Зі своїм хлопцем Андрієм ми разом вже 6 років, з яких 4 роки живемо разом у його квартирі. У нас просто чудові стосунки, ми стали зустрічатися відразу, як я поступила в інститут. Зараз ми обоє працюємо, будуємо плани на майбутнє. Про дітей ще рано говорити, та й до того ж є одна nроблема. У мене вже 6 рік не виходить затягнути Андрія в РАГС. Перший час він говорив, що ще рано, треба кілька років пожити разом і зрозуміти, чи підходимо ми один одному. А так часто буває – поки зустрічаєтеся, все нормально, а як тільки починається побут, то тут же пари розходяться.
Я погодилася з Андрієм, тому чекала. Ми з’їхалися, я стала гарною господинею. Тоді я знову почала розмову про весілля, але Андрій став придумувати різні відмазки, то грошей немає, то хтось захво рів. Але нещодавно я все ж змусила його вийти на відверту розмову і зрозуміти, що не вистачає нашій парі для нормального весілля. Адже гроші в нас є, можна скромно посидіти з родиною, а потім поїхати відпочивати на острови. І тут Андрій мені видає. -Я взагалі не розумію сенсу в цьому штампі в паспорті. Як це може зробити тебе щасливою?
-А якщо діти наро дяться, то, що мені матірю- одиначкою бути? -Ось, коли справа дійде до дітей, тоді і поговоримо. -Андрію, це не нормально. Адже я теж хочу бути нареченою, хочу офіційного подружнього життя. -А ти знаєш, що всі чоловіки, які пішли в РАГС, насправді цього не хотіли? Їх змушували обставини, або ваrітність. Якщо хочеш штамп у паспорті – добре, але знай, що мені це не подобається. Після цього я перестала Андрія про щось просити. Але не знаю, як далі повин ні складатися наші відносини. Чи варто взагалі це все nродовжувати чи потрібно задуматися про розставання.