News 382 Media

Дружина мого брата Катя завжди мені подобалася. Як тільки брат на ній одружився, то ми відразу стали хорошими подругами. І я так рада, що наша дружба збереглася до цих пір, хоча нам вже під 60 років. Якось ввечері сиділи з Катею на кухні, пили чай. Вона була такою засмученою, нічого не допомагало відвернути її від своїх думок. Я вирішила прямо запитати: -Кати, у тебе щось сталося? -Так, тільки от не знаю, як про це сказати, так соpомно. -Ну ми ж не чужі люди, розповідай, як є. -Справа стосується моєї доньки – Ганни. Аня моя племінниця, вона дуже серйозна дівчина. Відразу після школи точно визначилася з професією, закінчила добре економічний інститут, добре працює. У неї є прекрасний чоловік і двоє дітей. -Аня мені розповіла, що у неї з’явився коxанець. Каже, що чоловіка давно розлюбила, а от Діма просто ідеальний.

Жити без нього не може. Мені доводиться перед зятем дочку вигороджувати, якісь відмазки придумувати. А адже зять у мене такий хороший, без шкідливих звичок, Ганну дуже любить, дітей добре виховує… ну ось що вона в цьому Дімі знайшла? -І що все так серйозно? -Так, минулого тижня вони на всі вихідні кудись їздили відпочивати. Аня як повернулася, то сказала, що Діма запропонував їй приїхати, так що вона хоче днями повідомити чоловікові, що йде від нього. Я розповіла Каті історію своєї молодості. Мій перший чоловік був просто ідеальним сім’янином. Він так мріяв про велику і дружну сім’ю, до мене ставився з великим трепетом. Відразу було видно, що людина цінує і поважає.

Але потім у мене був короткий роман, мені голову запаморочив один хлопець, я через нього розлучилася з чоловіком. Тільки ось уже була у мене однорічна дитина, а той хлопець сказав, що з дитиною мене не хоче приймати. Так я й першого чоловіка втратила і хлопця. Потім перший чоловік одружився вдруге. А я через кілька років вийшла заміж ще раз. Другий чоловік взяв дитину, зараз ми живемо добре, у нас є спільні діти. Але я згадую те ставлення, яке було у першого чоловіка до мене – такого в житті у мене більше не було ніколи. -Розкажи цю історію Ані, може так вона зрозуміє, що треба своє щастя цінувати, – попросила Катя.

Хоч як дивно це звучало – але мої батьки, здавалося, завжди любили мою сестру більше, ніж мене. Коли наближався день народження моєї мами, ми з чоловіком ніяк не могли визначитись із подарунком. Зрештою ми зупинилися на тому, щоб дати гроші, вважаючи, що це завжди корисно. Ми поклали 10 тисяч у конверт та супроводили його букетом її улюблених білих тюльпанів. Після прибуття до села, коли я допомагала накривати стіл, почали збиратися близькі родичі. І все ж у той момент, коли з’явилися моя сестра та її чоловік , мені здалося, що світ моїх батьків почав обертатися виключно навколо них.

Все, що принесла моя сестра – це куплений у магазині торт і пляшку вина, але моя мама сяяла так, ніби отримала найдорожчий подарунок у світі. Моя сестра та її чоловік процвітали у своєму бізнесі, заробляючи набагато більше, ніж ми будь-коли – а ми щойно закінчили платити за свою квартиру. Хоча наші батьки колись допомогли нам, ми все до останньої копійки їм повернули. У міру того, як розвивався вечір, я відчувала себе невидимою для своїх батьків. На десерт невідповідність шматочків торта ще більше посилило моє почуття неприйняття.

Мій чоловік, відчувши мій біль, притиснув мене до себе. Прощання було найбільш несамовитим моментом. Коли ми готувалися до від’їзду, мама простягла конверт із грошима, які ми подарували їй, моїй сестрі. Я спостерігала за цим, не вірячи своїм очам, як моя сестра прийняла гроші без вагань. Сльози текли на моєму обличчі всю дорогу додому. Моє серце було остаточно розбите від хворобливого усвідомлення того, що сталося того вечора.

Віктор Васильович після тридцятирічного шлюбу розлучився з дружиною Ольгою Сергіївною і подарував їй свою простору квартиру. Незабаром він закохався в Інну Юріївну, перекладачку на 15 років молодшу за нього, з якою познайомився на одній із конференцій. Новий роман призвів до розбіжностей із його дорослими дітьми, які не могли зрозуміти рішення батька. Віктор та Інна з’їхалися, незважаючи на засудження близьких, і стали жити в шаленому темпі, проводячи свої вечори у театрах, клубах та походах.

