разу я вирішила погостювати від нудьги в однієї з таких подружок, ну, просто чаю попити. Я прийшла до неї, двері відкрив її син, поки вона сама була в своїй кімнаті: вбралася.

Я присіла у вітальні, як раптом до мене підійшов її син, і запитав, чому я прийшла. Я сказала, мовляв, тому що захотіла, на що той відповів, що його мама назвала мене настирливою ледаркою, якій тупо робити нічого, як ходити і мішатися у всіх під ногами. Ось це реально було прикро, так що я сказала подрузі, що у мене з’явилися термінові справи, і пішла з її будинку. Ось уже півроку я їй ні слова навіть не писала, а вона про мене і не згадала жодного разу…

Кілька років тому я познайомилася з моєю дружиною. Мені було 27, їй 24. Я маю велику компанію друзів. Ми любили сходити разом на вечірки, гуляли до раннього ранку. Був період, коли ми майже щовечора ходили по клубам. І ось одного з цих днів, коли ми з друзями були на дискотеці, я побачив Катю. Вона відрізнялася від натовпу, як світло у пітьмі. Тому й привертала увагу всіх, особливо хлопців. Красива, з довгим волоссям, з ніжною усмішкою і з блакитними, як небо, очима. Я закохався у неї з першого погляду. Півроку знадобилося, щоб завоювати її. Ми зустрічалися рік, а потім побралися.

Незабаром у нас народився чудовий синочок. Я дякував дружині тисячу разів, що ощасливила мене. Я носив її на руках, і робив все, щоб ділити з нею всі труднощі материнства та післяпологової деnресії. Коли я вперше взяв сина на руки, відчув неповторні почуття. Тоді я зрозумів, що він найважливіший чоловік у моєму житті. Я намагався допомогти дружині і в побуті, незважаючи на те, що робота забирала в мене багато сил і часу. Правда, іноді мене відправляли у відрядження, і я залишав їх самих. Моя дружина мала таку особливість: вона розмовляла уві сні. Вона не говорила безглуздих, окремих слів, а вимовляла повноцінні пропозиції. Завдяки цьому я дізнався правду. Тієї ночі я почув це: — Микито, я завжди любила тебе.

Чоловік ні про що не дізнається, будь спокійним. Ці слова вселили в мене підозру, що я не біологічний батько мого сина. Ніякого Микиту я не знав; це означає, що дружина добре його приховує від мене, значить — тут щось негаразд твориться. Я не став лая тись із дружиною, бо в мене не було доказів. Але наступного ж дня я зробив тест на батьківство. Поки я чекав на результати, ледве стримував свої емоції. Дружина помітила, що зі мною щось не так, але я прикривався труднощами на роботі. У тесту негативні результати. Не я біологічний батько мого синочка. Шість років я виховував чужу дитину. І тепер я у безвиході. З одного боку, я не можу мовчати та пробачити зраду. Але, з іншого боку, я не зможу без сина, він моє життя. І дружину також дуже люблю.

Я друга дружина у Юри, я знаю, що від першого шлюбу у нього є донька Марина, якій 5 років. Але я не вважаю себе винною в тому, що його перший шлюб не відбувся. Тому що Юра сам розлу чився зі своєю дружиною, а через півроку зустрів мене. Я не розлу чниця і точно це знаю. Тим більше у колишньої дружини Юри зараз хтось з’явився. Марину, його доньку, ми на вихідні іноді беремо до себе, я навіть подружилася з його донькою, але багато з нею не спілкуюся. Коли був момент знайомства зі свекрухою, я дуже хвилювалася.

Той вечір я запам’ятала назавжди. Я прийшла до неї в будинок, вона зневажливо подивилася на мене, потім її погляд впав на живіт: -А ну тепер зрозуміло, чому він на тобі одружується, — сказала свекруха і відвернулася від мене. Так, я була ваrітна. Але я відразу сказала Юркові, що якщо він не готовий до весілля, то я сама можу виховати дитину, я давно мріяла про сина. Але Юра сам хотів, щоб у нас була сім’я, хотів, щоб син наро дився у шлюбі. Весь вечір свекруха говорила тільки про колишню дружину Юри і його дочку Марину.

Як його донька малює добре, які вірші встигла вивчити. Вона жодного разу не поставила мені хоч яке-небудь питання. -Мама, а чому на столі зайві тарілки стоять? -Так я твою дружину з Мариночкою теж запросила, вона ж частина нашої сім’ї, але вони не змогли прийти. Я вже наро дила хлопчика, він повноцінний онук свекрухи, але вона досі ставиться до мене як до порожнього місця, також і до внука. А як-то раз на одинці вона мені сказала, що його перша дружина — його справжня сім’я, а я просто тимчасовий варіант.

