Сім’я брата моєї подруги живе не найкращим чином. У них було 2 дітей, а нещодавно народилися ще двійнята. Хлопець про підробіток і думати не хоче. Він заробляє дуже мало (я не люблю ставити такі питання, тож точної цифри не знаю, але знаю, що грошей ледве вистачає на їжу, а борги за квартплату тільки зростають). Нещодавно мені подруга поскаржилася, мовляв, її племінниці нема чого одягти, адже всі віддають одяг братові в основному. Моя дочка на два роки старша за племінницю подруги, але остання досить велика дівчинка, тому наші дівчатка носять майже однакові розміри.
Я подумала, що ми з чоловіком можемо собі дозволити купити дочці обновки наступної зими, тож я віддала всі зимові речі доньки подрузі. Там були пальта, пуховики, светри, джинси, черевики, шапки, обідки, шарфи, різні кофтинки – все-все. Я була така рада, що змогла допомогти нужденній сім’ї, проте одного прекрасного дня я натрапила на оголошення на сайті з перепродажу речей. Так, як ви, можливо, здогадалися, невістка подруги виставила всі речі на продаж, хоч я впевнена, що її доньці вони були за розміром. Ну, я не стала нічого говорити нікому. Бог їм суддя. Однак не все так обійшлося просто. Ми з чоловіком плануємо третього, тому багато речей, особливо універсальних, зберігаємо на потім.
Подруга про це знала. Вона прийшла до мене зі списком від невістки, де були коляска, люлька, пелюшки, дитячі боді, велосипед, на якому, між іншим, дочка досі ганяє, та багато іншого. Я відмовила подрузі, не пояснивши причини. Вона на мене образилася, мовляв, як я можу так байдуже поставитися до складної ситуації в молодій сім’ї. А з якої взагалі статі я повинна їм допомогти, якщо вони самі собі не допомагають?! Ми з чоловіком горбатимось на роботі, щоб наша дочка нічого не потребувала, а ті живуть за рахунок подачок незліченних родичів та друзів.