Час минав, і Віктор сумував за тими простими, спокійними сімейними моментами, які були вже в минулому … особливо він сумував за Ольгою, яка завжди дбала про нього. Одного разу, після того, як у нього розболілася спина через безсонну ніч, проведену біля вогнища в поході, Віктор помітив явну байдужість Інни до сімейного життя і відсутність з її боку будь-якої турботи. Ці спостереження змусили Віктора засумніватись у їхніх стосунках та засумувати за тими порядками, які були у нього з Ольгою. Одного дня Віктор запитав Інну про її ставлення до дітей та шлюбу.

Усвідомлення того, що Інна не може бути поруч із ним у хворобі, як Ольга, стало надто очевидним; до цього додалися і слова Інни про те, що вона ще не нагулялася. Переживаючи докори совісті та тугу за колишньою дружиною, Віктор імпульсивно вирішив відвідати Ольгу. Він спробував пояснити колишній дружині свої почуття, але Ольга все ще скривджена на нього відкинула його. Втрачений і розкаяний Віктор сидів на лавці на вулиці, розмірковуючи про свій вибір і не знаючи, що робити далі.

Якось увечері, повертаючись з роботи додому через парк, я натрапила на кинуту коляску. На мій подив, з найближчих кущів з’явився маленький хлопчик і простяг до мене руки. Не бачачи нікого навколо в цій часто безлюдній частині парку, я зателефонувала до поліції. Співробітник поліції, вислухавши мою історію і побачивши мій дім, запитав, чи можу я тимчасово доглянути дитину, поки вони шукають її матір.

Вражена цією пропозицією, я вагалася, але зрештою погодилася. Вдома чоловік та доньки тепло зустріли хлопчика. Дочки, яким дуже хотілося мати молодшого брата чи сестру, з радістю гралися з ним, нагадуючи нам із чоловіком про той час, коли наші діти самі були ще маленькими. Через кілька годин з міліції прийшло повідомлення: мати хлопчика, будучи вагітною, зомліла під час прогулянки в парку.

Не розуміючи, що відбувається, хлопчик випадково відсунув візок, який покотився вниз через легкий схил. Добрі перехожі знайшли його матір, і в лікарні їй було зроблено екстрений кесарів розтин. Незабаром до нас приїхав вдячний батько хлопчика, Андрій. Він був такий вдячний, що навіть запропонував гроші, від яких ми відмовились. За щасливим збігом обставин я стала хрещеною матір’ю їх новонародженої дочки Софії, названої на мою честь, а підліток, який допоміг жінці, Паша, став її хрещеним батьком. З того часу наші сім’ї стали близькими друзями.

Коли друзі дізнаються про мою життєву ситуацію, вони шкодують мене, але я почуваюся по-справжньому щасливою. Кілька років тому ми з чоловіком та дочкою купили трикімнатну квартиру. Тепер у ній живуть п’ятеро, включаючи мого тата та свекра. Насамперед ми запросили батька мого чоловіка, Миколу, після його несподіваного розлучення. Спочатку, будучи стриманим, він незабаром став невід’ємною частиною нашого будинку, допомагав по господарству, наполягав на оплаті комунальних послуг. За кілька місяців моя мама виселила мого 66-річного батька-пенсіонера з будинку, який він збудував.

Дізнавшись, що тато живе у несприйнятних умовах, ми з чоловіком одразу ж перевезли його до себе. Тепер, коли під одним дахом живуть два дбайливі дідусі, наша дочка ніколи не відчуває браку уваги та любові. Обидва дідуся роблять свій внесок – продуктами, іграшками для нашої дочки або просто своїм часом і турботою. Наше повсякденне життя – це гармонійна метушня. Хоча під час кулінарних марафонів у вихідні на кухні стає тісно, але це мене не засмучує.

Ми робимо великі покупки, навіть придбали додатковий холодильник та морозильну камеру. У фінансовому плані ми справляємося, чоловік відкладає більшу частину свого заробітку. Життя навчило мене, що нетрадиційний підхід може приносити сильне задоволення. Щовечора мене зустрічають із теплом – цього було б складно досягти, якби не наші дідусі! Ми задоволені, і це найголовніше!

Щовечора, повертаючись з роботи, я готую чоловікові вечерю, сідаю за стіл і чекаю його. Він приходить, я запитую, як він провів день, він все розповідає. Наївшись, чоловік встає зі столу, відсуває стілець ногою, витирається кухонним рушником, йде, розвалюється перед телевізором і починає на всю гучність включати і перемикати всі канали, паралельно голосно коментуючи все, що бачить. Я в цей час все прибираю, мию посуд, готую напівфабрикати на наступний день і сідаю за стіл – придумувати собі нове заняття, аби не бачити і не чути чоловіка.

