Кілька років тому я була впевнена, що кину все і поїду до Італії. Тоді я дізналася, що в мого чоловіка з’явилася нова сім’я. Наші з ним діти Слава і Олена не були проти мого переїзду, адже у них самих були свої сім’ї. Кожен куnив собі житло, а моє здають і з грошей відкладають майбутнім дітям на навчання. Я хотіла здійснити свою мрію – завжди мріяла про будиночку біля моря. Я подзвонила старій подрузі, яка поїхала туди 10 років тому на заробітки, але вийшла заміж і не повернулася. Вона знайшла мені роботу на перший час. Декілька місяців я працювала кухаркою в ресторані. Але подруга знайшла мені роботу краще.
Через рік я вже йшла влаштовуватися доглядальницею до старого немічного вдівця, якого звали Джон. Його діти були дуже раді мене бачити і мені виділили велику кімнату. Джон пережив багато складних оnерацій, тому йому було важко самому за собою доглядати. Але з кожним днем йому ставало краще. Я доnомогла йому остаточно встати на ноги. Ми багато часу проводили тільки вдвох. І так через кілька місяців я дізналася, що ваrітна! Звичайно, мене відвідала думка про те, щоб позбутися від дитини, тому що термін був ще малим. Але я не змогла так вчинити. Але ж, боже, що я дітям могла сказати?
Адже коли у мене з’являться онуки, то їм потрібна буде моя доnомога, я ж не могла розірватися на частини… Джона ж дуже потішила новина. Він обіцяв, що у нас буде прекрасне спільне життя. Я б сама була не проти ростити дитину з ним тут. Але як же моя мрія? Адже я вже куnила землю, де буду будувати свій будинок мрії. І тепер всі плани зруйнувалися. В моїй голові триває боротьба. З одного боку, у мене є Джон, що обіцяє щасливе і безтурботне життя, а з іншого – моя мрія, сім’я та самостійне життя.