Кажуть, що всі діти відчувають, якою є людина наспраді. До злої людини вони ніколи не підійдуть. Так і сталося з моєю свекрухою. Свекруха нічого не бачить у цьому житті далі свого носа: всі люди nогані, нічого не вміють і тільки вона сама прекрасна на світі. У такому виnадку, чому рідні діти, онуки відвернулися від її? Я так вдячна чоловікові, що він не послухав свою мати і переїхав зі мною в знімну квартиру. Свекруха сказала йому: « Вибирай: або вона, або я». Щоправда, вони з сином потім помирилися, і навіть у мене вийшло налагодити з нею контакт.
Після народження онуків свекруха раз на тиждень заходила до нас. Сиділа перед телевізором, дивилася свої серіали, а я намагалася заспокоювати дитину, яка nлакала, щоб не заважати їй. Коли діти трохи подорослішали, навчилися ходити і говорити, свекруха почала лізти до них із постійними претензіями, типу: «А чому ти так погано читаєш вірші, хіба я так вчила…. Чому ти не малюєш квітку, ти що, бездарна?». Діти ненавиділи, коли бабуся приїжджала до нас і діставала їх своїми докорами.
Жодних іграшок, ніяких солодощів діти від її ні разу не отримали. Замість цього вона постійно затикала їм рот, тому що по телевізору йшов її улюблений серіал. З тих часів минуло майже десять років, а діти не хочуть чути навіть ім’я бабусі. На днях зателефонували на домашній телефон, трубку взяла старша дочка. Дзвонила свекруха, щоб покликати дітей до себе на чай. А донька нагрубила їй. – Пий свій чай та дивись телевізор. Я не хочу до тебе їхати. Хіба винна дитина, або все ж доросла, егоїстична жінка? Мені здається другий варіант.