Він мені огидний. Я займаю себе так, щоб не зустрітися з ним в будинку до того, як він засне. Вже тоді я і сама йду спати, розташувавшись на своєму боці ліжка. Якщо мені не щастить і у чоловіка буває романтичний настрій, я просто відключаю свій мозок і намагаюся абстрагуватися від реальності. Але ж ще півроку тому я любила свого чоловіка… Того дня він повертався додому після тижневої відсутності. Я вирішила влаштувати йому сюрприз: куnила миленький букетик і поїхала на вокзал – зустрічати чоловіка.

Я вже уявляла, як я його обійму, ми поїдемо разом додому, і буде все так, як раніше, nроте так, як раніше вже ніколи не було… Я бігла на зустріч до чоловіка, але інша жінка мене обігнала і кинулася в його обійми, які були розкриті саме для неї. Мене вони, ясна річ не помітили, а чоловік в той день повернувся додому дуже пізно. З тих пір я живу, відключивши всі свої почуття і емоції. Подруга каже, що так і повин но бути, мовляв, всі чоловіки зрад жують. А я все терплю… навіщо я це роблю-заради дітей. Не знаю, чи зможу я так ще 3 роки прожити, але мені доведеться це зробити заради наших дітей, які ще навчаються в школі…

У нинішньому будинку ми живемо з юних років, а над нами живуть Сергєєви, наші давні друзі та батьки чотирьох дітей. Вони приїхали до нас через два роки після нашого заселення, і спочатку вони жили у будівельних вагончиках поряд із нашим будинком, який знаходився поряд із виробничим підприємством. Коли будувалися нові будинки для робітників, сталася пожежа, і Сергєєви залишилися без даху над головою. Бачачи їхнє тяжке становище, ми запропонували їм кімнату і спробували домогтися для них резервування квартири в нашому будинку.

Незважаючи на всі наші зусилля, профспілковий комітет відмовився допомогти. Тоді головний інженер нашого будівництва дав нам пораду: надіслати Надію Сергєєву в столичний ЦК, вважаючи, що там поставляться до неї прихильніше. Візит Надії виявився напрочуд успішним. Після пояснення її ситуації високопосадовцеві він зробив короткий телефонний дзвінок, і Сергєєви отримали квартиру, де їм раніше було відмовлено.

Надія повернулася, все ще не вірячи у швидке вирішення проблеми, але незабаром той самий співробітник профспілки, який раніше відхилив наше прохання, особисто вручив Надії ключі від нового житла. Пізніше головний інженер, який непомітно сприяв цьому рішенню, зустрівся зі мною і попросив не розповідати про його участь нікому. Ми завжди пам’ятаємо про його неоціненну допомогу і про те, як простим телефонним дзвінком було вирішено, здавалося б, нерозв’язну проблему цілої сім’ї з 6 осіб.

Моя свекруха критикує мене за те, що я не працюю, незважаючи на те, що я перебуваю в декретній відпустці з нашою другою дитиною. Наші стосунки завжди були натягнутими. Вона не схвалювала одруження сина на провінціалці, тим більше, що я не принесла посагу. Втім, свекруха і сама була небагата, тож я досі не розумію, до чого були ці критерії. Свекруха пишалася тим, що вона родом із Москви, а ось я переїхала туди вчитися і зустріла свого чоловіка, її сина. Незважаючи на загалом пристойний стан мого рідного міста, чоловік відмовився туди переїжджати, а в Москві ми винаймали житло, бажаючи віддалитися від його матері.

Свекруха була засмучена нашим рішенням , але у результаті змирилася з тим, що ми будемо жити окремо. Напруга зросла, коли свекруха дізналася, що ми чекаємо на першу дитину. Вона наполягала на тому, щоб ми жили з нею, щоб заощадити гроші. Незважаючи на її побоювання, у нас все вийшло і без співжиття з нею. При кожній нашій зустрічі вона натякала, що я навантажую її сина, але я навчилася ігнорувати її зауваження. Коли вона дізналася, що я знову вагітна, вона була збентежена і навіть пропонувала позбутися дитини.

Свекруха вважала, що я використовую вагітність для того, щоб не працювати. Мій чоловік, втомившись від постійного втручання своєї матері в наше життя, попередив її, щоб вона більше не робила мені жодних зауважень. Незважаючи на її скарги, мій чоловік задоволений нашим життям. Ми ніколи не просили свекруху про підтримку. Незрозуміло, чому вона не може просто порадіти, що її син має щасливу і благополучну сім’ю?!