У Віри була дочка років 16, яка нічим не допомагала своїй мамі, а тільки й робила, що сиділа в Інтернеті, вони жили в селі, і роботи по дому та господарству було дуже багато, тільки ось дочці не особливо подобалося жити в селі. Якось раз Віра підмітала двір і побачила, як хтось стукає в хвіртку. Вона пішла відкривати і бачить — стоїть гарний чоловік років 45. Він відразу ж сказав, що приїхав до Юлі. Віра запитала, хто він, на що той відповів, що він її наречений. Жінка сильно здивувалася, адже її дочка була ще зовсім молоденькою, але вона покликала Юлю.

Коли Юля прийшла, вони довго дивилися одного на одного і видно було, що не впізнають один одного. Віра почала сміятися і запитала, чи не в Інтернеті вони познайомилися, раз не впізнають один одного. Юля відповіла збентежено, мовляв, так в Інтернеті, але той видавав себе за іншу людину. Наречений сказав, що і дочка Віри бре хала йому, говорила, що вона блондинка з блакитними очима, а насправді вона кароока руда дівчина. Віра покликала нареченого Ігоря в будинок, сказала, що не так вони гостей зустрічають, потім накрила на стіл, погодувала їх і розповіла, що виховує дочку одна, хлопець кинув її після того, як дізнався про її ваrітність.

Наречений трохи посидів і сказав, що йому пора, але Віра попередила його, що, якщо він на автобусі, то не зможе виїхати в той день, адже останній вже поїхав. Віра дозволила йому переночувати у них, а на ранок, коли він збирався, жінка вибачилася за поведінку дочки. Він сказав, що радий був поспілкуватися і знову напросився в гості, сказавши, що ніколи не зустрічав таку цікаву жінку. Після цього випадку, Віра з Ігорем почали зустрічатися, потім і одружилися, Юля дивилася на них і була щаслива, що змогла зробити маму щасливою, сама того не підозрюючи.

Ольга прокинулася тому, що почула, як свекруха скаржиться її чоловікові, Іллі, на те, що вже 11 годин, а невістка все спить, хоча давно пора було вставати і нагодувати чоловіка. Ольга не спала всю ніч, тому що їх з Іллею син, Матвій, був хворий, і мати не зімкнула очей ні на секунду. Свекруха стала паплюжити Ольгу на чому світ стоїть. Треба відзначити, що вона відразу не злюбила невістку і завжди, до місця і не до місця, порівнювала її з першою дружиною Іллі, Наталією. Ользі було дуже nрикро, але вона всіма силами намагалася не kонфліктувати з літньою жінкою, а свекруха, відчуваючи свою безkарність, ніяк не вгамовувалася.

Вона докоряла Ольгу в тому, що та погано стежить за будинком і за чоловіком, але ж невістка не працює, весь день вдома сидить! Відхід Ольги з роботи був їх рішенням з Іллею, тому що Матвій весь час хво рів, доводилося брати ліkарняні, і виходило так, що ліkарняних було більше, ніж робочих днів. Бурчання матері дало свої плоди. Повертаючись з роботи, Ілля сердився на дружину, звинувачуючи її в тому, що не вимиті підлоги, і що в холодильнику стоїть вчорашній суп. Ольга виправдовувалася тим, що водила дитину до ліkаря, в басейн, на оздоровчі процедури, часу на прибирання зовсім не залишалося. Одного разу Ольга зварила борщ, Ігорю залишалося лише підігріти його.

Але коли вона прийшла додому, то побачила, що свекруха годує сина принесеними з собою котлетами, а борщ як стояв, так і стоїть в холодильнику. Крім цього, свекруха сказала, що випрала колготки Матвія, і дорікнула Ользі в ліні і дармоїдстві. Ілля вторив матері і в пориві гніву сказав, що Наталя завжди встигала і працювати, і за сім’єю стежити. Це було вже занадто. Ольга стала збирати речі і сказала чоловікові, що він може повернутися до своєї першої дружини, а вона не буде їм заважати. Іллі немов вилили на голову цебер холодної води. Він зрозумів, що перегнув палицю, попросив у дружини вибачення, а матері сказав, щоб та надалі не втручалася в їхні сімейні справи.