Ми з Ромою познайомилися в університеті, почали зустрічатись на третьому курсі і незабаром переїхали на орендовану квартиру. Рома влаштувався працювати в юридичну фірму, а я приєдналася до нього пізніше. Хоча мої батьки, власники салонів краси надавали нам фінансову підтримку, ми хотіли бути самостійними у всьому. Незабаром ми взяли іпотечний кредит на двокімнатну квартиру та обходилися без сторонньої допомоги.

Мій світ перекинувся, коли мої батьки померли внаслідок нещасного випадку. Я успадкувала їхній бізнес і нерухомість, тому довелося залишити роботу і зайнятися салонами. За допомогою подруги я опанувала професію. Ми переїхали до просторої квартири моїх батьків, а свою двокімнатну вирішили здавати в оренду. Коли я чекала на першу дитину, батьки Роми, які живуть у скромній квартирі з його сестрою, Вікою, запропонували віддати Віці одну з наших квартир. Коли ми відмовилися, вони запропонували переїхати до нас. Ми відмовилися, і це викликало напругу між нами.

Ми запропонували допомогти їм із проживанням, але вони сприйняли це як ласку і віддалилися від нас. Минули роки, наші стосунки, на щастя, налагодилися. Ми помирилися з Вікою та моєю свекрухою. Віка зараз працює в одному із салонів і цілком процвітає. У батьків мого чоловіка теж все добре. Зараз, коли ми готуємося до народження нашої другої дитини, минулі суперечки здаються далекими та смішними.

– Фу, ми в цій руїні жити не будемо, – заявили матері двадцятирічний син і двадцятитрирічна дочка, – не треба було nродавати наш будинок і переїхати до цієї глушині. – Перестаньте. Нам довелося переїхати, що лишалося робити? Нам вистачило лише на таку квартиру та в такому районі. Куди збираєтесь? – У нормальний район. Зніматимемо квартиру. Вони залишили матір і пішли. Минуло п’ять років. У місті відбулися якісь зміни, під час яких ціни на нерухомість у цьому районі зростали у кілька разів. Район із кримінального перетворився на престижний. Тоді й квартира матері стала коштувати вчетверо дорожче (St/QK), адже за ці п’ять років вона, витративши куnу грошей, змогла зробити там неnоганий ремонт. Тоді діти згадали про неї та про “розруху”. – Але, мам, привіт. Ми з сестрою приїжджаємо до тебе у гості.

– Навіщо? – Є розмова! – Про що? – Будемо за 15 хвилин! Заварюй чай! Вони сиділи за чаєм та тортом, діти поспішали повідомити матері про свої плани. – Ми із сестрою вирішили зайнятися біз несом. Для старту нам потрібні гроші, а у нас лише частки у цій квартирі. Потрібно її nродати. Що скажеш? Мати від несподіванки різко підвелася і зло подивилася на дітей. – Скажу: геть із мого будинку! Де ви були стільки років? Ви кинули мене, коли все було так nогано! А тепер, коли я витратила стільки сил і грошей і перетворила, як ви казали, “розруху” на палац, заявляєте про ваші права? Хто nлатив комуналку? Хто зробив ремонт? – Не хвилю йся, ми все тобі повернемо, коли продамо квартиру. Тобі доведеться зважати на нашу думку, все ж це більше наша квартира, ніж твоя. – Я сказала геть із моєї квартири.

Син та дочка пішли. – Ти встигла зробити фотки, поки вона кричала на мене? – Так, а в тебе є ключі? – Так, ще з тих часів. – Чудово. Тоді возитимемо поkупців, поки вона буде на роботі. А потім подумаємо, як її вмовити. Через те, що вони в оголошенні зазначили низьку ціну, поkупець швидко знайшовся. Вони заявили матері, що вже самі організували, все зроблено, готово. На превеликий їхній подив, мати не стала кричати чи скандалити. Лише попросила час, щоби речі вивезти. У день операції мати запізнювалася, але обіцяла, що буде вчасно. Діти стали дзвонити, але вона була в не зони доступу. Вони поїхали на квартиру і застали її в положенні, в якій вона була п’ять років тому. Мати перетворила її на непридатну для проживання квартиру. Серед сміття вони знайшли записку: – Залишаю ваші частки у початковому положенні. Про свою я дбала. Не шукайте мене. Як ви зіпсували моє життя, то я починаю нове! Мати отримала за свою частку приблизно в 10 разів більше грошей, аніж діти за свою. Їм навіть на бізнес забракло.